Поняття даного

Поняття даного.

2. Типи даних.

ü Цілі типи даних

ü Дійсні типи даних

ü Логічні типи даних

ü Символьний тип (char)

ü Рядкові типи

ü Вказівний тип

ü Текстовий тип

1. Константи
2. Скалярні змінні

5. Арифметичні вирази

1. Класифікація операцій
2. Арифметичні операції

ü Операції відношення

ü Логічні операції (правила виконання)

ü Порозрядні і зсувні операції

ü Рядкові операції

ü Операції над множинами

ü Операція узяття адреси

1. Стандартні числові функції.
2. Арифметичні типи.
3. Порядкові типи.

У математиці та фізиці дане – це числове значення деякої величини: шляху, швидкості, часу тощо. В інформатиці це поняття ширше. Дане тут може мати не лише числові значення. Ним може бути також текст, звук, картинка, фотографія чи фрагмент відеофільму.

Означення Під даним розуміють об’єкт – порцію інформації, що збе­рігається в пам’яті комп’ютера, має значення з деякої множини допустимих значень і над яким визначені допустимі операції.

Кожен об’єкт має атрибути, сукупність яких визначає тип даних. При цьому серед атрибутів завжди є основний, наприклад числовий, логічний, символьний та ін. Основний атрибут визначає, які операції можуть виконува­тися над цим класом даних. Наприклад, для даних числового типу можуть виконуватися арифметичні операції, а над логічними даними – логічні опе­рації. Крім основних атрибутів існують і інші. Наприклад, атрибутом чи­сельних даних може бути точність представлення даних.

Основною відмінністю мов програмування високого рівня є набір даних, який може оброблятися. Чим різноманітнішим є набір даних, тим ширшими є можливості певної мови програмування. Основним недоліком, наприклад, мови програмування Бейсик є обмежений набір даних.

Дане має ім’я, яке йому дає користувач під час створення програми. Ім’я є адресою цього даного в пам’яті комп’ютера.

Дані бувають сталі та змінні.

Стале дане не може змінити свого значення під час виконання програми. Прикладами сталих цілих даних є числа: 5, -10, 0, -1256.

Центральним поняттям у програмуванні є по­няття змінної. Змінні призначені для зберігання конкретних значень в оперативній пам’яті під час виконання програми. Змінна може набувати різних значень. Її значення змінюються у процесі виконання програми.

Фізичний зміст змінної: змінна – це поіменована ділянка оперативної пам’яті, куди комп’ютер записує або звідки читає дане. Змінна – це об’єкт, який містить поточне значення даних.

Змінна характеризується іменем, значенням, типом і розміром у байтах. Значення змінній надають командою присвоєння чи командою введення даних. Кількістьпотрібних змінних та їхні імена визначає користувач під час складання програми для розв’язування конкретної задачі. Ім’я (ідентифікатор) змінної використовується для звернен­ня до її поточного значення.

Означення Змінна, що використовується для представлення скалярних даних, нази­вається простою (скалярною) змінною.

Деякі мови програмування, наприклад мова Pascal, вимагають обов’язково­го явного описання змінних. Інші мови програмування, наприклад Basik, до­пускають неявний опис змінних, який ще називають описом за замовчуванням.

Явне описування вимагає визначення самим програмістом усіх атрибутів змінної (дійсні, цілі, текстові та ін.). Таке описання, як правило, йде на почат­ку програми, а при блочній структурі програми (такою є програма на мові Pascal) – на початку блоку.

При описі змінної необхідно вказати її тип. Тип змінної описує множину значень, які вона може приймати, і операції, які можуть бути над нею виконані, а також об’єм виділеної для неї оперативної пам’яті. Опис типу визначає ідентифікатор, що позначає цей тип.

Дата добавления: 2013-12-13