Конкуренція

Об'єкти економічної політики

Об'єкти економічної політики— це ті соціально-економічні процеси, що відбуваються в суспільстві на кожному етапі його розвитку. Механізм впливу суб'єкта на об'єкт залежить від типу економічної системи. У адміністративно-командній економіці — це переважно адміністративні методи, у ринковій — економічні. Політичні рішення, перш ніж вони почнуть здійснюватися, через економічне прогнозування повинні передбачити майбутній ре­зультат, визначити ту мету і ті засоби, що необхідно використовувати для їх реалізації. Безперечно, результат залежить від бага­тьох змінних і насамперед від складності політичних рішень. Мета має бути реальною, що спирається на об'єктивні фактори. Для їх реалізації необхідні обґрунтовані тимчасові межі. Мета еконо­мічної політики має відповідати природному еволюційному, а не революційному характеру суспільного процесу, забезпечувати соціальну стабільність суспільства, економічну безпеку держави.

Умова здійснення мети економічної політики — забезпечення цивільних прав населення, економічна безпека людей, плюралізм відносин власності, зважена соціальна політика. Найважливіша мета економічної політики держави: по-перше, стабільне економічне зростання; повна й ефективна за­йнятість; по-друге, орієнтація на інновації і підвищення економі­чної ефективності; стабільний рівень цін; по-третє, збалансова­ність державного бюджету; рівновага платіжного балансу. Таку розмаїтість мети нерідко в економічній політиці суспільства на­зивають магічною.

Економічне зростання — це кількісні і якісні зміни, що вира­жаються в зростанні кінцевих народногосподарських результатів, вимірюється рядом показників. Найбільш узагальнюючий — приріст валового національного продукту — у відсотках за рік. Іноді економічне зростання ілюструється переміщенням кривої виробничих можливостей у результаті збільшення використаних ресурсів або впровадження найдосконалішої техніки і технологій.

Функції держави в ринковій системи

Ринок — відкрита система, де багато мільйонів суб'єктів здійснюють суверенне право вибору економічних рішень.

Ринок і дефіцит — поняття взаємовиключні. Виробники гнучко реагують на знову і знову виникаючі потреби, оперативно змінюють структуру пропозиції товарів і послуг, прагнучи найповніше задовольнити платоспро­можний попит населення. Ринок — стимулююча система. Еко­номічна нагорода у вигляді прибутку чекає тих товаровиробни­ків, які виробляють товари високої якості і з найменшими витратами. А це можливо тільки при використанні новітніх дося­гнень науки, техніки, технології.

Зрозуміло, достоїнство ринкової системи — гнучкість і адаптивність до умов, що змінюються. Але гнучкість і адаптивність не безмежні і періодично дають збій. Виступаючи достоїнством, на визначеному етапі розвитку системи такі якості переростають у її недоліки. І тут виявляється неспроможність ринку. Недоліки ринку зводяться до того, що,

по-перше, ринкова конкуренція по­роджує свою протилежність — монополію, а з нею і можливість нав'язувати свою волю споживачу;

по-друге, нездатність ринку підтримувати постійну економічну рівновагу, забезпечувати зро­стання виробництва. Ринок байдужий до виробництва суспільних благ. Ринок неспроможний до регулювання зовнішніх ефектів (екологічних проблем).

По-третє, ринок сприяє різкій диференці­ації доходів і глибокому соціальному розшаруванню населення.

Ринок нав'язує людям все нові й нові потреби, що призводить до розбазарювання у використанні обмежених і невідтворених ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-04