Методи організації фінансової діяльності підприємств

Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню і економічному стимулюванню працівників.

Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Матеріальним утіленням фінансових відносин на рівні господарських суб’єктів є фінансові ресурси.

Фінансові ресурси класифікуються за низкою таких ознак:

1) за кругообігом:

· початкові фінансові ресурси — фінансові ресурси, з якими підприємство починає свою діяльність і які концентруються у статутному фонді;

· прирощені фінансові ресурси — фінансові ресурси, отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого прибутку;

2) за характером використання:

· матеріалізовані фінансові ресурси — фінансові ресурси, які постійно забезпечують виробничий процес і вкладені в необоротні активи і основні засоби;

· фінансові ресурси в обігу — фінансові ресурси, які обслуговують виробничий цикл і вкладені в оборотні активи.

3) за джерелами формування (за правом власності):

· власні фінансові ресурси — фінансові ресурси, які формуються у процесі створення підприємства, залежать від форми власності і організаційно-правової форми, а в процесі діяльності їх джерелом виступає чистій прибуток;

· залучені фінансові ресурси — до цихфінансових ресурсів відносяться державне фінансування, субсидії (надання коштів суб’єктам господарювання в межах державних програм), дотації (надання коштів суб’єктам господарювання, збитковість яких є наслідком державної політики), інвестиції інших підприємств, емісія корпоративних прав;

· позикові фінансові ресурси — фінансові ресурси, які формуються за рахунок отриманих кредитів (комерційний, банківський, державний, лізинговий), емісія боргових зобов’язань.

Фінансові відносини підприємств можуть мати фондову або канальну (нефондову) форму. Фондова форма означає, що спочатку здійснюється концентрація фінансових ресурсів у фондах грошових коштів, а потім їх використання відповідно до призначення фонду.

При канальній формі фінансових відносин використання коштів здійснюється за певними напрямами з одного рахунку відповідно до потреб підприємства. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом і цільовими фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі.

Грошові фонди - це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд та ін.

· статутний капітал (фонд) – сукупність коштів засновників, необхідна для функціонування, а також майнові права, що мають грошову оцінку, виступає основним джерелом коштів підприємства: на основи статутного капіталу формується основний і оборотний капітал;

· резервний фонд — утворюється на підприємстві за рахунок відрахувань від прибутку, використовується для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень (повинен складати не менш, як 25,0% статутного фонду, щорічно відраховується не менш, як 5,0% від розміру прибутку);

· фонд розвитку виробництва — концентрує кошти, які використовуються для розвитку виробництва;

· фонд оплати праці — формується на підприємстві для грошових виплат працівникам за виконану роботу;

· амортизаційний фонд — утворюється в процесі використання основних засобів і нематеріальних активів за рахунок амортизаційних відрахувань;

· фонд для виплати дивідендів — утворюється на акціонерних підприємствах один раз на рік для виплати акціонерам дивідендів за акціями;

· інші фонди,передбачені статутомпідприємства.

Грошові надходження – це сума грошових коштів, які мають надійти чи надійшли від усіх видів діяльності до каси підприємства або на його рахунки.

Грошові надходження підприємства формуються у розрізі видів діяльності:

1. Грошові надходження від звичайної діяльності:

1.1 грошові надходження від операційної діяльності:

· від основної діяльності - дохід від реалізаціїпродукції, товарів, робіт послуг.

· від іншої операційної діяльності – надходження у вигляді позитивних курсових різниць; одержані штрафи, неустойки, пені; відшкодування раніше списаних активів; списання кредиторської заборгованості; одержані субсидії, гранти;

1.2 грошові надходження від іншої діяльності:

· від інвестиційної діяльності – надходження від продажу акцій або боргових зобов’язань та часток у капіталі інших підприємств; від продажу нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій; від продажу дочірніх підприємств та господарських одиниць; грошові надходження у вигляді відсотків, дивідендів як результат придбаних акцій або боргових зобов’язань та часток у капіталі інших підприємств;

· від фінансової діяльності – надходження від продажу акцій, що призводять до збільшення власного капіталу підприємств, надходження коштів в результаті утворення боргових зобов’язань (позик, векселів, облігацій, інших зобов’язань, не пов’язаних з операційною діяльністю);

2. Грошові надходження від надзвичайної діяльності – надходження коштів, пов’язані із надзвичайними подіями (страхові відшкодування, кошти з резервних фондів).

В умовах ринку існує три основних методаорганізації фінансовоїдіяльності підприємств, а саме:

1. Комерційний розрахунок - метод ведення діяльності, який дозволяє за рахунок доходів покривати і отримувати додатковий дохід (прибуток), який використовується на забезпечення розширеного відтворення.

Принципи комерційного розрахунку:

· повна господарська і юридична самостійність;

· самоокупність – покриття витрат простоговідтворення за рахунок валових доходів, можна виділити дві форми самоокупності:

1) повна – витрати в повному обсязі покриваються доходами;

2) часткова – одна частина витрат покривається власними доходами, інша – кредитами.

· прибутковість – отримані доходи дозволять не тільки покрити витрати, а й сформувати прибуток;

· самофінансування - покриття витрат на розвиток виробництва (розширене відтворення) за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, також погашаються за рахунок прибутку;

· фінансова відповідальність - підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності.

2. Бюджетне (кошторисне) фінансування – забезпечення витрат за рахунок зовнішніх джерел фінансування, може здійснюватися за рахунок централізованих фінансових ресурсів (бюджетне), а також децентралізованих фондів корпоративних структур (кошторисне фінансування). За цим методом працюють підприємства нематеріальної сфери.

Принципи бюджетного (кошторисного) фінансування:

· плановість – передбачає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах ланок, плановим документом виступає кошторис;

· цільовий характер - виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом;

· виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи - фінансування здійснюється за кошторисом, однак не автоматично за планом, а з урахуванням реальних потреб;

· фінансова і матеріальна відповідальність;

· підзвітність - звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями.

3. Неприбуткова діяльність – метод здійснення господарювання, головною метою якого є задоволення суспільних потреб, а не отримання прибутку. освіта, охорона здоров'я, культура, наука

Специфічною ознакою цих підприємств є формування фінансових ресурсів за рахунок членських або благодійних внесків, спонсорської та іншої допомоги.

Підприємства цієї форми функціонують на тих же принципах, що й комерційний розрахунок, за винятком прибутковості та самофінансування.

В окремих випадках у межах одного підприємства можуть застосовуватись різні методи організації фінансів. Наприклад, поєднання у державних навчальних закладах навчання студентів за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі.

Дата добавления: 2013-12-12