Поглиблена класифікація витрат в управлінському обліку

Збір та обробка інформації в управлінському обліку ведуться з метою задоволення потреб при вирішенні різних завдань. Залежно від поставлених завдань формуються й підходи до процедури збору та обробки інформації. Важливе місце в системі управлінського обліку посідає поняття витрат й їхня класифікація, що є одним з основних об'єктів управлінського обліку.

В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат має бути надання допомоги керівникові в ухваленні правильних, раціонально обґрунтованих рішень. Приймаючи рішення, менеджер повинен знати міру впливу витрат на рівень собівартості й рентабельності виробництва. Тому сутність процесу класифікації витрат — це відокремити ту частину витрат, на яку може вплинути керівник.

У сучасній економічній літературі більшість вітчизняних та зарубіжних вчених (С.Ф. Голов, К. Друрі) виділяють такі напрямки класифікації витрат:

1) оцінки запасів та визначення фінансових результатів:

- за економічними елементами та статтями витрат;

- вхідні та минулі витрати (вичерпні та невичерпні);

- витрати на продукцію та витрати періоду;

- прямі та непрямі;

- основні та накладні;

2) прийняття рішень і планування:

- релевантні та нерелевантні;

- постійні та змінні;

- маржинальні та середні;

- дійсні та можливі.

3) контроль за виконанням:

- контрольовані та неконтрольовані.

Розглянемо класифікацію витрат для визначення собівартості, оцінювання вартості запасів й отриманого прибутку.

Облік спільної суми витрат на виробництво організовують за економічними елементами витрат, а облік і калькуляція собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг – за статтями витрат.

Економічним елементом є однорідний вид витрат, який не можна розкласти на будь-які складові частини. За економічними елементами складають кошториси витрат. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» виділяють такі елементи витрат:

– матеріальні витрати (за мінусом вартості зворотних відходів);

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні потреби;

– амортизація основних фондів;

– інші витрати.

Для контролю за складом витрат за місцями їхнього здійснення необхідно знати не лише те, що витрачено в процесі виробництва, але й з якою метою ці витрати проведено, тобто враховувати витрати по напрямках, по відношенню до технологічного процесу. Такий облік дозволяє аналізувати собівартість за її складовими частинами та за деякими видами продукції, встановлювати обсяги витрат окремих структурних підрозділів. Вирішення цих завдань здійснюється за рахунок вживання класифікації витрат за статтями калькуляції. Перелік статей калькуляції, склад і методи розподілу за видами продукції визначаються відповідно до галузевих методичних рекомендацій, виходячи з особливостей технології й організації виробництва самим підприємством. Проте існує зразкова типова номенклатура статей витрат для різних виробництв:

1. Сировина і матеріали.

2. Купівельні вироби, напівфабрикати та послуги сторонніх організацій.

3. Зворотні відходи (віднімаються).

4. Паливо та енергія на технологічні цілі.

5. Транспортно-заготівельні витрати.

Усього: Матеріали

6. Основна заробітна плата виробничих робітників.

7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

8. Відрахування на соціальні потреби від заробітної плати.

9. Витрати на підготовку й освоєння виробництва.

10. Витрати на вміст та експлуатацію машин й устаткування.

11. Загальновиробничі витрати.

Усього: Цехова собівартість.

12.Загальногосподарські витрати.

13.Втрати від браку.

Усього: Виробнича собівартість.

14.Комерційні (позавиробничі) витрати.

Усього: Повна собівартість.

Витрати за статтями калькуляції ширші елементних, оскільки враховують характер і структуру виробництва, створюючи достатню базу для аналізу.

Дата добавления: 2013-12-12