Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекция №1. 26.09.07


Державний бюджет.

У спільному відтворенні значну роль відіграє державний бюджет. Він представляє собою кошторис щорічних доходів і видатків, заздалегідь розроблений урядом і затверджений законом. Сутність бюджету кожної країни визначається соц.-економіч. устроєм суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил, природою історичних форм власності, виконуваних державою функцій та іншими чинниками. Держава, крім виконання владних функцій, стимулює розвиток економіки і науки, формує ринок товарів, послуг тощо. Внаслідок цього державні фінанси, в тому числі податки та видатки, є складовим елементом людської цивілізації, тобто з давніх часів.

Ряд західних вчених (Е.Хансен, Дж.Кларк, Р.Масгрейв та ін.) розглядають державний бюджет як один із найефективніших засобів вирішення економічних проблем, досягнення економічної стабільності. Вони вбачають у ньому важливий регулятор економіки, інструмент економічного планування. Необхідність значного за величиною державного бюджету спричиняє потреба в суспільних або колективних благах, якими є освіта, охорона здоров’я, національна безпека, правопорядок, охорона навколишнього середовища тощо. Так, згідно з поглядами Масгрейва, функціями державних фінансів є надання суспільних товарів і послуг, корегування розподілу доходів і майна, підтримання високого рівня зайнятості та достатньої стабільності цін.


103. Інфляція

Інфляція — це процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці, який стає результатом загального зростання цін. Інфл. – знецін-ня грошей, спричинене диспропорціями і сусп-му вир-ві й порушенням законів грош. обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари й послуги.

Причини інфляції: - порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей у обігу перевищує потребу у них; - зростання грошової маси, яке випереджає темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого і обслуговує грошова маса;- підвищення швидкості обігу грошової одиниці;- зниження загального обсягу суспільного продукту.

Критерії (форми, типи) інфляції: залежно від переважаючого впливу факторів: інфл. попиту, інфл. пропозиції; за темпами зростання: повзуча, голопуюча, гіперінфляція; за співвідношенням темпів зростання цін на товари: збалансована, незбалансована; за ступенем передбачуваності: очікувана, неочікувана; за хар-ром прояву: відкрита, прихована (затамована); за ступенем регулюючого впливу держави: регульована, нерегульована.

Економічні і соціальні наслідки інфляції: безробіття, нестача робочих місць, зниження доходів споживачів і виробників, зниження матеріального рівня життя населення тощо.



 

 

104. Соціальна політика

Соціальна політика в сучасних умовах – це комплекс соц.–економіч. заходів держави, підприємств, організацій, громадських об’єднань, спрямований на послаблення нерівності в розподілі доходів і майна, на захист насел. від безробіт., підвищ. цін, знецінення трудових заощаджень, зростання доходів насел., розширеного відтворення людського ресурсу країни тощо.

Основні напрямки соц. політики: -захист рівня життя населення від підвищення цін через використання різних форм компенсації і проведення індексації; -надання допомоги найбільше малозабезпеченим сім’ям; -надання допомоги на випадок безробіття; -здійснення політики соціального страхування; -введення мінімальної заробітної плати для працюючих; -забезпечення переважно за рахунок держави розвиток освіти, охорони здоров’я, захисту навколишнього середовища, надання допомоги в одержанні громадянами кваліфікації; -надання у відповідності з чинним законодавством гарантій процесу трудової діяльності (створення профспілок, дотримання тривалості робочого дня, надання оплачуваних відпусток і т.д.).

Соціальний захист населення забезпечують також і підприємства та самі наймані працівники - їх профспілкові організації. Головними засобами усунення нерівності в розподілі доходів і майна є прогресивний подохідний податок і соціальні витрати держави.

Конкретні складові соц-ї політики і соці-го захисту населення та його розширеного відтворення: -соц.. страхування, котре склад. із пенсійного, медицин., страхув. від безробіття і нещасних випадків на вир-ві. -програми працевлаштування та перекваліфікації -правове регулювання найманої праці. -захист прав споживачів.

 

 

105. Відтворення людського ресурсу

Людський ресурс суспільства є творцем суспільного продукту, його відтворення на розширеній основі. Саме за рахунок суспільного продукту відтворюються, причому на більш високому якісному рівні, не тільки матер.-речові, а й особисті фактори вир-ва – людські ресурси, головна продуктивна сила сусп-ва.

Принципи, на яких базується відтворення люд. рес-су: 1. Задоволення матеріальних і духовних потреб людини, її вільний і всебічний розвиток. Будучи вагомою метою сучасних передових країн, водночас виступає і як необхідна умова всього суспільного відтворення. 2. Робоча сила і підприємництво невід'ємні від людини, від багатогранних її здібностей. Будучи головною продуктивною силою, рушієм їх розвитку, а також і розвитку виробничих відносин, відтворення людського ресурсу виступає у якості відносно самостійної економічної і соціальної проблеми.

Основою відтворення людського ресурсу є природний рух населення. При цьому між природним рухом населення і відтворенням робочої сили є часовий лаг, пов'язаний з періодом становлення працездатної людини. Відтворення людського ресурсу – це безперервне відновлення і підтримка фізичних сил і підвищення трудової кваліфікації людей, забезпечення росту загальносвітового і професійного рівня. Воно включає в себе організоване залучення людей праці у вир-во, розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між галузями, підпр-вами, регіонами, країнами, створення соц.–економ. мех.-му, що забезпечує задоволення потреб народного госп-ва в працівниках і водночас повну і ефективну зайнятість населення.

Ключовою складовою відтворення людського ресурсу вважають людський розвиток – розвиток, що ґрунтується на справедливості у межах одного й кількох поколінь і дає змогу нинішнім і майбутнім поколінням як найкраще використовувати свої потенційні здібності в економічній, політичній, соціальній та культурній сферах. Людський розвиток зумовлює розширене відтворення суспільного продукту та його справедливий розподіл, відновлення довкілля, підвищення добробуту та ін.

 


107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів

Інтернаціоналізація відтворювальних процесів – це об’єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і конкретизується у процесі інтернаціоналізації продуктивних сил, техніко-екон., організ.-екон. та соц.-екон. відносин, тобто все господарське життя країн. Двома відносно самостійними процесами інтернаціоналізації відтворювальних процесів стала інтернаціоналізація продукт. сил та інтернаціоналізація виробничих відносин. ЄС на сьогодні є найбільш значущою організацією за глибиною інтернаціоналізаційних процесів, де нтернаціоналізація відтворювальних процесів здійснюється в процесі органічного поєднання і злиття монополій (у т.ч. олігополій) країн-членів союзу, національних держав та наднаціональних органів в єдиний механізм, формування наднаціональної власності та її поєднання з національною власністю.

Глобалізація – це нова категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів. Глобалізація світового гос-ва - процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходять своє відображення в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знань в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних, ліберально-демократичних цінностей тощо.З 60–х років ХХст. глобалізація набуває форм постійного і неухильного міжнародного переплетіння національних економік. В результаті посилення глобалізації суспільне відтворення в кожній країні поступово вивільнилось зі сфери державного впливу. Світове господарство і його відтворення поступово набуло нової якості - перетворилось на функціонально цілісну та структурну інтегровану систему.На цій основі змінився характер міжнародних економічних відносин. Вони значною мірою втрачають ознаки міжнаціональних (міждержавних) і поступово перетворюються на транснаціональні глобальні економічні відносини, що мало або зовсім не піддаються державному регулюванню і впливу.

 

 

108. Типи економічного мислення: наукове та ненаукове.

Економічне мислення - це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності і поведінці в цілісному економічному процесі. Економічне мислення як мислення людини взагалі формується в процесі виховання, навчання, одержання освіти, підготовки, підвищення кваліфікації, тощо.

Основними типологіями економічного мислення є: за критерієм науковості: наукове і ненаукове; за критерієм способу або характеру: стандартне і творче; за критерієм нац. зрілості: індивналістичне, соц.-нац, заг-нац, слабке.

Наукове мислення – спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, системному, доказовому пізнанні. Основною метою є отримання об’єктивної істини. Науковому мисленню притаманні такі основні ознаки: строгість; однозначність; ефективність;простота; еврістичність.

Ненаукове мислення – мислення на обмежено раціональному або повністю ірраціональному, несистемному, недоказовому підході до економічної діяльності. Йому притаманні такі ознаки: несистемність, хаотичність, звернення до авторитету.

Всі види неекономічного мислення можна поділити на: Повсякденне економічне мислення базується на здоровому глузді, життєвому досвіді, практичній кмітливості. Воно надзвичайно широко розповсюджено серед людей, які не мають фахової економічної освіти. Однак, воно є досить ефективним і дає можливість багатьом людям досягти значних індивідуальних економічних успіхів. Релігійне та містичне – полягає у посиланні на авторитет; ведення економічних справ у відповідності до певних морально-етичних норм, проповідуваних релігією (заперечення лихварства у Християнстві). Ідеологічне («ілюзорне») – прямо дискредитує наукове, економічне пізнання: ціннісні установки особистості закривають собою факти, і ціннісна складова в економічних судженнях ігнорує актуальну складову останніх, факти дійсних процесів і явищ. Це призводить до серйозних втрат в економічному пізнанні. Так формується доктрина – заздалегідь сформоване вчення, певна система філософських або інших поглядів.

 

 


106. Держава в системі суспільного відтворення

Ринковий механізм не спроможний розв’язати проблем суспільного відтворення, що породжені ринком. Негативні сторони ринку проявляються в багатьох сферах суспільного відтворення, ринок неспроможний забезпечити стабільне економічне відтворення, оскільки поєднує умови для дії періодичних циклічних криз і так званих «провалів» ринку.

Починаючи з другої половини 1930–х років поступово і практично в усіх змішаних економічних системах держава і ринкова система починають взаємодіяти. Різні економічні системи відрізняються одна від одної по співвідношенню держави і ринку в управлінні суспільним відтворенням.

Роль держави в системі суспільного відтворення можна розглянути на прикладі економічних функцій, які вона виконує у своїй регуляторній діяльності. Найважливіші з економічних функцій держави: 1)Забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, що сприяють функціонуванню ринкової системи. 2)Захист конкуренції – сили, котра підкоряє виробників і постачальників диктату покупця або суверенітету споживача. 3)Обмеження дії деяких елементів ринкового механізму. 4)Досягнення і забезпечення національних конкурентних переваг у світовій економіці. 5)Перерозподіл доходу і багатства. 6)Стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції, продовжуваних коливаннями економічної кон’юнктури, а також стимулювання економічного розвитку.

Виконання державою цих та інших економічних функцій є засобом регулювання сусп. відтворення в масштабі країни.

 

Путиводитель

Ек. мислення.

1. Сутність ЕМ

2. Середовище формування ЕМ

3. Типи ЕМ: стандартний і творчий.

108. Типи ЕМ: наукове та ненаукове.

4. Розвиток ЕМ.

5. ЕМ і економічна практика.

 

Ек. наука.

6. Роль ЕН у формуванні професійних компетенцій.

7. Економіка як об’єкт наукового дослідження.

8. ЕН.

9. Функції ЕН:.

10. Етапи розвитку ЕН

11. Сучасна структуризація ЕН та диверсифікації її предмету

12. Принципи, категорії і закони ЕН.

13. Методи економічного аналізу та їх класифікація.

14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.

 

15. Економічні потреби.

16. Ієрархія потреб.

17. Економічні інтереси.

18. Взаємозв’язок потреб та інтересів.

19. Мотиви та стимули.

20. Економічна поведінка.

21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.

22. Національні та глобальні економічні інтереси

23. Сутність та структура економічної системи.

24. Відносні властивості.

25. Домогосподарства, підприємства (фірми) та сектори економіки.

26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.

27. Типи і методи економічних систем та їх еволюція.

28. Національні та міжнародна економічні

30. Сутність та види економічної діяльності

31. Суспільний поділ праці

Виробнича д-ть.

32. Виробнича д-ть

33. Науково-дослідна і проектно-конструкторська д-ть

34. Інвестиційна д-ть

35. Інноваційна д-ть

36. Торговельно-маркетингова д-ть

37. МПП та міжнародна економічна д-ть

Підпр-во

38. Сутність підпр-ва та його орг-ек форми

39. Витрати та результати підпр. д-ті.

40. Продуктивність праці

41. Прибуток та рентабельність

42. Економічна рента та її види

43. Регулювання підприємницької діяльності

44.Міжнародна підприємницька д-ть

Ек. р-к.

45.Ек роз-к, його сутність, цілі та принципи

46. Динаміка ек роз-ку та його фактори

47. Ек зростання, його критерії та показники

48. Ресурси ек зростання та їх обмеженість.

49. Типи та моделі ек роз-ку

50. Сталий ек роз-к

51.Циклічний х-р ек роз-ку

52.Економічна криза

53.Цивілізаційний вимір ек роз-ку

Капітал.

54.Еволюція та сучасний зміст категорії К

55.Функції К.

56. К і наймана праця

57.Людський К

58.Інтелектуальний К

59.Інформаційний К

60.Виробничий К

61.Підприємницький К

62. Фінансовий К

63.Кругообіг К та його стадії

64. Ефективність кругообігу К

65.Міжнародний рух К

Праця.

66. Праця і людський ресурс

67.Вартість і оплата праці.

68.Заробітна плата

69.Інвестиції в людський ресурс

70.Освіта та професійні компетенції працівника

71.Інтелектуалізація праці

72.Трудові відносини, зайнятість, безробіття

73. Дискримінація праці

74.Нерівність в доходах та проблема бідності

75. Соціалізація економіки

76.Міжнародна міграція людського ресурсу

 

77. Економічні блага

78.Товар та його характеристика

79. Гроші

80. Грошовий вимір вартості товару

Ринок.

81. Сутність і функції Р

82. Суб’єкти і об’єкти Р відносин

83. Попит та пропозиція

84. Р ціноутворення

85..Конкуренція, монополія, олігополія

86. Р і держава

87. Сегментація Р

88. Р землі та нерухомості

89. Р товарів та послуг

90. Р капіталу

92.Р інновацій

93. Міжнародні Р

94.Становлення глобального Р

 

95. Суспільне відтворення, його типи і показники

97. Валовий внутрішній продукт

98. Споживання і заощадження

99.Національне багатство

100. Доходи населення

101. Податки

102. Державний бюджет

103. Інфляція

104. Соціальна політика

105. Відтворення людського ресурсу

106.Держава в системі суспільного відтворення

107.Інтернаціоналізація та глобалізація відтворювальних процесів

 

 

Путиводитель

Ек. мислення.

1. Сутність ЕМ

2. Середовище формування ЕМ

3. Типи ЕМ: стандартний і творчий.

108. Типи ЕМ: наукове та ненаукове.

4. Розвиток ЕМ.

5. ЕМ і економічна практика.

 

Ек. наука.

6. Роль ЕН у формуванні професійних компетенцій.

7. Економіка як об’єкт наукового дослідження.

8. ЕН.

9. Функції ЕН:.

10. Етапи розвитку ЕН

11. Сучасна структуризація ЕН та диверсифікації її предмету

12. Принципи, категорії і закони ЕН.

13. Методи економічного аналізу та їх класифікація.

14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.

 

15. Економічні потреби.

16. Ієрархія потреб.

17. Економічні інтереси.

18. Взаємозв’язок потреб та інтересів.

19. Мотиви та стимули.

20. Економічна поведінка.

21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.

22. Національні та глобальні економічні інтереси

23. Сутність та структура економічної системи.

24. Відносні властивості.

25. Домогосподарства, підприємства (фірми) та сектори економіки.

26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.

27. Типи і методи економічних систем та їх еволюція.

28. Національні та міжнародна економічні

30. Сутність та види економічної діяльності

31. Суспільний поділ праці

Виробнича д-ть.

32. Виробнича д-ть

33. Науково-дослідна і проектно-конструкторська д-ть

34. Інвестиційна д-ть

35. Інноваційна д-ть

36. Торговельно-маркетингова д-ть

37. МПП та міжнародна економічна д-ть

Підпр-во

38. Сутність підпр-ва та його орг-ек форми

39. Витрати та результати підпр. д-ті.

40. Продуктивність праці

41. Прибуток та рентабельність

42. Економічна рента та її види

43. Регулювання підприємницької діяльності

44.Міжнародна підприємницька д-ть

Ек. р-к.

45.Ек роз-к, його сутність, цілі та принципи

46. Динаміка ек роз-ку та його фактори

47. Ек зростання, його критерії та показники

48. Ресурси ек зростання та їх обмеженість.

49. Типи та моделі ек роз-ку

50. Сталий ек роз-к

51.Циклічний х-р ек роз-ку

52.Економічна криза

53.Цивілізаційний вимір ек роз-ку

Капітал.

54.Еволюція та сучасний зміст категорії К

55.Функції К.

56. К і наймана праця

57.Людський К

58.Інтелектуальний К

59.Інформаційний К

60.Виробничий К

61.Підприємницький К

62. Фінансовий К

63.Кругообіг К та його стадії

64. Ефективність кругообігу К

65.Міжнародний рух К

Праця.

66. Праця і людський ресурс

67.Вартість і оплата праці.

68.Заробітна плата

69.Інвестиції в людський ресурс

70.Освіта та професійні компетенції працівника

71.Інтелектуалізація праці

72.Трудові відносини, зайнятість, безробіття

73. Дискримінація праці

74.Нерівність в доходах та проблема бідності

75. Соціалізація економіки

76.Міжнародна міграція людського ресурсу

 

77. Економічні блага

78.Товар та його характеристика

79. Гроші

80. Грошовий вимір вартості товару

Ринок.

81. Сутність і функції Р

82. Суб’єкти і об’єкти Р відносин

83. Попит та пропозиція

84. Р ціноутворення

85..Конкуренція, монополія, олігополія

86. Р і держава

87. Сегментація Р

88. Р землі та нерухомості

89. Р товарів та послуг

90. Р капіталу

92.Р інновацій

93. Міжнародні Р

94.Становлення глобального Р

 

95. Суспільне відтворення, його типи і показники

97. Валовий внутрішній продукт

98. Споживання і заощадження

99.Національне багатство

100. Доходи населення

101. Податки

102. Державний бюджет

103. Інфляція

104. Соціальна політика

105. Відтворення людського ресурсу

106.Держава в системі суспільного відтворення

107.Інтернаціоналізація та глобалізація відтворювальних процесів

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Податки. Дохід – це певна кількість грошових коштів, матер-х благ чи послуг, отриманих фізич | Общество как социальная система

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 136; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.033 сек.