Перенапруг

План лекції

КОМУТАЦІЙНИХ ПЕРЕНАПРУГ

ЗАХИСТ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК ВІД НАВЕДЕНИХ ТА

ПЕРЕНАПРУГИ В ЕЛЕКТРИЧНИХ УСТАНОВКАХ.

1. Захист електроустановок від індукованих (наведених) перенапруг.

2. Захист сільських електричних мереж від атмосферних перенапруг.

Література: 1. с. 65-88, 202-204; 2 с.49-77,152; 3. ст. 200-221; 4 с. 209-232; 5 с. 308-325; 6. с. 284-300; 7 с.424-462; 8 с.154-158; 9 с.303-322.

1 Захист електроустановок від індукованих (наведених)

Для захисту електроустановок від індукованої перенапруги використовують іскрові проміжки, розрядники та обмежувачі перенапруги.

На повітряних лініях застосовують іскрові проміжки і трубчасті або вентильні розрядники. Еелектричну апаратуру підстанцій, трансформатори та електричні машини захищають вентильними розрядниками та обмежувачами перенапруги.

Як уже відмічалося вище, при грозових розрядах у провідниках, розміщених близько від місця удару блискавки, індукуються імпульси атмосферної перенапруги, які дуже швидко поширюються по лініях електропередачі, проходячи величезні відстані.

Електрична стійкість ізоляції залежить від тривалості дії напруги. При короткочасній дії ізоляція витримує значно більшу напругу, ніж при тривалій дії. В довідниках наводяться вольт-секундні характеристики ізоляції, які показують, протягом якого часу конструкція здатна витримувати без пробою або перекриття імпульс перенапруги заданої амплітуди. Рівень ізоляції повітряних ліній вищий від рівня ізоляції трансформаторів, електричних машин тощо. Тому ізоляцію трансформаторів та апаратури підстанцій треба захищати від набігаючих імпульсів перенапруги.

Оскільки захисний апарат відводить імпульс перенапруги в землю, він повинен мати меншу імпульсну пробивну напругу, ніж електричний апарат, що захищається. Вольт-секундні характеристики розрядника (2) та об’єкту що захищається (1) представлені на рисунку 10.1.

1 – об’єкту що захищається; 2 – розрядника.

Рисунок 10.1 – Вольт секундні характеристики

Дія грозозахисного апарата повинна бути короткочасною, щоб імпульс перенапруги відводився в землю раніше, ніж він досягне небезпечної амплітуди на ізоляції електричної апаратури. Після спрацювання грозозахисту залишкова напруга повинна бути незначною, щоб не виникло коротке замикання (навіть при силі струму блискавки в десятки кілоампер), а електрична дуга, що супроводжується струмом промислової частоти, повинна гаситись раніше, ніж спрацює релейний захист на вимикання апаратури.

При внутрішніх перенапругах і підвищенні напруги промислової частоти грозозахист не повинен спрацьовувати. Найпростішим грозозахисним апаратом є іскровий проміжок (рисунок 10.2), який використовують для захисту повітряних ліній від атмосферних перенапруг.

Він має вигляд двох стержнів (рогів), розміщених на певній відстані. Один з них приєднують до фазного проводу, а другий, через додатковий повітряний проміжок приєднується до контуру заземлення. При виникненні атмосферної перенапруги проміжки пробиваються і перенапруга відводиться в землю. Супровідний струм промислової частоти спричинює дугу, яка розтягується на рогах, внаслідок чого відбувається самогасіння дуги.

		провід ПЛ
	заземлення

Рисунок 10.2 – Роговий захисний іскровий проміжок

Окрім основного іскрового проміжку (рисунок 10.2) передбачено додатковий іскровий проміжок, який значно менший від основного. Він призначений для запобігання замикання на землю при перекритті основного проміжку (наприклад птахами).

Основні іскрові проміжки, при відсутності більш досконалих апаратів, можна використовувати в сільських електричних мережах напругою 6…35 кВ при незначних струмах короткого замикання.

При значних супровідних струмах самогасіння дуги на іскровому проміжку не забезпечується, тому у цьому випадку використовують більш досконалі апарати – трубчасті розрядники (рисунок 10.3).

Всередині трубки 1 розміщений стержневий електрод 2 з іскровим проміжком S ₁. Зовні плоский електрод 3 за допомогою електродотримача з’єднується через зовнішній іскровий проміжок S ₂ з проводом електричної лінії. Зовнішній іскровий проміжок S ₂ призначений для того щоб захистити корпус розрядника від руйнування струмами витоку.

а – схема внутрішнього та зовнішнього іскрових проміжків; б – будова розрядника

Рисунок 10.3 – Трубчастий розрядник

Оскільки трубку розрядника виготовляють з газогенеруючого діелектрика (фібра у розрядників РТФ і вініпласт у розрядників РТВ), після пробою проміжків під дією високої температури виділяється велика кількість газу, у трубці створюється високий тиск і відбувається інтенсивний викид іонізованих газів. Поздовжнє дуття сприяє гасінню дуги. При вихлопі покажчик 4 викидається, сигналізуючи про спрацювання розрядника.

Вибирають трубчасті розрядники за напругою лінії електропередачі, нижнім і верхнім граничними струмами к.з. при яких розрядник може працювати. Якщо супровідний струм менший за нижній граничний струм розрядника, то інтенсивність газовиділення буде недостатньою, недостатнім буде і тиск у трубці, гасіння дуги затягуватиметься, що може призвести до перегоряння розрядника. При надмірному супровідному струмі (більшому від верхнього граничного струму) газовиділення може бути настільки інтенсивним, що тиск у трубці розрядника перевищить її механічну міцність і вона розірветься.

В сільських електричних мережах перевірку здійснюють лише за нижнім граничним струмом. При монтажі розрядники треба розміщувати так, щоб внаслідок вихлопу іонізованих газів не виникали міжфазні короткі замикання і замикання на землю.

Після певної кількості спрацювань збільшується внутрішній діаметр трубки розрядника. При збільшенні його на 20...25 відсотків застосовувати розрядник забороняється. На даний час трубчасті розрядники в сільських електричних мережах практично не застосовуються.

При різких зростаннях і спадах потенціалу (крутому фронті імпульсів та їх зрізанні) виникають високочастотні затухаючі коливання з амплітудою, яка може бути небезпечною для ізоляції трансформаторів і електричних машин. Іскрові проміжки і трубчасті розрядники зрізують імпульс перенапруги і створюють круті спади потенціалів. Це створює додаткову загрозу ізоляції. Щоб забезпечити захист не лише від великих амплітуд перенапруги, а й від великих напруг на міжвитковій ізоляції внаслідок високочастотних затухаючих коливань, в трансформаторах використовують спеціальну нерезонуючу конструкцію обмотки і захист від атмосферної перенапруги здійснюють вентильними розрядниками (рисунок 10.4).

Рисунок 10.4 – Вентильний розрядник напругою 10 кВ

Колонка вентильних (вілітових) дисків 4 (рисунок 10.4) разом з блоком іскрових проміжків 3, що виконані у вигляді фігурних латунних шайб з прокладкою із міканіту, розміщується всередині фарфорового корпусу 5. Шайби і диски прижимаються між собою пружиною 2. Розрядник до струмопроводу приєднується вводом 1, а до заземлення – затискачем 6. Для збереження стабільності характеристики розрядника його корпус герметизований озоностійкою прокладкою і компаундом.

Основним елементом вентильного розрядника (рисунок 10.4) є вілітові диски 4 із карборунду (карбід кремнію – SiC). Диски мають нелінійну характеристику. При підвищеній напрузі їх опір малий і напруга спрацювання вентильного розрядника визначається лише електричною міцністю іскрових проміжків. Після пробою проміжків при значній напрузі опір дисків не перешкоджає стіканню індукованого заряду. Потім напруга зменшується до номінальної, опір дисків значно зростає і відсікає супроводжуючий струм. Дуга гасне.

Перенапруга відводиться в землю, але внаслідок нелінійності опору імпульс перенапруги не зрізується і не створюються круті спади потенціалів.

Випускаються вентильні (вілітові) розрядники типу РВС, РВМ, РВМГ, РВРД, РВО (полегшений). Для сільських електромереж випускають розрядники РВН-0,5 — для мереж низької напруги і РВО-10 – для високовольтних мереж напругою 10 кВ. Розрядники РВС працюють надійно лише при супроводжуючому струмі понад 100 А, а при струмах менше 70 А у них затягується гасіння дуги, при цьому краще використовувати розрядники РВО.

Опір пристрою заземлення розрядників всіх типів не повинен перевищувати 10 Ом при питомому опорі ґрунту r £ 100 Ом ∙ м, 15 Ом при r = 100 …500 Ом ∙ м та 20 Ом при r = 500…1000 Ом ∙ м.

На сьогодні вентильні розрядники не є ефективними і надійними апаратами для захисту від атмосферних і особливо від комутаційних перенапруг так як вони мають ряд недоліків. До цих недоліків можна віднести:

– наявність іскрових проміжків визначає високу імпульсну пробивну напругу, що не дозволяє використовувати вентильні розрядники для захисту обладнання від внутрішніх (комутаційних) перенапруг;

– присутність супроводжуючого струму промислової частоти при затуханні хвилі перенапруги викликає необхідність застосування резисторів із високим опором для гасіння цього струму, які в свою чергу визначають високу залишкову напругу розрядника;

– конструкція розрядника передбачає наявність повітряних пустот всередині фарфорового корпуса, що не виключає перекриття внутрішньої ізоляції і розривання розрядника.

Вентильні розрядники допустимо застосовувати лише для захисту обладнання від атмосферних наведених перенапруг.

Сучасним апаратом для захисту обладнання від внутрішніх і зовнішніх перенапруг є обмежувач перенапруги (рисунок 10.5).

Рисунок 10.5 – Нелінійні обмежувачі перенапруги

Обмежувачі перенапруги мають наступні переваги у порівнянні із вентильними розрядниками:

– глибокий рівень обмеження усіх видів імпульсних перенапруг;

– відсутність супроводжуючого струму після затухання хвилі перенапруги;

– безперервне підключення до мережі що захищається;

– простота конструкції та надійність експлуатації;

– малі габарити та вага.

Обмежувачі перенапруги (рисунок 10.5) – це розрядники без іскрових

проміжків у яких активна частина виготовлена із метало-оксидних нелінійних варисторів, які виготовляються за керамічними технологіями із окису цинку із додаванням незначної кількості окисів інших металів.

Колонка із набору варисторів розміщується поміж двома електродами і запресована в оболонку із спеціального атмосферостійкого полімеру.

В нормальному режимі роботи струм через обмежувач має ємнісний характер і становить десяті частки міліампера. При виникненні хвилі перенапруги варистори обмежувача переходять у провідний стан і обмежують подальше зростання напруги на виводах. При зниженні перенапруги, обмежувач повертається у непровідний стан.

В електричних мережах України на сьогодні широко застосовуються обмежувачі перенапруги серії ОПН/TEL (ОПН-КР/TEL, ОПН-РТ/TEL, ОПН-ВР/TEL та ін.).

Дата добавления: 2013-12-13