Характеристика методов получения ретроспективной информации

Классификация специфических педагогических методов исследования в физическом воспитании и спорте.

Понятие о методе исследования.

Деятельность человека в любой форме – научной, учебной, оздоровительной, тренировочной, воспитательной – определяется целым рядом факторов. Конечный результат зависит не только от того, кто действует, или на кого или на что направлена деятельность, а и от того, как происходит этот процесс, какие способы, приемы, средства при этом использовались. Это и есть проблема выбора метода.

Метод исследования – это совокупность приемов практического или теоретического усвоения педагогической деятельности; решение конкретных образовательных задач; комплекс интеллектуальных действий, логических процедур, при помощи которых педагогическая наука пытается найти истину, подтвердить или опротестовать ее.

Некоторые ученые называют научный метод – путь, при помощи которого достигается поставленная цель (Кохановский В.П.).

Основная функция метода – внутренняя организация и регулирование процесса познания или практического изменения действительности. Правильно подобранный метод дисциплинирует поиск истины, экономит силы и время исследователя, помогает избежать ошибки.

Методы исследования постоянно развиваются и совершенствуются под воздействием других наук и разных областей педагогической науки, теории и методики физического воспитания и спорта.

В педагогических исследованиях применяются преимущественно общенаучные методы (не один какой-то метод, а их комплекс).

Одним из главных требований педагогического исследования является надежность его положений и выводов, которая обеспечивается адекватными задачами, методами и надежными средствами сбора и обработки информации. При нарушении этих правил бесполезно ждать надежных результатов.

К самым распространенным специфическим педагогическим методам исследования в физическом воспитании и спорте, которые широко используются в практике научной работы и позволяют получить достоверные результаты относятся:

Методы оценки эффективности учебно-воспитательного процесса

Методы получения ретроспективной информации

Методы сбора и обработки поточной информации

Методы получения ретроспективной информации позволяют выявить, что было сделано по данной проблематике другими авторами, и выяснить, что осталось не изученным или малоизученным. Изучение научной и методической литературы, рукописей, архивных материалов, материалов на магнитных носителях, которых характеризуют историю и современное состояние объекта, который изучается, служит способом создания предварительного представления и исходной концепции о предмете исследования, его стороны и связи.

Работа с литературой начинается из составления списка работ, которые необходимо изучить, их перечня, научного описания. (перечень книг, учебников, учебных и учебно-методических пособий, монографии, журналы, статьи в сборниках научных и методических трудов, тезисы докладов на конференциях, рефераты, авторефераты, диссертации и т.д.) Чтобы охватить всю литературу по избранной проблематике необходимо пользоваться систематическим и алфавитными каталогами, справочно-библиографическими указателями, электронными каталогами, информацией о новой литературе.

Нужно завести карточки на каждый источник (можно в компьютере). Важно правильно указать автора или редактора книги, статьи и т.д. название и год издания, том, выпуск и номер издания; количество страниц в книге, страницу с которой взята цитата.

Для того чтобы познакомится с книгой нужно сначала прочитать аннотацию, введение, предисловие, заключение и просмотреть содержание источника. Полученная информация позволит определить способ обработки издания: глубокое изучение с конспектированием; выборочное изучение с выписками; общее ознакомление с аннотациями.

Иногда при анализе исследуемой проблемы наряду с печатными материалами используют рукописные и архивные материалы, в которых сохраняются отчеты, протоколы заседаний, акты проверок, стенограммы выступлений, доклады по вопросам исследуемой проблемы за определенный этап развития системы физического воспитания или спортивной тренировки.

Опрос о ретроспективных событиях, как и метод сбора поточной информации (ІІ группа), может проводится в таких формах: интервью (устный опрос); анкетирования (письменный опрос); беседы (многостороннее обсуждение поднятой проблемы); экспертный опрос и тестирование со стандартными формами оценки результатов опроса.

Бесіда – це метод одержання інформації шляхом двосторонньо­го або багатостороннього обговорення порушеної дослідником про­блеми, або окремих її аспектів. Вона передбачає одержання інформа­ції про явище, яке вивчається, в логічній формі від обстежуваної осо­би, членів групи, яка досліджується, та від оточуючих людей (батьків, педагогів, глядачів тощо). Наукова цінність методу полягає в контакті дослідника з учасниками дослідження, можливості одержа­ти інформацію оперативно й уточнювати її при необхідності в процесі дослідження. Всі учасники бесіди виступають активними сторона­ми.. Бесіди можуть бути формалізованими і неформалізованими. Формалізована бесіда передбачає стандартизовану постановку питань і реєстрацію відповідей на них, що дозволяє досліднику шви­дко групувати й аналізувати одержану інформацію.

Неформалізована бесіда проводиться за не жорстко стандартизованими питаннями, що дозволяє послідовно ставити додаткові питання, зважаючи на ситуацію, яка складається під час бесіди. В ході бесіди, зазвичай, досягається тісніший контакт між дослідником і респондентами, що сприяє одержанню повнішої і глибшої інформа­ції.

У практиці педагогічних досліджень вироблені певні правила ви­користання методу бесіди, а саме:

- обговорюють лише питання, безпосередньо пов'язані зпро­блемою, що досліджується;

- питання формулюють чітко і ясно, враховуючи рівень компетентності співрозмовника;

- підбирають і ставлять питання в зрозумілій формі, яка спону­кає респондентів давати розгорнуті відповіді;

- у процесі бесіди уникають некоректних питань, враховують стать, настрій, суб'єктивний стан співрозмовника;

- бесіду ведуть так, щоб співрозмовник бачив в особі дослідни­ка товариша, який проявляє щирий інтерес до його життя, думок і прагнень;

- бесіду не проводять квапливо або в збудженому стані;

- вибирають таке місце і час бесіди, щоб ніхто не заважав її проведенню;

- під час бесіди підтримують доброзичливий настрій, зазвичай, процес бесіди не протоколюють, але за необхідності роблять для себе помітки, які дозволяють після спілкування повно відтворити хід бесіди і запротоколювати її. В окремих випадках, зі згоди респондента, використовують магнітофон або диктофон.

В одних випадках мета бесіди може приховуватися від респонде­нта, оскільки так можна досягнути більшої достовірності даних, в інших – навпаки, спроба одержати об'єктивну інформацію за допомогою опосередкованих питань може викликати негативну, скептич­ну реакцію учасників бесіди. Особливо висока вірогідність подібної реакції у людей із завищеною самооцінкою. До більшої відвертості і щирості таких співрозмовників спонукає звернення про допомогу і підвищена зацікавленість дослідника в одержанні необхідної інфор­мації. Відвертість бесіди підвищується, якщо дослідник не робить записів.

Деякі автори (П.І. Образцов) розглядають цей метод як самостійний.

Недоліком цього методу є велика затрата часу на збір інформації, що звужує можливості його широкого використання. Здебільшого він використовується тоді, коли треба опитати небагато респондентів, які є, зазвичай, VІР-персонами.

Інтерв'ю — це метод одержання інформації шляхом усних відповідей респондентів, на систему питань, які усно ставляться дослідником; спеціальний вид цілеспрямованого спілкування з однією осо­бою або групою осіб.

В основі інтерв'ю лежить звичайна бесіда, яка відрізняється тим, що ролі співрозмовників закріплені і нормовані, а мета визначається задумом і завданнями дослідження.

За метою, яку прагне реалізувати дослідник, розрізняють інтерв'ю думок (оцінка явищ і подій) та документальне інтерв'ю, пов'язане з виявленням фактів.

Специфікаінтерв'ю полягає в тому, що дослідник завчасно визначає лише тему майбутньої бесіди й основні питання, на які хоче одержати відповіді. Всі необхідні дані, зазвичай, беруть з інформації, одержаної в процесі спілкування особи, що бере інтерв'ю з особою, що дає його. Успіх інтерв'ю, повнота і якість отриманої інформації залежить від характеру спілкування і взаєморозуміння сторін.

На відміну від анкетування, в якому спілкування сторін відбувається опосередковано за допомогою анкети, при проведенні інтерв'ю контакт здійснюється за допомогою інтерв'юера, який задає питання, передбачені програмою дослідження, організовує і спрямовує бесіду і респондентами та фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.

Остання обставини виявляє переваги інтерв'ю, його позитивні риси, головними з яких є:

— можливість враховувати рівень підготовки респондентів, визначати його ставлення до теми опитування або окремих її аспектів;

— зафіксувати інтонацію і міміку;

— можливість гнучко змінювати формулювання питань, враховуючи особистість респондента і зміст попередніх відповідей;

— можливість поставити додаткові (уточнюючі, контрольні, по­яснюючі тощо) питання;

— невимушена обстановка спілкування, що спонукає респондентів до щирих відповідей;

— інтерв'юер може спостерігати психологічні реакції співрозмовника і відповідно коректувати бесіду.

Недолікомметоду є велика трудомісткість роботи за незначної кількості опитаних респондентів, тому використовується він у тих же випадках, що й інтерв'ю.

Дата добавления: 2013-12-13