Золоті ворота у Києві

Золоті ворота – головна брама стародавнього Києва, одна з трьох брам у потужному земляному валу, що оточував “місто Ярослава”. Поєднували функції головного парадного в’їзду до Києва і оборонної споруди. Будувалися водночас із Софією Київською у 1017 або 1037 р. в роки князювання Ярослава Мудрого. Золоті ворота мали вигляд двох паралельних стін завдовжки 25 і 13 метрів та заввишки близько 8 метрів, лицьове мурування яких виконано у техніці “opus mixtum” – чергування плінфи та каміння. Золоті ворота в Києві свідчать про високу культуру архітектурної майстерності наших предків, про їхню обізнаність з передовими технологіями фортифікаційного будівництва середньовіччя. Як головні ворота вони були символом політичної незалежності Києва, а тому виявились одним із об'єктів, яким перш за все намагалися заволодіти його вороги. Але, як свідчать літописи, захопити Київ з боку Золотих воріт не вдавалося нікому, навіть монголо-татарам. До серед. XVIII ст. ворота залишалися головною проїзною брамою.

Для другого періоду (друга половина XI - початок XII ст.) характерні церква Спасу на Берестове, Успенський собор і Троицка надбрама-на церкву в Києво-Печерська Лаврі, Михайлівський собор у Видубицькому монастирі.

1) Церква Спасу на Берестове - тринавна шестистовпна церква на колишній околиці Києва (село Берестове), знаходиться поблизу Києво-Печерської Лаври. Побудована на початку 12 ст. коштом Володимира II Мономаха. Вперше згадується у літописі 1072 р. Була усипальницею князів із роду Мономаховичів. Тут було поховано сина Володимира Мономаха - Юрія Долгорукого. Зруйнована 1482 року кримським ханом Менґлі-Ґіреєм. Від первісної споруди церкви зберігся один перший ярус прямокутного притвору. У 1640-43 рр. на замовлення Петра Могили храм було реставровано у стилі українського бароко і розписано грецькими майстрами. У 1813-14 рр. за проектом архітектора А.І. Меленського до неї прибудовано дзвіницю у формах класицизму. В такому виді церква збереглася до наших часів

2) Успенський собор у Києві-Собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.

Успе́нський собо́р Побудований у 1073—1078 роках заходами Теодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Наприкінці XI століття до собору здійснено ряд прибудов — зокрема, з північного боку хрещальню у формі малої церковці св. Івана. У XVII столітті надбудовано додаткові бані, а також здійснено декорування в стиліукраїнського бароко. При відступі радянських військ із Києва 16-17 вересня 1941 року собор було заміновано диверсійною групою Івана Кудрі, а 3 листопада — зруйновано.

Відбудовано 2000року. Внутрішня центральна частина була оздоблена мозаїками, решта стін мали фресковий розпис. За Києво-Печерським Патериком, одним з авторів мозаїк мав бути чернець Аліпій Печерський. Після багатьох перебудов ці твори не збереглися.

Дата добавления: 2014-01-04