Антропогенне ландшафтознавство, його місце в системі наук про Землю

Поверхня земної кулі у всьому її різноманітті була у минулому і є зараз предметом вивчення багатьох природних наук (геології, фізичної географії, біології, грунтознавства і ін.). В процесі розвитку цих наук у міру накопичення знань поверхню земної кулі стали розуміти як результат складної взаємодії чотирьох складових її сфер: літосфери, атмосфери, гідросфери і біосфери. У результаті з'явилося нове поняття - географічна оболонка Землі як найбільш обширне комплексне природне утворення, що складається з чотирьох взаємнопроникаючих приватних фізико-географічних оболонок.

Характерна особливість географічної оболонки Землі - неоднорідність, контрастність частин, що складають її, - сфер. Шар безпосередньої взаємодії між ними виділяється в особливу ландшафтну сферу, яка служить місцем трансформації сонячної енергії в різні види земної енергії, середовищем, найбільш сприятливим для розвитку життя. Як частина географічної оболонки, ця сфера має глобальний характер і є предметом вивчення особливої науки - ландшафтознавство.

Ландшафтознавство як самостійна наука входить в систему природних географічних наук, які вивчають природні процеси, явища і відносяться до циклу наук про Землю. До географічних природних наук належать: геоморфология, кліматологія, гідрологія суші, океанографія, біогеографія, фізична географія і ін. У всіх один об'єкт дослідження - Земля, але різні предмети вивчення.

У історії розвитку наук про Землю виявляється строга послідовність у виникненні їх галузей. Спочатку виникли і отримали найбільший розвиток галузі, що вивчають прості форми руху матерії, наприклад астрономія, потім - науки, що досліджують вищі складні форми матерії: геологія, біологія, картографія і ін. Фізична географія йде своїм корінням в глибоку старовину, коли ще Арістотель учив робити спостереження в природі, а Ератосфен своїми вимірюваннями радіусу Землі поклав початок математичної географії (картографії). Однією з ранніх наук була загальна географія, в яку тоді входила ще і геологія.

З кінця ХIХ століття особливо енергійно стала відбуватися диференціація загальної географії, коли від неї стали відділятися і формуватися дві самостійні системи: природні і суспільні географічні науки. З відкриттям В.В. Докучаєвим закону про органічний зв'язок тіл і явищ земній поверхні серед природних географічних наук найбільший розвиток отримала фізична географія з своїм предметом досліджень – географічною оболонкою, що складається з природно-територіальних комплексів (геокомплексів) Землі.

Внутрішня структура фізичної географії дуже складна. Безперечний її підрозділ на загальну і регіональну фізичну географію.

Регіональну фізичну географію не слід ототожнювати з ландшафтознавством, яке є самостійною частиною фізичної географії. Предметом вивчення ландшафтознавство служить ландшафтна сфера Землі. У свою чергу, ландшафтознавство підрозділяється на загальне і регіональне. До загального ландшафтознавство, що становить його основи, відносяться в ранзі його розділів або самостійних галузей науки геофізика ландшафту, геохімія ландшафту, біофізика ландшафту, ландшафтна картографія.

Уявлення про систему природних географічних наук і про місце ландшафтознавство в ній можна пояснити наступною спрощеною схемою:

Природні географічні науки
Геоморфологія	Гідрологія суші
Кліматологія	Інші приватні физико-географічні науки
Фізична географія
Загальна фізична географія	Регіональна фізична географія
Ландшафтознавство
Загальне ландшафтознавство	Регіональне ландшафтознавство (ландшафтне державознавство)

Засновником вчення про ландшафт вважається В.В. Докучаєв, праці якого відносяться до кінця XIX сторіччя. У самостійну наукову дисципліну ландшафтознавство стало оформлюватися в нашій країні в 20-і роки XX століття, коли в практику польового обстеження земельного фонду почали упроваджувати ландшафтний метод. Особливо велику популярність здобули польові ландшафтно-картографічні роботи після Великої Вітчизняної війни. А після Першої Всесоюзної наради з проблем ландшафтознавства в квітні 1955 р. в Ленінграді ця наука значно укріпила свої позиції і стала успішно розвиватися в нашій країні і за кордоном.

Разом з перебудовою давно традиційних наукових дисциплін, що вже склалися, в останні десятиліття отримали розвиток багато нових, «стикових» розділів і навіть самостійні науки.

Зокрема, великі перспективи має біогеоценологія, що сформувалася на стику біології і фізичної географії.

Ще ближче, ніж біогеоценологія, стоять до фізичної географії науки, що виникають на стику фізичної географії з економічною географією.

Хоча фізична географія і економічна географія - різні науки, з яких одна є наукою природною, інша - суспільною, вони в той же час настільки тісно зв'язані між собою, що в сукупності зі всіма їх підрозділами утворюють особливу систему географічних наук.

Близькість фізичної географії і економічної географії виникає з того, що господарська діяльність людини, розміщення виробництва знаходяться в тісному зв'язку з природними умовами і разом з цим самі природні умови змінюються під впливом господарської діяльності людини. Взаємини фізичної і економічної географії можуть бути виражені формулою: физико-географічні умови <=> господарська діяльність людини (ФГУ<=>ГДЛ).

Формула ФГУ<=>ГДЛ – більш вузька за своїм змістом, ніж проблема взаємодії природи і суспільства.

Формула ФГУ<=>ГДЛ відображає необхідний нам географічний аспект проблеми взаємодії природи і суспільства. Вона служить основою для двох наукових напрямів, що вже отримали розвиток в географії.

Перший з них - оцінка впливу природних умов на господарську діяльність людини.

Другий науковий напрям, що зародився на стику фізичної географії з економічною, - антропогенне ландшафтознавство.

В наші дні антропогенний чинник став ведучим у формуванні і зміні існуючих природних ландшафтів. Роль його під впливом зростання населення і техніки з кожним роком продовжує зростати. Відособлення антропогенного ландшафтознавство - об'єктивний процес, що знаходить сьогодні віддзеркалення в роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Питання дії людини на природу тісно переплітаються з її охороною. Саме питання про дію людини на природу далеко не нове. Що ж до робіт в цьому напрямі, та більшість з них відносяться до антропогенної географії, а не до антропогенного ландшафтознавство. Антропогенна географія вивчає дію людини на безкомплексну природу, її окремі компоненти; антропогенне ландшафтознавство ту ж проблему вирішує з позиції дії людини на ландшафтні комплекси. І якщо антропогенна географія пройшла вже достатньо складний шлях розвитку і в ній разом із загальною антропогенною географією намітилося відособлення приватних (галузевих) її розділів, таких, як агрокліматологія, агрофітоценологія, і деяких інших, то антропогенне ландшафтознавство знаходиться в зачатковому стані.

Дата добавления: 2013-12-11