Уявлення про мистецький твір. Теорії твору в мистецтвознавстві.

Література

План

Лекція № 5

Тема. Літературно-художній твір

1. Уявлення про мистецький твір. Теорії твору в мистецтвознавстві.

2. Структура літературно-художнього твору (концепція О. Потебні).

1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – К., 2001. – С. 116–251.

2. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. – К., 2003. – С. 137–207.

3. Іванишин В. Нариси з теорії літератури. – К., 2010.

4. Короткий тематичний літературознавчий словник. – Ч. 1, 4.

Твір – це спосіб буття будь-якого виду мистецтва; це окремий, завершений, цілісний духовний феномен («річ у собі»), який має образну природу і певне матеріальне вираження та здатний нести естетичне переживання.

Науковці природу твору потрактовують через 2 аспекти:

1) «зовнішній матеріальний об’єкт» (М. Бахтін), або артефакт (з лат. штучний мистецький витвір, мистецька реальність) – матеріальна оболонка твору;

2) естетичний об’єкт – та духовна субстанція, закріплена матеріалом, яка стає набутком реципієнта після сприйняття твору; засвоєна людиною естетична реальність твору.

Учений Я. Мукаржовський, представник Празького лінгвістичного гуртка, називав артефакт зовнішнім символом (знаком) естетичного об’єкта, стверджував, що артефакт закладає фундамент естетичності твору, оскільки форма першою впливає на реципієнта і або приваблює, або відштовхує його. Крім того, артефакт забезпечує стабільність твору, рівність його самому собі, адже завдяки матеріалу він мовби застигає, набуває єдино-конкретного і незмінного вираження (крім калейдоскопічної цілісності). Естетичний об’єкт натомість концентрує в собі сутність художнього твору (його мистецьку і суспільну вагу) й неоднаковою мірою «відкривається» різним реципієнтам.

Твір – це обов’язково оригінальний (не конвеєрний, не автоматичний) виріб, створений за участю творчого зусилля, розрахований на немеханічне, некорисливе сприймання через посередництво уяви реципієнта. Твір має автора-творця, а не ремісника, який виготовляє суспільно-корисні речі; він потребує замилування, вимагає піднесеного душевного настрою, здатності сприймання і судження від реципієнта.

Від давнини існує 2 концепції твору: органістична й технологічна.

Органістична (від слова – організм), або теорія мімезису стверджує, що твір подібний до істоти, тобто також є організмом, «живим» (Аристотель); він народжується, як дитя, відділяється від творця, як від матері (В. Бєлінський), живе, розвивається, функціонує у світі рівноправно і рівноцінно до інших об’єктів (Ф. Шеллінг), є одиницею реальності, образом-фактом дійсності.

За вченням органічної критики (А. Григор’єв), твір має певні стадії життя:

А) у свідомості автора: виникнення задуму, його розробка, виношування, активізація суспільного досвіду, життєвих вражень, пошуки форми і втілення задуманого, реалізація задуму, доопрацювання твору, шліфування тексту;

Б) у суспільстві: перше сприйняття, критика, інтерес, популярність, літературознавче осмислення.

За цим підходом, творчість – це один із проявів природи божественного, а митець – медіум (провідник, посередник), який сам є пасивним, але обраний вищою силою для створення «природи другого порядку» – духовного буття.

Технологічна (від слова техне – практика, праця), або теорія фантазії стверджує, що твір – породження суб’єктивно людське, результат творчого зусилля, практики, праці (техне), що передбачає вільний політ авторської фантазії, не пов'язаний виключно з матеріальним світом. А звідси твір – образ духовний, спрямований на перетворення людської реальності, зокрема створення противаги спотвореному людьми буттю, конструювання іншої реальності. Наголошується на вигадливості й майстерності митця, довершеності формо змісту твору.

Дата добавления: 2013-12-13