Ринок ресурсів: попит, пропозиція, ціна

Ринки ресурсів являють собою ту галузь ринкових відносин, де пропонуються і купуються ресурси, необхідні для здійснення виробничої діяльності. На цьому ринку по-перше, визначається, яким чином треба виробляти товари та надавати послуги, оскільки однакову кількість продукції можна виробляти різними методами, використовуючи велику кількість техніки і незначну кількість живої праці, і навпаки, тобто інтенсивними чи екстенсивними методами. По-друге, усвідомлюється, для кого потрібно виробляти ті чи інші товари та надавати послуги. По-третє, встановлюється ринкова ціна ресурсів.

Оскільки існує рідкість і обмеженість ресурсів, то в ринковій економіці будь-який ресурс як фактор виробництва потребує ринкової оцінки. Необхідність такої оцінки диктується об’єктивними тенденціями господарської діяльності фірми: мінімізацією витрат виробництва і досягнення граничної межі доходності будь-якого ресурсу. Механізми ринків дають також можливість взаємозаміни ресурсів при коливанні цін.

Функціонування ресурсних ринків схоже з функціонуванням ринків товарів і послуг. Теорія попиту і пропозиції, категоріальний апарат та граничний аналіз їх збігається. Але є суттєва відмінність, тому що фірми стають покупцями ресурсів, тобто виникає виробничий попит на ресурс, а домогосподарства, навпаки, – їх продавцями. Різниця між попитом на товар та послуги і попитом на ресурси полягає у тому, що останній є похідним від попиту на кінцеву продукцію фірми.

Важливо відмітити й таку особливість попиту на ресурси, на яку звернув увагу ще Вільям Петті: ресурси звичайно не використовуються окремо один від одного. Іншими словами, кількість виробленого товару залежить від наявності сукупних факторів, що використовуються. Фактори виробництва взаємодіють між собою, взаємодоповнюють та взаємозаміняють один одного. Таким чином, зміна попиту на кожен ресурс залежить не тільки від ціни даного ресурсу, а й від рівня цін на всі ресурси, змін технологій та попиту на продукцію, яка виробляється.

У маржинальній теорії сформульовані чотири правила формування попиту на ресурси: 1) чим скоріше падає гранична продуктивність додаткового ресурсу по мірі його використання, тим менша еластичність попиту на цей ресурс; 2) еластичність попиту на ресурс залежить від порівняної легкості його заміщення: чим простіша заміна, тим еластичніший попит; 3) відносна важливість ресурсу; 4) чим еластичніший попит на продукцію фірми, тим більш еластичний попит на ресурси, котрі вони використовують.

Купуючи той чи інший ресурс, фірма прагне максимізувати прибуток та мінімізувати витрати. Тому попит щодо ресурсів має враховувати:

1. Граничну продуктивність фактору (МРF) – кількісний показник кінцевого продукту, виробленого від додаткової одиниці ресурсу. Він показує зміну кількості продукту від використання додаткової одиниці ресурсу, при умові, що всі інші фактори лишились без змін.

2. Граничний факторний дохід (MRF) – дохід від продажу продукту, виробленого додатковою одиницею ресурсу. Це додатковий дохід, що зможе отримати фірма від використання додаткової одиниці ресурсу.

3. Граничні факторні витрати (MFC) – витрати на придбання додаткової одиниці ресурсу, які повинна враховувати фірма для забезпечення максимуму прибутку.

Якщо фірма володіє інформацією про ціни на всі фактори виробництва і інформацією про можливі їх зміни, то вона може одночасно вирішувати два завдання:

1. Максимізація прибутку. Залучення додаткової одиниці фактору для збільшення виробництва якогось товару має для фірми значення тільки в тому випадку, якщо доход, що вона одержить від реалізації продукції, виробленої за допомогою додаткової одиниці фактору (або приріст загального доходу), перевищить приріст витрат. Існують 3 варіанти співвідношення граничного факторного доходу й граничних факторних витрат: MRF > MFC – прибуток збільшиться, MRF = MFC – прибуток не зміниться, MRF < MFC – прибуток зменшиться.

Це правило використання ресурсу, полягає в тому, що для фірми буде кращим варіант такого використання додаткової одиниці фактору, при якому MRF > MFC, тобто граничний доход, отриманий від додатково залученої одиниці ресурсу, перевищує його граничні витрати. Максимізація прибутку на ринку ресурсів в умовах досконалої конкуренції відображена на мал. 13.1.

Малюнок 13.1 - Максимізація прибутку

2. Мінімізація витрат. Візьмімо капітал і працю за змінні фактори виробництва. Заміщення одного фактору іншим буде відбуватися доти, поки не встановиться рівновага. Тобто

де MP _k – обсяг граничного продукту капіталу, МР _L – обсяг граничного продукту праці, P _k – ціна капіталу,Р _L – заробітна плата.

Графічно мінімізацію витрат можна зобразити за допомогою ізокости (лінії бюджетного обмеження підприємця) та ізокванти (кривої, яка з'єднує точки, що є координатами різних комбінацій факторів, що забезпечують випуск рівного обсягу продукту). Поєднання цих ліній на одному графіку дозволяє отримати інформацію про мінімум витрат на фактори для виробництва певного обсягу продукції. Мінімум витрат представлений на мал. 13.2 в точці дотику ізокости та ізокванти – (C).

Малюнок 13.2. Мінімізація витрат на ринку ресурсів

На ринках ресурсів попит породжує пропозицію так, як і на ринках продуктів. Пропозиція ресурсів – це та їх кількість, яка може бути представлена на ринках за реально існуючими цінами на даний момент. Тобто пропозиція на ресурси залежить від цін на них, від специфіки конкретного ресурсу, що зумовлена його рідкістю.

Особливості пропозиції ресурсів полягають у тому, що пропозиція кожного конкретного ресурсу має різну еластичність. Так, пропозиція землі не еластична, її розміри фіксовані, альтернативного ресурсу немає. Те саме стосується і ресурсів праці. Природні ресурси обмежені, але не фіксовані тому, що є можливість відкриття нових родовищ. Обмеженість притаманна всім виробничим ресурсам.

Дата добавления: 2013-12-12