Приклад 4.2

Приклад 4.1

// файл file_1.cpp

extern int b;

int func2(int,int);

int a=5;

int func1(int c)

{int f=func2(a,b);

return f+c; }

// файл file_2.cpp

extern int k;

int func2(int x, int y)

{ return x*y+k;}

// файл file_3.cpp

#include<stdio.h>

#include ”file_1.cpp”

#include ”file_2.cpp”

int b=10;

int main()

{int d=2,res;

res= func1(d+k);

printf(“k=%d res=%d ”,k,res);

return 0;}

int k=20;

// файл common.h

exrtern int a;

exrtern int b;

exrtern int k;

int func1(int);

int func2(int, int);

// файл filе_1.cpp

#include ”common.h”

int a=5;

int func1(int c)

{int f=func2(a,b);

return f+c; }

// файл file_2.cpp

#include ”common.h”

int func2(int x, int y)

{ return x*y+k;}

// файл file_3.cpp

#include<stdio.h>

#include ”common.h”

#include ”file_1.cpp”

#include ”file_2.cpp”

int b=10;

int main()

{int d=2,res;

res=func1(d+k);

printf(“k=%d res=%d ”,k,res);

return 0;}

int k=20;

Дата добавления: 2013-12-12