Період романського Середньовіччя

Класичною країною раннього середньовіччя, де панував романський стиль у культурі, прийнято вважати Францію. Середньовічний одяг, зокрема романського стилю, формується під впливом більше суворих, чим у Римі або Візантії, природно-кліматичних умов. Романський стиль простіше, суворіше й похмуріше, ніж одяг попередніх епох.

З'являються нові моральні і естетичні ідеали. Головним моральним боргом людини вважається збереження вірності й відданості своєму сеньйорові (панові) і захист своєї батьківщини від ворогів. Сила, витривалість і спритність - основні доблесті. Простота і брутальність військових вдач відбилися та у костюмі тієї епохи.

Романська мода вбрала в себе традиції костюма різних епох — від античності до Візантії. З античного одягу через Візантію в неї прийшов плащ, що захищає тіло,перейшла система соціальних розходжень у вигляді облямівки, вишивок і т.д. Облямівка була вже не тільки прикрасою й знаком відмінності, як це було у Візантії, але і «розділовою» деталлю: наприклад, рукави відділялися від плаття нашитою облямівкою. Романська мода прийняла і ніколи «варварські» штани.

Одяг і тканини виготовлялися звичайно в маєток феодала для нього самого або його родини. Тільки в XI в. з розвитком міст з'являються цехи по пошиттю одягу із лляних і вовняних тканин. Шовк був предметом розкоші і був доступний тільки багатим феодалам, що купували його у візантійських купців.

Костюм вищого стану шили із тканин яскравих квітів: синього, зеленого, пурпурного, а костюми простолюду — із тканин більше темних: сірих, коричневих. Одяг жовтого цвіту звичайно не носили, тому що він уважався цвітом зради і ненависті. Кожному цвіту надавали певного значення. Так, білий цвіт символізував чистоту, віру; чорний - скорбота, вірність; блакитний - ніжність і т.д. Одяг цілком червоного цвіту - цвіту крові - починаючи із середньовіччя носили кати.

Пропорції костюма повинні були підкреслювати мужність чоловіка і жіночність жінки, з'явилася потреба в створенні форм, що облягають, одягу. Тому в романському одязі матеріал зшивали швами, які оторочувалися тасьмою й тим самим зміцнювали — це в історії моди було новинкою. Все інше залишається по-старому.

У чоловічому одязі романської епохи позначається вплив лицарського захисного спорядження: форма й покрій верхнього одягу нагадували кольчугу.

Нижня й верхня туніка, каміза і котта (чоловіки і жінки надягали по декілька тунік, звичайно — по дві) у чоловічому одязі піднялися до колін і відкрили штани, заправлені у взуття. Штани минулого або довгими, до щиколотки, вузькими, але не облягають, або у вигляді панчохи-трико, що туго облягає ногу. Найбільш модними вважалися штани червоного цвіту. У холодну пору року носили безрукавні плащі, що доходили до самої землі й застібаються на правому плечі.

Фасони чоловічого й жіночого взуття дуже схожі: усі носять м'які черевики із тканини або кольорової шкіри без шнурків, застібок і твердої підошви. Уперше з'являється взуття з витягнутими мисками, що одержала широке поширення набагато пізніше. За формою взуття було однакової для правої і лівої ноги.

Головні убори являють собою в основному напівкруглі шапки або щось схоже на фрігійський ковпак або каптур. Чоловіка, як і в античний час, коротко підстрижені (навколо голови до мочок вух, попереду - чубчик) звичайно без вусів і бороди (вуси і борода - привілей світської і церковної знаті).

Входять у вживання рукавички та рукавиці.

У ранні періоди жінки носили одночасно дві туніки: нижню, довгими й широку, з довгими вузькими рукавами, і верхню, більше коротку, з короткими широкими рукавами. Кольорові смуги обробки, вишивки розташовувалися по горловині, низу виробу й низу рукавів.

Відповідно до ідеалів раннього середньовіччя гарної вважалася жінка висока, із золотавими локонами, темними, але не зрослими бровами, зеленими або блакитними очами, вузькою талією. Підкоряючись етикету, жінки ходили дрібними шажками, опустивши ока, злегка схиливши голову, уміло підхоплюючи й не волочачи по землі довге плаття.

У жіночому одязі сильніше, ніж у чоловічий, позначався вплив церкви, що вважала людське тіло гріховним. Жінки носили тільки бліо — глухі, закриті плаття (туніки), що ховають навіть ноги. Бічні овальні розрізи шнурувалися стрічками для облягання грудей і талії. Глухий, закритий комір. Лінія талії завищена жакетом (жипом). Довгий поділ спідниці підібраний збоку і попереду та зaдрапірований на животі.

Мода на драпірування була викликана тим пошаною, якою в той час користувалися вагітні жінки, - адже маси людей гинули в нескінченних війнах, від епідемій холери, чуми, і потрібно було поповнювати населення. Верхнім одягом жінкам служили довгі плащі-мантії яскравих розцвічень. Як підкладки плаща використовували звичайно тканину контрастного цвіту, наприклад, червоний плащ на зеленій підкладці, або хутро (горностай, бобер).

Оскільки майже постійно жінки ходили в головній накидці, вони не носили складних зачісок. Дівчини заплітали довгі коси, або підхоплювали розпущені волосся обручем навколо голови, дозволяючи їм вільно спадати по плечах, грудям і спині. Замужні жінки приховували волосся під головним убором. Звичайно жінки пов'язували хустка впритул до підборіддя й обмотували його навколо голови так, щоб один кінець падав на плече або груди.

Дата добавления: 2013-12-13