Суть контрактної форми найму

Контрактна форма трудового договору є основою у всіх країнах світу в багатьох галузях і видах діяльності.

У трудове законодавство України поняття й визначення змісту контрак­ту було впроваджено в 1991 р. (ч. З статті 21 Кодексу Законів про працю України). Відповідно до цієї статті контракт є особливою формою трудо­вого договору, в якому термін його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встанов­люватися за згодою сторін.

В узагальненому вигляді особливість контракту як виду трудового договору полягає в тому, що він є одночасно і юридичною формою найму працівників, і формою, що регламентує трудові обов'язки й права, та фор­мою, яка визначає умови оплати праці.

Трудовий контракт являє собою узгодження між організацією і пра­цівником, згідно з яким працівник зобов'язується виконувати роботу відпо­відно до своєї спеціальності, кваліфікації або посади з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а організація зобов'язується випла­чувати заробітну плату, забезпечувати умови праці, передбачені законо­давством України та діючими угодами.

В контракті містяться положення про взаємні права, обов'язки і відпо­відальність сторін.

Контракт має таку типову структуру:

—загальні положення (сторони, термін дії, умови, термін випробувань);

—обов'язки працівника;

—обов'язки підприємства (умови праці, соціальні гарантії, винагороди);

—відповідальність сторін;

—умови і порядок призупинення дії контракту;

—порядок вирішення трудових конфліктів.

Завданням контракту є створення і закріплення індивідуальних умов праці за виконавцем чи їх групою. В контракті точно обумовлюються місце, рід і термін роботи, режим праці та відпочинку, технічне забезпечення праці, обов'язки адміністрації відносно оплати і соціальних пільг, можли­вості підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників, відповідальність за невиконання обов'язків, збереження комерційної таємниці і т.д.

Згідно з трудовим законодавством України трудові договори (контрак­ти) можуть заключатися в трьох варіантах: на невизначений термін; пев­ний термін, не більше 5 років; на час виконання певного виду діяльності.

Контракт на відміну від трудового договору, оформлюється письмово удвох примірниках, і на його основі видається наказ адміністрації. Одно­часно працівника знайомлять з умовами праці, колективним договором, правилами внутрішнього розпорядку. Незалежно від того, коли був оформ­лений найм на роботу, фактичним зарахуванням працівника до складу пер­соналу організації вважається час підписання контракту (договору).

Отже, контракт завжди є строковим. У ньому, на відміну від звичайно­го трудового договору, дається як поелементна характеристика обов'язків працівників, так і визначається конкретний результат, якого треба досяг­ти. Контракт завжди укладається в письмовій формі. Контракт як форма трудового договору має не тільки переваги перед звичайним трудовим до­говором, а й певні недоліки. Контрактна форма побудована на строко­вому характері трудових відносин і посилює залежність найманого пра­цівника від роботодавця, через що з'являється невпевненість у майбут­ньому, що негативно впливає на психологічний стан працівника. Невипадково, що фахівці з проблеми управління персоналом підкреслю­ють доцільність використання цієї форми лише за умови високого рівня культури трудових відносин.

Сфера застосування контракту визначається законодавством України. На основі аналізу змісту чинних законодавчих актів можна чітко визначи­ти сферу застосування контракту. Слід відмітити, що в останні роки в за­рубіжних фірмах відмічаються тенденції до обмеженого впровадження контрактної форми найму персоналу.

У процесі укладання контрактів доцільно керуватись рекомендацією МОП № 166 від 2 червня 1982 р. У випадку потреби виконання контракт­ної разової роботи, яку не можуть виконати власні працівники, виконавців не обов'язково включати в штат організації. їх можна залучити на основі договору цивільно-правового характеру, форму якого розробляє організа­ція. Предметом всіх цивільно-правових договорів є результат праці або робота за замовленням.

Згідно з угодою підрядчик зобов'язується на свій страх і ризик викона­ти певну роботу замовника зі своїх чи його матеріалів, а той прийняти і оплатити її.

Різниця між договором з підряду й трудовим договором, чи контрак­том полягає в наступному:

- укладання і виконання договорів регулюється різними галузями пра­ва: цивільним і трудовим, що відрізняються обсягом прав і обов'язками
сторін; порядком розриву та іншими правовими наслідками, - це потрібно
врахувати в практичній роботі і не змішувати ці види договорів;

- предметом трудового договору є сама діяльність: виконання роботи
за спеціальністю, кваліфікацією або посадою, коло обов'язків визначається
тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями і кон­кретизується в контракті.

Предметом договору підряду є результати діяльності, що визначають­ся замовниками і фіксуються в договорі. Яким чином цей результат буде досягнуто, для замовника немає значення.

Підписуючи трудовий контракт, людина стає членом трудового колек­тиву, зобов'язана підпорядковуватись внутрішньому розпорядку та розпо­рядженням адміністрації. Підрядник не є членом колективу, він сам органі­зовує свою роботу.

Працівники, члени трудового колективу, обмежено несуть матеріаль­ну відповідальність тільки за прямі збитки, завдані організації з їх вини. Договір підряду передбачає відповідальність і за втрачену вигоду, недоотримання доходу, а збитки повністю відшкодовуються.

Працівники, що працюють за трудовим договором, користуються пільгами, передбаченими законом, а ті, що працюють за договором підря­ду, не користуються.

В договорі обов'язково потрібно вказати реквізити: номер договору, місце дії, дата підписання, відомості про замовника (підрядника), зміст робіт, їх орієнтовна вартість, обов'язки і відповідальність сторін, розмір винагороди, особливі умови, адреса сторін, підписи, печатка юридичної особи.

Договір на цивільно-правовій основі може виражатись у таких кон­кретних формах: авторський договір, договір про виконання науково-дос­лідних і дослідно-конструкторських робіт, договір-доручення. Після закінчення терміну контракту, або дострокового виконання ро­боти за контрактом, трудові відносини між роботодавцем і найманим пра­цівником припиняються.

При цьому в трудовій книжці робиться запис: «звільнений у зв'язку із закінченням терміну контракту».

Після закінчення терміну контракту роботодавець має право заключити контракт з тим самим працівником без перерви в роботі.

Якщо термін виконання робіт не дотримано з вини працівника, то ро­ботодавець після письмового попередження працівника має право засто­сувати санкції передбачені контрактом (зменшити оплату на 50 %, позба­вити працівника встановлених соціальних пільг).

У західних компаніях припинення дії контракту здійснюється після письмового попередження.

Розірвання контракту можливе за таких умов:

- за узгодженням сторін, при цьому не має значення, кому (адмініст­рації чи працівнику) належить ініціатива припинення дії контракту;

- за вимогою працівника у випадку його хвороби, порушення адміні­страцією законодавства про працю, колективного договору чи інших по­важних причин;

- за вимогою адміністрації.

Розірвання контракту за ініціативою адміністрації допускається тільки у випадках порушення умов контракту або діючого законодавства. Працівник може бути звільнений, якщо він не відповідає вимогам робочого місця чи по­сади. Звільнення повинно бути підтверджено конкретними фактами невідпо­відності працівника робочому місцю (акти, брак, невиконання норм і т.д.).

Контракт може бути розірваний у зв'язку з систематичним порушен­ням трудового розпорядку, передачі комерційної таємниці, виявленням крадіжок. Слід відмітити, що в контракті потрібно чітко оговорити інфор­мацію про дані, які є комерційною таємницею.

Якщо після закінчення терміну дії контракту трудові відносини про­довжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, то контракт вва­жається продовженим на невизначений термін. Це означає, що працівни­ка прийнято на постійну роботу. Отже, доцільно застосовувати безстроко­вий трудовий договір з врахуванням вимог законодавства України.

Контракт має таку структуру: Загальні положення

1. Обов'язки працівника

1.1.Виконувати такі роботи.

1.2.Досягти таких цілей.

1.3.Підвищувати освіту.

1.4.Виїжджати у відрядження.

2. Обов'язки роботодавця

2.1.Забезпечити робоче місце устаткуванням.

2.2.Безпека праці.

2.3.Інформувати про зміни колективного договору.

3. Оплата праці.

4. Робочий час і час відпочинку.

4.1.Встановлюється робочий день.

4.2.Встановлюється режим роботи.

4.3.Щорічна відпустка.

5. Соціальне обслуговування.

5.1.Надається оплачувана відпустка у випадках:

5.2.За рахунок доходу чи прибутку підприємства: виплати на оздоровлення в розмірі окладу: надання путівок; надання службової машини і т.д.

6. Соціальне забезпечення

6.1.Допомога по втраті працездатності.

6.2.У випадку інвалідності.

6.3.Державне і соціальне страхування.

6.4.Медичне обслуговування.

7. Умови розірвання і пролонгації контракту.

7.1.Розірвання після закінчення терміну.

7.2.Дострокове розірвання з ініціативи однієї зі сторін.

7.3.За згодою сторін продовжений на тих же умовах.

8. Заключні положення.

8.1.Суперечки сторін розглядаються у встановленому по­ рядку.

8.2.Дотримується чинне законодавство про працю.

8.3.Контракт складається у двох примірниках.

8.4.Контракт набирає сили з __.

Дата добавления: 2014-01-04