В політичних система світу

Тема 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ

Людовик IX

Наполеон Б.

Орлик П.

Сієйєс Е.

[1] [грец. systēma – утворення]

[2] [< лат. conflictus – зіткнення, сутичка]

[3] [< лат. іntegratio – відновлення, поповнення < intĕger – цілий]

[4] [< лат. institūtum – установлення, лад, запроваджений порядок, звичай]

[5] [< лат. subjectum – носій прав і обов’язків]; політичні суб’єкти – учасники політики, які безпосередньо реалізують свою волю, приймають рішення, впливають на хід подій (органи влади, політичні партії, організації, громадяни, соціальні групи тощо).

[6] [лат. status – становище, стан, підвалини]

[7] [франц. régime < лат. regimen < rego – правити, управляти]

[8] [< грец. idea – вигляд, ідея і logos – поняття, слово, думка, розум, учення]; ідеологія – теоретично упорядкована сукупність політичних поглядів, переконань, уявлень, властивих соціальній групі, класові, політичній партії, суспільству, правлячому режимові.

[9] [< лат. stabilis – стійкий, постійний]

[10] [< грец. statos – стоячий, нерухомий]

[11] [< грец. dynamis – сила] – рухливість, здатність змінюватися.

[12] [< лат. antiquus – стародавній] – давній, той, що належить до давньогрецького або давньоримського суспільного ладу, культури.

[13] [грец. polis – місто, держава, країна]

[14] [< лат. objectus – предмет]

[15] [< грец. monos – один, єдиний і archos (archōn) – вождь < archē – початок, влада]

[16] [< грец. tyrannos – тиран]

[17] [< грец. aristos – найкращий і kratos – сила, влада, панування]

[18] [< грец. oligos – малий, невеликий, нечисленний]

[19] [< грец. plutos – багатство; tymos – ціни]

[20] [< грец. dēmos – народ]

[21] [< грец. ochlos – натовп, юрба]

[22] [< грец. kritērion – засіб судження] – основна ознака (ознаки), мірило для визначення, оцінки, класифікації чого-небудь.

[23] [нім. Priorität < лат. prior – перший] – переважне значення чогось.

[24] Місцем народження демократії, що відома в конкретних формах з історичних джерел, було місто-держава Афіни VI ст. до н.е. Центральним політичним інститутом були народні Збори (5–6 тис. учасників) – вільні громадяни чоловічої статі. Питання вирішувалися простою більшістю голосів. Як правило, керівних осіб не обирали, а визначали шляхом жеребкування, позаяк вважалося, що кожен громадянин здатен і зобов’язаний брати участь в державному управлінні. Це було способом здійснення ідеї колективної відповідальності за стан справ у полісі. Прав політичної участі не мали жінки, раби і метеки ([< metoikos – переселенець] – чужоземці, а також раби, відпущені на волю. Метеками могли бути й багаті рабовласники, власники ремісничих майстерень торговці).

[25] [< лат. distributivus < distribuere – розділяти, розчленовувати]

[26] [< лат. constitutio – устрій, будова, установлення]

[27] [< лат. communicatio – зв’язок]

[28] [< франц. conversion < лат. converto –повертати, перетворювати]

[29] [< лат. officialis – посадовий] – той, що здійснюється з дотриманням усіх правил, формальностей.

[30] [< лат. declaratio – прояв, вислів < declāro – заявляти, сповіщати, проголошувати]

[31] [< лат. publicus – суспільний, відкритий] – влада, яка управляє суспільними процесами.

[32] [< лат. articulo – розчленовую, розбірливо вимовляю]

[33] [< лат. aggregatio – нагромадження, зосередження]

[34] [< лат. universalis – загальний]

[35] [< лат. jus, juris – право]

[36] [< лат. sanctio – постанова]; санкціонований – затверджений, визнаний законним, правильним.

[37] [< лат. criminālis, criminōsus – злочинний < crimen – обвинувачення, провина, злочин]

[38] [< лат. corporatio – звя’зок]; корпоративний – відособлений, вузькогруповий, той, що належить до якоїсь окремої спілки, об’єднання.

[39] [< франц. anomie – відсутність закону, організації < грец. a – без і nomos – закон] – відсутність чіткої системи соціальних норм, руйнування єдності культури, дезорганізація політичного життя.

[40] [< лат. relativus – відносний]

[41] [< лат. oppositio – протиставлення] – політичні сили, які протидіють владі або іншим силам всередині якоїсь організації (напр., в парламенті).

[42] [< лат. cognitio – пізнання]

[43] [< грец. axios – цінний]

[44] [< грец. psychē – душа]

[45] [< грец. empeiria – досвід]

[46] [< лат. classis – розряд, група і facere – робити] – розподіл чого-небудь за «класами» згідно з об’єктивно наявними ознаками.

[47] [< грец. patriarchēs – родоначальник < patēr (patros) – батько і archē – влада]

[48] [< франц. autouritaire – владний < лат. auctoritas – влада, вплив < auctor – засновник, творець (автор) і < грец. autos – сам]; авторитарний політичний режим пов’язаний з зосередженням політичної влади в руках однієї особа (хоча би й виборної) або групи осіб, які вдаються недемократичних, насильницьких методів здійсненя владди.

[49] [< франц. totalitaire < лат. totalis – весь, цілий]; тоталітарний політичний режим пов’язаний з зосередженням влади в руках однієї політичної сили (партії), ліквідацією демократичних свобод і прав людини, репресіями тощо.

[50] [< франц. participation – участь, співучасть, причетність]

[51] [грец. autonomia – самостійність, незалежність < autos – сам і nomos – закон]

[52] [< франц. mobilisation < лат. mobilis – рухливий]

[53] [< лат. legitimus – законний < lex, legis – закон]

[54] [< грец. hieros – святий, божественний і archē – влада] – у нерелігійному значенні – розміщення частин або елементів цілого в певному порядку від найвищого до найнижчого.

[55] [< грец. makros – довгий, великий]

[56] [< лат. respublica < res – справа, обставина і publĭca – суспільна, громадська, всенародна]

[57] [< франц. élite – найкраще, добірне < лат. electum – вибирати, обирати] – загальна назва політичної верхівки суспільства, передбачається, що це його найкращі представники.

[58] [англ. lobbi, букв. – кулуари] – групи осіб або певні організації, які представляють інтереси тих чи інших структур, соціальних груп і намагаються їх задовольнити шляхом впливу на рішення законодавчих органів або чиновників.

[59] [< грец. mesos – середній, серединний]

[60] [< франц. regional < лат. regionalis – обласний]; регіональний – місцевий, територіально обмежений.

[61] [< франц. municipal – муніципальний < лат. municeps – земляк]; муніципальні органи влади – органи місцевого самоврядування.

[62] [< лат. administratio – управління, розпорядження]

[63] [< франц. bureaucratie, букв. – панування бюрократії < bureau – канцелярія, контора (робоче місце) і грец. kratos – влада]; бюрократія (бюрократизм) – система управління чиновницьких структур, розгалуженість та ієрархічність якої часто призводить до затримок у вирішенні нагальних питань.

[64] [< грец. mikros – малий]

[65] [лат. referendum – усе те, що має бути повідомлене < refert – має значення] – всенародне голосування (опитування), яке проводиться з якогось важливого питання державного, суспільного значення.

[66] [< лат. functio – виконання, звершення]

[67] [< лат. optimus – найкращий]

[68] [< лат. determinare – визначати, обмежувати]

[69] [< лат. dominatio – панування, влада]

[70] [< лат. co.., com.., con… – префікс, що означає об’єднання, спільність, і relatio – відношення] – співвідносні, взаємозумовлені зв’язки між елементами системи, коли зміни в одних викликають зміни в інших.

[71] [< лат. pluralis – множинний, різноманітний < plus – більше]

[72] [франц. alternative < лат. alter – один з двох, інший]; альтернатива – вибір (іноді як необхідність) між двома можливостями.

[73] [< грец. monopolia < monos – один, єдиний і pōleō – продаю] – виключне право на що-небудь, особливе становище кого-небудь, яке надає переваги проти інших.

[74] [< франц. souveraineté – верховна влада < souverain < лат. superanus – правитель] – незалежність держави від інших держав у внутрішній і зовнішній політиці.

[75] [< лат. foederatio – союз, об’єднання ]; федерація – одна з основних (поряд з унітарною) форм державного устрою.

[76] [< лат. populus – народ]; популісти звертаються передовсім до широких народних мас, намагаючись їх переконати в можливості швидкого й простого розв’язання складних соціально-економічних проблем.

[77] [< франц. aventure, букв. – пригода < лат. – відбуватися, траплятися]; для авантюрної поведінки характерний нерозумний ризик, безпринципність заради досягнення легкого успіху, тимчасової вигоди.

[78] [< лат. rationalis – розумний < ratio – розум]

[79] [< нім. Kapital, франц., англ. capital < лат. capitalis – головний < caput, capĭtis – голова, столиця]

[80] [< лат. communis – спільний, загальний]

[81] Індустрія [лат. industria – діяльність, старанність, працьовитість] – велика фабрично-заводська промисловість з машинними технологіями виробництва, ознака промислово розвинутих країн.

[82] Мусульманин [перс. <muslimān < араб. muslim < áslama] – людина, яка сповідує мусульманство (іслам). У сучасному світі за різними даними налічується 800–900 млн мусульман. До найбільш економічно розвинутих мусульманських країн належать Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія.

[83] Іслам [< араб. islām < salama – підкоритися (волі Аллаха)] – букв. «покірність», «відданість Богу». Одна із світових релігій (поряд з буддизмом та християнством). П’ять головних правил ісламу: 1) сповідування віри та визнання Магомета (570/571–632) пророком; 2) п’ятиразова щоденна молитва; 3) дотримання посту; 4) матеріальні пожертви на користь бідних; 5) паломництво – особисте поклоніння святим місцям.

[84] [< лат. fundamentum – основа] – релігійні напрями, що наполягають на суворому й неухильному виконання всіх традиційних приписів релігії, відкидаючи будь-які спроби непрямого (двозначного) тлумачення священних текстів.

[85] Фашизм [< італ. fascismo < fascio – в’язка хмизу; пучок] – різновид ідеології й політичного режиму, оснований на практиці державного терору, знищенні демократичних прав і свобод, національній та расовій ненависті. (Терор [лат. terror – страх, жах]; раса [франц. race < лат. rasus – чистий, вискоблений] – велика група людства, що характеризується спільністю походження та спадкових ознак (напр., «європеоїдна», «негроїдна», «монголоїдна»; расизм [франц. rasism] – антигуманістична теорія, згідно з якою людство поділяється на «вищі» та «нижчі» раси).

[86] Нацизм [нім. Nazismus, скор. < Nationalsozialist – націонал-соціаліст] – назва німецького варіанта фашизму. Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (NSDAP) прийшла до влади в Німеччині після перемоги на парламентських виборах 1933 р.

[87] Термін походить від імені Франциско Фрáнко Баомонде (1892–1975) – генерал, правитель Іспанії, «вождь нації» – каудильйо [ісп. caudillo – проводир, ватажок]). Прийшов до влади внаслідок громадянської війни 1936–1939 рр. У лютому 1936 р. на виборах в Іспанії перемогли партії Народного фронту (соціалісти, комуністи, анархісти, ліберали). У вересні 1936 р. проти «республіканців» виступили «націоналісти» – військові, яких невдовзі очолив Франко. З боку «республіканців», яким допомагали інтернаціональні бригади «лівих сил» з усього світу, це була боротьба «проти сил фашизму й реакції», тоді як прибічники Франко, за підтримки Німеччини та Італії, проголосили «хрестовий похід проти червоних орд». Правління Франко до 1960 р. характеризувалося відвертою диктатурою: йому належала вся повнота законодавчої і виконавчої влади. Період 1960–1975 рр. був позначений демократизацією політичних інститутів та лібералізацією економіки. (Диктатура [лат. dictatūra < dictare – часто говорити, повторювати, наказувати] – нічим не обмежена, не заборонена ніякими законами влада, основана на насиллі. У Стародавньому Римі, де зародилося поняття політичної диктатури, на відміну від пізніших історичних епох, її розуміли як тимчасовий режим сильної одноосібної влади, що вводиться на строк дії надзвичайних обставин для прийняття рішучих заходів, спрямованих на виведення країни з кризового стану (політичного, економічного тощо)).

[88] [< лат. humanitas – людство, людяність] – науки про суспільство і людину (на відміну від природничих і технічних).

[89] [< лат. aspectus – погляд, вигляд]

[90] Назва походить від імені творця теорії марксизму німецького вченого-економіста, громадсько-політичного діяча Карла Маркса (1818–1883).

[91] [< франц. solidarité < лат. solidus – твердий] – одностайність, спільність інтересів та відповідальності.

[92] [< грец. pragma – справа, дія] – діяльність, спрямована передовсім на досягнення практичного результату, вигоди.

[93] [фрвнц. fragment <лат. fragmentum – уламок, шматок]

[94] [лат. ex… – із-, ви- – частина складних слів, що означає вихід, вилучення чогось]

[95] [франц. enclave < лат. inclavo – зачиняти на ключ]

[96] [< лат. cessio, cessiōnis – поступка, передача]

[97] [англ. shelf, букв. уступ] – прибережна, затоплена морем частина суходолу (материка).

[98] [< грец. ethnikos – племінний, народний < ethnos – плем’я, народ і лат. natio – народ < nasci – народжуватися]; етноси, нації, народи – стійкі спільноти людей, що історично склалися на певній території і об’єднані спільною мовою, походженням, культурою, побутом, релігією тощо.

[99] [< ісп. mulato – смаглявий < muwállat – нащадок від арабського батька та іноплемінної матері] – нащадки від шлюбу європейців з неграми.

[100] [< франц. métus < ісп. mestizo < лат. moxtus – змішаний] – нащадки від шлюбу представників різних рас; в Америці – нащадки від шлюбу європейців з індіанцями.

[101] [< praeambulus – той, що передує] – юр. вступна частина якого-небудь важливого документа (законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо), у якій викладено обставини чи підстави його проголошення, а також вступні пояснення про предмет обговорення.

[102] [< лат. attributum – надавати, уділяти, приписувати] – істотна, невід’ємна властивість (частина) предмета або явища.

[103] Ідею створення наднаціонального об’єднання європейських держав вперше озвучив 9 травня 1950 р. міністр іноземних справ Франції Роберт Шуман. Зараз цей день відзначають як День Європи. У 1951 р. було підписано договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (Франція, ФРН, Бельгія, Голландія, Люксембург, Італія). У 1957 р. укладено Римський договір про створення Європейського співтовариства з атомної енергії та Європейського економічного співтовариства. У 1973 р. до Європейського Союзу увійшли Велика Британія, Данія, Ірландія, у 1981 р. – Греція, у 1986 р. – Іспанія та Португалія. Кількість учасників ЄС продовжує зростати і на 2013 р. досягла 28 країн. ЄС спирається на співпрацю у трьох основних напрямах: 1) створення митного союзу, валютного союзу та єдиного ринку; 2) спільна зовнішня політика та політика безпеки; 3) співробітництво у сфері внутрішніх справ та юстиції.

[104] [італ. valuta < лат. valere – мати силу, коштувати] – платіжний засіб, грошова одиниця.

[105] Їх не можна було обміняти на валюти інших держав; [< франц. conversion < лат. conversion – перетворення, зміна]

[106] [< лат. receptio – прийняття]

[107] [< середньолат. identicus – однаковий < idem – той самий]

[108] [< грец. chartion – зменш. < chartēs – папір] – назва деяких документів, декларацій.

[109] [< лат. praecedens (praecedentis) – той, що передує] – у юридичному значенні рішення суду, ухвалене стосовно певної справи, що є обов’язковим під час розгляду подібних справ у майбутньому.

[110] [< лат. doctrina – учення < doctor – учитель]

[111] [< грец. Theos – Бог і logos – вчення]

[112] [< грец. kyriakē (oikia), букв. – Божий дім]

[113] [араб. islām – покірність (волі Бога – Аллаха)]

[114] [< лат. Vaticanus – назва одного із пагорбів у Римі на березі р. Тибр] – теократична держава, утворена в 1929 р. і розміщена в Римі на пагорбі Монте-Ватикано.

[115] [< франц. catholicisme < грец. katholikos – загальний, вселенський] – один з основних і найпоширеніший різновид християнства.

[116] [< франц. residence < лат. residens – той, що залишається на місці] – місце постійного перебування уряду, глави держави або осіб, що посідають високі адміністративні посади.

[117] [лат. papa < грец. pappas – батько]; першим почав називати себе «папою» римський єпископ Марцелін (296–304). Він запозичив цей титул зі Сходу («грецького світу»), де відповідним чином звертаються до єпископів. Звідси й православне «батюшка».

[118] [< лат. clericalis – церковний]

[119] [араб. Āiatullā(h) – відзначений Аллахом (Богом)] – у мусульман-шиїтів (шиїзм [< араб. ši’a – група прибічників] – один з двох, поряд з сунізмом, напрям в ісламі) – найвищий титул духовного діяча.

[120] [< лат. patrimonialis – спадковий < patrimonium – спадщина < pater – батько]

[121] [< лат. conventio – угода, договір]

[122] [лат. civīlis – гідний, вихований, громадянський]

[123] Зовнішні обставини, які існують поза безпосереднім впливом на них людської свідомості.

[124] Назва походить від прізвища англійського ученого Чарльза Дарвіна (1809–1882), основоположника учення про еволюційний розвиток органічного світу, природну боротьбу між біологічними видами та усередині видів, унаслідок чого виживають найсильніші та найбільш пристосовані до змін особини.

[125] [< лат. sacer – священний]; сакралізація – наділення людей, інших істот, предметів, явищ природи та суспільного життя надприродними, священними (іноді навіть містичними) ознаками і властивостями.

[126] [грец. charisma – милість, Божий дар] – особливе обдаровання, інтелектуальна, духовна та ін. винятковість особистості, завдяки яким вона користується надзвичайною популярністю, викликає захват, глибоку повагу тощо.

[127] [лат. incestum < in – не і castus – пристойний] – статевий зв'язок або шлюб між найближчими родичами (батьками і дітьми, братами і сестрами тощо).

[128] [< франц. conception < лат. conceptio – сприйняття < conceptus – думка, уявлення, поняття] – система поглядів, розуміння певних явищ, процесів, набір доказів під час побудови наукової теорії.

[129] [< грец. dēmos – народ і graphō – пишу] – процеси, пов’язані із змінами в населенні щодо його кількості, складу, відтворення, місця проживання та переміщення.

[130] [< грец. monos – один і gamos – шлюб] – форма шлюбу, при якій чоловік має одну дружину, а жінка – одного чоловіка.

[131] [< лат. legalis – законний < lex, legis – закон]

[132] [< лат. mora – уповільнення, затримка] – відстрочення виконання певних обов’язків чи дій, установлена спеціальними актами державної влади на певний період або до закінчення якихось надзвичайних подій (стихійного лиха, війни).

[133] [англ. – budget, букв. – торба, гаманець] – заплановане грошове вираження очікуваних доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці, підприємства, установи, окремої родини, особи на певний період.

[134] [< лат. absolutus – необмежений, довершений]

[135] [< лат. usurpatio – опанування, заволодіння < usurpo – захоплювати, заволодівати]; узурпація – незаконне захоплення влади або привласнення чиїхось прав.

[136] Одним із засновників теорії народного суверенітету був французький мислитель-енциклопедист Жан-Жак Руссо (1712–1778). Суспільно-політичний смисл народного суверенітету, писав Руссо, полягає в тому, щоб відновити природну свободу (природні права) людини шляхом створення колективного і морального тіла – суспільного «Я», тобто Республіки. Суспільний договір (Конституція) вимагає від громадян неухильного дотримання законів, але народ як суверен «стоїть вище судді і закону». Народний суверенітет – це верховне право народу на організований витвір будь-яких, корисних для нього, форм влади і закону.

[137] [лат. veto – забороняю]; право вето – заборона (припинення) головою держави або верховним органом державної влади введення в дію рішення (закону чи постанови) законодавчого органу (парламенту або однієї з його палат). В Італії існує процедура скасування закону у вигляді так званого «народного вето»,яка може бути здійснена шляхом референдуму за ініціативою півмільйона виборців або п’яти обласних рад. Вето означає також право будь-кого з п’яти постійних членів Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй (Велика Британія, Китай, Росія, США, Франція), згідно з ст. 27 ООН, заблокувати рішення цього органу відмовою у його підтримці.

[138] [англ. impeachment] – особливий порядок притягнення до відповідальності та усунення з посади найвищих посадових осіб (як правило, президентів).

[139] Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копейчикова. – К.: ЮРінком, 1997. – С. 91

[140] [нім. Parlament, англ. parliament, франц. parlement < франц. parle – говорити < пізньолат. parabolare – говорити алегоріями, притчами]

[141] [< лат. praesidens, praesidentis – той, що сидить попереду, головує]

[142] [< лат. jurisdictio < jus, juris – право і dico – говорити, сказати] – правова сфера або територія, на яку поширюються повноваження кого- або чого-небудь.

[143] [нім. Prokuratur < лат. procurator – управитель < procurare – піклуватися, керувати] – державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів, має право порушувати кримінальні справи (відкривати кримінальні провадження), підтримувати звинувачення в суді, представляти державні інтереси на судовому процесі тощо.

[144] [< лат. praesumptio < praesumo – передбачаю] – припущення, яке визнається достовірним, поки не буде доведене протилежне; презумпція невинуватості – юридичний принцип правосуддя, згідно з яким людину вважають невинною, доти, доки її винність не буде доведена в суді відповідно до чинного законодавства.

[145] [франц. mair < лат. major – старший] – особа, яка очолює місцеві органи самоврядування. В Україні, за ст. 140 Конституції, відповідні посади обіймає «сільський, селищний, міський голова».

[146] [франц. garantie < garant – поручитель] – забезпечення, запорука в чому-небудь. Дати гарантію – взяти на себе відповідальність за виконання певних зобов’язань, забезпечити їх виконання.

[147] [< лат. imperativus – наказовий, владний < impĕro – наказую] – категорична вимога, наказ, обов’язок.

[148] [< лат. liberalis – вільний]; ліберальна ідеологія – система соціально-економічних та політичних поглядів, яка захищає природні права та свободи особи, приватну власність, демократію, громадянське суспільство, вільну конкуренцію, ратує за договірний характер відносин між людиною та державою. Економічні погляди класичного лібералізму ґрунтуються на принципі максимального обмеження втручання держави в економічну діяльність.

[149] [< нім. Staat – держава < лат. status – становище, стан, підвалини]

[150] [< грец. dialektikē – мистецтво вести бесіду]; діалектика – теорія й метод пізнання явищ дійсності в їхньому розвитку та саморусі, наука про універсальні зв’язки, найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. Г.-В.-Ф. Гегель сформулював три основних закони діалектики: закон єдності й боротьби протилежностей; закон переходу кількості в якість; закон заперечення заперечень.

[151] [< лат. socialis – громадський, суспільний, товариський]; політична соціалізація – процес засвоєння індивідом упродовж його життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить; залучення людини до участі в політичних процесах. Результатом П.с. є формування політичної культури особистості.

[152] [лат. concurrentia – змагання, суперництво < concurro – збігатися, зіштовхуватися, вступати в бій]

[153] [< англ. design – проектувати, конструювати]

[154] Сморгунов Л.В. Сравнительная политология: учебник для вузов. Стандарты третьего поколения. – СПб.: Питер, 2012. – С. 275.

[155] Там же. – С. 274.

[156] [< грец. despoteia – необмежена влада < despotēs – повелитель, володар]

[157] В історію Стародавньої Греції ввійшов Пісистрат – представник однієї з заможних родин в Афінах. Після реформ, проведених афінським державним діячем Солоном, з якого, за висловом Аристотеля, «почалася демократія» (було встановлено розмір земельної власності, необхідний для набуття політичних громадянських прав), Пісистрат незаконно захопив владу в свої руки, встановивши одноосібне правління – тиранію (538–527 до н.е.) Проте він не скасував Солонові реформи і загалом зумів пристосувати свою владу до тодішніх демократичних тенденцій ([< Tendenz < tendere – прагнути] – напрям розвитку якого-небудь явища).

[158] [cortés < corte – королівський двір]; Генеральні кортеси – сучасна назва парламенту Королівства Іспанії.

[159] [< польс. szlachta, szlachic < чес. šlechtic < давньонім. Slaht – рід, порода]; шляхта – служилий стан, дворянство, дрібні та середні феодали у середньовічній Польщі, які за військову службу отримували від короля у власність землю і утворювали нижню палату («посольську зборню») Сейму – двопалатного парламенту.

[160] [польс. sejm – букв. з’їзд]; сьогодні таку назву має нижня палата парламенту Республіки Польща.

[161] Від імені імператора Карла Великого (768–814).

[162] З 2 червня 1953 р. (день коронації) і до сьогодні британський трон займає королева Єлизавета ІІ (Єлизавета Олександра Марія Віндзор, нар. 21 квітня 1926 р.). Вона – 42-й монарх Великої Британії і 6-та королева. У британських офіційних документах і доктринальних творах інститут монарха часто називають «корона».

[163] [тур. sultan < араб. sultân – володар]

[164] [араб. ‘amīr – повелитель] – іст. титул правителя Афганістану (1826–1926 рр.) і Бухари (1747–1920 рр.).

[165] [нім. Herzog] – іст. у давніх германців – воєначальник, військовий ватажок племені.

[166] Від конунг [старосканд. konungr – ватажок]

[167] [перс. šāh – володар]

[168] Від переінакшеної в російській мові назви титулу римських і візантійських імператорів «цезар, кесар» [< лат. Caesar – Цезар Гай (Кай) Юлій (102/100–44 до н.е.) – давньоримський політичний і військовий діяч, імператор]. Уперше в Росії титул «цар» в 1547 р. прийняв («вінчався на царство» за особливим церковним обрядом) Іван IV Васильович (Грозний) (1530–1584), у 1533–1547 рр. – великий князь Московський.

[169] [< лат. generalis загальний, спільний < genus, generis – рід ] і [лат. guberrnator < guberrnare – правити]

[170] Гольцов А.Г. Геополітика та політична географія: підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С. 207, 212.

[171] Як не дивно, але не існує точних даних про кількість держав у світі. Одні дослідники наводять відомості про 191 державу (Сморгунов Л.В. Сравнительная политология. – С. 276), інші зазначають, що «на сучасній політичній карті вже 195 незалежних держав» (Гольцов А.Г. Геополітика та політична географія. – С. 123), треті – що «на початок 2012 р. в світі нараховувалося 223 країни» (Орлова Т.В. Сучасна політична історія країн світу: навч. посіб. – К.: Знання, 2013. – С. 7). Одна з причин таких розбіжностей та, що не всі території, які проголошують себе державами, отримують визнання з боку світового співтовариства і набувають реального суверенітету. До прикладу, Палестина визнана близько 100 державами світу, але й досі не існує як суверенна держава.

[172] Повна назва – Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії. Відлік сучасної держави починається з 1707 р., коли парламенти Англії і Шотландії уклали угоду про об’єднання.

[173] Другу половину ХХ ст. можна назвати часом «зникнення монархій»: вони були ліквідовані в різний спосіб (конституційним шляхом або під час державних переворотів чи внаслідок революцій) в Албанії, Афганістані, Болгарії, В’єтнамі, Єгипті, Ефіопії, Італії, Індії, Ірані, Іраку, Кенії, Лівії, Нігерії, Пакистані, Румунії тощо.

[174] До 1993 р., за історичною традицією, андорці виплачували своїм сюзеренам [франц. suzerain, букв. – верховний] щорічну данину: 960 франків – президенту Франції, а єпископу Урхельському – 460 песет, 12 головок сиру, 12 каплунів, 12 куріпок, 12 окороків. Зараз формальними главами держави залишаються князі-співправителі, яких в Андоррі представляють намісники – «вігьє». Законодавчий орган в країні – однопалатна Генеральна Рада, яка обирає прем’єр-міністра, а той формує уряд – Виконавчу Раду. Офіційно голову уряду на 4-річний термін повноважень затверджують князі-співправителі.

[175] [< франц. modernisation – оновлення]; суспільна модернізація – зміни, удосконалення в суспільних відносинах, які відповідають вимогам сучасності.

[176] Гольцов А.Г. Геополітика та політична географія. – С. 208

[177] Кардинал [< cardinalis – головний] – другий після папи римського духовний сан у католицькій церкві.

[178] [лат. conclave – замкнена кімната]; склад конклаву призначає ще за свого життя папа римський для обрання наступника після своєї смерті або на випадок добровільного зречення папського престолу.

[179] [< лат. nominalis – який стосується імені] – той, що не виконує дій, які випливають з його назви.

[180] [< грец. mantion – плащ < лат. mantellum – покривало, плащ] – широкий довгий одяг у вигляді плаща, який одягають поверх іншого одягу монархи, духовні особи, судді, члени наукових товариств тощо.

[181] [< грец. skēptron – жезл]

[182] [< нім. Protestantismus < protestans, protestantis – той, що прилюдно доводить]; протестантизм – один з головних напрямів християнства (поряд з католицизмом і православ’ям). Виник унаслідок Реформації XVI ст. як опозиційний рух до римо-католицької церкви. Об’єднує численні самостійні течії, церкви та секти (лютеранство, кальвінізм, англіканську церкву, баптистів, адвентистів та ін.).

[183] [Anglican Church < середньолат. Anglicanus – англійський і Church – церква] – державна церква Англії, яка виникла в XVI ст. під час Реформації. У 16 країнах існують формально самостійні англіканські церкви. З 1867 р. вони об’єднані в Англіканський союз церков.

[184] [< грець. presbyteros – старший, старійшина]; пресвітеріанство – течія в кальвінізмі, що постала в період Реформації в Шотландії та Англії. Культ максимально спрощений, відправа складається з проповіді, спільної молитви, псалмів (релігійних пісень). Керівники пресвітеріанських громад (священики) – пастор і пресвітери обираються мирянами.

[185] Австрійську систему ще називають габсбурзькою – за назвою династії Габсбургів (нім. Habsburger), яка була однією з наймогутніших династій Європи упродовж ХІІІ – поч. ХІХ ст. спочатку в Австрії, а потім у багатонаціональній Австро-Угорській імперії (до 1918 р.).

[186] Новим імператором Росії став її син – Павло І (1796–1801). Між ним і матір’ю завжди були ворожі стосунки, тому Павло заходився діяти наперекір усьому, що свого часу зробила Катерина. Отож зовсім не дивним було його бажання надалі «убезпечити Росію» від жіночого правління. XVIII ст. російської історії називали «бабий век»: за 71 рік, що минув після смерті царя Петра І (у 1725 р.) до смерті Катерини ІІ (1796 р.), жінки перебували на російському престолі 66 років.

[187] [< лат. regens, regentis – правитель]

[188] Цит. за: Кириченко В.М. Політичні системи світу: кредитно-модульний курс: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – С. 78.

[189] [< франц. octroyer – дарувати]; напр., октруйована конституція – яку надає (дарує) монарх без участі парламенту або конституція, яку надає своїй колонії метрополія. (Колонія [лат. colonia – поселення < cоlo – вирощую, проживаю] – країна або край, що втратили самостійність і перебувають під пануванням чужоземної держави; метрополія [грец. mētropolis < mēter – мати і polis – місто] – у Стародавній Греції так називалися міста-держави (поліси) щодо заснованих ними в інших землях поселень. У пізніший час – держави-імперії, які володіли колоніями).

[190] Стосовно форми державного правління слушно використовувати саме цей термін, на відміну від прикметника «парламентський», який характеризує діяльність власне парламенту.

[191] [франц. premier ministre, букв. – перший міністр < лат. primus – передній, перший і minister – слуга < minor – менший]

[192] [лат. contrasignatura, букв. – зустрічний підпис < contra – проти і signare – позначати, засвідчувати печаткою]. Доречно зауважити, що інститут контрасигнування актів глави держави є важливою складовою державно-правової практики й країн з парламентарною або змішаноюреспубліканською формою правління (про неї йтиметься далі). Тут він не обов’язково пов’язаний з відсутністю у глави держави відповідних владних повноважень, сфера застосування контрасигнування торкається лише обмеженого колом актів президента. Так, статтею 106 Конституції України, у якій по пунктах перераховано повноваження Президента України, контрасигнування (підписи прем’єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання) передбачено лише стосовно 13 пунктів із 31: укладення міжнародних договорів, визнання іноземних держав, оголошення надзвичайного стану тощо. Сучасна політико-правова наука трактує контрасигнування як інститут, що забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи, або лише як свідчення законності видання акта глави держави, його відповідність вимогам Конституції.

[193] Цит. за: Кириченко В.М. Політичні системи світу. – С. 49.

[194] Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи країн світу: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С. 86.

[195] [< франц. fraction < лат. fractio – розламую] – організована група (частина) депутатів – представників якої-небудь партії – у парламенті чи органах місцевого самоврядування.

[196] [< лат. coalitio – союз] – об’єднання представників політичних партій (фракцій та позафракційних депутатів) у парламенті з метою створення спільного уряду, узгодженого голосування тощо.

[197] [лат. vice – замість]

[198] [< лат. senates < senex – старий]

[199] [нім. Kongress < лат. congressus – зустріч, збори]

[200] У березні-червні кожного високосного року відбуваються первинні вибори (праймериз), на яких населення голосує за претендентів у кандидати на посаду президента. Кандидатури переможців у липні-серпні затверджують національні партійні з’їзди. У перший вівторок після першого понеділка листопада виборці обирають колегію вибірників. У кожному штаті обирається стільки вибірників, скільки від нього обрано депутатів (Палата представників) і сенаторів до Конгресу, а також 3 вибірники від федерального округу Колумбія (у ньому знаходиться столиця – м. Вашингтон). У підсумку колегія нараховує 538 осіб (435+100+3).

[201] Розслідування обставин за законопроектом про імпічмент здійснює Палата представників Конгресу США, а остаточне рішення приймає Сенат не менше як 2/3 голосів сенаторів при головуванні голови Верховного Суду.. Е. Джонсон та Б. Клінтон пройшли повну процедуру розслідування, але ніхто з них не був відправлений у відставку. Р. Ніксон підлягав процедурі імпічменту, але сам подав у відставку ще до розгляду відповідного законопроекту.

[202] [лат. votum – бажання, воля, думка, голос]; у конституційно-юридичному значенні – прийняте голосуванням рішення певного колегіального органу (парламенту) про ставлення до владних структур чи посадових осіб, оцінка їхньої діяльності.

[203] [< лат. procedere – просувати] – офіційно встановлений порядок дій під час обговорення, здійснення, оформлення чого-небудь.

[204] У ХІХ ст. Німеччина являла собою об’єднання роздрібнених німецьких земель-держав (34 монархії і 4 вільних міста: Гамбург, Бремен, Любек, Франкфурт-на-Майні) – так званий Німецький Союз (з 1815 р.). У ньому постійно вели боротьбу за першість Пруссія і Австрія. Зрештою у1867 р. перемогла Пруссія і утворила Північнонімецький союз: 22 монархії і 3 вільних міста. Конституція 1871 р. проголосила Німецьку (Прусську) імперію, яка проіснувала до 1918 р. на чолі з кайзером [нім. Kaiser < грец. kaisar < лат. Caesar – Цезар ] (імператором) – ним був король Пруссії.

[205] [< лат. accredere – довіряти]; акредитувати – призначати кого-небудь дипломатичним представником (послом) в іноземній державі.

[206] [нім. Unteroffizier < unter – нижчий і Offizier – офіцер < франц. officier < лат. officium – служба, посада] – звання молодшого командного складу.

[207] [нім. Kanzler < лат. cancellarius – писар, начальник канцелярії] – у ФРН – голова уряду (прем’єр-міністр). У Німеччині 1871–1945 рр. мав назву рейхсканцлер [нім. Reich – держава, імперія]. У Великобританії канцлер державної скарбниці – міністр фінансів.

[208] [нім. Bundestag < Bund – союзі Tag – день] – нижня палата парламенту ФРН (662 депутати), обирається прямими виборами терміном на 4 роки; приймає закони, які потім направляються до верхньої палати – Бундесрату (68 депутатів, яких призначають уряди земель пропорційно кількості населення – від 3 до 6). Якщо Бундесрат схвалює закон, то він набуває сили.

[209] Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи країн світу. – С. 125–126.

[210] [< лат. corruptio – підкуп]

[211] Зазначений термін, як правило, не зустрічається в конституційному законодавстві, але набув поширення в політичному та науковому середовищі.

[212] [< arbĭtror – мати свою думку, оцінювати] – «третейський суддя», який виконує посередницьку функцію примирення між конфліктуючими сторонами.

[213] Імпічмент – це доволі тривалий і складний процес, адже йдеться про припинення повноважень глави держави, і має виникнути повне переконання у необхідності такого кроку. Ось як його регламентує ст. 111 Конституції України. Підстави для імпічменту виникають у разі вчинення президентом України державної зради або іншого злочину. Усунення президента з поста ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України (450 депутатів, тобто не менше як 226). Парламент створює тимчасову слідчу комісію у складі спеціального прокурора і спеціальних слідчих. Висновки й пропозиції комісія подає на розгляд Верховної Ради. Остання, за наявності підстав, не менш як 2/3 від її конституційного складу (300 депутатів) приймає рішення про звинувачення президента. Після цього справу перевіряє Конституційний Суд України, який формулює висновки щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи, а також свої висновки надає парламенту Верховний Суд – про те, що діяння, у яких обвинувачується президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину. Лише після цього Верховна Рада не менше як 3/4 від її конституційного складу (338 депутатів) приймає рішення про усунення президента України з поста в порядку імпічменту.

[214] [лат. prаerogativа – перевага, виняткове право]

[215] [< лат. qvot – скільки] – частка, норма чого-небудь.

[216] Подібне визначення можна було застосувати до України з січня 2006 р. до жовтня 2010 р., коли діяли зміни до Конституції, внесені Законом № 2222-IV від 8 грудня 2004 р. У зазначений період Україна була парламентарно-президентськоюреспублікою. 1 жовтня Конституційний Суд України ухвалив рішення про неконституційність Закону від 08.12.2004 «Про внесення змін до Конституції України» і поновив дію Конституції в редакції від 28.06.1996 р., за якою форма правління в Україні відповідає президентсько-парламентарній республіці.

[217] Розпуск Сейму тягне за собою одночасне припинення повноважень і вищої палати – Сенату. У Франції верхня палата також має назву Сенат, у Росії – Рада («Совет») Федерації, а парламент у цілому – Федеральні Збори («Собрание»).

[218] Керівник соціалістичної революції в Росії і теоретик радянського ладу В.І. Ленін ще у 1920 р. в праці «Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі» наголошував: «Жодне важливе політичне або організаційне питання не вирішується жодною державною установою в нашій республіці без керівних вказівок Цека (Центрального комітету. – В.С.) партії» (Ленин В.И. Полное собрание сочинений – Т. 41. – С. 30–31).

[219] За часів партійного керівництва М.С. Хрущовим (1953–1964 рр.) посада називалася «Перший секретар ЦК КПРС». У 1959–1964 рр. Хрущов також займав посаду Голови Ради Міністрів СРСР.

[220] Кандидатуру майбутнього Генерального секретаря визначали на закритому засідання Політичного бюро (вузький колегіальний орган партійного керівництва) ЦК КПРС, потім затверджували на пленумі ([лат. plenum – повне] – засідання членів виборного органу певної організації в повному складі) ЦК КПРС. За даними всесоюзного перепису населення на січень 1979 р. в СРСР проживало 262,4 млн громадян. Кількість членів КПРС в останній період її існування (на рубежі 1980–90-х рр.) становила приблизно 19 млн, тобто трохи більше 7 % від усього населення країни. Виходило, що представник саме цих 7 % автоматично ставав керівником усієї 260-мільйонної держави.

[221] [лат. provincia – провінція] – іст. у Стародавньому Римі – завойована територія за межами Італії, якою керував римський намісник.

[222] [франц. canton – округ] – існують у Франції, Бельгії, Швейцарії.

[223] [< франц. unitaire < лат. unītus – об’єднаний]

[224] [< франц. dépression < depressio – пригнічення, придушення, знесилення]; депресивні території – регіони країни, у яких спостерігається тривалий застій, спад у господарському, соціальному, культурному житті.

[225] [< нім. nivellieren – вирівнювати] – стирати індивідуальні відмінності, особливості.

[226] [< лат. extremus – крайній]; екстремізм – схильність до крайніх поглядів, заходів, напр., до політичного терору.

[227] [< separatus – окремий, особливий]; сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення (напр., виходу якоїсь території зі складу держави).

[228] Це питання нерідко є предметом гострих суперечок і навіть конфліктів між державною владою і владою автономії (напр., між Ізраїлем та Палестинською автономією, яка вважає себе державою і добивається незалежності).

[229] Так, у Китайській Народній Республіці існує 5 автономних районів, 30 автономних округів і 124 автономних повіти, які, відповідно до ст. 6 Конституції КНР, «є районами національної автономії» (цит. за: Кириченко В.М. Політичні системи світу. – С. 58).

[230] Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи світу. – С. 163.

[231] АРК має свій представницький орган (Верховну Раду АРК), Раду міністрів та Конституцію, яку затверджує Верховна Рада України. АРК здійснює нормативне регулювання з питань: сільського господарства і лісів; громадських робіт; містобудування, закладів культури, санітарної і лікарняної служб та ін. (ст. 137 України). До відома Автономної Республіки Крим, зокрема, належить (ст. 138):

– призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК;

– організація та проведення місцевих референдумів;

– управління майном, що належить АРК;

– розроблення, затвердження та виконання бюджету АРК;

– забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в АРК;

– ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в АРК або в окремих її районах тощо.

Нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України (ст. 135). Правосуддя в Республіці здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України (ст. 136). В АРК діє Представництво Президента України (ст. 139).

[232] Бельгія виникла як унітарна держава в 1830 р., але в 1988–1993 рр. стала федерацією. Основною причиною цього вважають суперечності між двома мовними групами: фламандською (58 % населення) та французькою (41 %). Тепер федеративна країна складається із 6 суб’єктів: три регіони – Фландрія, Валлонія, Брюссель, а також три культурно-мовні комуни, які не збігаються з територіями регіонів – фламандськомовна, франкомовна, німецькомовна.

[233] У складі США 50 штатів, є ще федеральний округ Колумбія, де розташована столиця країни місто Вашингтон, але він не є суб’єктом федерації.

[234] На території майбутнього штату Віргінія у 1607 р. виникло перше постійне поселення європейців (переважно англійців) – форт Джеймстаун. До кінця XVII ст. в Північній Америці вже утворилося 13 колоній – майбутніх штатів, у 1781 р. вони ратифікували «Статті Конфедерації». У 1787 р. конституційним конвентом було прийнято Конституцію США. (Форт [< лат. fortis – сильний] – велике замкнуте укріплення, яке може вести кругову оборону; ратифікація [< лат. ratus – затверджений і < лат. ficatio < facio – роблю] – схвалення, затвердження, як правило вищим державним органом, міжнародного договору; конвент [< лат. conventus – збори, засідання]).

[235] Алабама, Міссісіпі, Теннессі, Кентуки та ін.

[236] Зараз це території 12 штатів: власне Луїзіана, а також Монтана, Вайомінг, Північна Дакота, Південна Дакота, Небраска та ін.

[237] Каліфорнія, Нью-Мексико, Невада, Юта, Колорадо, Аризона.

[238] [< лат. annectere – приєднувати < annecto – прив’язую]

[239] [< лат. modificare – установлювати міру, дотримуватися міри < modus – міра і facĕre – робити, здійснювати]; модифікування – напрямлена зміна властивостей об’єктів.

[240] До 1947 р. на Балканах існувала унітарна держава – Королівство Югославія. Замість нього було утворено федеративну державу – Федеративну Народну Республіку Югославію (згодом перейменовану на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію) у складі 6 республік: Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Македонія, Боснія і Герцеговина. Після розпаду в 90-х рр. ХХ ст. СФРЮ, з квітня 1992 р. існувала Союзна Республіка Югославія (СРЮ – «Мала Югославія») у складі лише Сербії та Чорногорії. Остання у 2006 р. проголосила незалежність, тож «Мала Югославія» розпалась. Нині Республіка Сербська тяжіє до федерації Боснії і Герцеговини.

[241] «Боліваріанською республікою» Венесуела називається на честь Симона Болівара (1783–1830) – найвизначнішого керівника національно-визвольного руху народів Латинської Америки проти іспанського панування. Сам він був креолом [франц. créole < ісп. criollo] – нащадком одного із знатних іспанських родів, які осіли в загарбаних Іспанією колоніях. З Венесуели визвольний рух перекинувся в Колумбію, Перу, Чилі та інші колонії. До 1826 р. під владою донедавна величезної Іспанської імперії у Новому світі залишилися тільки Куба та Пуерто-Ріко.

[242] (Сморгунов Л.В. Сравнительная политология. – С. 313.

[243] [< лат. dualis – двоїстий, подвійний]; дуалізм – двоїстість, роздвоєність; у сусп.-політ. значенні – «двовладдя».

[244] Такий курс американська влада запровадила в 30-х рр. ХХ ст. з метою виходу з глибокої економічної депресії. Політика отримала назву «новий курс» президента Франкліна Рузвельта (1933–1945 рр.)

[245] [< лат. subsidium – допомога, підтримка]

[246] [франц. bicamérism < bicameral – двопалатний]

[247] Двопалатні парламенти існують і в деяких унітарно-децентралізованих державах, напр., в Іспанії та Італії, однак більшість науковців вважають, що цього недостатньо, аби називати ці держави «федераціями» чи навіть «напівфедераціями», оскільки в них відсутня особлива правова система суб’єктів, що притаманне федераціям.

[248] З цього правила є винятки: Бельгія, Венесуела, Канада, Малайзія, Нігерія тощо.

[249] Іноді суб’єкти федерації можуть мати власні збройні та поліцейські формування, проте вони діють в загальній системі федеральних збройних сил.

[250] Конституція Індії містить додаток із списку 18 основних регіональних мов, що офіційно вживаються в діловодстві. Офіційна двомовність властива й деяким унітарним державам (у Білорусі – білоруська та російська мови, у Казахстані – казахська та російська). Поняття «регіональні мови або мови меншин України» з’явилося і в українському державному праві – в ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» (№ 5029-VI від 3 липня 2012 р.). До таких мов віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька. польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька (усього – 18). Регіональна мова або мова національної меншини використовується на відповідній території України (де кількість осіб – носіїв такої мови – становить 10 % і більше чисельності її населення) в роботі місцевих органів державної влади, органів АРК та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах тощо.

[251] [< лат. secessio < secedo – відокремлююся]; іст. – у Стародавньому Римі – демонстративний вихід плебеїв ([лат. plebejus < plebs – чернь] – вільне, але політично безправне населення) у 494, 449 рр. до н.е. зі складу римської громади й покидання міста.

[252] Історичними винятками з цього правила були СРСР (у складі 15 союзних Радянських Соціалістичних Республік, які сьогодні є самостійними державами: Азербайджанської, Білоруської, Вірменської, Грузинської, Естонської, Казахської, Киргизької, Латвійської, Литовської, Молдавської, Російської, Таджицької, Туркменської, Узбецької, Української) та Соціалістична Федеративна Республіка Югославія, до складу якої входили Боснія, Герцеговина, Македонія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія. Ст. 72 Конституції Союзу Радянських Соціалістичних республік стверджувала: «За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР». Проте за тодішніх умов тотального ідеологічного контролю не те, що практична реалізація зазначеного права, а навіть саме обговорення цього питання прирівнювалося до антирадянської діяльності, яка підлягала кримінальному покаранню.

[253] Це принципове правило в історії також мало винятки. Так, коли у 1945 р. на міждержавній конференції у м. Сан-Франциско(США) представники 51 країни проголосили створення Організації Об’єднаних Націй, то її учасниками-засновниками, крім Радянського Союзу в цілому, стали (за наполяганням СРСР) також УРСР(Україна) та БРСР (Білорусія) як території – суб’єкти федерації, що зазнали найтяжчих економічних та людських втрат від фашистської окупації.

[254] У Росії найскладніший з усіх країн світу адміністративно-територіальний устрій: 21 республіка, 9 країв, 4 о круги, 46 областей, 1 автономна область, 2 міста федерального значення.

[255] [< лат. confoederatio – спілка, обєднання]

[256] 4 липня 1776 р. було прийнято «Декларацію незалежності», яка проголосила незалежність американських штатів від Англії. У березні 1789 р. вступила в дію прийнята у вересні 1787 р. Конституція США, після її ратифікації конвентами 9 штатів.

[257] [< пізньолат. unio – єдність]

[258] У 1569 р. під владою спільного короля (польського) об’єдналися Польща та Литва, які проголосили утворення Речі Посполитої [польс. Rzecz Pospolita < respublĭca]. Проте фактично це була федерація, оскільки мала спільну державну територію та вищий орган влади – Сейм. Проіснувала до 1795 р.. Зовнішні ознаки персональної унії мали відносини між Українською козацькою державою – Гетьманщиною та Російським царством після того, як у1654 р. Військо Запорозьке на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким визнало царя своїм протектором [лат. protector – охоронець, захисник], увійшло «під його високу руку». Проте Б. Хмельницький наголошував на державному суверенітеті України, вважав себе повновладним правителем і був проти появи в Гетьманщині управлінських органів царської влади. Фактично це була не персональна унія, а воєнно-політичний договір двох держав.

[259] [< франц. subordination < лат. sub – під і ordino – призначаю, керую] – система службової підлеглості молодшого старшим.

[260] Конституція Швейцарії від 1999 р. досить чітко відбиває цю тенденцію, оскільки називається «Федеральна Конституція Швейцарської Конфедерації». У цій назві – і констатація теперішнього факту: федеративного устрою держави, і данина історії, коли Швейцарія існувала ще на конфедеративних умовах. Держава зберігає офіційну назву «Швейцарська конфедерація», хоча жоден із суб’єктів Конфедерації – 43 кантонів – не має права виходу із її складу.

[261] Угоду про створення СНД було укладено грудня 1991 р. в резиденції білоруського уряду Віскулі (Біловезька пуща) керівниками Білорусі, Росії та України. 21 грудня 1991 р. в тодішній столиці Казахстану м. Алма-Ата глави 11 суверенних держав – колишніх республік СРСР – прийняли протокол до Угоди про створення СНД, за яким до складу Співдружності увійшли: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна. Крім того, було підписано декларацію, якою підтверджувалася рівноправність учасників нового утворення, бажання співпраці в економічній сфері, гарантії виконання зобов’язань колишнього СРСР. Зазначалося також, що СНД не є ні державою, ні наддержавним утворенням. 9 грудня 1993 р. до СНД приєдналася Грузія.

На теренах СНД відбуваються подальші інтеграційні процеси, переважно на економічній, торговельній та гуманітарній основах. У квітні 1996 р. РФ та Білорусь уклали договір про створення Співтовариства, а 8 грудня 1999 р. – Союзної держави Росії та Білорусії. У 1997–1999 рр. сформувалося об’єднання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова). У жовтні 2000 р. створене Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС: РФ, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан). На початку 2003 р. виник проект під назвою Єдиний економічний простір (РФ, Білорус, Казахстан), у межах якого реалізовано давню угоду про Митний союз (1995 р.).

[262] [< середньолат. imperium – царство, наказ, веління < impĕro – наказую, володарюю, управляю]

[263] Назва походить від імені засновника імперії султана Османа (1259–1326).

[264] [< лат. expansio – розширення, поширення] – політ. – політика, спрямована на економічне й політичне поневолення інших країн, розширення сфери впливу, захоплення чужих територій.

[265][< лат. persona – особа]

[266] Авторство належить філософу, що став одним з ідеологів італійського фашизму, Дж. Джентіле.

[267] Національна фашистська партія в Італії була створена в листопаді 1921 р. У 1922 р. фашисти здійснили похід на Рим, внаслідок чого попередній уряд пішов у відставку, і король Еммануїл ІІІ запропонував посаду прем’єр-міністра Б. Муссоліні. З терміном «тоталітаризм» не слід плутати категорію «тотальність», якою філософи почали оперували задовго до появи тоталітарних режимів. Німецький філософ Іммануїл (Еммануїл) Кант (1724–1804) включив «тотальність» до своєї таблиці категорій як «множину розглядається як єдність». Ще давньогрецькі філософи аналізували єдність «окремого» і «загального»: Ксенофан казав, що «все єдине», а Анаксагор – що «у всьому є частина всього». На цю традицію спиралась пізніша філософія, зокрема російська: центральною категорією філософії В. Соловйова була «всеєдність», О. Хом’яков використовував поняття «соборність», Л. Карсавін – «багатоєдність», М. Бердяєв – «моноплюралізм» тощо (Кізіма В.В. Тотальність // Політологічний енциклопедичний словник / упоряд. В.П. Горбатенко. – 2-ге вид., доп. і перероб. – 2004. – С. 664). Ідеологи тоталітарних режимів намагалися використати ці філософські категорії для обґрунтування практики всебічного «панування цілого над частиною».

[268] Месіанізм, месіанство [< Месія – давньоєвр. māšīah – помазаний] – віра в пришестя Месії, спасителя.

[269] Подібні ситуації називають ідеократією [< грец. idea – вигляд, ідея і < kratos – влада] – букв. «влада ідеї».

[270] Утопія [< грец. u – ні, немає і topos – місце, букв. «місце, яке ніде не існує» або «найкраще місце»]. Термін набув поширення завдяки твору англійського філософа-гуманіста і державного діяча Томаса Мора (1477/78–1535) «De optimo reipublicae statu deqve nova ipsŭla Utopia» («Про найкращий устрій республіки, або Новий острів Утопія») (1516 р.). Автор зобразив «ідеальний» суспільно-політичний лад на вигаданому ним острові Утопія.

[271] Політичний вождізм – це специфічний різновид політичного лідерства, тип владних відносин між особою і групою (спільнотою), оснований на особистій відданості людині, яка володіє верховною владою.

[272] [< грец. сanōn – правило, норма] – реліг. – зарахування церквою тієї чи іншої особи до лику святих; перен. – перетворення якого-небудь правила на обов’язкове, тобто все сказане і зроблене «вождем» зводять до рівня обов’язкових для виконання настанов, закону діяльності.

[273] [< лат. cultus – поклоніння]

[274] [< пізньолат. repressio – придушення] – насильство з боку влади з метою збереження встановленого порядку в державі. Ханна Арендт у своєму дослідженні «Походження тоталітаризму» звертала увагу на «фундаментальну відмінність сучасних диктатур від усіх тираній минулого» - це те, що «терор використовується вже не як засіб знищення і залякування супротивників, а як інструмент управління цілковито покірними масами людей».

[275] [< нім. Zensur < лат. censura – суворе міркування < censere – оцінювати ] – контроль офіційної (світської або духовної) влади за змістом, випуском та розповсюдженням друкованої продукції, творів сценічного, образотворчого та кіномистецтва, щоб не допустити чи обмежити поширення ідей, інформації, що визнані владою небажаними або шкідливими.

[276] [франц. misticisme < грец. misticos – таємничий]

[277] [лат. propaganda – те, що підлягає розповсюдженню] – діяльність, спрямована на поширення та роз’яснення ідей, учень, поглядів, знань тощо з метою формування певного світогляду, уявлень, настроїв, впливу на поведінку людей.

[278] [< лат. agitatio – приведення в рух, спонукання, збудження] – поширення політичних ідей і гасел серед населення, заклики до участі в конкретних подіях, процесах тощо.

[279] [< франц. manipulation < лат. manipŭlus – жменя (маніпул – військове з’єднання) < manus – рука] – букв. різні дії руками; перен. – махінації, шахрайські витівки; у сусп.-політ. практиці – засоби ідеологічного і духовного впливу передусім на масову свідомість. Фактично означає обман людей, популізм.

[280] [< лат. conf

Дата добавления: 2013-12-12