Методичні вказівки до вивчення теми

ТЕМА 6. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.

На стійкість підприємства впливають різні фактори:

- стан підприємства на товарному ринку;

- виробництво дешевої продукції, що користується попитом;

- потенціал у діловому співробітництві;

- ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

- наявність платоспроможних дебіторів;

- ефективність господарських і фінансових операцій та ін. Залежно від впливу різних факторів можна виділити такі види стійкості.

Внутрішня стійкість - це загальний фінансовий стан підприємства, при

якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі досягнення такої стійкості лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів.

Загальна стійкість - досягається рухом грошових потоків, що забезпечу­ють постійне перевищення надходження доходів над їхніми витратами.

Фінансова стійкість - визначається стабільним перевищенням доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і без­перебійний процес виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

При проведенні аналізу головна увага приділяється внутрішнім факто­рам, що залежать від діяльності підприємства, на який воно має можливість впливати, коректувати їхній вплив і у визначеній мірі управляти ними.

Розглянемо основні внутрішні фактори.

Стійкість підприємства насамперед залежить від складу і структури про­дукції, що випускається, і послуг, що робляться, у нерозривному зв'язку з витра­тами виробництва. Причому важливе співвідношення між постійними і змінними витратами.

Іншим важливим фактором фінансової стійкості підприємства є опти­мальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії уп­равління ними. Мистецтво управління поточними активами полягає втому, щоб тримати на рахунках підприємства лише мінімально необхідну суму ліквідних кошів, яка потрібна для поточної оперативної діяльності.

Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед при­бутку, тим спокійніше воно може себе почувати. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, а й структура її розподілу, особливо та част­ка, що спрямовується на розвиток виробництва.

Великий вплив на фінансову стійкість підприємства здійснюють засоби, які додатково мобілізуються на ринку позикових капіталів. Чим більше за­собів може залучити підприємство, тим вищі його фінансові можливості. Од­нак зростає і фінансовий ризик - чи здатне буде підприємство своєчасно розплачуватися зі своїми кредиторами.

Крім того, до внутрішніх факторів слід віднести компетенцію і про­фесіоналізм менеджерів підприємства, їх уміння враховувати зміни внутрішньо­го і зовнішнього середовища.

До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарюван­ня, сучасну техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову, кредитну політику уряду, законодавчі акти з контро­лю за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки, систему цінностей у суспільстві та ін.

Впливати на ці фактори підприємство не в змозі, воно лише може адап­туватися до їхнього впливу.

Економічною сутністю фінансової стійкості підприємства є забезпе­ченість його запасів і витрат різними видами джерел фінансування.

Вартість запасів і витрат (ЗВ) відображена в другому розділі активу балан­су. Кількісне значення цього показника визначається сумуванням даних по таких балансових рядках:

ряд.100+ряд.110+ряд.120+ряд.130+ряд.140.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних активів (запасів і витрат) використовується кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (К_влок):

Перший спосіб.

К_влок =Власний капітал — Необоротні активи =ІП — ІА=ряд.380 — ряд.080. (6.1)

Другий спосіб.

(ІІА + IIІА) - (ІІП + ІІІП + ІVП + VП) = (ряд.260 +ряд.270) -(ряд430 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630.

2. Наявність власного капіталу і довгострокових зобов'язань для формуван­ня запасів і витрат - К_влдз (функціонуючий капітал):

К_влдз = Власний капітал + Довгострокові зобов'язання — Необоротні активи = ІП +ІІІП - ІА = ряд. 380 +

+ряд.480 - ряд.080. (6.2)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (К_заг):

К_заг= Власний капітал + Довгострокові зобов'язання + Короткострокові кредити — Необоротні активи = ІП +ІІІП + ряд. 500 – ІА = ряд. 380 + ряд. 480 + ряд. 500 – ряд. 080. (6.3)

Цим трьом показникам наявності джерел формування запасів та витрат відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формуван­ня.

1. Надлишок (+) або нестача (—) власних оборотних коштів (∆Квл.о.к) для формування запасів і витрат:

∆Квл.о.к= Квл.о.к - ЗВ, (6.4)

де ЗВ - запаси і витрати (сума рядків з 100 по 140 ф.1).

2. Надлишок (+) або нестача (-)власного капіталу і довгострокових зо­бов'язань для формування запасів і витрат (∆К_вл._дз):

∆К_вл._дз=К_вл._дз-ЗВ. (6.5)

3. Надлишок (+) або нестача (—) загальної величини основних джерел фор­мування запасів і витрат ( ∆ К_заг ):

∆ К_заг = К_заг-ЗВ. (6.6)

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

S(K)	=		1, якщо К>0
0, якщо К<0

(6.7)

Розрахунки наведених показників дають можливість класифікувати підприємства за ступенем їхньої фінансової стійкості. Можливі чотири типи ситуацій.

1. Абсолютна фінансова стійкість (трикомпонентний показник даного типу фінансової стійкості має вигляд S = {1,1,1}):

ЗВ < К_вл.о.к (6.8)

Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і вит­рати підприємства покриваються власними оборотними коштами і під­приємство не залежить від зовнішніх кредиторів, але така ситуація зустрі­чається вкрай рідко. Більше того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво підприємства не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела фінансування для ос­новної діяльності.

2. Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості S={0,1,1}):

ЗB<K_вл.дз. (6.9)

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгострокові позикові засоби. Такий тип фінансування з погляду фінансового менеджменту є «нормальним» і для підприємства - найбільш бажаним. При даній ситуації гарантується платос­проможність підприємства.

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості S ={0,0,1}):

ЗВ=Краг+Дтд (6.10)

де Д _тд - тимчасово вільні джерела.

Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел фінансування запасів і витрат і пов'язана з порушенням його плато­спроможності. Проте зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань підприємства за рахунок залучен­ня тимчасово вільних джерел (скорочення дебіторської заборгованості, при­скорення оборотності запасів, прострочену кредиторську заборгованість та ін.).

Фінансова стійкість у такій ситуації вважається припустимою, якщо ве­личина короткострокових кредитів і позикових засобів, які залучаються для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих за­пасів, готової продукції і товарів, тобто якщо виконуються умови:

- виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і залученим засобам, що беруть участь у формуванні запасів і витрат;

- вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових і довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не виконуються, то фінансова стійкість є передкризовою.

4. Кризовий фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості 5= {0,0,0}).

У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства, тобто маючи кредити і позики, які не погашені своєчасно, прострочену дебіторську і кредиторську заборгованість, запаси і витрати не забезпечуються джере­лами їхнього формування:

ЗВ<К_заг+Д_тд. (6.11)

Таблиця 6.1 Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Показник	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійкий стан	Кризовий стан
∆Квл.о.к=Квл.о.к-ЗВ	Квл.о.к≥0	Квл.о.к<0	Квл.о.к<0	Квл.о.к<0
∆Квл.дз=Квл.дз-ЗВ	Квл.дз≥0	Квл.дз≥0	Квл.дз<0	Квл.дз<0
∆Кзаг=Кзаг-ЗВ	Кзаг≥0	Кзаг≥0	Кзаг≥0	Кpаг<0

Наступний крок - це аналіз причин зміни власних оборотних коштів.

Наведені показники належать до розряду абсолютних показників фінан­сової стійкості. Далі необхідно розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості підприємства.

Розраховані фактичні коефіцієнти за звітний період порівнюють з нор­мою, з їхнім значенням за попередній період, з показниками аналогічних підприємств і тим самим виявляють реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони підприємства.

Усі відносні показники фінансової стійкості можна розділити на дві групи:

коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підпри­ємства з позицій структури джерел засобів;

коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування.

Серед коефіцієнтів капіталізації доцільно розрахувати такі:

1. Коефіцієнт автономії К_авт (або коефіцієнт фінансової незалежності, або коефіцієнт концентрації власного капіталу):

Кавт	=	Власний капітал	=	ряд. 380 ф. 1	≥	0,5
Валюта балансу	ряд. 640 ф. 1

(6.12)

Цей коефіцієнт характеризує частку власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення коефіцієнта ав­тономії, тим підприємство фінансово стійкіше, стабільніше і незалежніше від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності К_зал (або коефіцієнт концентрації позикового капіталу):

Кзал	=	Позиковий капітал	=	ряд. 430+ ряд. 480+ ряд. 620+ ряд. 630 ф. 1	≤	0,5
Валюта балансу	ряд. 640 ф. 1

(6.13)

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії:

Кзал=1/Кавт (6.14)

Економісти пропонують також інший варіант розрахунку даного ко­ефіцієнта:

Кзал	=	Валюта балансу	=	ряд. 640 ф. 1	=	1/Кавт
Власний капітал	ряд. 380 ф. 1

(6.15)

Добуток коефіцієнтів Кавт і Кзал дорівнює одиниці і характеризує част­ку залучених коштів у загальній сумі засобів фінансування. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення наближається до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) (або фінансового лівериджу) по­казує співвідношення позикових і власних засобів:

Кфр	=	Позиковий капітал	=	ряд. 430+ ряд. 480+ ряд. 620+ ряд. 630 ф. 1	≤	0,5
Власний капітал	ряд. 380 ф. 1

(6.16)

Даний коефіцієнт має досить просту інтерпретацію: його значення, якщо воно дорівнює, наприклад 0,2, означає, що на кожну 1 грн. власних засобів, вкладених в активи підприємства, 20 к. приходиться на позикові. Чим більше значення показника, тим вищий ризик акціонерів, тому що у випадку неви­конання зобов'язань зростає можливість банкрутства підприємства.

Критичне значення коефіцієнта дорівнює 1.

4. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними ко­штами (К₃₀₃):

Кзоз	=	Власні оборотні кошти	=	ряд. 380-ряд.080 ф. 1	≥	0,1
Оборотні активи	ряд.260+ряд.210 ф. 1

(6.17)

Характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотни­ми засобами, які необхідні для фінансової стійкості.

Дата добавления: 2013-12-13