Кумулята розподілу шлюбного віку подружніх пар, які розлучаються

Поряд із графічним, більш глибоке узагальнення первинної соціологічної інформації передбачає визначення спеціальних статистичних величин (середньої арифметичної та дисперсії).

Середня арифметична - це інтегральна, узагальнена величина, яка дає можливість порівнювати між собою не тільки групи одного ряду розподілення, але й самі ряди розподілення в тих випадках, коли вони будуються за ідентичними ознаками. Загальна формула для її визначення має такий вигляд

де Х_і - числове значення варіацій признака, і - число варіацій. Знак означає суму.

Розглянемо приклад визначення середньої арифметичної. Є три величини,які характеризують відвідування студентами практичних занять з соціології на початку семестру: перше заняття відвідали ЗО студентів, друге - 28 і третє - 32.

Така (проста) середня арифметична визначається в тих випадках коли групування інформації здійснюється за признаком, який не має варіацій і, відповідно, власних числових значень. Але таке буває досить рідко, адже більшість при знаків, для групувань, за якими визначають середнє значення є кількісними. Тому в соціологічному дослідженні, як правило, визначається так звана зважена середня арифметична.

Уявимо, що в результаті опитування 200 респондентів дали такі дані за ознаками «вік» і «кількість відвідувань обласного театру» (див. таблиці 3 та 4).

Таблиця 3.

Таблиця 4.

В таблицях наведені дані за двома показниками. Визначення середньої арифметичної для даних у кожній таблиці має свої особливості. Признак «кількість відвідувань обласного театру» має позиції, які виражені однозначними числовими величинами (один раз на місяць, два рази на місяць і т.д.). За ознакою «віку» вони розподілені в інтервалах (наприклад, від 41 до 50 років). Зважені середні арифметичні для значення признака визначаються за однозначними величинами, тому для інтервалів заздалегідь необхідно визначити середнє значення кожної позиції показника «вік» (дані у третьому стовпчику таблиці 5). Усереднення інтервалу відбувається шляхом визначення простої середньої для кожної градації віку (наприклад 41-50, або 31-40), тобто сума крайніх значень інтервалу ділиться на число цих значень (у нашому випадку на 2).

Наше завдання - виходячи із даних таблиці, визначити середню кількість відвідувань театру та середній вік у розрахунку на одного респондента. В таких випадках звішену середню арифметичну визначаємо за формулою:

де Х_і - числове значення 1-ї позиції признака, N_i - число респондентів, виділених за першою позицією признака, N - загальне число респондентів, які підлягають групуванню

Підставивши у формулу значення із таблиці 4 за ознакою «кількість відвідувань обласного театру» одержимо:

Це означає, що на кожного опитаного в середньому припадає 1,6 відвідувань.

Визначення середньої для ознаки «вік» здійснюється за допомогою тієї ж формули, з використанням середніх значень по кожному інтервалу.

Таким чином, середній вік опитаних буде:

Недоліки середньої арифметичної як характеристики опитуваних за деякою ознакою полягають у тому, що вона може таїти в собі різну ступінь «розсіювання» значень, і тим самим якісне порівняння різних груп за даними характеристиками ускладнюється.

В таких випадках, для того щоб визначити ступінь рівномірності або нерівномірності тієї чи іншої характеристики опитуваних, застосовується формула розрахування ступеню розсіювання значень признака, якій називають дисперсією і позначають буквою (сігма в квадраті):

Значення дисперсії простіше визначити, якщо в таблицю заздалегідь внести окремі елементи та їх розрахунки (див. таблицю 5).

Дана таблиця складена на основі такого припущення. Є дві групи респондентів: в одній - 20, в іншій - ЗО чоловік. Протягом 4-х днів в першій групі відвідали бібліотеку (відповідно) 18, 20, 20, 18 чоловік; в другій групі 15, 23, 10, 28 - чоловік.

Враховуючи, що наш признак «відвідування» має однозначну інтерпретацію в кожному із чотирьох випадків, дисперсію можна визначити аналогічно простій середній.

Більшому значенню дисперсії відповідає і більше розсіювання признака (в нашому випадку - нерівномірність відвідування бібліотеки).

Більш поглиблений вид математичного аналізу характеристик явищ, що вивчаються, проявляється у виявленні їх взаємодії та тенденцій до змін. Здійснюється це за допомогою порівнянь і співставленнярядів розподілення, побудованих на основі групувань за різними ознаками. Для рішення подібних задач існують спеціальні коефіцієнти кореляції.

Кореляція означає наявність статистичного зв'язку при знаків. Із розрахунком одного із такий коефіцієнтів - коефіцієнта рангової кореляції (ро)варто ознайомитися, так як він легко піддається вирахуванню «вручну» (тобто без комп'ютера), а застосування його є досить ефективним при аналізі розподілу соціологічної інформації, одержаної за допомогою рангової шкали. Формула коефіцієнта рангової кореляції має такий вигляд:

де d - різність рангів; n - загальна кількість рангів, тобто варіанті відповідей; ∑d²- сума квадратів різниці рангів. Коефіцієнт рангової кореляції змінює свою величину від -1 до +1.

Фактично коефіцієнт рангової кореляції виявляє ступінь ідентич­ності розподілу відповідей двох груп, що порівнюються при відповіді на одне і теж питання, позиції якого є показниками рангової шкали. При ρ= -1 порядок розподілу відповідей двох груп, що порівнюється прямо протилежний, а при ρ=+1 він повністю співпадає. Застосовується коефіцієнта рангової кореляції є ефективним також для порівняння даних анкетного опитування.

Розглянемо процедуру розрахунку коефіцієнта рангової кореляції, для чого проранжируємо за двома групами питання: «З яких джерел Ви частіше за все отримуєте необхідну наукову інформацію?» (див. таблицю 6).

Ранжирування відповідей побудуємо так, щоб максимальна кількість тих, хто звертається до того чи іншого джерела була зазна чена числом 1, менш значима - числом 2 і так дальше до 8 в міру зменшення кількості. Результати покажемо в таблиці 6.

Число позицій (або рангів) дорівнює: п= 8. відповідно до одержаних значень маємо:

Відповідно із визначеним значенням коефіцієнта можна зробити висновок, що характер звертання до джерел наукової інформації в цілому подібний в обох групах.

Наведених методів узагальнення та відображення соціологічних даних в принципі достатньо для того, щоб вирішити проблеми, які виникають в процесі соціологічних досліджень на рівні підприємство, район, місто.

В тих же випадках, коли необхідно вирішувати якусь специфіч­ну проблему, яка вимагає застосування методів багатомірного аналізу, доцільно звернутись за допомогою до спеціалістів з математичної статистики і програмування.

ВИСНОВКИ

Таким чином, соціологічне дослідження починається з розробки програми. Від рівня наукового обґрунтування цього документа в значній мірі залежить результативність пошуку. Програма являє собою теоретико-методологічну основу здійснюваних соціологом дослідницьких процедур - збору, обробки та аналізу інформації, необхідної для отримання теоретичних висновків та практичних рекомендацій.

Побудова програми - це викладення і обґрунтування логіки та методів дослідження об'єкта у відповідності з вирішуваними завданнями. Програма являє собою науковий документ, що відповідає ряду вимог, усі частини якого пов'язані одна з одною у єдине ціле. Розробка програми передбачає здійснення наступних процедур: постановк у проблеми, визначення об'єкта і предмета дослідження, опис його мети та завдань, інтерпретацію основних понять, формулювання гіпотез, характеристику методів збору соціологічної інформації, та опис схеми аналізу отриманих даних.

Програма соціологічного дослідження визначає його структуру. Вона покликана, по-перше, забезпечити переклад вихідних положень соціологічної науки на мову операціональних визначень і процедур дослідження; по-друге, накреслити шляхи теоретичного узагальнен­ня емпіричних даних таким чином, щоб отримані факти могли по­служити подальшому розвитку теорії та розробці практичних реко­мендацій в області соціального управління.

Ефективність соціологічного дослідження, значимість його тео­ретичних і практичних результатів в значній мірі залежать від його теоретико-методологічного обґрунтування, наукового рівня розроб­ки програми, вибору системи емпіричних показників та робочих гіпо­тез. Недостатньо обґрунтоване з теоретико-методологічної точки зору соціологічне дослідження приводить до непереконливих теоретичних висновків, неефективних практичних рекомендацій і часто не оправдовує затрати значних матеріальних ресурсів на проведення таких досліджень.

Отже програма конкретного соціологічного дослідження є відносно самостійним документом, що організовує логічно всю дос­лідницьку роботу, без чого науковий пошук може бути хаотичним, неефективним з точки зору матеріальних витрат і, що є чи не найго­ловнішим, - нецілеспрямованим.

Отже, в соціології, в залежності від предмета дослідження та завдань, які вирішує соціолог, застосовуються різні методи збору інформації.

Найпоширенішими з них є метод опитування, метод спостере­ження, метод аналізу документів та метод експерименту.

Опитування - це один із найпоширеніших методів соціологічного дослідження. Воно, як правило, проводиться у двох формах:

- письмовій (анкетування);

- усній (інтерв'ю). Анкетування може бути:

а) груповим (коли збирається група людей за місцем роботи чи навчання, їм роздаються анкети, які заповнюються в присутності анкетера);

б) індивідуальне (роздаються анкети, респонденти заповнюють їх індивідуально і здають в зазначений час);

в) поштове (анкети розсилаються і повертаються поштою).

Анкета являє собою систему питань, які об'єднані одним замис­лом і направлені на виявлення суттєвих характеристик об'єкта і предмета аналізу.

Питання в анкеті можуть бути відкриті і закриті, прямі і опосе­редковані.

Закритими називають такі питання, у яких наведені варіанти відповідей.

Відкриті питання таких варіантів не передбачають, респондент в даному випадку сам формулює свою думку.

Прямі питання дають можливість одержати від респондента пряму інформацію.

Опосередковані питання передбачають одержання інформації від респондента не прямо, а через додаткові питання. Інтерв'ю може бути:

а) формалізованим (стандартизованим) - в даному випадку мається детально розроблений лист опитування, де переважа­ють закриті питання;

б) фокусованим - коли проводиться збір інформації відносно якогось конкретного явища;

в) вільним - тут немає ніякого конкретного плана бесіди. Спостереження - це направлене, систематичне, безпосереднє

відсліжування та фіксування явищ, що мають певне соціальне значення.

Спостереження може бути структурованим (здійснюється за стро-гим планом і стандартом), неструктурованим (без такого), включе­ним (спостерігач сам приймає участь у подіях), невключеним (спостерігач перебуває поза процесом, якій він відсліжує), систематичне та несистематичне.

Метод аналізу документів - це один із широко застосовуваних і ефективних методів збирання первинної інформації. Документи можуть бути письмові, архівні, іконографічні та фонетичні. Крім цього виділяють також офіційні і неофіційні документи. Методи аналізу документів досить різноманітні, однак у цьому різноманітті виділяють два основних типи: традиційний (класичний) та формалізова­ний (кількісний, або конвент-аналіз).

Традиційний аналіз документа передбачає інтерпретацію тих фактів, які відбиває документ. Формалізований аналіз документа переслідує мету визначити КОГО походження, ступінь достовірності та наявність помилок.

Експеримент у сощології передбачає одержання знань про соціальні процеси шляхом зміни контрольованих і керованих умов. Це один із важко-засвоюваних методів збирання соціологічної інформації. Експерименти можуть бути польові і лабораторні, лінійні і паралельні. В польовому експерименті об'єкт (група) перебуває в природних умовах свого функціонування (наприклад, студентська група на практичних заняттях).

При лабораторному експерименті експериментальна ситуація а нерідко і самі експериментальні групи, формуються штучно. Лінійний експеримент відрізняється тим, що аналізу піддається одна і та ж група, яка виступає в ролі і контрольної і експериментальної. При паралельному експерименті задіяні дві групи: контрольна і експериментальна.

Після того, як за допомогою тих чи інших методів необхідна інформація зібрана, дослідник приступає до її обробки, аналізу та упорядкування результатів. Першим етапом такої роботи є перевірка методичного інструментарію на точність, повноту та якість заповнення (якщо мова йде про опитування).

Наступний етап підготовки методичних документів до обробки полягає у кодуванні інформації. Дана процедура заключається у тому, що кожному варіанту (наприклад відповіді) присвоюється умовне число. В практиці підготовки інформації до обробки застосовують два способи кодування: так звану порядкову систему кодування і позиційну систему.

Коли матеріал готовий до обробки починається його аналіз. Результати такого аналізу оформляються у вигляді тексту і доповнюється наведенням таблиць і графіків.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Суть соціологічного дослідження.

2. Основні етапи і види соціологічних досліджень.

3. Суть підготовки, проведення і організації соціологічного дослідження.

4. Суть і особливості вибіркового методу.

5. Основні методи збору соціологічної інформації.

6. Основні способи аналізу та інтерпретації соціальної інформації.

7. Опитування: зміст, види.

8. Анкетування.

9. Інтерв’ю.

10. Програма соціологічного дослідження.

11. Методи збирання та аналізу соціологічної інформації.

12. Соціметричний метод.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Ноэль Э. Массовые опросы. Введение в методику домоскопии. - М.: Аваэкстра, - 1993. - 272 с.

2. Основы зкономического и социального прогнозирования: Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, - 1985. - 200 с.

3. Паніна Н.В. Технологія соціального дослідження. Курс лекцій. - К: Наукова думка, - 1996. - 232 с.

4. Пониотто В.И., Максименко В.С. Количественные методы в социальных исследованиях. - К.: Наукова думка, - 1982. - 272 с.

5. Рабочая книга социолога. 2-е издание, переработанное и дополненное. - М.: Наука, - 1983. - 476 с.

6. Руденко І.П. Соціологія Курс лекцій. Навчальний посібник для вузів. - Харків, - 1996. - 210 с.

7. Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994. - 688 с.

8. Социология. Под редакцией Г.В.Осипова. - М: Мысль, - 1990. -446 с.

9. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие. Под общей редакцией В.П.Андрущенко и Н.И. Горлача. - Харьков, 1996. - 688 с.

10. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією В.Г.Городяненка. - Київ: Академія, - 1999. - 384 с.

11. Социологический справочник. Под редакцией В.И.Воловина. Киев: Издательство полит, литературы, 1990. - 382 с.

12. Тощенко Ж.Г. Социология. Общий курс (учебное пособие) - M.: Прометей, т 1998. - 511 с.

13. Томпсон Дж., Пристли Дж. Социология. - Львов: Инициатив., 1998. - 498 с.

14. Фролов CC Социология: учебник для высших учебных заведений. 2-е издание. - M.: Лотос, - 1996. - 360 с.

15. Шаленко В.Н. Программа социологического исследования. - M.: Издательство МГУ, - 1987. - 96 с,

16. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. - Самара, - 1995. - 331 с.

17. Ядов BA. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснения, понимание социальной реальности. - M.: Добросовет, Книжный дом «Университет», - 1998. - 596 с.

18. Яковенко ЮЛ., Пониотто BM. Почтовый опрос в социологическом исследовании. К.: Наукова думка, - 1988. - 140 с.

19. Якуба Е.А. Социология: учебное пособие для студентов. - Харьков: Константа, - 1996. - 192 с.

20. Гречихин В. Лекции по методике и технике социологических исследований.-

М.,1988.

21. Как провести социологическое исследование. 2-е изд. М., 1990

22. Методи сбора информации в социологическом исследовании. В 2-х книгах.

М., 1990

23. Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования.

К..1986

24. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький В.М. Як підготувати, провести і уза-

гальнити результати соціологічних досліджень. Львів 1996

25. Барвінський А.О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних

закладів, - К. 2005.- 328 с.

26. Соціологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. /В.І. Волович, М.І. Горлач, В.Г. Кремень та інш./ 6-те вид.- К. 2009.-808с.

27. Соціологія. Навчальний посібник. За ред. Макеєва С.О. Друге видання.-

К.- 2009.- 299 c.

28. Кузьменко Т.М. Соціологія. Навчальний посібник.- К. 2010.- 320с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Социологический справочник. Под редакцией В.И.Воловина. - Киев. 1990. - 382 с.

2. Білоус В.С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. Нав-

чальний посібник. - К.- 2002.- 140 с.

3. Практикум з соціології. Навчальний посібник для студентів вищих закладів

освіти / За ред. В.М. Пічі. - Львів.- 2004.- 368 с.

Дата добавления: 2014-01-04