Опитування як метод пізнання соціальних явищ і процесів

ГРУПУВАННЯ ОДЕРЖАНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДАНИХ

МЕТОДИ ЗБОРУ, ОБРОБКИ ТА СТАТИСТИЧНОГО

Специфіка методу опитування полягає в тому, що при його застосуванні джерелом первинної соціологічної інформації виступає людина (респондент), тобто безпосередній учасник процесів і явищ, що вивчаються. В основі методу опитування знаходиться сукупність питань, що пропонуються респонденту, відповіді його і складають необхідну інформацію. В кожному варіанті опитування являє собою один із найбільш складних різновидів соціально-психологічного спілкування.

Зв'язок між головними діючими особами його - дослідником та респондентом - забезпечується за допомогою різних «проміжних ланок», які суттєво впливають на якість отримуваних даних.

По-перше, це анкета або план інтерв'ю, тобто перелік питань, у яких емпірично описується проблема, що вивчається, «переведена» на мову побутової свідомості осіб, які опитуються.

По-друге, це анкетер або інтерв'юер, що безпосередньо забезпечує заповнення анкет кожним респондентом. В цьому випадку, якщо інтерв'юрування передбачає особисте спілкування інтерв'юера, опитуваний сам заповнює анкету після відповідного інструктажу, проведеного анкетером.

Нарешті, по-третє, це ситуація опитування, його умови, складені на основі життєвих ситуацій респондентів на момент опитування, їх емоційний стан, відношення до опитування.

Таким чином, соціально-психологічна взаємодія, яка складає основу опитування має складну, мінливу структуру, що включає в себе безліч факторів, здатних впливати на якість одержаних даних.

Найбільш розповсюдженим у практиці прикладної соціології видом опитування є анкетування. Воно може бути груповим або індивідуальним. і

Групове анкетне опитування широко застосовується за місцем роботи, навчання. При цьому анкети роздаються у навчальній аудиторії чи актовому залі, куди запрошуються відібрані для опитування студенти, працівники підприємств та організацій. Як правило, один інтерв'юер працює з групою 15-20 чоловік. У даному випадку забезпечується стопроцентне повернення анкет, респонденти мають можливість отримати індивідуальну консультацію з техніки заповнені анкет, а анкетер, збираючи листи опитування, контролює якість їх заповнення.

При індивідуальному опитуванні анкети роздаються на робочих місцях або за місцем проживання респондентів, а час повернення їх обговорюється напередодні.

Що являє собою анкета? Можна сказати, що соціологічна анкета це система питань, об'єднаних єдиним дослідницьким задумом, направлена на визначення кількісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. Для того, щоб анкета змогла виконати своє призначення - дати в руки дослідника правдиву інформацію, треба знати і дотримуватись ряду правил і принципів її конструювання, насамперед особливості різних питань, із яких вона складається.

Всі питання, наведені в анкетах, можна класифікувати таким чином:

1) за змістом (питання про факти свідомості, поведінки та особистості респондента);

2) за формою (відкриті і закриті, прямі та непрямі);

3) за функціями (основні і неосновні).

Розглянемо їх докладніше.

Питання про факти свідомості людей направлені на визначення думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє. Наприклад, питання до студентів старших курсів: «Чи маєте ви намір працювати по обраній спеціальності після закінчення вузу?» Питання відносно фактів поведінки визначають вчинки, дії, результати діяльності людей. Так, відповідаючи на питання «Чи будете Ви голосувати на майбутніх виборах до органів місцевого самоврядування?», респонденти надають інформацію інтерв'юеру відносно своїх намірів до певних дій (буду голосувати, не буду голосувати, ще не вирішив і т.д.). Питання про особистість респондента присутні у всіх соціологічних анкетах. Вони складають так званий «паспортний», або соціально-демографічний, блок питань, за допомогою яких визначається стать, вік національність, професія, сімейний стан та інші характеристики респондента.

Широке застосування в соціологічних анкетах набули питання щодо визначення рівня інформованості і знань респондентів віднос­но проблеми, яка вивчається. Таку інформацію можна отримати за допомогою питань екзаменаційного типу, що включають завдання, експериментальні чи ігрові ситуації, вирішення яких вимагає від респондента застосування певних знань, навичок, а також знайомства з конкретними фактами, подіями, іменами. Наприклад, одним з індикаторів інформованості громадян щодо кандидатур до органів місцевого самоврядування може бути знання ними прізвищ цих людей. Для оцінки інформованості з цього питання можна запропонувати список імен, що включав би не тільки кандидатів в депутати, а й керівників установ, артистів, відомих спортсменів. В цьому випадку завдання того, хто заповнює анкету полягає в тому, щоб вказати «хто є хто», або поставити прочерк з іменами невідомими йому. Закритим питання називається у тому випадку, коли в анкеті на нього наводиться повний набір варіантів відповідей. Прочитавши їх опитуваний тільки підкреслює, чи обводить код проти того варіант у, який співпадає з його думкою. Наприклад у питанні «Який з нижче наведених курсів викликав у Вас найбільшу зацікавленість?

а) психологія;

б) соціологія;

в) політологія;

г) філософія;

д) логіка.

Респондентам треба тільки назвати один із запропонованих варіантів.

Слід зауважити, що закриті питання можуть бути альтернативними і не альтернативними. Альтернативні питання передбачають можливість вибору в результаті чого сума відповідей на всі варіанти, що представлені у альтернативному питанні, завжди складає 100 процентів. Приклад такого питання і відповіді на нього: «Як Ви вважаєте, відповідає, чи не відповідає підготовка випускників СумДУ вимогам, що висуває сучасна науково-технічна революція до спеціаліст високої кваліфікації?

а) відповідає;

б) не відповідає.

Треба сказати, що важливою рисою альтернативного питання є те, що відповіді, які вибирають респонденти мають взаємовиключний характер. Тому неможливо, в даному разі, припуститись помилки, незорієнтуватись та т.д.

Різновидом альтернативного питання є так звані шкальні питання. Відповідаючи на них, опитувані мусять відмітити інтенсивність якогось явища або думки. Наприклад, питання в якому наводиться шкала самооцінок.

Чи задоволені Ви своєю роботою?

а) роботою дуже задоволений;

б) скоріше задоволений, ніж незадоволений;

в) робота мене не цікавить;

г) скоріше незадоволений, ніж задоволений;

д) роботою дуже незадоволений.

Дане питання може бути поставлене таким чином (шкальне питання).

Яке значення має для Вас наявність у Вашій роботі таких рис як:

Творчий характер

Самостійність у виборі форми діяльності:

Відальтернативного питання слід відрізняти «питання-меню». Цей вид дає можливість опитуваному вибрати декілька відповідей. Як приклад «питання - меню» можна навести таке: Які фактори стимулюють ваше навчання у вузі?

а) бажання отримати знання;

б) необхідність мати диплом;

в) якщо вже стільки часу потрачено на навчання, то треба дове­сти діло до кінця.

Відкриті питання не передбачають можливих варіантів відповідей. Прикладом такого типу питання може служити таке:

Що для Вас означає добре вчитися?

добре вчитися - це насамперед

означає

(напишіть)

Якщо у дослідника немає впевненості у тому, що для виявлення своєї думки для опитуваного достатньо наведеного списку відповідей, тоді є сенс застосування напівзакритих питань.

Напівзакриті питання надають можливість респондентам або ухилятись від вибору наведених альтернатив, включаючи до списку можливих відповідей альтернативу типу «не можу сказати точно», «не замислювався над цим», «не пам'ятаю», або ж відповісти по-своєму включаючи альтернативу «Ваш варіант відповіді». Однак досвід свідчить, що респонденти, як правило, обмежуються варіантами відповідей, що пропонуються. Тому напівзакриті питання в багатьох випадкахза своїми можливостями рівнозначні закритим.

Зауважимо, що відкриті і закриті питання мають свої позитивні і негативні сторони. Вибираючи тип питання дослідники, як прави­ло, діють виходячи з міркувань економності та надійності. У мето­дичній літературі панує думка, що практикування закритих питань & більш економічним. Якщо мова йде про «так - ні», питання альтер­нативні, то з цим безумовно можна погодитись. В меншій мірі це] стосується шкільних питань. Але якщо говорити про «питання -меню», то для застосування цих питань необхідна велика попередня! робота, пов'язана зі складанням можливого набору питань, то з та-І кою думкою важко погодитись. Іноді для того, щоб «закрити» те чи інше питання, треба провести спеціальне дослідження. Ігнорування! цієї вимоги свідчить лише про низький методичний рівень деякого соціологічних пошуків.

Вибираючи форму питання, слід враховувати і особливості обробки отриманих даних. Все різноманіття відповідей на відкриті питання кодувати доведеться самому досліднику, зводячи їх в кінцевому результаті до обмеженого кола відповідей, що повторюються найчастіше. Закрита форма питання дає можливість запобігти цьому, так як називаючи один із варіантів відповіді, респондент одночасно кодує його.

Іноді питання анкети вимагають від респондента критичного відношення до себе, оточуючих, оцінки негативних явищ і т.д. Такі прямі питання в ряді випадків залишаються без відповіді, або несуть в собі неточну інформацію. У подібних випадках на допомогу досл­іднику приходять питання, що формулюються в опосередкованій формі. Респонденту пропонується уявна ситуація, яка не вимагає оцінки його особистих якостей або обставин його діяльності.

Наприклад, опитуючи студентів з метою визначення їхнього відношення до навчання, нерідко задається пряме питання «Що за­важає Вам навчатися з повною віддачею сил?» До питання додаєть­ся набір варіантів відповідей. Таких як відсутність необхідної літера­тури, власна пасивність і т.д. У таких випадках також нерідко наводиться і варіант: «ніщо не заважає». Але у таких ситуаціях не обов'язково надавати ситуації особистісного відтінку. Адже анкета служить не збору індивідуальних «сповідей», а визначенню узагаль­нюючої статистичної картини. Необхідні дані можна отримати за допомогою питання, сформульованого у непрямій формі. Ось приклад цього питання: «Коли я чую, як викладачу докоряють у тому,що його студенти погано знають предмет, я думаю, що...» і студенту пропонується закінчити цю фразу.

Конструюючи питання таким чином, можна розраховувати, що відповідаючи на них, респонденти спираються на особистий досвід, але інформують про нього в де персоналізованій формі, що знижує гостроту критичних оцінок, характерну для висловлення від першої особи.

Після закінчення процесу компонування анкети доцільно провести логічний контроль її, що дає можливість перевірити відповідність анкети тим критеріям якості, які вивірені практикою і є загально-визначеними. В даному випадку кожне питання перевіряється за.....такими критеріями:

1. Чи не забуті (якщо вони потрібні) такі варіанти відповідей як «не знаю», «не пам'ятаю», «важко відповісти», «не думаю про це» і так далі. Подібні варіанти надають можливість респонденту ухи­лятись від відповіді, якщо він вважає це за потрібне.

2. Чи не доцільно доповнити деякі закриті питання позицією «інші відповіді» для додаткових висловлювань респондентів (тобто перевести закрите питання в напівзакрите).

3. Чи відносяться питання до всіх опитуваних, чи тільки до пев­ної частини вибіркової сукупності?

4. Ч и в повній мірі дається пояснення респонденту відносно техніки заповнення відповіді на питання? Тобто чи є вказівки про те, як відповідати на питання табличної форми, або питання - малюнок, скільки варіантів відповідей можна відмітити і т.д.

5.Чи немає логічної невідповідності між змістом формулювання питання і шкалою виміру? Така невідповідність може прояв­лятись в наступному. Візьмемо питання: «Як часто Ви знайо­митесь з матеріалами, що віддзеркалюють найновіші досягнен­ня науки і техніки?» - і відповіді на нього:

001 - з «Інтернету».

002 - з науково-популярних журналів.

003 - з лекцій та практичних занять.

Наведені відповіді складені неправильно, тому що не дають можливості виявити необхідну ознаку (частоту). В даному випадку слід побудувати відповіді на питання таким чином:

6. Чи є у формулюванні питання слова і терміни, які незрозумілі для опитуваного? Яким чином їх замінити, не порушуючи змісту питання?

7. Чи не перевищує питання компетентності респондента? (Якщо є така підозра, то потрібне контрольне питання - фільтр на перевірку компетентності).

8. Чи не перевищує питання можливостей пам'яті опитуваних?

9. Чи не забагато наведено варіантів відповідей на питання? Якщо це так, то необхідно розділити список на тематичні блоки замість одного питання скомпонувати блок питань.

10. Чи не торкається питання самолюбства респондента, його достоїнства, престижних уявлень?

11. Чи не викличе питання негативних емоцій у опитуваного (описання за наслідки опитування, неприємні асоціації, інші негативні емоційні стани, що порушують психологічний комфорт ситуацій опитування)?

Таким чином, логічний контроль якості питань анкети являє собою підготовчу процедуру для розробки завдань пробного дослідження.

Після того, як завершено складання анкети, дослідник приступає до наступного етапу своєї роботи, тобто безпосередньо до опитування. Виділяють опитування за місцем проживання та місцем роботи. Слід пам'ятати, що місце проведення опитування значною мірою визначає психологічну ситуацію отримання інформації, а значить і її надійність. Вибір місця опитування залежить від цілей та предмета дослідження. Опитування за місцем роботи, тобто у службовому приміщенні, є найбільш прийнятним тоді, коли вивчаються виробничі колективи, а предмет дослідження пов'язаний з виробничими або ж учбовими справами.

Опитування за місцем проживання буває незамінимим в тих випадках, коли вивчаються думки не тільки працюючого, а й непрацюючого населення, або коли предмет опитування вимагає послаблення офіційного службового стану, пов'язаного з виробничими або учбовими відносинами. Цей вид опитування буде необхідним, наприклад, у випадках коли досліджується організація медичної служби в місті, районі.

Як свідчить досвід опитувань, в домашніх умовах людина більш вільно себе почуває, охочіше відповідає на «гострі» питання, які вимагають подачі критичної інформації про негативні факти і явища, взагалі спілкування інтерв'юера з респондентом набуває менш офіційного характеру, ніж у службовому приміщенні.

В той же час опитування за місцем проживання має свої складності. Укладається пошук респондентів: зміна адреси, відсутність в момент приходу інтерв'юера, що вимагає неодноразових відносин, а ніколи і заміни респондента. За місцем проживання буває важко, а іноді і неможливо запобігти впливові третіх осіб, а присутність членів сім'ї під час бесіди з респондентом іноді виступає як сковуючий фактор Крім того, наявність вільного часу та більш розкута ситуація опитування провокують респондента до відхилення від теми інтерв'ю, широких коментарів своїх відповідей, наведенню відповідних прикладів із власного життєвого досвіду. В результаті цього вимоги до професійних якостей інтерв'юера різко підвищуються.

Необхідно мати на увазі і те, що соціологічне опитування - це ще й певні матеріальні витрати. Тому під час його підготовки з точністю визначається кількісний склад інтерв'юерів, які будуть задіяні у дослідженні. Робиться це за формулою:

де J - кількість інтерв'юерів, п - кількість анкет, а - норма опитування (5 респондентів за день), t - час, за який необхідно провести опитування. Якщоми маємо справу з вибірковою сукупністю в 2 тисячі чоловік (відповідно і анкет буде 2 тисячі), і нам треба провести опитування за 20 днів. То, підставивши значення у формулу, ми без зайвих зусиль визначимо ту кількість інтерв'юерів, яку необхідно задіяти:

Поряд з анкетуванням в сучасній практиці соціологічних опитувань застосовується і метод інтерв'ю. У багатьох випадках до цієї роботи залучається громадськість, для якої участь у опитуванні є епізодичною, а підготовка обмежується усним інструктажем. В цих умовах досліднику доводиться кожного разу заново формувати та навчати колектив інтерв'юерів, що суттєво збільшує затрати часу не тільки на підготовку інтерв'юерів, а й на контроль за якістю їхньої роботи.

При інтерв'юруванні контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, який задає питання, передбачені дослідником, організовує та направляє бесіду з кожним окремо і фіксує отримані відповіді згідно з інструкцією.

Як і анкетування інтерв'ю може бути за місцем роботи та місцем проживання. Переваги і недоліки цих видів інтерв'ю ті ж, що і при анкетуванні. Крім цього інтерв'ю може бути вільним (клінічним), сфокусованим (направленим), формалізованим (стандартизованим).

Вільне (клінічне інтерв'ю) проводиться на основі завчасно підготовлених питань або плану бесіди. Визначається тільки тема інтерв'ю яка і пропонується респонденту для обговорення. Напрям бесіди, її логічна структура, послідовність питань, їх формулювання - все це залежить від індивідуальних особливостей опитуваного та інтерв'юера, а також від конкретної ситуації інтерв'ю. Цей вид інтерв'ю застосовується в тих випадках, коли досліднику важко отримати більш повну інформацію від опитуваного з приводу його уявлень про предмет опитування, коли вплив думок і похідних уявлень дослідника повинен бути зведений до мінімуму. Вільне інтерв'ю є не замінним на підготовчий стадії дослідження, коли пошукач уточнює зміст проблеми та предмета дослідження, її відношення до реальності, що вивчається. На цьому етапі дослідницька робота має пошуковий характер, соціолог збирає інформацію, яка стане основою його дослідницької програми. При цьому він, як правило, звертається до опитування експертів. Вільне інтерв'ю є найбільш прийнятним способом спілкування з цією групою респондентів для конкретизації і уточнення цілей і завдань майбутнього дослідження.

На відміну від результатів масових опитувань інформація, отримана шляхом інтерв'ю, не потребує уніфікації для статистичної обробки. Відповіді респондентів, отримані методом вільного інтерв'ю, записуються з максимальними подробицями і точністю (стенографія, магнітофонні записи). Статистичні методи аналізу тут мало-прийнятні для узагальнення отриманих відповідей. В даному випадку більш підійдуть традиційні методи змістовного аналізу текстів або методики конвент-аналізу.

Фокусоване (направлене) інтерв'ю - більш розповсюджений різновид інтерв'юрування, ніж вільне. Респонденти в цьому виді інтерв'ю наперед знайомляться з предметом обговорення: читають книжку чи статтю, дивляться фільм чи приймають участь в громадсько-політичних заходах. Отже фокусоване інтерв'ю вимагає від дослідника попередньої підготовки аудиторії. Він повинен наперед спланувати ситуацію, в якій будуть брати участь респонденти. Коло питань, що включаються в план інтерв'ю є обов'язковим для інтерв'юера. Він може змінювати послідовність цих питань навіть їх формулювання, але по кожному з них повинен отримати інформацію. Таким чином, і ступінь стандартизації в даному випадку значно підвищується порівняно із вільним інтерв'ю. Інтерв'юеру тут відводиться переважно роль виконавця, а респондент має уважно вислухати питання та вибрати більш прийнятний варіант відповіді з набору, який заздалегідь придумав дослідник. В даній формі опитування вплив інтерв'юера на якісь даних зводиться до мінімуму. Надійність отриманої інформації залежить в першу чергу від добросовісності та пунктуальності інтерв'юера.

Подібний вид інтерв'ю дає можливість при обробці результатів використовувати форми статистичного аналізу, так як відповіді "сфокусовані» навколо одних і тих же питань, піддаються уніфікації і можуть класифікувати відповідно до завдань дослідника (наприклад, за характером оцінок, за рівнем дрібноті, за змістом висказаних суджень).

Фокусоване інтерв'ю можна застосовувати при вивченні суспільної думки в колективі, а також при опитуванні експертів. Таке інтерв'ю може бути груповим чи індивідуальним, з відкритими і закритими питаннями.

Формалізоване (стандартизоване) інтерв'ю - найбільш розповсюджена форма інтерв'ю, яка нагадує метод опитування. Поведінка інтерв'юера та респондента в цьому виді інтерв'ю строго регламентується детально розробленим листом опитування та інструкцієювідносно його заповнення, яка призначається інтерв'юеру. В плані стандартизованого інтерв'ю, як правило, переважають закриті питання. Іноді їх кількість досить значна, що погано сприймається на слух. В таких випадках варіанти відповідей друкуються на окремих картках із зазначенням номера питання, до якого вони відносяться. Формулювання питань повинно бути розраховано не на читання, а на ситуацію бесіди, тобто план інтерв'ю розробляється не в «письмовому», а в усному, розмовному стилі. Наприклад: «На цій картці названі різні види можливих занять у вільний час: художня самодіяльність, спорт, технічна творчість, читання науково-технічної літератури, читання художньої літератури, перегляд тематичних телепередач, відвідування театру. Назвіть, будь ласка, якими з них ви займаєтесь на дозвіллі?»

Хоча в стандартизованому інтерв'ю, як і в фокусованому, роль інтерв'юера зводиться до мінімуму, однак його вплив на якість даних залишається досить значним. Правда, цей вплив пов'язаний не з глибиною інформованості інтерв'юера про предмет дослідження (як можливе це у вільному інтерв'ю), а в першу чергу з його доброю совістю та пунктуальністю.

Таким чином, вплив інтерв'юера на якість результатів опитування в тій чи іншій мірі проявляється в будь-якій формі інтерв'ю. Це може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Тому організатор опитування повинен так відібрати та підготувати інтерв'юерів, щоб звести до мінімуму можливі прорахунки, пов'язані з їхньою участю в опитуванні.

Різниця у поглядах на предмет опитування, несумісність смаків, мови, манер, віку, статі, можуть стати джерелами помилок, що призведуть до зниження достовірності результатів опитування, якщо інтерв'юер не навчений професійним прийомам подолання цих негативних явищ. В цьому зв'язку слід врахувати ряд вимог при виборі та навчанні інтерв'юерів.

Стать та вік інтерв'юера. Ці два фактори перебувають в такому взаємозв'язку, що розглядати їх окремо один від одного нема сенсу. Вплив статі та віку того, хто веде опитування, на його результати частіше всього проявляється таким чином:

1) між чоловіками, як правило, частіше складаються неофіційні відносини, чим між жінками;

2) чоловіки-інтерв'юери надають перевагу роботі з чоловіками, в той час як жінки схильні до інтерв’юрування респондентів кожної статі;

3) чоловіки-інтерв'юери більш критично відносяться до своїх співрозмовників, ніж жінки;

4) різниця у статі того, хто проводить опитування може викликати нерішучість у опитуваних;

5) значна різниця у віці між інтерв'юером та тим, кого він опитує також негативно впливає на результати.

Під час опитування відносно сімейно-побутової тематики кращі результати отримують у тих випадках, коли чоловіки опитують чоловіків,а жінки жінок. В опитуваннях на виробничу тематику краще всього зарекомендували себе чоловіки-інтерв'юери. При цьому слід зауважити, що інтерв'юери-жінки користуються більшою довірою серед всіх груп населення.

Слід пам'ятати, що успіх інтерв'ю як процесу спілкування залежить відтаких якостей інтерв'юера, як:

- уважність протягом всього інтерв'ю;

- спостережливість (досить важлива якість для правильної оцінки атмосфери інтерв'ю);

- терпіння (вміння вислухати респондента не перебиваючи, правильно зрозуміти його);

- вміння говорити зрозуміло, не кваплячись, доносячи до опитуваного повний і істиний зміст питання;

- вміння слухати (одна із основних характеристик професійної природності інтерв'юера);

- вміння мовчати (інколи респондент повинен зібратись з думками або просто заспокоїтись; інтерв'юеру не слід підганяти його питаннями, необхідно дати можливість подумати); - недопустимість таких якостей, як жорсткість, вимогливість, владність (ці риси здатні тільки відштовхнути респондента, заставити замовкнути найбалакучішого або викликати неправильні відповіді).

Важлива роль в проведенні соціологічного інтерв'юрування належить контролю за якістю роботи інтерв'юера. Найрозповсюдженішою формою такого контролю є вибіркове повторне відвідування респондентів. Контролери-інтерв'юери виясняють чи була бесіда, якщо була, то з ким, запитують про зміст інтерв'ю та про враження, яке справив інтерв'юер. За результатами контролю респонденти або заохочуються, або на них накладаються стягнення. Іншим способом контролю може бути поштова анкета, що розсилається респондентам, які приймали участь в опитуванні.

Слід зауважити, що метод розсилки анкет респондентам може застосовуватись і як окремий спосіб збору первинної інформації. В соціології такий метод опитування одержав назву поштового опитування. В загальному вигляді він полягає у розсилці анкет і одержані на них відповідей за поштою. Суттєвою перевагою даного методу є простота організації. Тут відпадає необхідність відбору, навчання, контролю за діяльністю великої кількості анкетерів чи інтерв'юера. При наявності досвіду у дослідників підготовка і розсилка документації поштового опитування для 2 000-3 000 чоловік може бути здійснена двома працівниками за 7-10 днів. До достоїнств даного методу можна віднести і те, що він дає можливість одночасно проводити опитування на значній території, в тому числі у важкодоступних районах. Як перевага поштового опитування може розглядатись і те, що в даному випадку анкета заповнюється тільки респондентом. Тут відсутній контакт респондента і анкетера (інтерв'юера), відповідно і психологічний бар'єр, який має місце при індивідуальному очному опитуванні.

Ще однією позитивною рисою поштового опитування є те, що респондент може сам вибирати зручний для нього час, щоб заповнити анкету. При цьому він має можливість не поспішати, уточнювати деякі деталі, щоб потім дати ґрунтовану відповідь на питання анкети. Нарешті, відмітимо невисоку собівартість поштового опитування, так як в даному випадку відпадає необхідність залучати до збору інформації анкетерів, а тим більш інтерв'юерів, участь яких значно підвищує витрати на дослідження.

Одночасно з цим поштове опитування має і свої недоліки. Головний з них - не повне повернення анкет, тобто не всі респонденти заповнюють анкети та відправляють їх дослідникам. Таким чином, найголовніша методико-організаційна проблема, що вирішується дослідником при плануванні і проведенні поштового опитування - це підвищення стимулювання повернення анкет. Практика показує, що 70-75 процентне повернення забезпечує досить високу надійність результатів. Основна умова успішного проведення поштового опитування - зміст анкети, питання до респондента повинні бути цікавими для нього. Дуже важко сподіватись на активну участь респондента в по­штому опитуванні, яке торкається другорядної для нього теми. Слід зауважити і те, що існує деякий негативний зв'язок між об'ємом анкет та рівнем їх повернення. В той же час доцільно підвищувати зацікавленість опитуваного до анкети шляхом наведення ряду додаткових питань, а не прагнути до її скорочення. В багатьох випадках підвищення рівня повернення анкет досягаться розсилкою респондентам повідомлень, які за 3-4 дні до відправки анкет направляються опитуваним і таким чином настроюють їх на співпрацю. У повідомленні зазначається, яким чином дослідники одержали адресу респондента (наприклад із списків виборців, у паспортному відділі). Крім цього повідомлення пояснює, яку мету ставлять перед собою дослідники, підкреслює важливість участі у опитуванні даного респондента. Як правило, відсилання повідомлень підвищує повернення анкет на 10-15%.

Водночас із розсиланням анкет в тому ж конверті відсилаються і інші документи. Серед них обов'язково має бути супроводжувальний лист. У ньому, звертаючись до респондента, необхідно повторити прохання про участь у поштовому опитуванні, детально викласти мету дослідження, підкреслити його практичну направленість, звернути увагу потенціального респондента на те, потрібно чи непотрібно вказувати свою адресу, ім'я, прізвище в анкеті. Обов'язково в супроводжувальному листі наводиться телефон і адреса тієї організації, яка проводить дослідження. Рекомендується також надіслати символічну винагороду респонденту за виконану роботу.

Через 2-3 тижня після відправки анкет респонденту надсилається нагадування. Якщо опитування анонімне, то нагадування розсилається всім потенційним респондентам, якщо не анонімне, то тільки тим, від кого до визначеного строку не надійшла відповідь. Нагаду­вання - один із найсуттєвіших стимуляторів, в середньому воно підвищує повернення анкет на 20%. Інколи доводиться надсилати повторні нагадування.

На завершення підкреслимо, що при вивченні певних сторін явищ і процесів соціальної діяльності застосування методів опитування є недостатньо ефективним. Бувають ситуації, коли виникає не­обхідність других, специфічних методів збору інформації або ж по­єднання їх з методами опитування. Найбільш ефективним у цьому відношенні є поєднання методів опитування і спостереження.

Дата добавления: 2014-01-04