Створення побутового костюма в 20-і роки

Червоноармійська форма

Одним з перших масових костюмів була червоноармійська форма. В 1918 р. створюється спеціальна комісія з вироблення форми РККА, що повідомляє конкурс на кращі зразки військового одягу. У конкурсі взяли участь художники-живописці В. Васнецов, Б. Кустодиев і інші, які використовували у своїх творчих пошуках російський історичний костюм. Через рік проекти нової форми були затверджені: шолом, шинель, сорочка, шкіряні постоли. Як у конструктивному, так і в декоративному рішенні автори ескізів ішли від російського каптана і сорочки. Стародавні мотиви обробки петлицями сполучалися із символічним червоним кольором обшлагів, коміра й зірки на шоломі (рис.16.1). Шолом також повторював давньоруську форму шолома з бармицей. Його історична і національна основа, підкресливши героїзм і романтику образа, незабаром одержала сучасне бойове ім'я будьонівки і проіснувала аж до початку Великої Вітчизняної війни.

Рис. 16.1.

Звертання до традиційних форм російського національного костюма, використання його конструктивності, простоти, виразності декоративного рішення характеризують і роботу зі створення цивільного побутового костюма. Така робота початку здійснюватися вже в 1919 р., коли при художньо-виробничому підвідділі ІЗО Наркомпроса з ініціативи Н. Ламанової були створені «Майстерні сучасного костюма». Це була перша в Радянській Республіці творча експериментальна лабораторія нових форм одягу. У її роботі взяли участь такі видатні художники, як В. Мухіна, Н. Ламанова, Н. Макарова. Трохи пізніше, в 1923 р., створюється «Центр по становленню нового радянського костюма», перейменований потім в «Ательє мод», і інші творчі центри по створенню нового радянського костюма.

Основоположницею його заслужено вважають Надію Петрівну Ламанову. Її творча діяльність почалася наприкінці минулого століття й тривала в радянські роки. Чудовою особливістю, що відрізняла її від інших майстрів костюма, було вміння погоджувати форму костюма з образом людини, не тільки із зовнішніми, але та із внутрішніми його якостями: характером, темпераментом, манерою триматися.

Девізом творчості художників-модельєрів і в наші дні є знаменита формула Н. Ламановоі: призначення, образ, тканина. Багато її моделей виконувалися із тканини кустарного виготовлення за мотивами російського народного костюма (рис. 16.2).

Художниця розвиває народну традицію - підкреслювати конструкцію декоративними прийомами, робити її центром ідейної і художньої виразності виробу.

Рис. 16.2

Моделі Н. Ламанової і В. Мухіної, експоновані на Всесвітній виставці в Парижу в 1925 р., одержали вищі нагороди Гранів при за національну самобутність у сполученні із сучасним модним напрямком. Кожна модель була доповнена головним убором, сумкою, прикрасами, виконаними з мотузки, шнура, соломи, що вишив полотна, намистом з раковин і камінчиків.

Н. Ламанова заклала основи радянського моделювання, створила своєрідний творчий напрямок, з яким зв'язані імена видатного радянського скульптора В. Мухіній, фахівця прикладного мистецтва Е. Прібильскої, талановитих художниць А. Екстер, Н. Макарової, Ф. Гореленкової. За своїм призначенням, ідейному змісту, формам і застосовуваним тканинам створені ними костюми протиставлялися костюмам непманів, що наслідують західній моді.

Характерної для 20-х рр. є постановка питання про так званий спецодяг, під якою малися на увазі різні види професійних костюмів і спортивна форма.

Художники 20-х рр. запропонували різні варіанти виробничих костюмів для хірургів, пілотів, пожежних, будівельників, продавців. Серед них багато комбінезонів з кишенями, із застібками-блискавками, що існують і в наші дні.

Дата добавления: 2013-12-13