Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, на яких можуть відбуватися конфлікти

1. Психофізіологічний – дисгармонія з’являється в порушеннях сексуального життя. У цілому явище це зустрічається досить часто, проте як основну причину рішення про розлучення його відзначають лише окремі.

2. Психологічний – в сім’ї створюється нездоровий клімат, який виявляється в постійних сварках, взаємних причіпках, дратівливості, яка найчастіше виміщується на дітях.

3. Соціально-рольовий – симптоми порушення стабільності цього рівня – неправильне, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження, хаотичність сімейного укладу.

4. Соціокультурний (духовний) – конфлікти набувають форму нерозуміння подружжям одне одного, неповаги, відсутності інтересу чи незадоволення спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.

Проте більша частина розлучень відбувається, зрозуміло, через причин, які виникають безпосередньо у результаті спільного життя. Найбільша кількість розірваних шлюбів припадає на вік 25-30 років, коли подружжя стає досить самостійним в матеріальному плані, встигли непогано дізнатися недоліки одне одного і переконатися в неможливості жити разом. Тим часом вони досить молоді, щоб створити нову повноцінну сім’ю і мати дітей. Також велика кількість розлучень припадає на вік близько 40 років. Це пов’язано з тим, що діти виросли та немає потреби зберігати сім’ю заради них, а в одного з подружжя фактично є інша сім’я.

Максимальна частка розлучень падає на перші п’ять років подружнього життя. Наявність в сім’ї дітей безпосередньо впливає на міцність шлюбу. У багатодітних сім’ях, де кількість дітей понад три, відсоток розлучень набагато нижчий середнього рівня.

При розлученнях як провідні вказуються три групи причин.

1. Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне проживання).

2. Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності, грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі, помисливість). У цьому блоці головним чинником є грубість і неповага одне до одного. Для жінок – ініціаторів розлучення ці причини частіше виявляються пов’язаними з алкоголізмом чоловіка, звідки і виникають грубість, побої, образи, загрози тощо. Для чоловіків, як правило, грубість дружини має принципово інший зміст. Це насамперед неповага до чоловіка, невіра в його здібності, небажання рахуватися з його інтересами, нехтування до виробничих (професійних) успіхів і невдач, докори, дріб’язкова опіка, нелюбов до друзів чоловіка та ін. З цим тісно оповиває такий чинник, як різниця поглядів на життя – так звана несхожість характерів. Вона має більше значення для чоловіків, ніж для жінок.

3. Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім’ї чи нового почуття у ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).

Звісно, усі три групи чинників тісно переплітаються. Так, зрада може бути наслідком неуваги, грубості, а грубість – результатом господарських негараздів тощо.

Різні люди по-різному переживають розпад своєї сім’ї. За оцінками багатьох російських та зарубіжних соціологів, дуже поширеними наслідками розлучень є зниження трудової активності, висока ймовірність нервових стресів, психічних розладів. Для суспільства особливо обтяжливо, що послаблюється вплив батьків на виховання дітей і діти стають предметом серйозних конфліктів між подружжям, яке розлучається, причому найчастіше такі конфлікти виходять далеко за рамки передрозлучної і розлучної стадій і мають продовження протягом багатьох років.

Отже, нестабільність шлюбу створює гострі проблеми як для тих, хто хоче створити сім’ю, так і для тих, чия сім’я виявилася зруйнованою. Водночас розлучення не можна розглядати як цілком негативне явище, оскільки свобода розірвання шлюбу – одне з засобів гарантування соціальної справедливості в сімейно-шлюбних відносинах засіб збереження їх моральних підвалин. Принципово неправильні як зловживання свободою розлучення, так і огульно негативний підхід до розлучень незалежно від індивідуальної ситуації.

Разом з тим важливу роль в профілактиці розлучень можуть зіграти служби сім’ї, поліпшення організації побутового обслуговування, розв’язання житлової проблеми.

Отже, можна виділити три основні “гарячі точки” в сімейно-шлюбних відносинах: 1) проблема стабільності сім’ї, 2) проблема народжуваності і 3) проблема напруженості в сфері побуту. Але навіть високий рівень розлучень не означає розпаду шлюбу як інституту і кризи сім’ї взагалі. Навпаки, сім’я визнається безумовною цінністю всіма віковими категоріями. Йдеться тільки про якість сімейних відносин, до яких люди пред’являють все вищі вимоги.

Перебуваючи у тісному взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні розвитку сім’ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім’ї, збагачення її соціальних функцій.

Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім’ї тієї чи іншої людини.

Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину, роблять її життя осмисленим і цікавим.

Сім’я – це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі здорові сім’ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі суспільство відчувало родинне тепло і затишок.

Дата добавления: 2013-12-11