Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Формування ціни та рентабельності продукції

Визначення цін реалізації та рентабельності продукції в умовах нової методології калькулювання й обліку собівартості продукції здійснюється з урахуванням місткості та кон’юнктури ринку, що складаються на плановий період, та законів й інших нормативних актів, що регулюють ринкові відносини.

Цінова політика підприємства на плановий період базується на таких основних напрямках:

- орієнтація на збільшення збуту;

- орієнтація на збільшення прибутку;

- орієнтація на утримання свого фактично існуючого сегмента ринку;

- орієнтація на утримання витрат і прибутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.

Завдання ціноутворення має відповідати загальним стратегічним та тактичним цілям підприємства. У кожному випадку підприємства повинні підходити до розв’язування цього завдання та ретельного вивченням чинників, які впливають на остаточне рішення щодо ціноутворення.

В умовах ринкової економіки базою формування ціни має бути нормативна (планова) собівартість (або кошторис) продукції з планової номенклатури, асортименту та нормативів за станом на початок планового періоду з використанням калькулювання витрат методом «величини покриття». Причому вихідна база характеризує рівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться про те, що ефекти від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановому періоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванні цін.

У харчовій промисловості, наприклад, є такі основні підходи до формування ціни на продукцію підприємств:

- встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці;

- використання інформації про ціни конкурентів;

- використання інформації про собівартість продукції;

- використання інформації про витрати підприємства.

Найпоширенішими методами встановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації про собівартість продукції та витрати підприємства. За такими методами ціна реалізованої продукції, яка планується, розраховується за формулою:

, (7.1)

де ЦР – ціна реалізації або відпускна ціна;

ЦО – оптова ціна;

АЗ – сума акцизного збору, в ціні продукції;

ПДВ – сума податку на додану вартість у ціні продукції.

Оптова ціна розраховується за формулою:

, (7.2)

 

де ВС – виробнича собівартість одиниці продукції, що визначається за даними звітних (планових) калькуляцій;

АВ – адміністративні витрати на одиницю продукції;

ВЗ – витрати на збут одиниці продукції;

П – сума прибутку на одиницю продукції.

Плановий розмір прибутку в оптовій ціні розраховується за формулою:

(7.3)

 

При цьому для визначення прибутку застосовується залишковий принцип, за яким покриваються всі витрати. Оптова ціна (ЦО) приймається як середньогалузева або ринкова, яка склалася у попередньому періоді.

За таким методом підприємство не враховує стратегічні та тактичні цілі відносно орієнтації у плановому періоді на збільшення прибутку, який є одночасно і об’єктом оподаткування.

З цією метою підприємство може встановлювати на плановий період рівень рентабельності реалізації або рентабельності виробництва (Р), який враховує прийняті орієнтири в ціновій політиці.

Ці показники розраховуються з використанням наступних формул:

(7.4)

 

(7.5)

 

або

(7.6)

 

(7.7)

 

Визначений рівень рентабельності реалізації або рентабельності виробництва приймається на плановий період як нормативний показник відповідно до бази розрахунку.

Виходячи з цього, плановий розмір прибутку в оптовій ціні реалізації визначається за формулою:

(7.8)

 

(7.9)

 

При цьому відповідні витрати коригуються за залишковим принципом, а саме:

(7.10)

 

(7.11)

 

Заплановані витрати коригуються до відповідних розрахункових витрат, які позначені у формулах 7.10 та 7.11 з підстрочним індексом.

Визначення суми акцизного збору та податку на додану вартість здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Коригування відповідних розрахункових витрат може бути здійснено методом побудови графіку беззбитковості виробництва відповідної продукції з урахуванням точки беззбитковості, планового обсягу виробництва та отриманого прибутку. Різниця між обсягом продукції, що реалізується, та прибутком визначає абсолютний розмір витрат.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Приклад 7.11 | Приклад 7.12
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-12; Просмотров: 452; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.