Психологічні особливості теорії поведінки особистості

Управління персоналом вимагає узгодженості управлінських дій з пси­хологічними закономірностями поведінки людини.

Поведінка - це форма взаємодії особистості з оточуючим середови­щем, яке визначається рядом факторів: природними властивостями осо­би, її індивідуальністю.

Індивідуальність - це сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої. Вони залежать від умов життя і діяльності людини; сис­теми потреб, інтересів та мотивів; системи управління особистості та її «я в уяві».

Особистість - це соціальне явище, яке характеризує особливий погляд людини на світ і є продуктом спілкування людей. Природні властивості особистості - це те, що характеризується активністю (чітко виражене бажання до різного роду діяльності, ствердження себе) та емоційністю (нервовим збудженням особис­тості, динаміці її емоцій та почуттів).

Швейцарський психі­атр К.Г.Юнг запропонував характеризувати психологічні особливості індивідууму через поняття «екстраверсія»-«інтроверсія».

Екстраверсія — це зосередження інтересів особистості на зовнішніх об'єктах, інколи навіть за рахунок власних інтересів, приниження особис­того значення. Екстравертам властива імпульсна поведінка, активність у жестах, висока ініціативність (інколи лишня), соціальна адаптивність, контактність, відкритість.

Інтроверсія - зосередження особистості на своїх власних інтересах, своєму внутрішньому світі. Інтроверти своїм інтересам надають особли­вого значення, ставлять їх на перше місце. Вони не контактні, замкнуті, для них характерна соціальна пасивність, здатність до самоаналізу, досить складна соціальна адаптація.

Поєднання екстраверсії-інтроверсії з емоціональними характеристи­ками визначають темперамент особистості.

Темперамент - сукупність індивідуальних особливостей особистості людини, які характеризують динамічну й соціальну сторони її діяльності та поведінки. Чотири типи темпераменту відповідають чотирьом типам вищої нервової діяльності людини. В да­ний час відомі такі типи темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик та меланхолік. Темперамент у цих групах проявляється по-різному:

- у сангвініків - рухливістю, зміною настрою, та чуйністю;

- у холериків - бурхливими реакціями, відкритістю, різкими змінами
настрою, вираженою раціональністю, нестійкістю та загальною рухомістю;

- у флегматиків — повільними діями, замкненістю, недостатнім вира­женням емоційного стану, переживаннями, логічністю роздумів;

- у меланхоліків - нестійкістю характеру, неконтактністю, здатністю
сильно та емоційно переживати будь-які події.

Знання характеристик особистості доз­воляє правильно обрати форму поведінки з нею.

Однією з головних психологічних характеристик особистості є характер.

Характер — це сукупність стійких психологічних властивостей, які виз­начають лінію поведінки людини, відношення її до справи, інших людей і до самої себе.

Риси характеру формуються за конкретних умов соціального середо­вища роботи людини і значною мірою визначаються природними дани­ми, які проявляються у здібностях.

Здібності — це сукупність властивос­тей, потрібних для виконання певного виду діяльності, це поєднання природних і набутих якостей. Вони визначають­ся динамікою набуття людиною знань, умінь, навичок і можливістю займатися певним видом діяльності. Основою здібностей є задатки - пси­хофізіологічні властивості, які проявляються у природній схильності до певного виду діяльності і перетворюються в здібності під впливом життєвих умов і виховання.

За діапазо­ном здібності класифікуються за трьома рівнями: обдарованість, талано­витість та геніальність.

Обдарованість — сукупність факторів, що сприяють особливо успішній діяльності в певній галузі, і виділяють людину серед інших.

Талановитість — поєднання таких задатків, які можуть реалізуватись через творчість, створення чогось нового, незвичайного.

Геніальність є вищою мірою обдарованості, такі люди видають нові ідеї, а результати їх творчості мають загальноісторичне значення.

Поведінка особистості, базується на уяв­ленні особистості про себе, свої інтереси, нахили, орієнтацію, самоповагу, впевненість у собі. Її практичне значення полягає в тому, що відносини з навколишнім середовищем будуються, виходячи із бачення свого «я» і того факту, як реакція оточуючих співвідноситься з власною реакцією особис­тості. У багатьох випадках люди можуть ігнорувати об'єктивну інформацію, якщо вона не відповідає їх уяві, і погод­жуватися з помилковою або навіть неправдивою, якщо вона відповідає їх уяві.

Неадекватна оцінка себе створює багато психологічних бар'єрів у спілку­ванні (ігнорування інформації) і може викликати конфлік­ти.

Отже, особистість - це конкретна людина, носій свідомості та само­свідомості, володар певного статусу і ролі.

Дата добавления: 2014-01-04