Лекція 12. Фінансування та організація оборотних коштів підприємства

Обігові кошти (оборотний капітал) — це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотні (обігові) активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати складання балансу підприємства.

До оборотних активів підприємства належать: запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; залишки незавершеного виробництва; запаси готової продукції; поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; витрати майбутніх періодів; інші види оборотних активів.

Оборотні активи використовуються в основній, операційній, іншій звичайній та надзвичайній діяльності суб'єктів господарювання.

Обігові кошти підприємства класифікують за такими основними ознаками:

а) за джерелами формування

• власні обігові кошти, що сформовані підприємством із
власних джерел фінансування;

• залучені обігові кошти — сформовані підприємством зі
залучених джерел фінансування;

б) за участю в процесі виробництва і реалізації продукції

• оборотні фонди, до яких належить частина обігових коштів,
що обслуговують процес виробництва продукції, тобто обігові
кошти, вкладені у виробничі запаси (сировину, матеріали,
напівфабрикати, МШП) та у виробництво (незавершене

виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів);

• фонди обігу, які включають ту частину обігових коштів, що
обслуговує процес реалізації продукції, тобто обігові кошти,
вкладені в готову продукцію, грошові кошти та їх еквіваленти,
дебіторську заборгованість;

в) за способом обґрунтування потреби

• нормовані обігові кошти, до яких належать виробничі запаси,
незавершене виробництво, готова продукція на складах;

• ненормовані обігові кошти — грошові кошти та їх еквівален­
ти, дебіторська заборгованість тощо.

Питома вага вартості окремих складових обігових коштів підприємства у загальній їх вартості характеризує їхню структуру. Структура обігових коштів має свої особливості на підприємствах різних галузей економіки держави. Для забезпечення ефективності функціону­вання кожного підприємства важливо визначити і встановити оптимальний склад та структуру його обігових коштів

У період створення підприємства обігові кошти формуються за рахунок частки коштів його статутного (пайового, акціонерного)

капіталу. У процесі експлуатації обігові кошти підприємства попов­нюються з таких власних джерел фінансування, як: нерозподілений прибуток, дотації, субсидії тощо, а також коштів, які можна прирівнюва­ти до власних, — цільове фінансування, сталі пасиви.

Сталі пасиви — це залучені підприємством кошти, що формаль­но йому не належать, але за прийнятою системою розрахунків постійно перебувають у розпорядженні підприємства. До сталих пасивів належать: перехідна заборгованість із заробітної плати, відрахувань у страхові фонди, до бюджету (у межах встановлених термінів їх сплати), забезпечення майбутніх витрат і платежів тощо.

Із власних джерел формують мінімальну частину обігових коштів підприємства.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства виникає потреба в залученні додаткових фінансових ресурсів для фінансування його тимчасових витрат у зв'язку зі сезонністю ви­робництва, збільшенням обсягу виробництва і реалізації продукції, розширенням її асортименту, зміною умов розрахунків із постачальни­ками і покупцями тощо. У таких випадках підприємство поповнює обігові кошти за рахунок залучених джерел фінансування, до яких належать короткотермінові кредити банків (строком до одного року), комерційні кредити, інші види кредиторської заборгованості, у тому числі й оформлені виданими векселями.

Застосування різних джерел фінансування обігових коштів впливає на швидкість їх обертання, на витрати підприємства та його фінансові результати.

Нормальне функціонування підприємства можливе тільки за умови оптимального співвідношення складових його оборотного капіталу. Ефективне функціонування обігових коштів забезпечується через їх нормування.

Нормування обігових коштів — це визначення мінімальної їх потреби для створення запасів оборотних активів, необхідних для забезпечення нормальної і безперебійної діяльності підприємства.

У практиці використовують два методи визначення потреби в обігових коштах: прямий та економічний. Суть прямого методу полягає в тому, що норматив потреби за кожним видом обігових коштів визначають з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства (умов і термінів постачання запасів, кількості постачальників, організа­ції процесу виробництва продукції, умов її реалізації тощо).

У разі застосування економічного методу потребу в обігових коштах розраховують шляхом коригування нормативів обігових коштів, обчислених раніше прямим методом.

Нормування обігових коштів прямим методом виконується так:

1) визначають норми запасів за видами нормованих обігових кош­тів (у днях, відсотках або у гривнях);

2)розраховують одноденне витрачання виробничих запасів на
основі кошторису витрат на виробництво (для несезонних галузей
використовують дані кошторису за четвертий квартал планового року;
у сезонних галузях — на підставі кварталу з найменшим обсягом вироб­ництва); для нормування незавершеного виробництва використовують
дані про планові витрати на виробництво валової чи товарної продукції
підприємства; для визначення одноденного витрачання готової продукції
використовують показник виробничої собівартості товарної продукції,
яку передбачають виготовляти у четвертому кварталі планового року;

3)обчислюють норматив обігових коштів за кожною їх статтею в
грошовому вимірнику як добуток одноденних витрат окремого виду
запасів на норму його запасу в днях;

4)розраховують сукупний норматив обігових коштів підприємства підсумовуванням нормативів за окремими їх статтями;

5)визначають норми і нормативи запасів за окремими їх видами
для окремих підрозділів підприємства.

Міністерством фінансів України встановлено Типовий порядок обчислення норм запасів товарно-матеріальних цінностей для державних підприємств та організацій, який передбачає нормування обігових коштів для створення виробничих запасів, у незавершеному виробництві, у витратах майбутніх періодів, для створення запасів готової продукції.

Нормування обігових коштів для створення виробничих запасів. До складу виробничих запасів належать: сировина, основні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі частини тощо.

Норматив виробничих запасів (Нвз) розраховують за формулою:

Нвз = ОвзхТвз, (12.1)

де Овз — одноденне витрачання виробничих запасів за окремими

їх видами (статтями) у грн;

Тез — норма запасу обігових коштів за окремими їх видами у днях.

Розмір одноденного витрачання виробничих запасів (Овз) обчислюють діленням обсягу їх витрачання в четвертому кварталі планового року згідно з кошторисом виробництва на 90 (90 — середня кількість днів у кварталі):

Овз = 3/90, (12.2)

де 3 — обсяг витрачання виробничих запасів у четвертому кварталі планового року, грн.

Норма запасу обігових коштів (Тез) складається з таких елементів: транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, поточний (складський) запас, гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас (Тз) — це різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником та опрацювання банком. Наприклад, якщо час транспортування вантажу від постачальника до споживача — 15 днів, час опрацювання документів у вантажовідправника — 3 дні і в банку — 5 днів, то транспортний запас становить: 15 — 3 — 5 = 7 (днів).

Якщо запаси надходять від різних постачальників, то розрахо­вують середньозважену величину запасу. За умови одночасного надходження товарних документів і виробничих запасів транспортний запас не визначають.

Норматив обігових коштів у запасних частинах для ремонтів машин та обладнання визначають множенням норми вартості запасних частин на 1000грн діючого обладнання на загальну вартість діючих машин і обладнання підприємства у плановому періоді.

Нормування обігових коштів у незавершеному виробництві. Норматив обігових коштів для фінансування витрат у незавершеному виробництві розраховують за показниками одноденних витрат у незавершеному виробництві, тривалості виробничого циклу та коефіцієнта наростання витрат у незавершеному виробництві за формулою:

Ннв = Онвх Твц хКзв, (12.3)

де Онв — одноденні витрати в незавершеному виробництві за планом, грн;

Твц — тривалість виробничого циклу в днях; Кзв — коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві.

Планові одноденні витрати в незавершеному виробництві Онв обчислюють діленням виробничої собівартості валової продукції підприємства (Св) у четвертому кварталі планового року на 90:

Онв = Св/90. (12.4)

Тривалість виробничого циклу (Твц) визначають на основі аналізу технологічних карт на виконання виробничих процесів, необхідних для виготовлення продукції. Тривалість виробничого циклу включає тривалість обробляння деталей, їх транспортування, перерв між окремими операціями, передавання готової продукції на склад. Часто середньозважений показник тривалості виробничого циклу обчислюють за певною кількістю однорідних виробів.

Коефіцієнт зростання витрат (Кзв)характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві. За рівномірного розподілу витрат Кзв розраховують за формулою:

Кзв = (В₁ + 0,5В₂) І (В₁ + В₂), (12.5)

де В₁ — одноразові витрати на початку виробничого циклу, грн;

В2 — наступні витрати в незавершеному виробництві, які включають у собівартість продукції, грн.

Нормування обігових коштів у витратах майбутніх періодів. Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів (Нмп) обчислюють як алгебраїчну суму витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, витрат майбутніх періодів у плановому році та витрат майбутніх періодів, які будуть включені в собівартість продукції планового року, за формулою:

Нмп = Вп +Вк- Вс, (12.6)

де Вп — сума коштів, які вкладені у витрати майбутніх періодів

на початок планового року, грн;

Вк — витрати майбутніх періодів, передбачені кошторисом у плановому році, грн;

Вс — витрати майбутніх періодів, які згідно з кошторисом будуть включені в собівартість продукції у плановому році, грн.

Нормування обігових коштів для створення запасів готової продукції. Норматив обігових коштів для створення запасів готової продукції (Нгп) обчислюють за формулою:

Нгп = Огп х Тгп, (12.7)

де Огп — одноденний випуск товарної продукції у четвертому кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн;

Тгп — норма запасу обігових коштів для готової продукції у днях.

Норма запасу обігових коштів для готової продукції (Тгп) становить суму витрат часу на комплектування готової продукції для поставки (Тк), часу на упакування продукції (Ту), часу на оформлення і здавання платіжних документів у банк (Тс).

Тгп = Тк+Ту + Тс. (12.8)

Сукупний норматив обігових коштів підприємства (Тс) на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих обігових коштів.

Визначення нормативу обігових коштів економічним методом здійснюється у такій послідовності:

1) нормативи обігових коштів, обчислені методом прямого роз­
рахунку, розподіляють на дві частини. До першої частини відносять
нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких пропорційно
залежить від обсягу виробництва. До них належать нормативи обігових
коштів у запасах сировини, основних матеріалів, купованих напів­фабрикатів, допоміжних матеріалів, готової продукції. Суму нормативів
обігових коштів за цими статтями називають виробничим нормати­вом. До другої частини належать нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких прямо не залежить від обсягу виробництва, суму
нормативів за цими статтями нормованих обігових коштів називають
невиробничим нормативом. До невиробничих належать нормативи
обігових коштів у запасні частини для ремонту обладнання, нормативи
малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрат майбутніх періодів
тощо;

2) на плановий рік виробничий норматив збільшують пропорційно
до темпу зростання виробничої програми у плановому періоді порівняно
з базовим, а невиробничий норматив — лише на 50% цього темпу;

3)отримана загальна сума обігових коштів зменшується на суму
коштів, що вивільняються унаслідок прискорення їх обертання у
плановому періоді порівняно зі звітним.

Економічний метод розрахунку нормативу обігових коштів підприємства є простим, не вимагає значних витрат праці, однак його можна застосувати лише на вже діючих підприємствах.

Фінансові результати і фінансовий стан підприємства залежать від обсягу, структури та ефективності використання його обігових коштів. Ефективність використання обігових коштів підприємства оцінюють за показниками, суть яких розкрито нижче.

Загальна сума обігових коштів (сума оборотного капіталу) підприємства (3), що дорівнює сумі значень другого та третього розділів активу бухгалтерського балансу підприємства.

Сума власних обігових коштів (власний оборотний капітал) підприємства (Зел), яку розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства як різницю між його поточними (оборотними) активами (р. II активу + р. III активу) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями (р. IV пасиву + р. V пасиву). Сума власних обігових коштів підприємства характеризує їх обсяг, сформований за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства.

Швидкість обертання обігових коштів (О) у днях характе­ризує тривалість одного оберту. Швидкість обертання обігових коштів обчислюють за формулою:

О = (ЗсхД)/Р, (12.9)

де Зс — середні залишки обігових коштів підприємства, грн;

Д — тривалість періоду, за яким обчислюють швидкість обертання обігових коштів, днів;

Р — обсяг реалізованої підприємством продукції протягом періоду, за який визначають швидкість обертання обігових коштів, грн.

Коефіцієнт обертання обігових коштів (Кр) розраховують за формулою:

Ко = Р/Зс. (12.10)

Коефіцієнт обертання характеризує кількість обертів обігових коштів підприємства за звітний період.

Сума вивільнення обігових коштів за рахунок прискорення їх обертання (АЗс), яку визначають за формулою:

АЗс=АОхРо, (12.11)

де АО — зміна швидкості обертання обігових коштів (у днях) у періоді, який аналізують, порівняно з базовим або звітним періодом, дні;

Ро — одноденний обсяг реалізації продукції у періоді, який аналізують, грн.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Кз) визначають діленням середніх залишків обігових коштів підприємства за певний період часу до обсягу реалізованої за цей період часу продукції:

Коефіцієнт завантаження характеризує суму обігових коштів на 1 грн реалізованої підприємством продукції.

Коефіцієнт ефективності обігових коштів обчислюють діленням прибутку підприємства від реалізації продукції за певний період часу до середнього залишку його обігових коштів за цей же період:

Кс = П/Зс, (12.12)

де П — прибуток підприємства від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за період, який аналізують, грн.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами (Квл) розраховують діленням суми власних обігових коштів (Зел) на загальну суму обігових коштів підприємства (3):

Квл = Зел /3. (12.13)

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності підприємства) обчислюють як відношення суми всіх поточних (оборотних) активів до суми всіх поточних (короткострокових) зобо­в'язань підприємства. Коефіцієнт покриття розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства за формулою:

Кп = (р. II активу + р. III активу) / (р. IV пасиву + р. V пасиву). (12.14)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл), який визначають діленням суми залишків грошових коштів та їх еквівалентів на суму поточних (короткострокових) зобов'язань підприємства.

За даними бухгалтерського балансу, коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюють за формулою:

Кл = (ряд. 230 + ряд. 240) р. II активу / р. IV пасиву + р. V пасиву. (8.15)

Розрахунок показників ефективності використання обігових коштів дозволяє виявити наявні резерви зниження витрат виробництва та обігу, підвищення рентабельності діяльності підприємства та його економічного зростання.

Дата добавления: 2013-12-12