Показники, похідні від ВВП

ВКП = PRнерозп. + Тпр. Ді + А

Nx = Ex – Im

І = In + А

У Системі національних рахунків відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

СНР: необхідність виникнення, зміст та цілі

Перша у світі система національного рахівництва була розроблена ЦСУ СРСР – БНГ (Баланс народного господарства), був опублікований у 1926 р.

ЇЇ особливостями було те, що сукупний суспільний продукт (ССП) та національний дохід (НД) як основні макроекономічні показники БНГ створювалися лише виробничою (продуктивною) сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, освіта тощо), в розрахунок не брався (сфера послуг – непродуктивна).

Система національних рахунків – система, що об’єднує статистичні дані у масштабах всієї економіки на основі балансового методу.

Це особлива національна методологія обліку, яка прийнята міжнародними організаціями, застосовується у всіх країнах, дає можливість визначити основні показники розвитку національних економік та зробити їх співставлення.

Виділяють такі етапи розвитку СНР:

1-й етап – 30-і – початок 50-х рр. – у колишньому СРСР склалася і закріпилася система статистичного обліку у формі БНГ;

2-й етап – 50 – 60-і роки – у міжнародній статистиці фактично і офіційно функціонують дві різні за змістом і за формою системи макроекономічного показників:

- СНР – у капіталістичних країнах;

- БНГ – в соціалістичних країнах.

3-й етап – з 70-х рр. – практично всі країни світу переходять до використання СНР.

Варіанти СНР – 1953 р., 1968 р. та 1993 р.

СНР використовується більше, ніж у 155 країнах світу.

Україна приєдналася до СНР у 1992 р.

Принципи побудови СНР:

1. Продуктивною вважається будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам.

2. Рівність грошових доходів та витрат.

3. Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах – виробництво, розподіл та кінцеве використання.

4. Облік операцій у СНР здійснюється за допомогою рахунків. Побудова кожного рахунку здійснюється на двосторонніх основі, коли отримане фіксується як ресурс, а сплачене – як використання (балансовий метод).

5. СНР використовує певну систему категорій.

Основною категорією є інституціональна одиниця – суб’єкт економіки, що самостійно приймає економічні рішення і веде бухгалтерську звітність.

Всі інституціональні одиниці об’єднують у сектори:

1) підприємницький або сектор нефінансових корпорацій – інституціональні одиниці, які займаються виробництвом товарів і наданням не фінансових послуг на комерційній основі;

2) сектор фінансових корпорацій – інституціональні одиниці, які на комерційній основі надають фінансово-посередницькі послуги;

3) сектор органів загальнодержавного управління об’єднує

- органи державного управління всіх рівнів;

- некомерційні бюджетні організації, які надають послуги в сфері охорони здоров’я, науки, соціального забезпечення;

- державні цільові і позабюджетні фонди.

4) сектор домогосподарств – інституціональні одиниці, які об’єднують фізичних осіб, які одночасно виступають і як споживачі, і як суб’єкти некорпоративної підприємницької діяльності;

5) сектор громадських і політичних орг анізацій, які обслуговують домогосподарства: партії, церкви, клуби, що фінансуються коштами своїх членів або колективними внесками;

6) сектор решти світу або зовнішньоекономічний сектор – охоплює нерезидентів країни, які здійснюють економічну діяльність з резидентами.

6. Розмежування руху продуктів і ресурсів та руху доходів.

7. Розмежування проміжної і кінцевої продукції. (Кінцева продукція - продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експорту. Проміжна продукція - та, що використовується для виробничого споживання.)

8. Розмежування доходів та витрат на поточні (які здійснюються постійно), та капітальні (одноразового характеру).

9. Розмежування податків на продукти та податків на виробництво. (Податки на продукти - це непрямі податки, які визначають пропорційно до вартості або обсягу виробленої і реалізованої продукції (ПДВ, мито, акциз, податок з обороту, з продажу і т. ін.). Податки на виробництво визначають пропорційно до факторів виробництва (земельний податок, податок на будівлі, основний капітал, фонд оплати праці тощо).

3. Основні макроекономічні показники

Основним макроекономічним показником є ВВП (валовий внутрішній продукт).

ВВП – ринкова вартість продукції кінцевого виробництва, яка виробляється всіма резидентами та нерезидентами на економічній території країни протягом року.

Економічна територія країни - включає анклави даної країни на території інших держав (консульства, посольства, військові бази тощо) та виключає анклави інших країн на території даної країни.

Резиденти – юридичні та фізичні особи, що постійно зареєстровані або постійно проживають у країні, незалежно від громадянства.

Нерезиденти – фізичні та юридичні особи, що знаходяться поза територіальними межами країни, тобто працюють за кордоном.

ВВП не є точним показником вимірювання добробуту в країні, оскільки до нього не включається:

- неринкова діяльність;

- нелегальна діяльність.

Використовують три способи визначення обсягу ВВП:

1) Виробничий метод:

ВВП за виробництвом розраховується як загальна сума доданих вартостей, створених у суспільстві.

Додана вартість – це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і матеріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг.

ВВП = (ВВ – ПС) + (T_пр – С_пр)

ВВ – валовий випуск;

ПС – проміжне споживання;

Т_пр. – податки на продукти (ПДВ, акцизи, мито);

С_пр. – субсидії на продукти

2) Метод кінцевого використання або метод сукупних витрат:

ВВП, розрахований за витратами, – це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ.

Y = C + I + G + N_x

Y – ВВП;

C – витрати домогосподарств на придбання товарів та послуг;

I – валові інвестиційні витрати підприємницького сектору

I_n – витрати на придбання додаткового основного капіталу;

А – витрати на відновлення спожитих засобів виробництва (амортизація).

G – державні витрати на закупівлю товарів та послуг (державні закупівлі), визначаються як різниця між валовими державними витратами (G_В) та трансфертами (G_TR);

G = G_В - G_TR

N_x – чистий експорт – різниця між експортом (Ex) та імпортом (Im).

Трансферти – це економічні операції, через які одні інституційні одиниці безоплатно і безповоротно передають іншим товари, послуги, активи або права власності.

Можуть бути в натуральній та грошовій формах.

3) Розподільчий метод (або за сукупними доходами)

ВВП, розрахований за доходами – це сума доходів, отриманих власниками факторів виробництва, з використанням яких створено всю масу національного продукту

Y = w + ВКП + ЗД + (Т_{вир., імп.} – С_{вир., імп})

Y – ВВП;

W – заробітна плата з витратами на соціальне страхування;

ВКП – валовий корпоративний прибуток;

ЗД – з мішаний дохід (об’єднує всі доходи, що не входять до ВКП);

Т_{вир., імп.} – податки на виробництво та імпорт;

С_{вир., імп.} – субсидії на виробництво та імпорт.

PR_{нерозп.} – нерозподілений прибуток корпорацій;

Т_пр. – податок на прибуток;

Ді – дивіденди;

А – амортизація.

Чистий валовий продукт (ЧВП) – валовий внутрішній продукт за вилученням амортизації.

Дата добавления: 2013-12-12