Золоті ворота у Києві

Софійський собор у Києві

Спаський собор у Чернігові

У 1033-1034 роках чернiгiвський князь Мстислав, син київського князя Володимира, заклав собор Святого Спаса. Щедро прикрашений зовні вiзерунковим орнаментальним муруванням i всерединi фресками золотаво-червоних, сiро-зелених та сiро-блакитних тонiв мозаїчною пiдлогою, рiзьблення по бiлому мармуру i червоно-фiолетовому овруцькому шиферу, собор був головним громадсько-культовим, полiтичним i культурним центром мiста i Чернiгово-Сiверської землi, а також усипальнею князiв Мстислава Володимировича, Святослава Ярославича, Ізяслава та iнших. Можливо, тут похований i князь Iгор Святославич, трагiчний похiд якого покладений в основу "Слова о полку Ігоревім". У ХVІІ - ХІХ i на початку ХХ ст. собор було реконструйовано.

Ніхто точно не знає, коли й як було засновано Софійський собор. За літописними свідченнями, Софійський собор збудував або в 1012, або у 1017 році Ярослав Мудрий на честь перемоги над печенігами на тому місці, де відбулася битва. " Софія " у перекладі з грецької означає " премудрість Божа ". На фронтоні собору написано " Божия сила та Божия мудрість Софія ". Софійський собор у давнину був не лише головним митрополичним храмом Київської Русі, а й головним культурним осередком. Тут князь Ярослав заснував першу на Русі бібліотеку, школу, тут велося літописання, переписування і перекладання книг, відбувались церемонії " посадження " князів на київський престол - коронації, прийоми іноземних послів. Софійський собор був також князівською усипальницею, де поховані князь Ярослав та його син Всеволод, князь Володимир Мономах та інші. До наших днів зберігся лише саркофаг Ярослава Мудрого.

Золоті ворота – головна брама стародавнього Києва, одна з трьох брам у потужному земляному валу, що оточував “місто Ярослава”. Поєднували функції головного парадного в’їзду до Києва і оборонної споруди. Будувалися водночас із Софією Київською у 1017 або 1037 р. в роки князювання Ярослава Мудрого. Золоті ворота мали вигляд двох паралельних стін завдовжки 25 і 13 метрів та заввишки близько 8 метрів, лицьове мурування яких виконано у техніці “opus mixtum” – чергування плінфи та каміння. Золоті ворота в Києві свідчать про високу культуру архітектурної майстерності наших предків, про їхню обізнаність з передовими технологіями фортифікаційного будівництва середньовіччя. Як головні ворота вони були символом політичної незалежності Києва, а тому виявились одним із об'єктів, яким перш за все намагалися заволодіти його вороги. Але, як свідчать літописи, захопити Київ з боку Золотих воріт не вдавалося нікому, навіть монголо-татарам. До серед. XVIII ст. ворота залишалися головною проїзною брамою.

Для другого періоду (друга половина XI - початок XII ст.) характерні церква Спасу на Берестове, Успенський собор і Троицка надбрама-на церкву в Києво-Печерська Лаврі, Михайлівський собор у Видубицькому монастирі.

1) Церква Спасу на Берестове - тринавна шестистовпна церква на колишній околиці Києва (село Берестове), знаходиться поблизу Києво-Печерської Лаври. Побудована на початку 12 ст. коштом Володимира II Мономаха. Вперше згадується у літописі 1072 р. Була усипальницею князів із роду Мономаховичів. Тут було поховано сина Володимира Мономаха - Юрія Долгорукого. Зруйнована 1482 року кримським ханом Менґлі-Ґіреєм. Від первісної споруди церкви зберігся один перший ярус прямокутного притвору. У 1640-43 рр. на замовлення Петра Могили храм було реставровано у стилі українського бароко і розписано грецькими майстрами. У 1813-14 рр. за проектом архітектора А.І. Меленського до неї прибудовано дзвіницю у формах класицизму. В такому виді церква збереглася до наших часів

Дата добавления: 2013-12-12