Методи оцінки основних засобів

Формування та об’єктивність оцінки вартості основних засобів залежить від способу їх оцінки. Помилки при визначенні вартості основних засобів вводять в оману власників підприємства стосовно величини їх основного капіталу, призводять до невірного нарахування суми амортизації, необ’єктивної оцінки стану основних засобів з використанням системи показників, а також недостовірної оцінки ефективності використання основних засобів підприємства. Наслідком цього може бути прийняття помилкових рішень щодо стратегії ведення бізнесу. Інтерес власника або менеджменту підприємства до проблем оцінки вартості основних засобів обумовлений потребою мати достовірну інформацію.

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи наступні види вартості:

1. Первісна (до переоцінки)

2. Залишкова (до переоцінки)

3. Відновна повна (переоцінена)

4. Відновна залишкова (переоцінена)

5. Ліквідаційна (запланована та фактична)

6. Справедлива

На момент створення підприємства оцінка його основних засобів проводиться за первісною вартістю. Первісна вартість - вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об’єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через які-небудь ринкові обставини, а залишається у фінансовій звітності постійною протягом всього строку корисного використання активу, доки не здійснюється переоцінка. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з наступних елементів:

- сум, сплачених постачальникам активів;

- витрат на доставку об’єктів основних засобів;

- вартості будівельно-монтажних робіт;

- витрат на монтаж об’єктів основних засобів;

- ввізного мита;

- витрат на страхування ризиків доставки об’єктів основних засобів;

- інших витрат, пов’язаних з доведенням об’єктів основних засобів до стану, придатного до використання.

Після деякого терміну експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на даний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на даний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішенням проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

Залишкова вартість – вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на даний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину не відшкодованої шляхом амортизації на даний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю.

При продажу чи повному списанні основних засобів з балансу підприємства різниця між загальною сумою отриманої за актив компенсації та поточною (залишковою) вартістю цього активу на дату списання визнається фінансовим результатом операції списання з балансу і може мати податкові наслідки. Прибуток чи збиток від здійснення цієї операції може виникнути тут з двох причин:

- сума нарахованої амортизації (зносу) не відповідає реальному зносу активу;

- сума амортизації нараховується на первісну вартість, яка може значно відрізнятися від ринкової його вартості.

Відновна повна (переоцінена) вартість - вартість відтворення об’єкта основних засобів в сучасних умовах. Виникає після переоцінки первісної вартості і вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об’єкта основних засобів. Після здійснення переоцінки основних засобів відновна вартість є базою для нарахування амортизації.

Відновна залишкова (залишкова переоцінена) вартість – вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на даний момент часу. За умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі застосовується для об’єктивної оцінки величини необоротних активів підприємства. У випадку вимушеного продажу об’єкта основних засобів в інтересах підприємства продати його за ціною не менше величини відновної залишкової вартості.

Ліквідаційна вартість (запланована та фактична) – сума коштів, яку підприємство очікує отримати (або фактично отримало) від реалізації (ліквідації) об’єкта основних засобів по закінченні строку його корисного використання після вирахування очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж).

Якщо величину ліквідаційної вартості можна передбачити (спрогнозувати), то амортизувати слід різницю між первісною і ліквідаційною вартостями. Інколи витрати на ліквідацію об’єкта основних засобів можуть дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості активу. Тому для багатьох довгострокових активів ліквідаційну вартість зовсім не визначають.

За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об’єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення терміну його корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вказує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснено обмін об’єкта основних засобів в результаті операції між зацікавленими сторонами.

Дата добавления: 2014-01-04