Селянство - хоронитель естетичних подань і традицій у народному костюмі

Після петровських указів російський дворянський і міський костюми піддалися європеїзації. Змінилися і естетичні подання про красу людини. Хоронителем же народного ідеалу і костюму залишалося російське селянство.

Трапецієподібний або прямий монументальний силует, основні види криючи, мальовниче декоративне й колірне рішення, головні убори Древньої Русі існували в селянському середовищі аж до XVIII - XIX ст.

У другій половині XIX - початку XX ст. селянський одяг починає зазнавати впливу від загальної, що виразилося спочатку у використанні фабричних тканин, обробки, головних уборів, взуття, а потім уже в зміні самих форм одягу.

Загальний характер російського народного костюма, що зложився в побуті багатьох поколінь, відповідав зовнішньому вигляду, способу життя й характеру праці народу.

Умови історичного розвитку починаючи з XII - XIII ст. визначили найбільш характерний поділ форм російського костюма на північний і південний. В XIII - XV ст. північні області (Вологда, Архангельськ, Великий Устюг, Новгород, Володимир і ін.) на відміну від південних не минулого розорені набігами кочівників. Тут інтенсивно розвивалися художні ремесла, процвітала зовнішня торгівля. Починаючи з XVIII в. Північ виявилася осторонь від промислових центрів, що розвиваються, і тому зберіг цілісність народного побуту й культури. Саме тому в російському костюмі Півночі національні риси знаходять своє глибоке відбиття й не випробовують іноземних впливів. Південний російський костюм (Рязань, Тула, Тамбов, Воронеж, Пенза, Орел, Курськ, Калуга й ін.) набагато більше різноманітна по формах одягу. Багаторазові переселення жителів через набіги кочівників, а потім у період утворення Московської держави, вплив сусідніх народів (українців, білорусів, народів Поволжя) обумовили більше часту зміну форм одягу й різноманіття її видів.

Крім найбільш загальних особливостей, що розділила форми північних і південного російських костюмів, окремі риси характеризують костюм кожної губернії, повіту і навіть села. Народний одяг розрізнявся за призначенням (буденна, святкова, весільна, жалобна), віку, родинному стану. Найчастіше знаками розходження були не покрій і вид одягу, а її кольоровість, кількість декору (вишитих і витканих візерунків), застосування шовкових, золотих і срібних ниток. Самої ошатної був одяг із червоної тканини. Поняття «червоний» і «гарний» були в народному поданні однозначні.

Дата добавления: 2013-12-13