Наслідки Другої світової і Великої Вітчизняної війни для України

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 - лютий 1943),яка поклала початок корінному перелому у війні на користь Перші населені пункти були звільнені в грудні 1942 р. Масове ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня - 23 серпня 1943 р.).23 серпні війська Степового фронту звільнили Харків. у вересні 1943 р. звільнили Донбас і вийшли до Дніпра. У вересні - жовтні 1943 р.розгорнулася героїчна битва за Дніпро.

Битва за визволення України, рух Опору.

Липня 1942 р. після захоплення м. Свердловськ Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української РСР.

Сподівання західних українців на те, що з приходом сюди німців і відступом більшовиків для них настане покращення, не справдилися. Це особливо стало ясним, коли проголошена ОУН (б) у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була швидко ліквідована.

По всій Україні встановлювався окупаційний режим.

Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини:

1. Буковина, Одеська та Ізмаїльська області, частина Вінницької та Миколаївської областей були віддані Румунії. Ці землі отримали назву "Трансністрія".

2. Східна Галичина разом з польськими територіями ввійшла до складу окремого генерал-губернаторства з центром у Кракові.

3. Більшість українських земель увійшла до складу Рейхскомісаріату - "Україна" на чолі з Е. Кохом. Це адміністративне утворення включало 63,6 % всіє території України, його центр був у Рівному.

4. Прифронтові області (Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас і територія Криму) підпорядковувалися військовому командуванню.

Відповідно до "теорії расової винятковості німецької нації" українці підлягали масовому знищенню.

Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Практично в кожному українському місті був свій "Бабин Яр": за роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис, в Дробицькому Яру в Харкові - понад 60 тис, в Янівському концтаборі у Львові - понад 160 тис. людей. А всього в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн. військовополонених.

Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто Київ 6 листопада 1943 р.).

Переможне форсування Дніпра завершувало корінний перелом у війні. Проте ще значна частина українських земель перебувала під фашистськоюокупацією.

У 1944р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши території України:

- Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 - січень 1944 рр.);

- Корсунь-Шевченківська операція (січень - лютий 1944 рр.);

- Ровенсько-Луцька операція (січень - лютий 1944 рр.);

- Криворізька операція (січень - лютий 1944 рр.);

- Наступ на півдні: визволення Одеси, Миколаєва (березень - квітні1944 рр.) і визволення Криму (квітень - травень 1944 рр.);

- Львівсько-Сандомирська операція (липень - серпень 1944рр.);

- Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1 944 рр.).

Допомогу Червоній армії надавав і рух Опору, який діяв у німецькому. тилу. Він мав дві течії: радянський рух опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух на чолі з ОУН, який крім боротьби проти німців, вів активну антирадянську і антипольську діяльність, домагаючись своєї мети - розбудови соборної України.

Якщо діяльність радянських партизанів концентрувалася в основному на Лівобережжі, то збройні формування ОУН, насамперед Українська повстанська армія (виникла в жовтні 1942 р.), діяли на теренах Західної України.

На початковому етапі війни виступи в тилу ворога були нечисленними і неорганізованими.. Лише в другій половині 1942 р., коли було створено координаційний центр - Український штаб партизанського руху на чолі з генералом Т. Строкачем, радянський рух опору значно розширився і активізувався. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло вже 800 партизанських загонів і груп. Виникли великі партизанські загони і з'єднання під командуванням С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Попудренка, М. Наумова, П. Вершигори та ін. Партизани здійснювали диверсії на комунікаціях ворога, особливо залізницях, псували лінії зв'язку, підривали мости, поліцейські дільниці і військові комендатури, добували розвіддані для діючої армії, здійснювали рейди у ворожий тил (найвідоміший Карпатський рейд С. Ковпака). Особливу активність партизанський і підпільний рух проявив у 1943 році, коли ним в окупаційній зоні було підірвано близько 3700 ешелонів і майже півтори тисячі залізничних мостів. "Рейкова війна" стала однією з основних форм партизанської боротьби, яка завдавала відчутного удару ворогу, зриваючи постачання фронту. Недарма фашисти називали радянський партизанський рух "регулярним другим фронтом".

Складовою частиною руху опору у фашистському тилу, особливо у 1942 р., стали дії певної частини ОУН та Української повстанської армії (УПА).

Ефективність діяльності ОУН знижувалась її розколом у 1941 р. на дні частини - помірковане на чолі з А. Мельником (ОУН(м)) і радикальне, кероване С. Бандерою (ОУН(б)).

В жовтні 1942 р. ОУН(б) створила перші значні військові формування - УПА. В лютому 1943 р. бандерівці перейшли до збройної боротьби з німецькими окупантами, а в березні керівник ОУН(б) М. Лебедь дав наказ назвати ці збройні формування Українською повстанською армією. Загони отамана Бульби (Боровця), який ще влітку 1941 р. організував військове підпілля "Поліську січ" для боротьби з радянськими партизанами, поступово були приєднані до створюваної УПА. За зонами дії УПА поділялась на 4 групи УПА - Північ (Волинь і Полісся); УПА - Захід (Галичина, Буковина,Закарпаття і Закерзоння); УПА - Південь (Поділля), а також УПА - Схід, діяльність якої не вдалося організувати.

На початку жовтня 1944 р. територія УРСР була повністю очищена від окупантів, а наприкінці того ж місяця війська 4-го Українського фронту вибили ворога із Закарпаття. 28 жовтня щороку відзначається як День визволення України.

2 травня 1945 р. штурмом була взята столиця Німеччини Берлін, а 8 травня завершилась Велика Вітчизняна війна капітуляцією гітлерівської Німеччини. 9 травня було оголошено Днем Перемоги. 2 вересня 1945 р. капітулювала Японія. Цим завершилася Друга світова війна.

Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками було завершення об'єднання українських земель. Питання про повоєнні кордони України ставилось ще на Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях глав держав антигітлерівської коаліції: СРСР, США і Великобританії. Радянське керівництво, спираючись на перевагу, здобуту в результаті перемоги у Другій світовій і Великій Вітчизняній війні, рішуче домагалося встановлення кордону на так званій "лінії Керзона", що гарантувало об'єднання українських земель у складі УРСР і юридично закріплювало входження до України західних областей, у тому числі й тих, що перебували в її складі у 1939-Мрр.

У зв'язку з цим було підписано цілий ряд договорів із сусідніми з Україною державами про врегулювання післявоєнних кордонів: 29 червня 1945 - з Чехословаччиною про злиття Закарпаття з Радянською Україною; 10 лютого 1947 р. - радянсько-румунський договір, який юридично зафіксував кордони України в рамках радянсько-румунської угоді і від 28 червня 1940. 16 серпня 1945 р. було зафіксовано польсько-український кордон у договорі між СРСР і Польською Республікою, який мав проходити в основному по "лінії Керзона" з невеликими відхиленнями Проте уточнення цього кордону відбувалося і в наступні роки. Остаточно процес польсько-українського розмежування завершився в 1951 р. Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли до складу Української РСР.

26 квітня 1945р. Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією. Щонайменше 5,3 млн. осіб, або один із кожних шести мешканців України, загинули у Другій світовій і Вітчизняній війні. 2,4 млн. українців було вивезено на примусову працю" до Німеччини. Втрати України становили 40-44% загальних втрат. Матеріальні збитки в Україні оцінювались у 286 млрд. крб. (загальні збитки СРСР - 679 млрд., з яких 225 млрд. припадає на Росію, 75 - на Білорусію, 20 - на Латвію, 17 - на Литву, 16 - на Естонію).

Дата добавления: 2013-12-12