Основні поняття теми лекції. Змістовий модуль 3. Торгівельне обслуговування населення

План лекції

Змістовий модуль 3. Торгівельне обслуговування населення

Мета лекції: ознайомлення студента з торгівельним обслуговуванням населення.

Навчальні завдання лекції:

1. Розглянути сутність торгівлі та громадського харчування.

2. Розкрити особливості прогнозування розвитку торгівлі та громадського харчування.

3. Ознайомити з ефективністю роздрібної торгівлі.

4. Розглянути необхідність регулювання роздрібного товарообігу.

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: торгівля та громадське харчування є найбільшою соціальною сферою економіки, і саме тому необхідно розуміти яким чином прогнозується та регулюється діяльність організацій цієї сфери.

3.1. Сутність торгівлі, громадського харчування та їх організація

3.2. Прогнозування розвитку торгівлі та громадського харчування

3.3. Ефективність роздрібної торгівлі

3.4. Регулювання роздрібного товарообігу

Обіг. Ринкова інфраструктура. Товар. Торгівля. Оптова торгівля. Роздрібна торгівля. Торговельне підприємство. Потреби. Ринок. Роздрібний товарообіг. Оптовий товарообіг. Прибуток від торгової діяльності.

3.1. СУТНІСТЬ ТОРГІВЛІ, ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ

Студенти повинні знати, що торгівля — це сфера обігу товарів на ринку, включаючи комплекс підприємств, які спеціалізуються на виконанні торгово-посередницьких операцій, виконуючи двояку функцію: облік вартостей (зміна форм вартостей); доведення товарів до сфери споживання, тобто є посередником між товаровиробником і споживачем. Торгівля впливає на споживання ок­ремих соціально-економічних груп населення, структуру особис­того споживання.

Громадське харчування — це підгалузь торгівлі, яка спеціалізується на виготовленні продуктів харчування, придатних до споживання або продажу, і обслуговування процесу споживання.

Основні задачі торгівлі та громадського харчування — досягнення збалансованості попиту та пропозиції на ринку предметів споживання, задоволення попиту споживачів при високій якості обслуговування і мінімальному рівні витрат, пов’язаних із процесом обігу продукції.

Органи місцевого самоврядування, комітети по торгівлі та громадському харчуванні здійснюють:

· аналіз стану торгівлі та громадського харчування, прогнозування їх розвитку на основі вивчення попиту та пропозиції товарів;

· контроль за виконанням власниками торговельних підприємств зобов’язань щодо збереження товарного профілю, забезпечення асортименту товарів, у тому числі першої необхідності;

· участь у роботі з приватизації, демонополізації та створення конкурентного середовища в торгівлі та громадському харчуванні;

· контроль через інспекцію з торгівлі за додержанням норм та правил торгівлі, якості та безпечності торгівлі на підприємствах торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності;

· сприяння в організації і проведенні ярмарків з роздрібної торгівлі товарами народного споживання.

Основні показники торгівлі та громадського харчування: обсяг та структура роздрібного товарообігу; рівень та структура витрат обігу; прибуток та рентабельність; коефіцієнти обігу коштів.

Роздрібний товарообіг — один із найважливіших показників соціально-економічного рівня держави. Його обсяг відображає рівень життя населення. Під роздрібним товарообігом розуміють обсяг реалізації товарів і послуг населенню та другим споживачам у грошовому вираженні.

В організації торгівлі та громадського харчування першочергове значення належить вивченню попиту. Під попитом населення розуміють форму виявлення потреби. Платоспроможний попит — це частина потреб населення в товарах і послугах, забез­печених грошовим еквівалентом на визначений період часу. Обсяг попиту визначається сумою грошей, яка є на руках населення і може бути спрямована на закупівлю товарів і послуг. Структура попиту — це розподілений попит на продовольчі та непродовольчі товари, а також за укрупненими товарними групами або ж у детальному асортименті.

Розрізняють такі види попиту, як реалізований — попит, який супроводжується купівлею товарів; незадовільний попит у разі відсутності в даний момент його в продажу. Формувальний — попит на товари ще тоді, коли товар готується до вироблення. Реалізований та незадовільний попит у сумі становлять дійсний попит.

Вивчення попиту здійснюється різними методами. Так, для вивчення реалізованого попиту населення використовується балансовий метод. Цей метод використовується для визначення обсягу та асортименту структури реалізованого попиту. Він заснований на формулі товарного балансу:

Р_т = З_тм + П_т – Д_в – З_к , (3.1)

де Р_т — реалізація товарів за період вивчення;

З_тм — залишок товарів на початок періоду;

П_т — поставка товарів за період вивчення;

Д_в — документовані витрати товарів, непов’язаних із продажем покупцям;

З_к — залишок товарів на кінець періоду.

Для вивчення незадовільного попиту використовуються коефіцієнти задовільного попиту, які показують ступінь його задоволення на товари достатнього попиту. Якщо цей коефіцієнт менший 1, незадовільний попит розраховується за формулою

Р_нп = (1 – K) П_ф , (3.2)

де K — коефіцієнт задоволення попиту (у відсотках або у відносних числах);

П_ф — фактичний продаж за період вивчення.

Формувальний попит вивчають за допомогою таких методів, як виставки-огляди, виставки-продажі, конференції покупців, дегустації, опитування та ін.

Формування та розвиток попиту населення на товари та послуги визначають різні фактори:

¨ економічні — величина ВВП, рівень і структура грошових доходів населення, обсяг і склад товарної пропозиції, рівень і співвідношення цін на товари та ін.;

¨ соціальні — соціальна структура суспільства, розвиток соціальних фондів, культура споживання та ін.;

¨ демографічні — чисельність населення та його склад, чисель­ність і склад сімей, процес міграції населення;

¨ природно-кліматичні та національно-історичні умови, традиції та ін.

3.2. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ ТА ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

Студенти мають знати, що торгівля, як відомо, поділяється на оптову та роздрібну. Оптова — це продаж товарів з метою вироб­ничого використання або для наступного вигіднішого перепродажу. Роздрібна торгівля — це реалізація товарів населенню для остаточного споживання.

В умовах переходу до ринкових відносин однією з найпоширеніших форм організації масової торгівлі є ринки (продовольчі, речові, змішані).

Громадське харчування організовується у формі їдалень, кафе, закусочних та інших пунктів харчування.

У прогнозуванні торгівлі та громадського харчування використовується система показників:

· обсяг загального товарообігу, в тому числі обігу роздрібної торгівлі, громадського харчування, оптової торгівлі, виручка від реалізації послуг населенню;

· обсяг продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

· валовий дохід від господарської діяльності;

· прибуток від реалізації;

· товарні запаси в роздрібній торгівлі на кінець року (в млрд грн та днях товарообігу);

· утрати по заготівлі, збереженню, переробці та реалізації в цілому та за окремими товарами (наприклад, за картоплею та овочами);

· витрати обігу за видами втрат (на оплату праці, відрахування на соціальні потреби та ін.);

· середньооблікова чисельність працюючих та ін.

При прогнозуванні обсягу товарообігу враховується обсяг торгівлі, який склався, та фактори, що впливають на обсяг обігу. Найважливішими факторами, які впливають на обсяг роздрібного товарообігу (в торгівлі та громадському харчуванні), є доходи населення та їх розподіл на товарні і нетоварні витрати; платоспроможний попит населення; рівень та динаміка цін.

Обсяг роздрібного товарообігу встановлюється як сума купівельного фонду населення та обігу по реалізації товарів підприємствам, установам та закладам за виключенням купівлі товарів за межами торговельної мережі і розраховується за формулою

Т_р = (Ф_н + М_р) – О_м – О_н , (3.3)

де Ф_н — купівельний фонд населення;

М_р — обіг по реалізації товарів підприємствам, установам та закладам;

О_м — обіг по продажу товарів поза межами торговельної мережі;

О_н — інший обіг.

Купівельний фонд населення визначається за даними ба­лансу грошових доходів населення шляхом відрахування від загальної суми платоспроможного попиту населення витрат на оплату послуг.

Обіг по реалізації товарів підприємствам, закладам та установам встановлюється за даними про контингент, який обслуговуєть­ся цими закладами, та витрат коштів на харчування за встанов­леними нормами.

Обіг по продажу товарів поза межами торговельної мережі — це купівля товарів у кооперації, колективних господарствах, колгоспному ринку. Це продаж населенню палива, лісу, дач тощо. Розмір цих продажів визначається за аналізом звітних матеріалів та факторів, які можуть впливати на продаж у майбутньому.

При прогнозуванні структури товарообігу враховується значна кількість факторів, таких як обсяг і структура товарної пропозиції; норми потреб найважливіших видів продовольчих та непродовольчих товарів у розрахунку на душу населення або на сім’ю; структура населення за статтю, віком, характером зайнятості, місцем проживання; розподіл населення по містах і селах, по різних природно-кліматичних зонах; розподіл доходів за групами населення; рівень та співвідношення цін на окремі види товарів і їх динаміка тощо.

Структура товарообігу — це співвідношення у продажу товарів за групами, зокрема продовольчих і непродовольчих, яка визначається з прогнозних оцінок структури попиту населення на товари.

При прогнозуванні обсягу та структури роздрібного товарообігу використовуються матеріальні баланси товарів (муки, круп, олії, риби, цукру, тканин, взуття, меблів), які складаються з двох частин: прибуткової (перехідні запаси, виробництво, імпорт) і витратної (ринковий фонд, промислова переробка, промислове споживання, потреби держбюджетних організацій, громадських установ, експорт, запаси, інші споживачі).

Потребу в новому будівництві торговельних підприємств визначають за формулою

П_н = П_о – Н + В – П_р , (3.4)

де П_о — загальна потреба в мережі підприємств (торговельна площа, кількість місць, кількість підприємств);

Н — фактична наявність мережі підприємств на початок передбачуваного періоду;

В — очікуване вибуття підприємств у передбачуваному пе­ріоді;

П_р — приріст торговельної площі або числа місць на діючих підприємствах за рахунок їх реконструкції.

Загальна потреба в мережі підприємств на кінець передбачуваного періоду визначається відповідно до розрахункових нормативів і чисельності населення в цей період.

Показники діяльності громадського харчування — це обсяг товарообігу громадського харчування і обсяг випуску продукції. У свою чергу обсяг товарообігу громадського харчування — це виручка від продажу населенню продукції власного виробництва і покупних товарів.

Обсяг випуску продукції визначається за формулою

О_п = Ч_сСД, (3.5)

де Ч_с — число споживачів;

С — кількість страв на людину;

Д — дні роботи підприємств.

Обсяг випуску продукції обґрунтовується розрахунками потужностей кухні і можливостями обідніх залів.

Для вдосконалення громадського харчування необхідно приватизувати його; зміцнювати матеріальну базу; впроваджувати індустріальну технологію; створювати заготівельні підприємства; збільшувати мережу столових у школах, вузах, технікумах, інших місцях роботи; дбати про якість страв; шукати способи виробництва біологічно чистої продукції, допомагаючи природі, брати від неї стільки, скільки вона в змозі дати.

Попит населення тісно пов’язаний зі зміною цін. У цьому випадку розраховують коефіцієнт еластичності попиту відносно зміни ціни за формулою

, (3.6)

де З_п — відсоток зміни продукції, яка користується попитом;

Ц — початкова ціна.

Коефіцієнт еластичності попиту різний по окремих товарах і залежить від взаємозаміщення, питомої ваги у витратах споживача (чим вища питома вага товарів у загальному обсязі товарних витрат, тим вище буде коефіцієнт еластичності), ступеня першочергової необхідності (на медикаменти цей коефіцієнт невисокий, на коньяк — значний).

Для прогнозування товарного забезпечення роздрібного товарообігу велике значення мають прогнози зовнішнього ринку, зовнішньої торгівлі України, валютного курсу, митної політики держави.

3.3. ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

В умовах переходу до ринкових відносин протягом останніх років основна увага зосереджується на економічній ефективності торгівлі. Показники, які характеризують результати економічної діяльності торгівлі — це роздрібний товарообіг, сума реалізованих торгових націнок (валовий дохід торгівлі), прибуток та його співвідношення з товарообігом, витратами обігу, валовим доходом, основними фондами та оборотними коштами, чисельністю торгових працівників. Ця система показників забезпечує оцінку діяльності торгівлі на всіх рівнях: галузь, регіон, торговельна організація, об’єднання, підприємства. Як відомо, економічна ефективність заснована на принципі отримання максимальних обсягів товарообігу, валового доходу та прибутку при найменших ви­тратах.

Статистична інформація свідчить про те, що протягом останніх років торгівля є збитковою галуззю. В цілому по Україні витрати обігу перевищують валовий дохід. Так, на одного працівника торгівлі припадає в середньому трохи більше 3000 грн річного обсягу роздрібного товарообігу. Якщо від річного обсягу роздрібного товарообігу відняти вартість закупівлі товарів, буде очевидним ступінь збитковості торгівлі.

Студентам слід зауважити, що від реалізації товарів у половини торговельних підприємств немає прибутку, але балансовий прибуток у цілому по галузі дорівнює приблизно 5 % роздрібного товарообігу. Він створюється за рахунок позареалізаційних доходів, які є джерелом утримання управлінського і торговельного персоналу торговельних підприємств.

В умовах сьогодення вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищує річний обсяг роздрібного товарообігу. В таких умовах важко говорити про ефективність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі.

Останніми роками скорочення купівельної спроможності населення призвело не тільки до спаду роздрібного товарообігу, а й до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонуються товари за значно нижчими цінами.

Основні причини великих витрат торговельних підприємств — це високі відсотки ставки за банківський кредит, зростання вартості комунальних послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств, який є власником основних фондів.

Слід зауважити, що на відміну від економічної соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісно.

Соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування.

Торгівля, яка зараз існує (із великою торговельною націнкою, дорогою продукцією, неможливістю купити товари у кредит, складністю з обміном неякісної продукції та повернення її, невибагливістю асортименту та ін.), не має перспектив для розвитку.

Необхідність державного регулювання торгівлі виникла як наслідок появи негативних диспропорцій у торгівлі, її низької ефективності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого.

3.4. РЕГУЛЮВАННЯ РОЗДРІБНОГО ТОВАРООБІГУ

Вивчаючи це питання, студенти мають знати, що основою для планового регулювання роздрібного товарообігу є насамперед купівельні фонди населення, тобто сума грошових доходів, які мо­жуть бути використані для придбання різних товарів. Купівель­ний фонд населення розраховують на основі балансу грошових доходів і витрат, які хоч і не повністю відображають всієї суми доходів, зокрема натуральних, проте є найбільш дієвим засобом установлення платоспроможного попиту.

На основі балансу визначають загальний розмір грошових доходів населення і суми нетоварних витрат, що служить основою для розрахунку купівельного фонду, який дорівнює різниці між сумою грошових доходів населення і його нетоварних витрат. За допомогою зазначеного балансу планові органи мають можливість установити співвідношення між грошовими доходами і витратами. Виявити структуру витрат і розмір доходів, які спрямовуються на купівлю товарів, тобто платоспроможного попиту населення, і ряд інших соціально-економічних показників. На основі балансу визначається рівень забезпечення населення готівкою грошової маси, задаються основні параметри для розрахунку показника емісії грошей.

Для розробки балансу грошових доходів і витрат використовують дані Міністерства фінансів, Національного банку, Державного комітету статистики України, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, інших позабюджетних державних та сус­пільних фондів, які є учасниками готівкового грошового обігу.

Методика розрахунку окремих статей балансу здійснюється окремо за доходами і витратами. До доходів робітників і службов­ців підприємств і організацій включають фондові доходи населення, одержані за результати праці від державних, кооператив­них, спільних, орендних, акціонерних, приватних, громадських та інших установ і закладів, фондів, прибутків від підприємницької діяльності.

Таким чином, обсяг роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі повинен відповідати купівельному фонду населення, скоригованому в зв’язку з переміщенням грошей закупками на колгоспному ринку і в комісійній торгівлі, а також об­сягу запланованого дрібного опту. Розрахунок обсягу роздрібно­го товарообігу наводиться в табл. 3.1.

Дата добавления: 2013-12-11