Основні поняття теми лекції. Ефективність економічна. Ефективність соціальна

Ефективність економічна. Ефективність соціальна. Макроекономічна ефективність.

9.1. СУТЬ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Студенти мають знати, що ефект (лат. effectus — виконання, дія) — повне або часткове досягнення певних техніко-економічних або соціальних цілей.

Ефект економічний — це конкретний результат (або абсолютна величина) ефективності розв’язання даної господарської, технічної або економічної проблеми. Залежно від рівня управління, а також завдань, які вирішуються, може виражатися грошовими та натуральними показниками, наприклад, приростом ВВП, зниженням витрат на виготовлення товарів і послуг народного споживання. Розвиток суспільства та економіки держави передбачає систематичне підвищення ефективності в усіх галузях діяльності людини, які проявляються при абсолютному та відносному скороченні витрат. Оскільки ефект буває економічний (приріст продукції, прибутку тощо) і соціальний (поліпшення умов праці, охорона довкілля і здоров’я людини тощо), виділяють економічну та соціальну ефективність. У сучасних умовах господарювання соціальна ефективність кінцевих результатів виробництва означає недопустимість збільшення обсягів випуску продукції або одержання прибутку за рахунок погіршення умов праці, зав­дання шкоди навколишньому природному середовищу, зниження інших показників життєдіяльності людини.

Студенти повинні пам’ятати про те, що ефективність соціальної діяльності — це узагальнений, інтегральний показник якості, а також явище, що зачіпає безліч різноманітних соціальних факторів, які впливають на загальний добробут людини. Визначення ефективності соціальної діяльності залежить від конкретної науково-практичної мети. Віна визначається як внутрішніми властивостями системи соціального забезпечення, так і умовами, в яких система функціонує.

Критерії соціальної діяльності обумовлюються цілями та зав­даннями надання соціальних послуг. Цілі соціальної діяльності можуть розглядатися на рівні окремих регіонів, населених пунктів, районів та окремих груп населення. Вони повинні враховувати соціально-економічну, морально-психологічну, екологічну і політичну обстановку, що склалася в умовах гострої економічної кризи в Україні. Вони повинні бути нерозривно пов’язані з процесом виходу України із економічної кризи і стабілізації соціального стану населення.

Критерії ефективності соціальної діяльності повинні:

· стати вираженням дієвості всіх видів, форм і методів соціального обслуговування різноманітних категорій населення (пов’яза­ний з оцінкою співвідношення досягнутих результатів (ефектів) і затрат, пов’язаних із забезпеченням цих результатів);

· показати, наскільки продуктивна діяльність установ і соціальних служб у сучасних умовах проведення реформ в Україні (по­в’я­зана з оцінкою виконання завдань, покладених на виконавчі органи);

· відображати ступінь управління соціальною діяльністю (по­в’язаний із результативністю діяльності управлінського апарату).

При визначенні критеріїв ефективності соціальної діяльності необхідно керуватися загальним принципом — мінімум матеріальних, фінансових, трудових затрат та максимум практичних результатів у розв’язанні соціальних проблем малозахищених, найбільш уразливих прошарків населення. Кожний критерій може включати групу якісних і кількісних показників, що розкривають його зміст і свідчать про рівень досягнення цілей, тобто більш детальних характеристик, необхідних для практичного проведення аналізу стану й оцінки соціальної діяльності.

Оцінка ефективності соціальної діяльності повинна враховувати досягнення як у кількісних параметрах, так і в якісних харак­теристиках. Коли оцінюється результат співвідношення фінансових, матеріальних, трудових, тимчасових і інших витрат із рівнем реалізації стратегічних і тактичних цілей, досягнутий результат зіставляється з прийнятими стандартами соціального обслуговування населення.

При визначенні ефективності соціальної діяльності необхідно брати до уваги не ефективність взагалі, а ефективність функціонування системи соціального забезпечення. Відобразимо цю систему схематично (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Функціональна схема «споживач — виробник»

Визначивши потреби, споживач соціальних послуг надсилає запит до виробника, який, у свою чергу, визначає всю необхідну інформацію про достовірність інформації про споживача. Коли ця інформація відповідає необхідним потребам у виконанні певної послуги, то забезпечується виконання зворотного зв’язку у вигляді соціальної послуги. В даному випадку оцінку ефективності виконання соціального запиту можна представити залежністю:

, (9.1)

де Е_с — ефективність виконання соціального запиту;

m _p — реальний час виконання соціального запиту;

m _п — плановий час виконання соціального запиту.

Аналізуючи результати з розрахунку ефективності виконання соціального запиту, можна робити певні висновки: якщо Е_с > 1, ефективність виконання соціального запиту буде низькою, з іншого боку, коли Е_с < 1, ефективність висока. Коли Е_с = 1, ефективність буде оптимальною. Це пояснюється тим, що між ефективністю і часом виконання соціального запиту існує обернено­пропорційна залежність, тобто при збільшенні часу виконання соціального запиту ефективність буде зменшуватись.

Представимо формулу результативності виконання соціального запиту:

, (9.2)

де І_вз — індекс виконання соціального запиту;

В_факт — фактичне виконання соціального запиту;

В_план — планове виконання соціального запиту.

Результативність виконання соціального запиту може бути оцінена за чотирибальною шкалою. Коли 0 < І_вз < 25, результатив­ність буде незадовільна. Коли 25 < І_вз < 50, результативність буде задовільною. У випадку 50 < І_вз < 75, результативність добра, а коли 75 < І_вз < 100 — відмінна.

Крім наведених показників існує також якісний показник, який характеризує ефективність якості виконання запиту споживача. Його можна визначити за формулою

, (9.3)

де Е_якіс — ефективність якості виконання запиту споживача;

О_с — оцінка споживача, яка визначається за шестибальною шкалою;

О_в — оцінка виконавця запиту споживача.

Якщо Е_якіс > 1 — задоволений споживач, Е_якіс = 1 — задоволені і споживач, і клієнт, Е_якіс < 1 — задоволений тільки виконавець.

9.2. МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І ВИТРАТ

У процесі переходу економіки на ринкові умови особливо актуальною стає проблема оцінки ефективності соціальної діяльності. Методи оцінки ефективності в системі соціальної сфери досить різноманітні. Одним з основних є метод комплексного підходу до розв’язання соціальних проблем. Повинен бути здійснений комплекс заходів щодо розв’язання проблем у соціальній сфері в усіх її перерізах, а не розв’язання якогось проблемного напряму соціальної політики (наприклад, соціально-побутова сфера). Слід додати, що повинен бути і індивідуальний підхід, тобто цілеспрямована діяльність у розв’язанні проблем конкретного напряму соціальної політики, що і повинно дати комплексний ефект при оцінці соціальної діяльності. Це, насамперед, обумовлене предметом оцінки ефективності. Наприклад, у системі соціального захисту населення необхідно визначити основну оцінку ефективності діяльності різноманітних структур цієї системи. Після визначення основної оцінки ефективності виявляються більш детальні характеристики останньої. В нашому випадку такими можуть бути: форми і методи управління соціальним захистом, результати соціальної діяльності за певний період часу, результати виконання цільових програм соціального захисту населення.

Існують й інші методи оцінки ефективності соціального захис­ту: методичні оцінки ефективності форм і методів управління; методика оцінки результативності соціальної діяльності; методика оцінки виконання цільових програм.

Особливу увагу при оцінці ефективності соціального обслуговування слід приділяти проблемі якості та рівню обслуговування населення. При реалізації цієї проблеми виникають більш детальні предмети оцінки ефективності, такі як види обслуговування; фор­ми, методи і технології соціального обслуговування; результати соціального обслуговування. Для оцінки цих видів обслуговування використовують такі методики: оцінки ефективності видів соціального обслуговування; оцінки ефективності форм, методів, високих технологій соціального обслуговування; оцінки результатів соціального обслуговування.

Таким чином, кожному виду соціального обслуговування, наприклад, послугам (соціально-побутовим, соціально-правовим, соціально-медичним, соціально-психологічним, психолого-педа­гогічним, соціально-реабілітаційним, соціально-консультаційним та ін.) відповідає своя методика оцінки ефективності.

Кожна форма соціального обслуговування, така як обслуговування вдома, у стаціонарних та напівстаціонарних установах, тер­мінове соціальне обслуговування також має свою методику розрахунку ефективності.

У результаті аналізу методик оцінки ефективності в різних галузях можна зауважити, що незалежно від галузевої специфіки та спільності в деталізації предметів оцінки, загальною підставою найрізноманітніших методик виступають оцінні методи. Систематизація цих методів показала можливість їх використання у сфері соціального обслуговування населення. Це такі методи оцінки ефективності, як задоволення потреб, параметричний, витратний, динамічний, систематичний, експертної оцінки, анкетного опитування, проведення бесіди, інтерв’ю.

Соціальна діяльність завжди потребувала об’єктивної оцінки, одним із найдієвіших інструментів якої є соціальний норматив. За відсутності цих соціальних нормативів неможливо визначити рівень ефективності виконання роботи персоналу. Відсутність соціальних нормативів утруднює аналіз усіх даних, отриманих при дослідженні діяльності організації соціальної сфери.

Таким чином, необхідно розробити соціальні нормативи на основі критеріїв ефективності соціальної діяльності. Послідовність виконання цієї роботи повинна бути такою: по-перше, визначають критерії; по-друге, показники, що роблять ці критерії конкретними і точними; по-третє, встановлюють соціальні нор­мативи, скоординовані з показниками соціальної діяльності. Отже, можлива розробка критеріїв і показників на основі соціаль­них нормативів обслуговування населення.

Слід констатувати, що до сьогодні не знайдена єдина модель оцінки ефективної організації, не вироблений єдиний показник ефективності соціальної діяльності, але розроблена безліч подібного роду моделей, пропонуються десятки критеріїв ефективної організації.

Більшість учених уважають, що неефективність організації — це і є недосягнення мети. Проте досягнення мети — досить складний критерій ефективності, тому що організація — багатоцільова спільність, не всі цілі її можна виміряти. Уже в силу цього мова повинна йти про множину критеріїв її ефективності, причому ряд із них не може бути виражений у кількісних показниках. Деякі критерії можуть мати неявний характер на фоні кількох цілей, для досягнення яких вони безумовно важливі, наприклад гнучкість, адаптивність. Серед багатьох критеріїв ефективності окремі можуть вступати в протиріччя, конкурувати між собою, наприклад, стабільність і гнучкість.

Таким чином, у процесі вироблення соціальних нормативів соціальної діяльності важливо визначити, якими критеріями ефек­тивності організації ми скористаємося і чому. Яку з моделей ефективності соціальної служби будемо використовувати як підставу. Можливо, було б скористатися кількома моделями. Використання кількох, а не однієї моделі ефективної організації дозволяє впорядку­вати свої спостереження, знання про практику соціальної діяльності; скласти план дій; намітити послідовність кроків у процесі вироб­лення соціальних нормативів. Ці нормативи періодично уточню­ються з урахуванням упровадження нової техніки, технології, орга­нізації господарської діяльності в певній галузі соціальної сфери.

Так, при прогнозуванні природоохоронних заходів обґрунтовуються забезпеченість необхідними ресурсами, економічна доцільність (вигідність) та соціальні наслідки, які можуть наступити в результаті їх здійснення. Соціальний ефект природоохоронних заходів проявляється в запобіганні тієї соціальної шкоди, яка мог­ла б виникнути за відсутності природоохоронної діяльності. Така шкода проявляється в погіршенні екологічних умов життєдіяльності населення, зростанні захворюваності, збільшенні витрат на лікування, скорочення тривалості життя тощо.

Величина соціального ефекту так само, як і економічного, може бути виражена в грошовій формі, хоч окремі його елементи досить складно виразити в грошовому еквіваленті (наприклад, запобігання погіршенню здоров’я, передчасної смерті внаслідок погіршення екологічних умов проживання). Соціальна ефективність природоохоронних інвестицій визначається за формулою

, (9.4)

де Ш_с — запобігання соціальної шкоди, грн;

К_п — природоохоронні інвестиції, грн.

При прогнозуванні розвитку освіти головна мета полягає в задоволенні потреби людей в освітніх послугах, в інтересах успішного розвитку духовних та інших здібностей, творчого потенціалу людини та суспільного процесу в цілому. З досягненням цієї мети одночасно забезпечується соціальний і економічний ефекти. При з’ясуванні соціальної ефективності освіти в центрі уваги повинні перебувати властивості особи та її життєдіяльність. Соціальна ефективність оцінюється такими показниками, як позитивний вплив освітнього процесу на розвиток кращих якостей особи та створення для неї комфортних умов життя, на поліпшення всіх сторін суспільних відносин, на формування відкритого громадянського демократичного суспільства. Рівень освіти населення підсилює соціальну захищеність особи, підвищується престиж держави у світовому співтоваристві.

Таким чином, можна визначити ряд важливих показників, які характеризують ефективність освіти. До таких передовсім необхідно віднести макроекономічний показник під назвою «народногосподарська віддача фонду освіти». Це кількість виробленого ВНП на одиницю освітнього фонду держави в грошовому вираженні. Розрахувати цей показник можна за допомогою такої формули:

, (9.5)

де Е_оснг — ефективність народногосподарської освіти;

ВНП — валовий національний продукт;

Ф_ос — фонд освіти.

Іншим показником може служити показник інтелектуалоємності виробництва. Він показує, скільки грошових одиниць, акумульованих в освітньому фонді, припадає на кожну одиницю виробленого продукту. Показник розраховується як відношення фонду освіти до валового національного продукту за формулою

, (9.6)

де І_є — інтелектуалоємність;

Ф_ос — фонд освіти;

ВНП — валовий національний продукт.

Кошти, які витрачаються на навчання в школі та на підготовку кваліфікованих робітників і спеціалістів, економічно окупаються тим, що протягом років функціонує праця більш високої продуктивності, яка забезпечує приріст національного доходу. Так, підвищення продуктивності праці, як відомо, — основний фактор зростання національного доходу.

Дата добавления: 2013-12-11