Лекція 14

ТЕМА:Береговий рельєф

МЕТА:розглянути особливості утворення та розвитку берегових форм рельєфу, специфіку хвильових течій та перенесення наносів.

ЛІТЕРАТУРА: Неклюкова Н.П. Общее землеведение. – М.: Просвещение, 1975. – С. 78-91.

Леонтьев О.К., Рычагов Г.И. Общая геоморфология. – М.: Высшая школа, 1988. – С. 252-276.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ: хвиля, гребінь хвилі, улоговина, схили хвилі, прибій, прибійний потік, донна протитечія, пляж, береговий бар, лагуна, коса, перейма, механічна, хімічна і термічна абразія.

ПЛАН

1. Хвилі і хвильові течії.

2. Перенесення наносів і акумулятивні форми рельєфу.

3. Абразійна форми рельєфу.

4. Типи берегів.

1. Кордон суші і моря є берегом – це смуга, в межах якої відбувається взаємодія суші і моря через прибійну діяльність води. Така діяльність викликається вітром і супроводжується коливальними рухами поверхневої товщі води.

У морській хвилі розрізняють висоту хвилі, довжину, період, швидкість розповсюдження та елементи хвилі: гребінь, улоговина, передній та задній схили, фронт і промінь хвилі.

Період – час, за який частинка води описує повну орбіту.

Швидкість розповсюдження – величина, яка визначається поділом довжини хвилі на її період.

Процес руйнування хвилі об берег називається прибоєм, в результаті чого хвильовий рух води змінюється принципово новим видом руху – прибійним потоком (накатом). Накат сприяє підвищенню рівня моря в прибережній зоні (перекіс рівня), що викликає розвиток компенсаційних течій. Донна протитечія утворюється при підході хвиль до приглибого берега з крутим підводним схилом. Хвилі, які підходять до пологого берега під гострим кутом, сприяють розвитку вздовжберегової хвильової течії.

2. Поперечне перенесення морських наносів відбувається упоперек берегової лінії, основна робота при цьому здійснюється хвильовим прибоєм, який підходить до берега під прямим кутом. На певній глибині уламковий матеріал майже не переноситься, коливаючись то до берега, то від нього – це нейтральна точка. Сукупність останніх утворює нейтральну лінію для наносів даної величини, яка протягується вздовж берега. Нижче від лінії відбувається винесення наносів, а вище неї – винесення матеріалу вгору до берега та його накопичення на березі. Така діяльність відбувається до формування профілю динамічної рівноваги (у вигляді кривої), на протязі якого винесення матеріалу не відбувається. Профіль динамічної рівноваги є ідеальною лінією і в природних умовах не досягається з-за зміни природних умов і факторів.

Накопичення наносів уздовж берега в зоні хвильового прибою сприяє формуванню пляжу – елементарної акумулятивної форми рельєфу. Пляжі повного профілю формуються при наявності вільного простору і мають вигляд берегового валу. Пляж неповного профілю формується біля підніжжя виступів і має один схил, обернений в бік моря.

Поперечне перенесення матеріалу сприяє формуванню підводних валів – акумулятивних форм паралельних берегу та один одному, складених зазвичай піщаними наносами висотою кілька метрів і довжиною до кількох кілометрів. Їх утворення пов’язане з зоною забурунювання хвиль (на глибині подвійної висоти хвиль).

Берегові бари (бар’єри) – позитивні акумулятивні форми рельєфу, складені матеріалом донного походження і протягуються на сотні кілометрів вздовж берега, відокремлюючи прибережну територію мілководдя – лагуну. Бари, розташовані під водою, називаються підводними.

Поздовжній перенос матеріалу здійснюється вздовж берега за рахунок підходу морських хвиль під гострим кутом до берега. Найбільша інтенсивність перенесення матеріалу спостерігається під кутом 45⁰. Поздовжнє перенесення матеріалу характеризується потоком наносів, інтенсивністю надходження матеріалу, потужністю потоку і його насиченістю. Потік наносів – масове переміщення наносів вздовж берега в одному напрямку за довгий проміжок часу. Інтенсивність надходження матеріалу залежить від швидкості його виносу з дна і від швидкості руйнування випуклих частин берега. Потужність – кількість реально перенесеного вздовж берега матеріалу за рік. Ємність – кількість матеріалу, яку хвилі здатні переміщувати одночасно. Насиченість потоку досягається у тому випадку, коли потужність і ємність одинакові. При цьому відкладання наносів та розмив берега не відбувається.

Поздовжній перенос матеріалу викликає формування акумулятивних форм – заповнення увігнутого берега, утворення коси, перейми, пересипу. Коса утворюється внаслідок дифракції – огинання наносами виступу берега і відкладенням їх зі зворотного боку. Перейма (томболо) утворюється при розташуванні перепони з боку моря (острів), в результаті чого наноси відкладаються у хвильовій тіні цієї перешкоди. Пересип утворюється тоді, коли берег виступає в море у вигляді мису.

3. Абразія – руйнівна робота морської води. Розрізняються механічна, хімічна і термічна абразія. Механічна відбувається під дією хвильових ударів та ударів несомого уламкового матеріалу. Хімічна сприяє руйнуванню берега шляхом розчинення корінних порід, якими складений берег. Термічна – руйнування берегів, складених мерзлими породами чи льодом в результаті отепляючої дії води.

На силу морського прибою впливає ненасиченість прибережної зони наносами, глибина прибережної частини, кут надходження хвиль до берега і швидкість вітру. Велика глибина сприяє збереженню енергії хвиль, а витрачання останньої відбувається на прибій, в результаті чого формується прибійна ніша. Збільшення ніші за рахунок вимивання та обрушення нависаючого карнизу приводить до формування абразійного обриву – кліфу. Відступання кліфу сприяє утворенню полого нахиленої в бік моря площадки – бенча, яка біля підніжжя кліфу вкрита уламковими породами, утворюючи пляж.

Швидкість абразії залежить від складу та твердості порід, сили прибою. Випуклі ділянки берега руйнуються швидше, а увігнуті – повільніше, що призводить до вирівнювання берегової лінії. Крім того, увігнуті береги сприяють відкладенню уламкового матеріалу за умови гострого кута напрямку руху хвиль.

4. Різноманіття берегів спричинене в основному інгресією моря – проникненням морських вод у пониження затопленої морем суші і тому отримали назву інгресійних. Сам характер берегів залежить від факторів, які обумовили розчленування прибережного рельєфу.

Класифікація берегів за морфологією, генезисом та віком:

а) молоді, сформовані ендогенними та екзогенними процесами і мало змінені морем (інгресійні);

б) створені переважно нехвильовими процесами;

в) сформовані хвильовими процесами.

Розрізняються кілька типів інгресійних берегів:

1) Фіордовий – утворений в результаті затоплення льодовикових долин прибережних гірських країн. Фіорди – вузькі і довгі звивисті затоки, утворені при інгресії моря в льодовикові троги.

2) Шхерний – утворений затопленням низьких льодовиково-денудаційних рівнин. Шхери – сукупність дрібних скелястих островів з баранячих лобів, курчавих скель, вузьких проток і заток.

3) Ріасовий – формується при затопленні прибережних відрізків річкових долин гірського типу. Ріаси – вузькі звивисті затоки, утворені при інгресії моря у річкові долини (Севастопольська бухта).

4) Лиманний берег утворюється в результаті підтоплення річкових долин низинних прибережних рівнин. Лимани – затоплені морем прибережні низькі частини річкових долин (Утлюцький, Молочний).

5) Далматинський тип берега виникає при підтопленні складчастих структур, напрям яких співпадає з напрямком берегової лінії (острови, півострови). Характерні для узбережжя Далмації.

6) Береги лопастного розчленування утворюються шляхом підтоплення тектонічних западин типу грабенів, при цьому розділяючі їх горстові височини виступають мисами та на півостровами.

Нехвильовими процесами утворені такі типи берегів:

1) Потамогенні береги формуються завдяки акумулятивній діяльності річок (береги алювіальних рівнин та дельтові).

2) Рифові береги формуються відкладами відмерлих організмів – коралами, мшанковими, вапняковими водоростями виключно в тропічних та екваторіальних широтах.

3) Фітогенні береги формуються з участю рослин – очеретові береги Аральського та Каспійського морів, мангрові береги Мексиканської затоки, Індійського океану.

4) Береги еолового розчленування (аральський тип) – схожі на шхерні і утворені при затопленні рельєфу піщаних пустель. Характеризуються високим ступенем розчленування і низькою стійкістю до руйнування водою (Балхаш, Аральське море).

5) Термоабразійні береги – утворюються в межах вічномерзлих порід.

6) Припливні береги формуються під час припливів та відпливів внаслідок притягуючої діяльності Місяця. При цьому утворюються специфічні форми рельєфу – ватти (осушка), марші, польдери, піщані гряди та піщані хвилі, естуарії.

Третю групу берегів складають береги, утворені хвильовими процесами – найбільш розповсюджені на земній кулі. До них відносяться вирівняні абразійні береги, абразійно-акумулятивний вирівняний берег, вирівняний акумулятивний берег.

Дата добавления: 2013-12-12