Навчання як умова розвитку

Для сучасної психолого-педагогічної науки проблема взаємозв’язку навчання й розвитку є одним із центральних методологічних питань. Правильне розв’язання питання про взаємовідношення цих двох наукових понять має велике значення не лише для психології, а й для педагогіки. Кожна концепція навчання, яку формулює педагог, включає в себе певну концепцію розвитку. Так само кожна концепція психічного розвитку, яку формулює психолог, має у собі й певну теорію навчання. В історії психологічної науки існували різні концепції психічного розвитку, які можна об’єднати в 4 групи:

1.Розвиток і навчання – незалежні процеси.

2.Навчання (научіння) і є розвиток, ці категорії синонімічні

3.Навчання надбудовується над розвитком у міру того, як дозрівання створює готовність до нього, воно – зовнішня умова розвитку як дозрівання, що реалізує спадково зумовлені особливості психіки.

4.Навчання йде попереду розвитку, просуваючи його далі й, викликаючи в ньому новоутворення. У педагогічній взаємодії дорослого з дитиною створюється зона її найближчого розвитку (Л.С.Виготський).

На визнанні провідної ролі навчання (й виховання) у психічному розвитку особистості базується сучасна психологічна теорія розвитку людини:

Психічний розвиток – послідовна, прогресуюча, хоча і з елементами регресу, в цілому незворотна кількісно-якісна й структурна зміна психіки живих істот. Психічний розвиток реалізується у формах філогенезу та онтогенезу. Послідовність періодів розвитку незворотна та передбачувана.

· Спільними для людини й тварини є наступні закони розвитку: закон циклічності; закон метаморфоз розвитку; закон нерівномірності розвитку; закон єдності процесів еволюції та інволюції

· Існують три основні закони розвитку особистості людини: закон побудови вищих психічних функцій; закон міжособистісного характеру розвитку всіх вищих психічних функцій, і закон інтеріоризації.

· Факторами психічного розвитку є: активність, спадковість і середовище.

· Механізми психічного розвитку базуються на таких принципах і категоріях: принцип стійкої динамічної нерівноваги як джерело розвитку системи психічного;принцип взаємодії тенденцій до збереження й змін (спадковості – змінності) як умова розвитку системи; принцип диференціації та інтеграції як критерій розвитку структури психіки.

· Процес психічного розвитку забезпечують такі його складові: періоди розвитку; соціальна ситуація розвитку; провідна діяльність періоду; кризи розвитку та його психологічні новоутворення.

· Відповідно до принципу єдності й діяльності основним психологічним засобом розвитку новоутворень психіки є діяльність дитини, організована дорослими в ході її виховання й навчання, зокрема, провідна діяльність (гра, навчання тощо).

· Провідна діяльність це спеціально організована дорослими діяльність, яка, за умови оволодіння нею дитиною, спричиняє найголовніші зміни у її психічній будові, розвиток психічних новоутворень особистості та виникнення її нових структурних елементів.

3.Основні лінії психічного розвитку в процесі навчання й виховання

Психічний розвиток дитини як її цілісний особистісний розвиток здійснюється одночасно за трьома лініями:

· особистісна сфера (розвиток соціальної поведінки, спрямованості, ціннісних орієнтацій, самосвідомості);

· психологічна структура та зміст діяльності (виникнення й розвиток цілей, мотивів діяльності й розвиток їхнього співвідношення, освоювання способів і засобів діяльності);

· пізнавальна сфера (становлення інтелекту, розвиток механізмів пізнавання).

Таким способом людський індивід розвивається відповідно як особистість, суб’єкт діяльності та суб’єкт пізнавання.

У ході організованого навчально-виховного процесу змінюються різні аспекти психічного устрою дитини: відбувається накопичування знань і уявлень учня, удосконалювання та зміна його способів і вмінь виконувати різноманітні дії, формуються нові установки й цінності, мотиви й інтереси, загальні якості особистості. В цілісному розвитку дитини як учня й вихованця необхідно виділяти три основні напрями прогресивних змін:

· розвиток знань і способів активності в ході навчання;

·.розвиток психологічних механізмів застосування засвоєних способів дій, насамперед таких узагальнених прийомів розумової діяльності, як абстрагування, порівняння, узагальнювання, аналіз, синтез і перенос, які проявляються в різних видах (навчальні предмети) і навіть типах діяльності;

·.розвиток загальних якостей особистості (особистісної спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості й мислення).

Оптимальними педагогічними умовами розвитку зазначених психологічних феноменів є умови розливального навчання. Основними педагогічними умовами психічного розвитку в межах такого навчання є такі положення:

· нові дії та способи дій подаються на основі навчальної задачі; новий зміст спеціально виділяється для дитини й моделюється в теоретично-узагальненій формі;

· засвоювання йде в узагальненій абстрактній формі;

· формування спрямованості дитини відбувається через виділення специфіки діяльності, через оцінку її особистості у зв’язку з виконанням діяльності.

Психолого-педагогічними домінантами такої системи навчання виступають:

· теоретичне мислення як наслідок засвоєння теоретичних знань і вмінь;

· творчість як ядро особистості; активна особистість, яка себе створює;

- рефлексія;

навчальна діяльність, що має складну будову.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Складіть власну логічну схему бази знань.яка б логічно визначала взаємозв’язок навчання й психічного розвитку.

2. Розкрийте сутність категорії навчання через порівняння з суміжними поняттями.

3. Дайте стислу характеристику сучасної теорії психічного розвитку.

4. Проаналізуйте існуючі у психологічній літературі підходи до мож­ливого співвідношення навчання й розвитку. За яких обставин навчання виступає умовою розвитку.

5. Відтворіть логіку розгортання основних ліній психічного розвитку людини в умовах шкільного навчання

Основна література:

3. Забродський М. М. Педагогічна психологія. К., 2000. С. 137— 178.

4. Зимняя И. А. Педагогическая психология. М., 1999. С. 19— 31.

Рекомендована література:

3. Педагогічна психологія / За ред. Л. М. Проколієнка, Д. Ф. Ніколенка. К., 1991-

4. Вікова та педагогічна психологія: Навч.посіб./О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська та ін. – К. Каравела, 2006 – 344с.

Лекція 4

Тема:Основні типи навчання та їх психологічні моделі

Дата добавления: 2013-12-13