Форми і стадії виробничих конфліктів

Конфлікт може проходити у формі кооперації, змагання, відкритої боротьби, а цивілізованому конфлікту властиві перша і друга форми.

Трудові конфлікти можуть бути: загальні, які охоплюють всі сторони діяльності організації, і локальні, які відносяться до окремих підрозділів; сліпі або раціональні; мирні або немирні; короткотермінові або затяжні, які довгий час лихорадять всю організацію. Затяжний і гострий конфлікт здатний викликати кризовий стан і привести до суттєвих змін.

Виробничий конфлікт у межах організації, проходить декілька стадій: зародження конфлікту, його розгортання, розквіту та за­тухання.

На стадії зародження, конфлікт є прихованим і розвивається на пси­хологічному рівні, тому його часто намагаються уникнути або приховати. Ознаками такого стану є збільшення невиходів на роботу, байдужість до виконання своїх обов'язків, використання будь-якого офіційного спосо­бу ухилитись від роботи, зростання пияцтва тощо. Керівники, на жаль, не завжди відчувають назрівання конфлікту і навіть не усвідомлюють існу­вання проблеми, реагують неадекватно, приймаючи поверхневі рішення.

На стадії розгортання конфлікту порушень виробничого процесу ще немає, але зростає соціальна напруга, поширюються нездорові чутки, відчу­вається безгосподарність, активізують свої дії профспілки, які формують вимоги до адміністрації і підготовлюють людей до страйку.

На стадії розквіту конфлікту активні дії досягають апогею. Зростають емоційні пристрасті, висуваються емоційні лідери, і більшість працівників повністю або частково зупиняють роботу, у відповідь на що адміністрація звертається за допомогою до влади або суду.

На стадії затухання конфлікту ресурси обох сторін вичерпуються і вони поступово приходять до згоди. Активні дії припиняються і поновлюється нормальна робота.

Виробничий конфлікт втягує в свою орбіту багато людей:

- працівники підприємства, керівники різних рівнів, консультанти;

- партнери, конкуренти, профспілки, громадські організації, члени сім'ї.

- посередники, арбітри, представники влади.

- зацікавлені, ті що симпатизують одній із сторін, та випадкові люди.

Виробничі конфлікти можуть бути прихованими або відкритими та можуть проходити в таких формах: створення клік, страйки, саботаж та інтриги.

Клікою називають групу працівників, які активно протиставляють себе офіційній лінії або лінії, яку підтримує більшість з метою захоплення фор­мальної або неформальної влади в організації, або зміцнення своїх позицій.

Страйк — це тимчасово організоване призупинення роботи, відкрита колективна відмова від роботи і висування спільних вимог з метою вира­ження незадоволення працівників. Страйки є законні і незаконні, і проводяться у таких формах:

—зупинення роботи із залишенням робочих місць;

—робота виконується згідно з правилами, точне дотримання яких порушує нормальний хід трудового процесу.

—уповільнена робота, тобто в темпі нижче нормального;

—робота в неповний робочий час;

—окупаційна форма страйку

— робота призупинена, але всі залиша­ються на робочих місцях;

—активна форма — робота на свій розсуд.

В час страйку можуть застосовуватись різнонаправлені дії: часткова або повна зупинка виробництва і наростання конфлікту, або навпаки — прове­дення переговорів для урегулювання і призупинення страйку, повернення на робочі місця. Існує декілька видів виходу із страйку, зокрема, перелом її учасників за допомогою сили; повне або часткове задоволення вимог; по­ступове зменшення конфлікту під впливом сімей; організований відступ.

Страйк може мати позитивні і негативні наслідки. Перші сприяють взаєморозумінню і створюють базу для майбутніх відносин, зміцненню у працівників впевненості у своїх силах, розвитку виробничої демократії, удосконаленню методів діалогу, виявленню лідерів. Негативні проявляються у випадку поразки, у вигляді незадоволеності, зростання плинності кадрів, зниження продуктивності праці, формуван­ня ворогів, підвищення ворожості.

Інтрига — це нечесний обман оточуючих з метою примусити їх до пев­них дій, які приносять вигоду ініціаторам і шкоду тим, проти кого вона спрямована. Знаряддям інтриги є викривлена інформація, яка поширюєть­ся третіми особами, що ганьбить або відбілює людей та їх вчинки.

Саботаж — завжди проходить у рамках букви закону і властивий бю­рократичним організаціям. Правила, що регламентують їх дії, бувають іноді такі жорсткі, що продуктивна робота можлива тільки при їх недотриманні, повне їх виконання паралізує роботу. Працівники застосовують цей спосіб, щоб відстояти, як вони вважають, свої законні права. За формою саботаж є пасивний і активний. Суть пасивного — в ігноруванні порушень або, на­впаки, посиленої до них уваги, внаслідок чого проходить або дезорганіза­ція, або затримка роботи. Активний грунтується на усвідомленому інспіру­ванні неполадок, що призводить до тих же наслідків.

Причинами виробничих конфліктів може бути затримка виплати за­робітної плати, впровадження нових технологій чи послуг, що означає відмову від звичного стану, від сформованих зв'язків. Отже, навіть досяг­нення успіхів від інновації супроводжується конфліктами, оскільки зму­шує пристосовуватись до нового. В організації, яка проводить радикальні зміни, періодично формуєть­ся стан невизначеності, напруги, стресів. Інновація підриває рівновагу. Тому супутниками інновації завжди бу­дуть конфлікти.

Отже, через традиційне негативне сприймання конфліктів моральний клімат, створений інноваціями, не сприяє поширенню інноваційної діяль­ності, навіть економічно вигідної. Це явище отримало назву інноваційної інерції суспільства, організації.

Дата добавления: 2014-01-04