ТЕМА: Психологічні аспекти віктимної поведінки

1. Особливості взаємозв»язку «злочинець-жертва»

2. Типи поведінки в ситуації небезпеки

3. Поняття віктимної поведінки.

4. Психологічний аналіз особистості як суб’єкта злочину

5. Насилля: види і форми.

Література:

1. Особливості взаємозв»язку «злочинець-жертва»

Жоден злочинець не нападає на жертву просто так, не звертаючи уваги, що за особистість перед ним. Спочатку злочинець оцінює людину на предмет того, чи підійде вонк як жертву. Причому, досвідченому бандитові для цього досить всього семи секунд!

Експеримент: в'язням декількох тюрем запропонували переглянути відеоплівки з зображенням людей, що йдуть по вулиці (прості перехожі, що належать до різних соціальних і вікових груп). Оскільки перехожі не знали, що їх знімають, вони поводилися абсолютно природно, і відеозапис відбивав реальну сцену з життя. Дослідники запропонували ув'язненим визначити, кого з зображених на плівці вони вибрали б як свої жертви. Разюче, але факт: більшість вказали на одних і тих же людей.

Як же грабіжник вибирає собі жертву? Насамперед - по невербальних особливостях її поведінки. За ці сім секунд він оцінює і зовнішній вигляд людини, і його фізичну підготовку, і ступінь готовності дати відсіч. Ідеальний об'єкт для нападу виглядає приблизно так: сутулі плечі, сковані рухи, млявий, неенергійний, уникає контакту погляду, опущена голова, незграбна хода. Показова і ступінь включеності в навколишній світ - людина, що занурилася в глибокі міркування і не зауважує, що діється довкола неї легко вразлива.

Як відомо, невербальні особливості поведінки людини - це мова його підсвідомості. Іншими словами, сутулі плечі, шаркаюча хода та інші ознаки жертви є наслідком, а не причиною. Це лише прояв деструктивних програм підсвідомості. Такі зовнішні ознаки найбільш помітні, але не єдині невербальні ознаки віктимної поведінки. Навіть навчившись ними керувати, людина не здатна контролювати інші реакції свого тіла, що недвозначно посилють в навколишній простір сигнали Жертви.

На відміну від наукових досліджень Заходу, східні вчення здатність злочинців визначати жертву пояснювали дуже просто. Відповідно до їхніх постулатів, кожна людина має свій аромат - не в змісті парфюма або його відсутності, а в змісті внутрішнього змісту. Є аромат Багатія й аромат Жебрака, аромат Коханця, аромат Пана й аромат Слуги, аромат Переможця й аромат Жертви. Які ж внутрішні стани виявляються ароматом Жертви?

Перше з них - подавлений страх, що живе в глибинах підсвідомості. Як тільки людина виявляється в екстремальній ситуації, страх проривається назовні, відключаючи здатність тверезо міркувати. Фактично, страх формує програму поведінки, що веде до трагічних результатів. Людина в усьому бачить загрозу і починає поводитися так, що ця загроза реалізується. І якщо хтось боїться грабіжника, то починає бачити його буквально в кожному зустрічному. Тим самим людина як би пропонує всім навколишньої зіграти роль агресора, а оскільки бажаючих виплеснути агресію в нашому суспільстві - чимало, то дуже скоро вона знаходить те, що шукає.

Більш того, виявившись у полоні страху, люди починають діяти нелогічно, «тунельне мислення» (н-д: людина відправляється гуляти в криміногенні райони о другій годині ночі, трясе гаманцем, повним грошей, у людних місцях, розвішує на стовпах оголошення про продаж дорогих речей і т.п.).

Звичайно людина, що відчуває страх виявитися жертвою злочинців, намагається вирішити проблему зовнішнім шляхом: піти в секцію каратэ або боксу, придбати пістолет або газовий балончик, а якщо є можливість, то і найняти охоронців. Але, на жаль, як правило, це мало допомагає: у критичний момент нападу всі прийоми або вилітають з голови, або тіло сковує параліч, або пістолет забувають зняти з запобіжника, або балончик чіпляється за підкладку кишені. Прикладів тому багато, але головне очевидно - таким шляхом проблему не вирішити, тому що на рівні підсвідомості працює програма "Я - жертва", а жертви не можуть перемогти по визначенню.

Наступною складовою аромату Жертви є самоагресія. В основі цього явища два базових стани:

- почуття провини перед кимсь

- невдоволення собою - зовнішністю, здібностями, тим, що ви не робите зарядку або мало часу приділяєте вихованню дитини.

Ці стани формують чітку установку підсвідомості на те, що ви поганий або погано повелися, а виходить, заслуговуєте покарання. І підсвідомість беззаперечно виконає ваше побажання.

Третій фактор аромату Жертви - образливість. Образа - це гнів, що людина придушила в собі через страх відкрито висловити своє невдоволення. Злочинці нюхом чують того, хто боїться адекватно відповісти на "наїзд".

Четверта складового аромату Жертви - як не дивно це звучить - підвищена агресивність. Справа в тому, що коли людина переповнена злістю й агресією, її підсвідомість запрограмована на пошук об'єкта, на якому їй можна зірвати. Ця ж програма в пошуках конфлікту приводить людини в різні криміногенні місця. Така внутрішня конфліктогенність притягає до нього аналогічно налаштованих осіб, а результат подібних зустрічей рідко не буває трагічним.

Проаналізувавши результати опитувань потерпілих від фізичного насильства, вони встановили, що 100% з них довгий час піддавалися насильству вербальному - у спілкуванні з начальством, чоловіками, сусідами. Іншими словами, перш ніж постраждати від злочинців, усі вони звикли відігравати роль жертви в звичайних життєвих ситуаціях. Тобто людина спочатку звикає почувати себе жертвою по дріб'язках, а лише потім "попадає" по-великому. Цю тенденцію насильства до ескалації дуже легко простежити на подіях власного життя. Як правило, великі неприємності починаються з дріб'язків. Спочатку вам нахамили в транспорті. Ви обурилися, але придушили гнів, створивши тим самим у душі образу. Через якийсь час на вас несправедливо накричав начальник. Ви знову стримали свої емоції, перетворивши їх в образу. Потім пішов сімейний скандал. І якщо ви продовжуєте збирати образи, то неприємності будуть нагадувати сніжну лавину, аж до криміналу.

Дата добавления: 2014-01-04