Управління ризиками

Аналіз статистичних даних показує, що навіть при стабільній економіці компанії США з різних причин в середньому біля 10 разів на рік попадають у скрутне становище з наступних причин:

• рекламації на підприємствах за браковану продукцію;
• аварії на підприємствах і поломка обладнання;
• витік конфіденційної інформації;
• несправність комп’ютера;
• вплив необґрунтованих чуток.

Рідше зустрічаються наступні форс-мажорні (надзвичайні) обставини:

• стихійні лиха;
• аварії в електричних мережах;
• смерть керівників і провідних спеціалістів;
• несподівана поява сильних конкурентів.

Серед інших причин - порушення авторських прав, забастовки, шахрайство, тероризм, хабарництво, захоплення контрольного пакету акцій чужою компанією, помилки у проектах і прийнятих рішеннях.

При оцінці ступеню ризику інноваційних проектів широко використовується поняття «мінімальні границі ризику». Така границя визначається прибутком від розміщення коштів у банках під відсоток. Ступінь прибутковості інвестицій в інновацію повинна перевищувати банківський відсоток.

Керівник (менеджер по ризиках), забезпечуючи комплексну безпеку фірми, проводить роботу у наступних напрямах:

- оцінює потенційні джерела небезпеки, визначаючи основний для своєї фірми профіль

ризиків у конкретних умовах;

- оцінює імовірність виникнення несприятливої ситуації і можливі максимальні втрати;

- зменшує ризик.

При прийнятті рішень у ризик-менеджменті використовуються досить прості правила:

• не можна ризикувати більше, ніж це може собі дозволити власний капітал;
• завжди треба пам’ятати про наслідки ризикованих рішень;
• не можна ризикувати більшим задля малого;
• можливо існує не одне рішення, а кілька варіантів рішень;
• позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів;
• при наявності сумнівів приймається негативне рішення.

Перед тим, як приймати рішення при ризикове вкладання капіталу, необхідно визначити максимальний обсяг збитку за даним ризиком, зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається, порівняти з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата вкладеного капіталу до банкрутства підприємства.

Ризик-менеджмент має певні можливості управління ризиком. Вони складаються з коштів попередження ризиків і прийомів зниження ступеню ризику, до яких відносяться:

• уникнення ризику, яке означає просте ухилення від заходу, пов’язаного з ризиком;
• удержання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність;
• передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії;
• зниження ступеню ризику - зменшення імовірності і обсягу втрат;
• диверсифікація - розподілення грошових капіталів, які інвестуються або позичаються, між різними об’єктами вкладень з метою зниження ризику можливих втрат капіталу або доходів від нього;
• придбання додаткової інформації - більш повна інформація дозволяє зробити більш точний прогноз і цим знизити ризик;
• лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. (лімітування застосовується банками для зниження ступеню ризику при видачі позики, продажу товарів у кредит і т.д.);
• самострахування являє собою створення натуральних і грошових страхових фондів на підприємстві;
• страхування - захист майнових інтересів підприємства і громадян при настанні страхових випадків за рахунок грошових фондів, які формуються з сплачуваних страхових фондів.

Дата добавления: 2013-12-12