Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Штомпка


Модуль

Основні елементи соціального життя.

7 тема: Соціальна дія та соц..взаємодія.

 

Підручники Штомпки та Ефєндієва.

 

Питання:

1. Соціальна дія: поняття, ознаки, структурні елементи та типи

2. Соціальна взаємодія: поняття та форми.

 

Соціальна дія – елементарний акт людської активності. Існують Раціональні та ірраціональні дії.

 

Поняття знайти:

поведінка -

дії -

соціальна діяльність -

взаємодія -

дистанція взаємодії -

дзеркальне «Я» -

значені інші -

принцип взаємності -

спільна дія -

соціальний контакт -

 

Теоретичні основи соціальних дій.

Інстенткивістські теорії соц..дій (Макдугал, Фрейд, біхевіоризм, Паретто, Фрейд) та

Реалістичні теорії соц..дій (Вебер, Сорокін, Т. Парсонс, Ален Турен, Юрген Хабермас).

 

Парето вважав, що людські дії становлять основу людського буття. Обумовлені, як таким, та усвідомленням своїх дій, скільки основуючись на логіку інстинктів та своїх почуттів.

МакДугал виділяв, що існують певні інстинкти, що кожен інстинкт супроводжується дією.

Зігмунд Фрейд казав, що всі дії людей це прояви лібідо.

Існують вроджені та підсвідомі дії людей.

 

Раціоналістична теорія.

Макс Вебер

Соціальні дії – це лише ті поведінські акти, що носять передбачуваний характер, мотивовані, і пов’язані з вибором певних засобів, що сприяють досягненню певної мети.

Ознаки соціальні дії:

1. Суб’єктивна мотивація

2. Свідома орієнтація індивідів на реакцію з боку інших людей.

 

Всі дії мають осмислений характер.

Вебер виділяв 4 типи дій, походячи з різних степеней:

1. Ціло раціональні – мають певний сенс, орієнтовані на інших людей.

2. Ціннісно раціональні дії – певна віра. поведінка людини, незалежно від того, до яких наслідків може привести його поведінка.

3. Традиційна – базується на певній звички.

4. Афективна – поки молоді та емоційні. Неконтрольована з раціональної точки зору.

Три основні методи розуміння дій за Вебером:

1. Пряме спостереження.

2. Пояснювальне розуміння – пояснення певних мотивів дії. Дослідник повинен поставити себе на місце того, за ким він спостерігає.

3. Причинне пояснення.

 

Несоціальні дії, над якими людина не замислюється за Вебером:

1. Крик людини від болю, падіння…

2. Дія, в якій людина не бачить реальної цілі.

3. Дія, яка є чисто наслідувана. (перехід світлофора на красний світ, як усі інші роблять на той момент)

4. Дії, які можна віднести до емоційних проявів (крики , коли людина бачить любимого співака)

 

Ідеї Парсонса.

Він обґрунтував ідеї одиничної дійсності.



Дія набуває більше значення, ніж у Вебера. З’являється проблема соціальних структур.

Теорія Соціальної дії – його робота.

Пасронс розглядав теорію соц..дії, як систем.

 

Виділяє одиничну систему соціальної дії - unit act.

4 основних ознаки, компоненти елементарної дії, що утворюють систему:

1. Актор

2. Мета

3. Ситуація дій (зовнішнє середовище: 1)елементи умови дії і 2)засоби для досягнення цілій, які обираються)

4. Нормативність - нормативна орієнтація. Засвоєння стандарту поведінки. Соціально взаємопов’язані та функціонально пов’язані.

 

Людська дія утворюють системи. Дії утворюють більшу сукупність.

 

Проблематика соціальної дії пов’язана з виділеннями таких ознак по Парсонсу:

1. Нормативність – залежність від загальноприйнятих стандартів та норм

2. Волюнтаричність - зв'язок з волею суб’єкта, що забезпечує певну незалежність від зовнішнього середовища

3. Наявність знакових механізмів реалізації, як таких.

 

Парсонс: «Дії мають свідомо раціональний, цілеспрямований але вибірковий характер, причому виконують інтегральну функцію, знаходиться під впливом інших зовнішніх систем».

 

Функції, які повинні бути в соц.системі AGIL:

1. Адаптації

2. Мета – ціле досягання

3. Інтеграція

4. Латентна функція – підтримання зразку, або відновлення структури

 

 

Звернути увагу на те, що:

1. Не будь яка людська дія є соціальною дією.

2. Виходячи з цього, соціальні дії не можуть буди одиничними або дискретними.

3. Соціальні дії можуть мати непередбачуваний наслідок.

 

 

1 модуль – Задание для повторения

Социология, как наука: объект, предмет изучения, метод использования науки и методология.

Мультипарадигмальность (способы научного мышления, варианты классификации, способы деления парадигм, (Вебер – индивид и его действие, номинализм) (Парсонс – система, соц.реализм).

Предметная область, объектная область социологии.

Парадигма – это научная картина мира (представление с точки зрения науки, как мы познаем и что мы познаем, что вообще является социальным?)

Мультипарадигмальность (полипарадигмальность по Ядову) – множество парадигм

Метапарадигма – Ядов – эксплуатация термина – есть уровни обобщения, максимальные, но ничем не отличается от понятия мультипарадигмы. ориентируются на метатеории, а парадигмы исходят из теорий.

 

Концепция социологического воображения, как навыка, способа размышления самого социолога.

Социология в условиях постмодернизма.

 

Эркки Асп – Введение в социологию. Основы истории социологии вкратце.

Эфендиев (особенно 1 раздел)

 

 

2 модуль

 

 

1.11.2011

Соціальні відносини

 

1. Соц.відносини, поняття і типи

2. Соц. відносини залежності ті влади.

 

 

1. Соціальні відносини.

Соціальні взаємодії не поодинокі акти, а орієнтуючись на іншого тим чи іншим чином.

Очікування.

Кожна соціальна дія є причина і наслідок. Сама соціальна взаємодія моє регулярний, повторюваний характер.

Соціальні відносини, це не сума всіх взаємодій, а зразок, як повинні розвиватися взаємодії. Статуси та ролі.

Кожна соціальна дія – причина і наслідок інших соціальних дій.

Взаємодії можна звести до взаємодій співпраці та суперництва(конфлікт, конкуренція)

Коли соціальні взаємодії носять регулярний повторюваний та регульований характер то такі взаємодії можуть набувати характер соціальних відносин.

Принципи множинності взаємодії, нормативне регулювання, наявність статусів та ролей. (Штомпка)

Соціальні відносини це не просто сума взаємодій а зразок як повинні розвиватися відносини.

В результаті утворення взаємодій виникають певні відносини між людьми. Тут роль відіграють очікування. В процесі взаємодій будь-які очікування можуть змінюватися і ця зміна приводить. Коли взаємодії набувають тривалого характеру вони вже стають відносинами.

Соціальні відносини можуть виникнути тільки коли вони розгортаються навколо певної цінності. Тобто наявність цінності ОБОВЯЗКОВА. Соціальні відносини не завжди носять усвідомлюваний та раціональний характер. Соціальні відносини все ж таки це певний прояв соціальності через взаємодії індивідів не як чистих «Я» а все ж таки виявлення певних типізованих істот які виконують певні функції.

Соціальні відносини характеризують певний тип соціальності.

Дві трактовки соціальних відносин:

1. В широкому сенсі вони використовуються як синонім суспільних – антипод природних стосунків.

2. У вузькому сенсі соціальні відносини – лише ті які відбуваються в певній сфері суспільства. Соціальні відносини характеризують відносини в сфері відмінній від культурної економічної і тд.

 

У вітчизняній літературі є 3 основних трактовки соціальних відноси:.

1. Як правило характеризуються як поєднання людей у соціальні спільноти (Осіпов).

2. Соціальними є такі відносини що утворюються навколо питань рівності-нерівності, діяльності суб’єктів з приводу їх неоднакового положення в суспільстві і ролі в суспільному житті (Тетяна Заславська)

3. Соціальні відносини як певний вид суспільних відносин які формуються навколо діяльності чи взаємодії різних соціальних суб’єктів а також ці соціальні відносини можуть складатися муж індивідом та соціумом будь-якого масштабу – з приводу спільності або відмінності у соціальному статусі, у можливості задовольняти свої потреби у різних способах життєдіяльності.(Альберт Кравченко, Микола Ляпін)

Тьонніс (общность , общество),Вебер, Кулі(первинні та вторинні групи).

Класифікації соціальних відносин:

1. Критерій мотивації встановлення відносин: інструментальні відносини та самоцінністні відносини

2. Критерій нормативності: формальні і неформальні. Наявність елементів стандартизації

3. Сфера дій та взаємодій:

- відносини дифузні(ті що включають значний обсяг взаємодій)

- специфічні(обмежені одним предметом)

4. Часовий критерій: постійні відносини, тимчасові(термінові) відносини.

 

За суб’єктом: групові і тд.

За об’єктом: економічні політичні сімейні і тд.

Також виділяють відносини за модальністю(за характером взаємозв’язків між індивідом та групами)

2)Відносини залежності та влади

Влада – соціальне відношення яке надає одному суб’єкту домінуюче положення порівняно з іншим, влада це в першу чергу ієрархічне соціальне відношення а не просто якась властивість суб’єкта чи суб’єктів.

Тоффлер серед джерел влади виділяв насилля, багатство та знання

Але цього мало і необхідні цінності та переконання на основі яких можлива слухняність.

 

Вебер: 3 типи легітимного панування:

1. традиційне панування

2. харизматичне

3. легальне

 

Підходи до визначення сутності влади:

1. Влада розуміється як частина міжгрупових або міжособистісних відносин за допомогою яких долається опір інших індивідів чи соціальних груп. (Блау, Лєвін)

2. Системний підхід: Парсонс, Крозьє

 

Взаємозв’язок між поняттями залежності та влади. Залежність – невід’ємна частина владних відносин проте від неї можна ухилитися. Влада як така це залежність в дії від якої вже не можна ухилитися.

Відносини субординації: бюрократичні, патерналістські, фратерналістські, партнерські.

Висновки: соціальні відносини панування в цілому це ієрархічні взаємодії де реалізуються владні стосунки. Влада – це здатність реалізувати свою волю.

 

Мішель Фуко тези про владу:

1. влада це не лише репресії

2. влада здійснюється в дії перш ніж нею хтось може оволодіти

3. влада проходить як через тих хто під її впливом так і тих хто її здійснює

Фуко каже що влада це взаємовідносини сил.

ФУКО(ВЛАДА, СИЛА)

 

Хамбермас: действие коммуникативное и действие формальное.

Рациональным явл.действие, относительно котрого субъект может вымвинуть рационально оправданное суждение.

 

Хабермас выдвигает несколько типов действия:

1. Нормативное действие,

2. Стратегическое

3. Драматургическое (создание имиджа)

4. Коммуникативное действие

8.11.2011

 

Соціальний інститут. Інституалізація (укорінення)

 

Базові інститути: сім я, родичі, духовенство, політичні партії, профспілки, інститут президента.

Основні питання:

1. Соціальний інститут, поняття, та основні підходи

2. Функція соц..інститутів

3. Видове розмаїття соц..інститутів

4. Розвиток соц..інст. Інституалізація

5. Інституціональні системи (матриці)

6. Характеристика базових соц..інст. в умовах віртуалізаціі.

 

Основні поняття:

соціальний інститут -

інституалізація -

функції соц..інст. -

інституціональна криза -

інституціональна матриця -

інституціональні ознаки –

 

Соціальний інститут. Термін дуже поширений в соціології. Соц.інститут іноді ототожнюють з соціальною організацією.

 

Соціальний інститут (лат. – устрій, установление). Термін прийшов з юриспруденції – певна сукупність норм, які регулюють взаємовідносини між людьми. В соціології позначає поняття економічної дійсності.

Дюркгейм: «Соц..інститут – це фабрики з виробництва соціальних взаємодій». Саме інститути закріплюють правила та норми взаємодій, легітимізують нерівності у соціальних статусах.

Торстейн Веблен 19-20 ст.: «Визначив соц..інст. суспільних традицій, втілення певних звичок, образу думок і образу життя, що передаються з покоління в покоління, в залежності від обставин можуть змінюватися і слугують знаряддям пристосування до них».

Трактовок соц..інст. дуже багато.

Деякі підходи до визначення соц..інст.:

1. Біхевіорістскій підхід – Роберт Маківер, Роберт Берштедт. Відповідно до цього підходу, соц..інст. трактується – усталений, організований спосіб дій, який регулярно відтворюється в повсякденній діяльності людей.

2. Аксеологічно-нормативний (ціннісно-нормативний) – Томан, Генадій, Юрій Волков, Знанецький, Парсонс, Осіпов. Відповідно до цього підходу, концентрується увага на зразках та правилах поведінки людей і виходять з того, що саме вони є усталеними варіантами та можуть виступати в якості соц..інститутів.

Пасронс уточнив цю позицію, продовжив цю ідею та доповнив її. Почав розуміти під соціальними інститутами те, що ці зразки поведінки повинні мати статус норми, тобто має бути система, яка їх легітимізує.

В основі будь-якої норми лежать цінності, тому сам підхід концентрує увагу навколо аналізу цінностей.

3. Функціональний підхід – Мертон, Гідденс, Сергій Фролов. Інституту відводиться певна соціальна роль, спрямована на виконання певних важливих соціальних функцій.

4. Організаційний підхід – Аркадій Пригожин, Юрій Красовський та інші. Соціальний інститут характеризується, як об’єднання людей, котрі спільно реалізують певні цілі, за допомогою необхідних і передбачу вальних засобів. Соц.інст. зводиться до формальної організації.

5. Підхід походження інституту – Торстейн Воблен. Будь-які усталені форми взаємодії – соціальний інститут.

 

Лукман, Бурд є, - соц..інст. – це певні правила, за допомогою яких суспільство регламентує діяльність в рамках самого суспільства.

 

На сьогодні під соц..інститутом позначається певний уставний комплекс формальних та неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх систему ролей та статусів, що утворюють соціальну систему.

Будь-які нові соціальні явища проходять складний багаторівневий шлях. Соц.інститути потрібні, щоб стабілізувати життя, регулятори соціальних взаємодій в матеріальному та духовному сенсі.

 

Складові елементи соціальних інститутів:

1. Наявність певної соц..групи

2. Установа

3. Звичаї, які регламентують діяльність

4. Матеріально речові умови

5. Організація – спосіб спільної дії

6. Мета, ціль

 

Ян Щепанський відносив до соц..інст. – мета, функції, установи, засоби досягнення мети, соц..санкції.

Для соц..інст. характерно:

– повинні мати четкі розподіл функцій, прав та зобов’язань.

- розподіл праці та професіоналізація виконання функцій

- особливий тип регламентації, певний спосіб регулювання соціальних взаємодій і в контексті регламентації проявляється знеособлення наших взаємодій

- наявність певних установ, що регулюють ту чи іншу діяльність

 

Соціальні інститути можуть бути схарактеризовані з різних сторін.

 

Функції соціальних інститутів з точки зору Щепанського:

1. Соц..інст. сприяють задоволенню різних потреб

2. Регулюють дії індивідів

3. Забезпечення безперервності суспільного життя

4. Сприяють соціальної згуртованості.

 

Базові функції соц..інститутів:

1. Виробнича

2. Розподільча

3. Регулятивна

4. Комунікативна

5. Відтворювальна

6. Захисна.

 

Парсонс – функція соц..інст. не лише для того, щоб стабілізувати взаємодії суспільства. Функції можуть виконуватися двояко. Можуть бути дисфункціональні.

 

  Явні Латентні
Функції
ДисФункції

 

Одну і ту саму функцію може виконувати декілька соціальних інститутів. Один соціальний інститут може виконувати також декілька функцій.

 

3. Видове розмаїття соціальних інститутів.

 

Брайан Тернер – вважав, що пошук соц..інститутів знаходиться навколо п’яти кластерів (сфер):

1. Економічні інститути – виробництво, розподіл, споживання

2. Політичні інст.. – контроль до влади

3. Інститути соціальної стратифікації – інститути, які регулюють доступ до престижу чи соц..статусу (інст..освіти)

4. Інститути споріднення шлюбу та сім ї - контроль відновлення чи репродукцію населення

5. Культурні інститути – питання релігійної практики, культурної.

 

 

Парсонс виделяв три групи соц..інст:

1. Реляційні

2. Регулятивні

3. Культурні

 

Щепанський виделяв такі соц..інститути :

1. Економічні

2. Політичні

3. Виховні, або культурні

4. Соціальні або суспільні

5. Релігійні

 

Соц.інститути різняться:

1. За кількістю функцій:

а) монофункціональні

б) полі функціональні

2. За організацією

а) формальними

б) неформальними

3. За сферою функціонування, за змістом діяльності: економічні, політичні, культурні, сімейні, виховні.

 

Соц.інститути можуть бути зрілі та незрілі.

Соціальні інститути можуть бути універсальні та не універсальні;

Можуть бути первинні, вторинні, третинні

 

Неформальні соціальні інститути – дружба, взаємодопомога, організована приступна група, корупція, хабарництво. Існує чітка регламентація взаємовідносин, вона потребує обов’язкове виконання. Не існує певних законів.

 

 

15.11.2011

 

Розвиток соціальних інститутів.

 

Дві основні процеси появи соц..інститутів:

1. Виникнення, тобто встановлюється якась нова практика, яка може називатися вченими соціальним інститутом.

2. Удосконалення діяльності існуючий або реформування соціальних інститутів.

 

Вдосконалення пов’язані зі змінами у функціях цих інститутів.

Поняття соц.. інститут напряму пов’язане з поняттям інституалізація – певний процес, в ході якого соц..практики стають довготривалими та регулярними що призводить до виникнення нових соц.. організацій та соц.. інститутів.

 

Якуба: Щоб відбулася соціалізація, потрібні деякі аспекти:

1. Поява професійної спільноти.

2. Поява певних соціальних норм, що регулюють цю діяльність. Це має бути не якийсь хаотичний процес.

3. Поява установ та організацій, що забезпечують певний захист інтересів цього інституту.

 

Процеси інституціалізації складаються з таких етапів:

1. Виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організаційних дій.

2. Формування загальних цілей.

3. Поява норм та правил, в результаті «стихійної» взаємодії , методом проб та помилок.

4. Поява певних процедур, що пов’язані з цими нормами та правилами.

5. Регулярне практичне застосування норм, правил та процедур.

6. Поява певних санкцій, які повинні застосовуватися диференційовано.

7. Створення певних соц.. статусів та формування обов’язків та ролей, які мають виконуватися індивідами, що отримали певний статус.

8. Формування певних установ в рамках яких функціонують ті чи інші інститути.

 

(Ян Щепанський: Від чого залежить успішність функціонування соц.. інститутів)

 

Розуміння соц.. інститутів в класичній парадигмі та сучасній

 

Здебільше, коли ми кажемо про інституціональний аналіз, та звертаємось до досвіду функціоналізму. Коли про сучасний аналіз, то звертаємось до неофункціоналістів та сучасної парадигми. В інституціональному аналізі увага дослідника концентрується на механізмах, що забезпечують соціальні взаємодії на тому, як виникають і підтримуються соціальні норми.

Інститути повинні забезпечувати стабільність, адже вони закріплюють правила соціальних взаємодій, диктують норми взаємовідносин у суспільстві і легітимізують нерівність соціальних статусів.

Інститути, по Порсонсу, здійснюють координацію соц.. дій в соц.. системі і тим самим забезпечують її стале (неизменяемое) функціонування.

 

Система AGIL:

Функції, які повинні бути в соц.системі AGIL:

1. Адаптації

2. Мета – ціледосягання

3. Інтеграція

4. Латентна функція – підтримання зразку, або відновлення структури

 

1. Адаптація виражається в інтерналізаціі, прийнятих в суспільстві, правил і лояльності до соц.. порядків

2. Досягнення мети

3. Функція інтеграції – підтримка безконфліктних взаємодій між індивідами, групами та спільнотами

4. Підтримка зразку – створення рольових зразків, що дозволяють підтримувати нормативний контроль

 

Як Дюркгрейм, так і Парсонс, казали, що будь яка стабільність соц.. системи це є добре. Якісь зміни – це аномія, небажаний стан, тому що вони порушують стабільність.

Соц. інститути є механізмом підтримки стабільності та сталого розвитку,але в рамках існуючих взаємодій. Будь яка зміна є небажаною.

 

Неоінституціоналізм. Дональд Норт, Кроуз. 60 роки 20 століття.

 

Вони запропонували концепцію в 60-х роках 20 століття. Відповідно до їх концепції, доводиться ідея, що соц.. інститути постійно змінюються. Вони виходили з аналізу реальних економічних процесів, що відбувалися у суспільстві.

 

Теоретичні узагальнення неоінституціоналістів:

1. Не лише формально установлені норми , але також і неформальні правила й регулятори можуть характеризувати соц.. інститут.

2. Якщо нетрадиційні правила встановлюються раціональним вибором соціальних суб’єктів і легітимізуються масовим розповсюдженням, як правило закріплюються законом.

3. Чим більший (політичний, економ., соціальний ресурси) капітал у суб’єктів, акторів, тим більше вірогідність (вероятность) утворення нового соц.. інституту.

4. Відмовляючись від класичних парадигм – Спростування (опровержение) принципів сталості функціональних взаємозв’язків суспільних підсистем. Це спростування стосується як концепції Маркса, так и соціокультурних систем у Сорокіна і Парсонса. Нормою буття соц.. інститутів є не їх стабільність, а саме зміни, які мають реагувати на динамізм соціально – економічного розвитку.

(Нове розуміння соц.. інститутів у Ядова)

 

Інституціональні системи, інституціональні матриці.

 

Світлана Кірдіна вважає, що інституціональна структура складається з базових та додаткових інститутів (певні інст.. форми). Базові форми дозволяють виживати та розвиватися і зберігати свою самодостатність та цілісність системи.

Матриці за Кірдіною – це певна усталена система базових інститутів, вони регулюють взаємопов’язане функціонування основних суспільних сфер Інститутів: економічної, політичної та ідеологічної.

Існують дві матриці: Західна та Східна

Західна – Федеративна субсідіарність , індивідуальні цінності, ринкова

Східна – Утилітарно централізовані, колективні цінності, не ринкова

 

Матриця Західна Східна

  інститут

 

 


політичн. ідеолог. федерат. індивід. утилітарно колективні

субсідарн цінності централіз цінності

 

економічні ринкова не ринкова

 

 

Узагальнення: На перший план висуває не самі інститути структури, а суб’єктів, акторів, агентів, які змінюють ці інститути та їх структури. Проблематика пов’язана з вивченням соц.. суб’єктів. а не соц.. структур в їх процесі формування та розвитку.

 

(Читати роботу Іванова «Виртуализация общества»)

 

Уявлення про суспільство не як про систему інститутів, але як про реалізацію цінностей; процес, історичними моментами якого є формування і занепад соц.. інститутів, як реальності.

 

22/11/11

Соіальна організація

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Основные метапарадигмы теоретической социологии | Поняття

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 269; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.036 сек.