Нудота, блювання

6. передня черевна стінка відстає в акті дихання, під час пальпації помірно напружена, різко болюча.

7. симптом Щоткіна—Блюмберга позитивний.

8. під час перкусії притуплення перкуторного звуку у фланках (наявність рідини).

9. при пальцьовому дослідженні прямої кишки виявляють нависання передньої стінки прямої кишки внаслідок нагромадження в тазу крові.

З лабораторних досліджень важливе значення має аналіз крові (виявляють зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну тощо). Показники складу крові треба визначати в динаміці.

Описана вище клінічна картина свідчить про наявність у хворого внутрішньої кровотечі внаслідок розриву паренхіматозного органа чи судин брижі. Тяжче визначити, який саме орган пошкоджений. В цьому часто допомагають аналіз механізму травми, наявність на шкірі тієї чи тієї ділянки черевної стінки крововиливів або саден. Найчастіше у разі закритої травми живота пошкоджується селезінка. Особливо часто розривається патологічне змінений орган. Травми селезінки можуть бути різними: від незначної тріщини до повного її розчавлення чи відриву від ніжки. Розрив селезінки може відбуватися "в два етапи". У момент травми розривається паренхіма селезінки, але не розривається капсула, утворюється субкапсулярна гематома. Через деякий час через збільшення гематоми розривається капсула, і кров виливається у вільну черевну порожнину. За такої субкалсулярної гематоми важливе діагностичне значення має УЗД.
Лікування пошкоджень селезінки залежить від ступеня її руйнування. У разі розчавлення її показана спленектомія. За незначних розривів нині віддають перевагу частковій спленектомії або зшиванню дрібних дефектів. У останні роки для лікування розривів селезінки використовують полігліколь-но-кислотну (дексонову) сітку, якою обгортають її.

Гематоми в печінкову тканину діагностують за допомогою ультразвукового або комп'ютерного сканування. Відкриті пошкодження печінки з кровотечею в порожнину очеревини вимагають оперативного втручання, яке полягає в зашиванні і перев'язуванні розірваних судин та жовчних проток. Тампонування розірваної печінки ненадійне. Сильне пошкодження печінки може стати показанням до її часткової резекції.

У діагностиці закритих травм органів черевної порожнини важливу роль відіграють такі діагностичні прийоми:

1. рентгенографія черевної порожнини,

2. лапароцентез -полягає в пункції черевної порожнини товстою голкою. Пункцію проводять під місцевою анестезією по білій лінії живота на 3—4 см нижче від пупка. Виділення з голки крові вказує на наявність кровотечі. Якщо кров не витікає, через голку в черевну порожнину на глибину 15—20 см уводять тонкий поліхлорвініловий катетер, так званий пошуковий катетер. Його вводять по черзі в праве і ліве підребер'я, праву і ліву здухвинну ділянки. За наявності в черевній порожнині крові вона починає капати з катетера. Коли і в цьому разі кров не витікає (це буває тоді, коли крові в черевній порожнині мало або вона ще не встигла нагромадитися), голку виймають, а катетер залишають на 24—48 год.

3. черевний лаваж -черевну порожнину пунктують голкою, через яку вводять 1000 мл теплого ізотонічного розчину натрію хлориду. Потім його видаляють, опускаючи трубку нижче за поверхню тіла. Наявність у рідині крові, жовчі, шлункового чи кишкового вмісту вказує на необхідність оперативного втручання.

4. лапароскопія - огляд черевної порожнини за допомогою спеціального оптичного приладу, дає можливість визначити не лише наявність крові в черевній порожнині, а й характер пошкодженого органа. Щоправда, деякі автори ставлять під сумнів діагностичне значення цього методу дослідження.

Наявність на рентгенограмі вільного газу під куполами діафрагми вказує на розрив порожнистого органа, в заочеревинному просторі — на пошкодження дванадцятипалої, ободової, прямої кишок, стирання контурів m.ileopsoas — на заочеревинну гематому, перелом нижніх ребер може свідчити про розрив печінки чи селезінки, петлі кишок у грудній клітці — на розрив діафрагми.

Під час оглядової рентгеноскопії чи рентгенографії живота над правим чи лівим куполом печінки, під діафрагмою спостерігається газ, який виходить з порожнистого органа при травмі і за законами фізики піднімається вгору ("вільний газ у черевній порожнині").

Якщо діагноз пошкодження внутрішніх органів підтверджений або коли є підозра на нього, хворого негайно оперують. Під ендотрахеальним наркозом виконують лапаротомію (розкриття черевної порожнини). Кров відсмоктують, черевну порожнину осушують, зупиняють кровотечу.

У разі пошкодження порожнистого органа черевну порожнину осушують і санують (промивають антисептичним розчином). Усувають дефект, і черевну порожнину ще раз промивають антисептичним розчином. Після такої операції передню черевну стінку не зашивають наглухо, а дренують у кількох місцях гумовими смужками і поліхлорвініловими трубками.

Без термінового оперативного втручання перитоніт прогресує, здувається живіт, не відходять кал, гази, блювання стає частішим, язик сухий, пульс частий, ниткоподібний, артеріальний тиск знижується, загальний стан хворого погіршується, риси обличчя загострюються, очні яблука западають ("обличчя Гіппократа"). Уразі наростання серцево-судинної недостатності хворий помирає.

Відкриті пошкодження черевної стінки можуть бути без пошко-дження органів черевної порожнини або з їх пошкодженням.

В рідких випадках спостерігаються випадання органів черевної порожнини через рану назовні. В діагностичному плані такі травми не представляють труднощей. Раціонально звернути увагу на наявність грізних ускладнень при травмах черевної порожнини та необхідність невідкладних хірургічних заходів при лікуванні цієї патології.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:

1. При підозрі на травму паренхіматозних органів та розвиток гемора-гічного синдрому - введення гемостатичних препаратів /хлорид кальцію, ві-касол, гемофобін, глюконат кальцію/ та термінове транспортування хворого в хірургічне відділення. При можливості під час транспортування розпочати інфузію гемодинамічних кровозамінників /рефортан, реополіглюкін, полівінол, желатиноль/.

2. При відкритих пошкодженнях черевної стінки – накладання асептичної пов’язки на рану, введення знеболюючих /промедол, трамадол, баралгін/. Випавший через стінку органи не вправляють в черевну порожнину, а накладають на них асептичну пов’язку з антисептиками /розчин фурациліну, хлоргексидину/ з подальшим терміновим транспортуванням у хірургічне відділення.

3. При підозрі на наявність травм порожнистих органів та розвиток травматичного шоку застосовують заходи по профілактиці та лікуванню шоку під час транспортування хворого.

Госпітальний етап:

1. Усі хворі з ознаками геморагічного синдрому підлягають екстреному оперативному втручанню.

2. При пошкодженні селезінки виконують спленектомію з імплантацією шматочка її у великий сальник /3-5 г тканини селезінки/. Доцільна реінфузія (без згортків) крові, яка знаходиться в черевній порожнині.

3. При розривах печінки виконується зашивання ран з подальшим дренуванням черевної порожнини. В деяких випадках, особливо при відсутності пошкодження жовчних протоків, раціональна реінфузія аутокрові.

4. При відриві брижі виконують зупинку кровотечі та резекцію кишки при відсутності кровопостачання.

5. При розривах порожнистих органів показана короткотермінова підготовка хворого з подальшим виконанням операції (зашивання рани, резекція органу), санації черевної порожнини та дренування її. Важливим являється назогастральна інтубація та декомпресія тонкої кишки.

6. При відкритих ушкодженнях проводиться ПХО ран після ліквідації травм внутрішніх органів з обов’язковим проведенням екстреної профілактики правця.

В післяопераційному періоді хворим проводять комплексну інтенсивну те-рапію, заходами якої являються: відновлення ОЦК, достатня оксигенація ор-ганізму потерпілого, корекція метаболічних порушень, профілактика гнійно-септичних ускладнень, контроль системи гемокоагуляції, детоксикація та но-рмалізація функції нирок.

Синдром «гострого живота»

Знання гострої патології органів живота необхідне для диференціальної діагностики. «Гострий живіт» - збірне поняття, що складається з гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини, які вимагають екст-ренного лікування. Такий діагноз можна поставити в домашніх умовах, коли неможливо розібратися в дуже складній патології і немає додаткових методів досліджень. «Гострий живіт» може бути при гострому апендициті, защемленій грижі, гострому холециститі, перфоративній виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, гострій кишковій непрохідності, гострому панкреатиті, позаматковій вагітності, перитоніті, травмі та інших захворюваннях. Кожне з них відрізняється своєрідними особливостями за причинами виникнення, протікання хвороби, профілактичних заходах і методах лікування. Незважаючи на різноманітність, ці захворювання мають загальні клінічні ознаки, що свідчать про катастрофу в черевній порожнині:

1. раптові приступоподібні або постійні болі в животі (локальні або розлиті),

Дата добавления: 2013-12-12