Догляд за бджолами восени

ЗИМІВЛЯ БДЖІЛ……………………………………………………..….…13

ЗБІРКА ГНІЗДА НА ЗИМУ……….…………………………………………7

ДОГЛЯД ЗА БДЖОЛАМИ ВОСЕНИ……..……………………………….2

Рис 1. Схема типового процесу прийняття стратегічних рішень (з урахуванням впливу на навколишнє середовище) на основі системного підходу

5. Виявлення результатів, наслідків за всіма можливи ми варіантами, вибір оптимального. З'ясовують усі мож ливі наслідки, перевіряють шляхи досягнення цілей та прямі і побічні результати, що виникають при проведені заходів. Для цього слід використовувати «ділові ігри», аналіз виробничо-господарських ситуацій, моделювання, ранжування природоохоронних заходів.

6. Вибір критеріїв оцінювання відповідності результа тів дій поставленим цілям з урахуванням вимог навко лишнього середовища. Тільки знаючи якісні властивості об'єкта, можна обрати критерії відповідності його стану поставленій меті. Багато недоліків управління пов'язані з тим, що критерії оцінки недостатні для всебічного опису явища, довкілля, недостатньо напрацьовані, немає досконалих методик, засобів вимірювальної техніки тощо.

7. Оцінювання відповідності результатів діяльності (перспективної моделі). На цьому етапі роблять висновок щодо корисності дій та імовірності досягнення результатів на основі екологічного аналізу.

8. Оцінювання та розрахунки очікуваних ефектів у ра зі практичної реалізації. На цьому етапі треба з'ясувати, який інтегрований ефект забезпечить корисна дія. Оцінка відповідності результатів дій поставленим цілям не може бути основним критерієм вибору оптимального варіанта, тому що при цьому не врахована невизначеність стану зов нішнього середовища. Для оцінювання сукупного ефекту використовують методи визначення економічної, природоохоронної, соціальної ефективності на основі даних виробничого аналізу (екологічного аудиту).

9. Порівняння альтернатив за очікуваними ефектами від їх реалізації та вибір оптимальної. У разі багатомірності системи цілей і критеріїв оцінки її спрощують, використовуючи методики комплексної оцінки діяльності.

10. Прийняття рішень і затвердження стратегічного плану розв'язання проблеми. На цьому етапі необхідно комплексно використовувати підготовку, досвід, знання, інтуїцію управляючого. Рішення формулюється у вигляді стратегічного плану, програми.

Поєднання системного господарського аналізу і структурного проектування формує методичну основу системного підходу.

Системний менеджмент виконує такі загальні управлінські функції: інноваційної діяльності, стратегічного планування, обліку, аналізування, мотивації, організації, контролювання. Провідними функціями екологічного управління є інноваційна діяльність і стратегічне планування або прогнозування.

Інноваційна діяльність задає підприємству динаміку і темпи розвитку, забезпечує його активну позицію на ринку попиту і пропозицій. Інноваційний екологічний менеджмент полягає в інтенсивному вдосконаленні управління через створення і впровадження науково-технічних новацій з урахуванням екологічних пріоритетів. Основними тенденціями розвитку інноваційного екологічного менеджменту є: підвищення значення і ефективності управлінської праці; підтримання і стимулювання проектів організаційних інновацій; раціоналізація інформаційного забезпечення системи управління; динамічність об'єктів управління; децентралізація управлінських функцій; екологізація промисловості, інвестиційної діяльності, науки і мислення людей.

Стратегічне планування (прогнозування) — це процес системного мислення і раціональних дій фахівців у конкретних умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ, систематичний і систематизований процес аналізу вірогідних ситуацій на шляху досягнення цілей підприємства.

Особливістю системного стратегічного планування є урахування взаємодії із зовнішнім середовищем. За системного планування заздалегідь визначаються проблеми, що можуть виникнути у майбутньому. Методологічною основою стратегічного планування є структурне моделювання, методи системного аналізу виробничої діяльності, економічні методи оцінок і аналізу, практичний досвід, міжнародні оцінки ситуацій та напрацювання, обмін інформацією.

На підприємство як первинний елемент природокористування поширюються закони і правила функціонування екосистем, їх ієрархічних взаємозв'язків і взаємодії, методи вирішення проблем. Отже, підприємство як суб'єкт ринкової системи змушене здійснювати свою діяльність за законами ринкової системи і законами екосистеми природокористування (законами екології): законом внутрішньої динамічної рівноваги; законом сукупної (сумісної) дії факторів; законом бумеранга; законом обмеженості природних ресурсів; правилом регіональної екологічної рівноваги та ін. Тому діяльність підприємства буде збалансованою за таких умов:

1) підприємство розглядається як складова загальної Діяльності людства у взаємозв'язку з навколишнім середовищем;

2) враховуються загальнодержавні природоохоронні інтереси через ринкові важелі: податки, мотиваційні стимули, прибутки, кредити, штрафи;

3) розвиток підприємства здійснюється з урахуванням сукупної взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів;

4) береться до уваги внутрішня динамічна рівновага технологічних, господарських, еколого-економічних систем;

5) ефективно діють системи і структури екоменеджменту, екологічні експертиза, аудит, сертифікація, маркетинг тощо;

6) регулярно здійснюється навчання, підвищення кваліфікації працівників;

7) впроваджуються і використовуються світові, загаль ноєвропейські державні екологічні стандарти, новітні спо соби виробництва, системи менеджменту якості, екологіч ного менеджменту та безпеки життєдіяльності.

Як правило, природоохоронна діяльність на підприємствах описується в екологічних паспортах, запроваджених 15-20 років тому. Однак сучасна ситуація докорінно змінилася, а саме: технологія виробництв, обробка сировини, потреби споживача зовсім інші; для виживання підприємства необхідні інвестиції, які здебільшого роблять конкуренти, що прагнуть заволодіти підприємством та експлуатувати його і навколишнє середовище, дбаючи лише про прибутки; державна підтримка незадовільна та недостатня для повної модернізації; домінують політичні, економічні, приватні інтереси щодо права власності на підприємство, територію тощо.

Щоб забезпечити екологічну рівновагу, відкриваючи нові підприємства або реконструюючи діючі, необхідно створити реальні законодавчі умови для становлення відносин за схемою: право на створення виробництва через обґрунтування доцільності будівництва (створення) підприємства à еколого-економічні показники функціонування à відрахування на соціальні, екологічні та інші потреби регіону à гарантії стабільності технологічних процесів та роботи всіх типів очисного устаткування à відповідність виробництва вимогам природоохоронного законодавства.

Законодавчі основи системного екологічного управління в України закладені в Конституції України, Законі Україні «Про охорону навколишнього природного середовища», «Водному кодексі» України, «Земельному кодексі» України, в екологічних програмах національного значення тощо. Реалізація законодавчих основ екологічного управління здійснюється через екологічні програми підприємств, галузей, регіонів, конкретні екологічні проекти відповідно до програмних заходів.

Засадами застосування системних принципів, методології системного підходу є світові екологічні стандарти, норми і природоохоронні законодавства держав. Екологічний менеджмент запроваджується на основі міжнародних стандартів ДСТУ ISO 14000. «Управління навколишнім природним середовищем». Дотримуватися стандартів цієї серії повинна будь-яка організація незалежно від масштабів, типу чи рівня, що зацікавлена у розробленні, впровадженні та вдосконаленні систем екологічного менеджменту та менеджменту якості. Стандарти ДСТУ ISO 14000 з точки зору системного підходу доповнюють один одного. Вони ґрунтуються на системній моделі екологічного управління з використанням системоутворюючих функцій планування, реалізації, контролювання, аналізу і вдосконалення системи управління.

Література

1. Аветисян Г.А., Черевко Ю.А. Пчеловодство. М.: Академия, 2001.

2. Кривцов Н.И., Лебедев В.И., Туников Г.М. Пчеловодство. М.: Колос, 2000.

Осінні роботи на пасіці починаються зазвичай раніше, ніж приходить осінь. Початок осені в бджільництві визначається кінцем взятку і бджолині сім'ї від весінньо-літнього активного періоду переходять до осінньо-зимового періоду спокою. У більшості районів країни медозбір закінчується в серпні. Зволікати ці роботи на пізніші терміни не можна. В цей час закладають основи для нормального життя бджіл в зимових умовах. Успіх зимівлі і продуктивність бджіл в наступному сезоні багато в чому залежить від своєчасності і якості виконання осінніх робіт.

За поганих умов зимівлі окремі бджолині сім'ї гинуть цілком, а багато які втрачають значну частину своїх бджіл, що призводить до їх ослаблення і вони довго не можуть набрати силу навесні. Чим сильніше будуть весною сім'ї, тим більше вони наростять працездатних і витривалих бджіл до медозбору і тим вище буде його рівень. От чому говорять: бджільницький рік починається не з весни, а з осені!

Успішна підготовка бджіл до зими складається з наступних основних етапів:

– осіння ревізія;

– своєчасне створення якісних кормових запасів;

– скорочення гнізд і інтенсивне нарощування сили бджолиних сімей;

– раціональна зборка гнізд;

– санітарно-профілактична і лікувальна обробка бджіл.

ОСІННЯ РЕВІЗІЯ І ІНТЕНСИВНЕ НАРОЩУВАННЯ СИЛИ БДЖОЛИНИХ СІМЕЙ

Проведення головної осінньої ревізії – одна з першочергових робіт наприкінці серпня початку вересня, коли з розплоду виведеться основна маса бджіл. Мета ревізії полягає в тому, щоб створити самі кращі умови в гніздах для посилення сімей і успішної їх зимівлі.

Проводять перевірку сімей після закінчення останнього продуктивного медозбору, коли бджолина сім'я почне збирати менше 1 кг нектару в день. Під час головної осінньої ревізії виконують наступні роботи:

– наявність матки і її якість;

– сила бджолиних сімей у вуличках;

– кількість розплоду в долях рамки;

– придатність стільників для зимівлі;

– кількість меду, що залишається, у бджіл.

Присутність матки в гнізді визначають по комірках з яйцями і личинками. Суцільний, без пропусків розплід свідчить про хорошу якість матки. Сім'ї з неплідними матками розформовують, з поганими – вибраковують.

Роєвий маточник з нормально прогризеним отвором внизу і декілька розгризених маточників вказують на те, що бджоли змінили матку шляхом «тихої зміни», хоча сім'я і не роїлася. Свищеві маточники свідчать про зміну матки, яка відбулася з вини бджоляра (загибель матки під час перевезення, при відборі медових рамок і т. д.). При втраті матки в центрі гнізда з'являється велика кількість трутнів (у благополучних сім'ях їх до цього часу не буває). Коли в гнізді не можуть виявити ні трутнів, ні матки, ставлять контрольний стільник.

Кількість розплоду враховують в перерахунку на повну гніздову рамку розміром 435X300 мм. У стандартних бджолиних сім'ях до вересня повинно бути не менше однієї рамки розплоду різного віку.

На підстав осінньої ревізії проводять вибраковку бджолиних сімей. Вибраковці підлягають сім'ї слабкі, малопродуктивні, хворі і з матками-трутівками. Вибраковують 10-15%, а іноді і 25% неблагополучних бджолиних сімей. Вибракувані сім'ї або знищують, або об'єднують по дві, три або чотири. Для відновлення планової кількості сімей бджіл на початку наступного сезону виписують з бджолорозведних господарств відповідну кількість пакетів бджіл або ранніх плідних маток.

Найбільш придатні стільники для зимівлі тільки світло-коричневі або коричневі. У гнізді бджолиної сім'ї залишають стільники з правильно відбудованими бджолиними комірками. Непридатні для зимівлі світлі (як найбільш теплопровідні), погано відбудовані, з комірками трутнів. Дефектні стільники з гнізда видаляють.

Результати перевірки бджолиних сімей записують в акт осінньої перевірки пасіки. Виправляють всі основні недоліки, виявлені в сім'ях; або виправляють в найближчі після ревізії дні, до збірки гнізд на зимівлю.

СВОЄЧАСНЕ СТВОРЕННЯ ЯКІСНИХ КОРМОВИХ ЗАПАСІВ

На кожну бджолину сім'ю, яка залишається в зиму, заготовляють кормів в такій кількість, щоб їх вистачило бджолам на осінь, зиму і весну до появи першого підтримуючого медозбору.

Згідно встановленим нормам, для кожної сім'ї повинне бути заготовлено в середньому 25 кг меду.

Існує залежність між медозбором і забезпеченістю бджіл кормами. На тих пасіках, де кормо-забезпеченість бджіл не менше 30 кг на кожну сім'ю бджіл, товарний медозбір в середньому за 3 роки склав по 64,7 кг від кожної сім'ї за сезон; там, де залишали від 21 до 25 кг, - по 40,6 кг і там, де кормові запаси не перевищували 20 кг - по 21,7 кг. Виходить, що кожний кілограм понадпланового кормового меду окупався п'ятьма кілограмами додатково одержаного меду.

Запаси кормуоцінюють зважуванням стільників або окомірного за зайнятою медом площею стільника. Соторамка розміром 435X300 мм, зайнята медом з обох боків, містить близько 4 кг, а соторамка розміром 435X230 мм – близько 3 кг меду.

Мед, що залишається в гніздах, повинен бути, принаймні, на 3/4 запечатаним. Мед, що залишився у відкритих комірках, поглинаючи вологу, може заграти і викликати у бджіл пронос. Незапечатаний корм може бути при пізній підгодівлі, оскільки в цей час бджоли не виділяють воску. Тому при поповненні кормових запасів потрібно закінчувати підгодівлю бджіл в серпні або в першій половині вересня.

Кращий час для заготівлі кормів бджолам на зиму – перша половина головного медозбору (липень). В таких стільниках мед, як правило, не містить паді і мало схильний до кристалізації.

Визначення якості меду. Кормовий, або фуражний, мед повинен бути квітковим, не містити домішки паді. Споживання меду паді викликає спрагу і отруєння бджіл, веде до переповнювання кишечників неперетравними залишками і закінчується проносом, а часто і загибеллю бджіл.

При виявленні в гніздах меду паді всі рамки, що містять його, слід прибрати, замінивши їх рамками з доброякісним медом, а за відсутності таких рамок підгодувати бджіл цукром або квітковим медом.

Мед паді і способи його визначення. Мед паді в чистому виді бджоли іноді не запечатують в стільниках. Він не має аромату, властивого квітковому меду, на смак швидше нагадує патоку, погано змішується із слиною і не відразу прилипає до язика, тому здається менш солодким, чим натуральний бджолиний мед.

Мед паді в більшості випадків буває темнокоричневого кольору і в порівнянні з квітковим медом здається густішим і тягучішим. У місцевостях, де бджоли не збирають меду з гречки, вересу і інших медоносів, що дають темний мед, мед паді різко відрізняється від квіткового при прогляданні стільників із запечатаним медом на світло.

Проте не завжди можна визначити мед паді по зовнішніх ознаках, тому при підозрі на падь проводять хімічний аналіз меду.

Відомо багато способів виявлення паді в меду. Бджоляру, що працює в сільській місцевості, можна рекомендувати найпростіші аналізи меду: вапняна і спиртна реакція.

Кожну окрему пробу меду для дослідження беруть скляною паличкою (а якщо її немає, то чистою, гладко обструганою дерев'яною паличкою) з комірок в різних місцях одного і того ж стільника. Узяті проби складають в чашку. Якщо в гнізді мед неоднорідний за кольором, тягучій і густині, з одного вулика слід узяти декілька проб.

Вапняна реакція. Одну об'ємну частку меду, розбавлену такою ж кількістю дестильованої води, збовтують в пробірці і додають дві частини вапняної води; отриманий розчин знову збовтують і нагрівають до кипіння.

Якщо мед був без паді, розчин не зміниться і залишиться прозорим. Якщо була падь, з'явиться помутніння або навіть пластівці бурого кольору, які осядуть на дно.

Вапняну воду можна приготувати самому. Для цього скляну банку заповнюють на 1/3 негашеним вапном, заливають доверху водою і добре перемішують. Коли вапно осяде на дно і розчин відстоїть, зверху збереться прозора рідина. Це і є вапняна вода.

Спиртна реакція. Так само, як і при вапняній реакції, мед і дестильовану воду в рівних об'ємах змішують в пробірці і додають 10 частин винного спирту міцністю 96°. Якщо мед був без паді, колір розчину не зміниться. Якщо в нім була падь, розчин помутніє і дасть пластівчастий осад, а молочно-білий колір – про великий її вміст.

Слід відмітити, що при спиртній реакції гречаний і вересовий мед також мутніє, хоча і не містить паді.

Практикою встановлено, що помірна по кількості підгодівля бджіл цукровим сиропом 50-60%-ний концентрації корисна для нарощування в зиму додаткової сили бджолиних сімей і зимівлі бджіл. Оптимальна норма підгодівлі, як встановлена бджолярами і підтверджена наукою складає 5 кг на сім'ю бджіл. Разом з тим заміна меду на цукрову підгодівлю дає економічний ефект за рахунок різниці цін на мед і цукор. Важливо провести поповнення кормів цукровим сиропом не пізніше за серпень.

Проте цукровим сиропом і цукровим тістом при годуванні бджіл зловживати не можна. Організм бджіл не отримує тієї кількості вітамінів, амінокислот і мінеральних речовин, які є в меді. Велике навантаження по переробці цукрового сиропу в мед сильно послаблює бджіл і укорочує їх життя.

Бджоляр зобов'язаний піклуватися про наявність в кормах білка, тобто перги. Відсутність його веде до припинення відкладання маткою яєць. В кожній бджолиній сім'ї повинне бути не менше двох пергових рамок, а в місцях, де немає ранньовесняних медоносів – до чотирьох.

СКОРОЧЕННЯ ГНІЗД І ІНТЕНСИВНЕ НАРОЩУВАННЯ СИЛИ БДЖОЛИНИХ СІМЕЙ

При скороченні з гнізд забираються будівельні рамки, стільники, в яких не виводився розплід, невідбудована вощина, а також стільники з великим числом комірок трутнів.

До південної сторони вулика, ближче до льотку, зосереджують якісні коричневі рамки з розплодом, медом і пергою. Темну і щойно відбудовану світлу сушу з розплодом ставлять до краю гнізда, щоб пізніше, після виходу розплоду, її можна було вилучити. Одну частину медових рамок з вулика тимчасово витягують, а іншу частину переставляють за діафрагму, а льоток скорочують.

Вечорами рамки поступово розпечатують, а там, де мед відкритий, зрізають верх комірок або заливають їх сиропом, щоб бджоли узяли з них мед.

Перетягуючи мед через діафрагму в гніздо, бджоли добре харчуються, а матка посилено відкладає яйця.

Якщо в середині серпня розплодом буде зайнята половина кожній з п'яти-шести рамок гнізда, то з нього вийде 2-2,4 кг бджіл. Вони-то і складуть основну масу сім'ї взимку.

Якщо запізнитися з підгодівлею, молоді бджоли не встигнуть облітатися і загинуть взимку. Бджолярі орієнтовно повинні знати, коли може бути останній обліт, і приблизно за 25 днів до цього терміну припинити заходи, спонукаючі осінню яйцекладку маток.

Основне завдання бджоляра в осінній період полягає в тому, щоб в зиму виростити сильні бджолині сім'ї, що покривають не менше 9-10 рамок гнізда.

Досвід роботи передових виробників показує, що чим більше йде в зиму молодих бджіл, Tим краще зимують сім'ї, менше витрачають корми і швидше розвиваються навесні. Сім'я, що займає 9-10 рамок, витрачає за зиму на одну рамку бджіл 1,0 кг корму, сім'я з 6-7 рамок – 1,3 кг, а сім'я в 4-5 рамок – 1,9 кг.

Літні бджоли, що працюють по збору нектару, живуть недовго і гинуть протягом осені і зими. Успішно зимують лише бджоли осіннього виводу. Отже, для благополучної зимівлі і весняного росту сімей бджіл необхідно нарощувати восени. Якщо в першій половині серпня бджоли накопичили менше двох повних рамок розплоду, то потрібно прийняти заходи по його збільшенню.

Для осіннього нарощування бджіл і підготовки в зиму сильних сімей практикують:

– спонукальну підгодівлю;

– маток-помічниць.

Збільшити кількість молодих бджіл в сім'ях можливо при наявності в сім'ї молодої матки, багатих запасах корму, придатних стільників і підтримуючого медозбору в природі.

Плодючість маток. Сім'ї з однорічними матками мають запечатаного розплоду приблизно на 40%, з дворічними матками – на 15% більше, ніж з матками у віці трьох років. Однорічних маток взимку гине 0,2%, дворічних – 2,9 і трехрічних – 10%, тому треба замінювати старих маток молодими. Кращий час для заміни – період головного медозбору, коли перерва в яйценосності маток не викликає істотної зміни в продуктивності сім'ї.

Підтримуючий медозбір. При показаннях контрольного вулика 100-300 г яйценосність маток збільшується на 50%, при підгодівлі бджіл цукром – на 30% в порівнянні з кількістю відкладених яєць в час коли немає медозбору. Забезпечити бджіл осіннім нектаром можна, якщо підвести пасіку до піздноквітучих медоносів (гречка, гірчиця, верес, бавовник, фацелія, доннік) або підгодовувати бджіл цукром.

Замість цукру можна використовувати маломедові рамки, які ставлять за діафрагму і через кожних 1-2 дні розкривати на них невеликі, розміром з долоню, ділянки меду і зволожуючі їх теплою водою.

Багаті запаси меду і перги. При нестачі меду у вуликах матки перестають відкладати яйця, а бджоли – вигодовувати розплід. Відсутність перги викликає у бджіл білкове голодування і дистрофію. Годування бджіл, що тільки що вийшли з комірки, пилком збільшує тривалість їх життя на 25-100%. Вітаміни не сприяють істотному збільшенню тривалості життя, але активно впливають на розвиток глоткових залоз. У вуликах восени повинно бути не менше 1 кг перги. Сім'ї, що отримували білковий корм восени, вирощують на 10-11% більше бджіл, чим сім'ї, які отримували тільки цукровий сироп. У цих сім'ях на 23-24% менше підмору.

У багатьох районах України осінню пилку в природі буває мало. Бджоляр повинен запасати пергові рамки, відбираючи їх з вуликів під час рясного цвітіння пилконосів. Під час головного медозбору пергові рамки ставлять в гнізда, щоб бджоли залили їх медом. Такі рамки добре зберігаються. Можна заготовлювати квітковий пилок у вигляді обніжжя, збираючи її пилкоуловлювачами. Зібраний пилок розсипають тонким шаром і підсушують при кімнатній температурі до такого стану, при якому здавлене пальцями обніжжя не розсипається. Їх змішують навпіл з цукровим піском і зберігають в емальованому або дерев'яному посуді в закритому виді.

За відсутності перги бджолам згодовують медово-цукрове тісто з білковими добавками.

Дата добавления: 2013-12-13