Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Детермінанти жіночої злочинності


Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Особливості зовнішнього прояву жіночої злочинності викликали різного роду її теоретичні обґрунтування. В історичному плані ці теорії можна розподілити на: моралістичні, антропологічні (біологіч­ні) і соціологічні. Дві перші були поширені у минулі століття, а нині домінує остання.

Моралістична теорія виходить з того, що жінка з часів Єви здатна на будь-які злочини. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інститоріс писали у "Молоті відьом" (XV ст.), що через брак розуму жін­ки швидше за чоловіків відступають від віри. Тому немає нічого див­ного у тому, що серед жінок так багато відьом.

Антропологічна (біологічна) теорія причину неповноціннос­ті жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ломброзо у своєму творі "Жінка злодійка і повія" (кінець XIX ст.) писав, що "у жінки, при порівнянні з чоловіком, помічається відповідний дитині недороз­виток". Звідси він робив висновок, що жінка більше схильна до зло­чинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів він відносив і проституцію).

Соціологічна теорія визнає примат соціальних факторів у де­термінації злочинності. Це повною мірою стосується і жіночої зло­чинності, хоча певні біологічні чинники, властиві жінкам, не можна відкидати при розгляді цього питання. Саме соціальні фактори, у першу чергу, визначають відмінності між жіночою і чоловічою зло­чинністю. І справа тут не" у переважаючій буцімто духовності жінок. Йдеться щодо різниці, яка історично склалася у соціальних ролях жінок і чоловіків, що звичайно ж відбивається на особливостях їх поведінки, в тому числі кримінальної. Характерний для XX століття процес емансипації жінок поруч з позитивними мав і негативний бік. Жінки все більше оволодівають чоловічими професіями (армія, поліція, політика, спорт тощо), у зв'язку з чим не можуть (або й не Хочуть) займатися тільки домашнім господарством та вихованням дітей.

Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої пси­хології, що й штовхає певну їх частину до "чоловічих" злочинів (убивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайства, грабежів, розбоїв тощо). Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх частку в посадових, господарських та майнових злочинах. Поява су­то чоловічих рис у характері жінок спричинює їх потяг до безладно­го статевого життя, паління, надмірного вживання алкоголю. Кожна десята злочинниця залежна від наркотиків, а п'ята — від алкоголю. Це значно швидше, ніж у чоловіків, сприяє соціально-психологічній деградації їх особи; як наслідок, становлення на шлях злочинності та проституції. Так, майже40 % злочинів вчиняється жінками у нетверезому стані, 3 % жінок були при цьому організаторами зґвал­тувань неповнолітніх.



Водночас вольові якості пересічної жінки значно м'якші, вона швидше піддається навіюванню, що нерідко дозволяє чоловікам-зло­чинцям з її оточення втягувати жінку до злочинної діяльності, особ­ливо якщо це стосується інтересів подружжя, коханця. При вчинен­ні посягань на власність жінки здебільшого виправдовуються тим, що "всі так роблять", і "жити хочеться не гірше, ніж інші". Для жі­нок, які вчиняють крадіжки й шахрайство, характерне небажання чесно працювати, у них неорганізований побут, вони ведуть безлад­не статеве життя. Останнє, як і проституція, тісно пов'язане з жіно­чою злочинністю взагалі.

Криміногенним фактором є також конфлікти у родині. Їх зрос­танню сприяє зайнятість жінки у суспільному виробництві. З одного боку, це прояв емансипаційної хвилі, а з іншого, — необхідності під­тримання життєздатності сім'ї, яку не може забезпечити матеріаль­но чоловік, не кажучи вже про випадки, коли він взагалі відсутній. Це відбувається на фоні саморуйнуючої поведінки (алкоголь, нарко­тики тощо) одного чи обох подружжя, а нерідко й дітей. У сімейних конфліктах спостерігається підвищення активності саме жінок, їх поведінка часто-густо набуває провокуючого характеру або вони ви­ступають як "рівноправні" учасники конфлікту з непередбаченими наслідками щодо того, хто в кінцевому підсумку стане злочинцем, а хто — жертвою. Кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому ґрунті вчиняється жінкою безпосередньо чи на її замовлення. По­частішали непорозуміння між матерями і дітьми, які доходять до по­боїв і мордувань, відмов у годуванні, вигнання з дому, а то й вбивст­ва. Так, жителька м. Макіївки втопила у озері трьох своїх дітей за­ради того, щоб залишитися з коханцем.

Зазначимо, що подібні негативні явища спостерігаються на фоні подальшого зростання конфліктності та агресивності у суспільстві в цілому, бездуховності та небаченого раніше матеріального розшару­вання людей. Все це призводить до збільшення кількості жінок, які мають так званий психологічний тип "контініо", коли особа постій­но заряджена на конфлікт, негативно ставиться до інших, не має до них ані жалю, ні поваги. На жаль, такими людьми для жінки є, як правило, її чоловік, співжитель, батьки, діти. Так, 16-річна Ш. нена­виділа свою матір, яка постійно дорікала їй у зв'язку з розпусною поведінкою. Засвоївши погляди хижацької моралі, Ш. підмовила двох 15-річних хлопчиків убити матір, аби потім продати квартиру і поділити гроші, що ті й зробили.

Розглянемо також деякі біологічні чинники, які можуть нега­тивно впливати на психіку жінки, що призводить до протиправної поведінки. В їх числі назвемо: 1) фази менструального циклу; 2) пе­ріод вагітності й післяпологовий період; 3) період клімаксу. Очевид­но, що ніякі соціальні фактори не можуть усунути передменструальне напруження, коли загострюється емоційний стан жінки; хворобливого стану психіки (реактивний стан, галюцинації) у період вагітності і після пологів (адже недаремно законодавець розглядає-вчинення злочину жінкою у стані вагітності як пом'якшуючу відпо­відальність обставину) або клімактеріологічних змін у психіці жінки;(скажімо, маячіння, ревнощі). Все це треба враховувати, аналізую­чи злочинну поведінку жінок.

У світовій художній та науковій літературі набула, як нам зда­ється, зайвого розповсюдження думка про особливу мстивість жі­нок, які кохали чоловіка і були ним зраджені. Певні історичні приклади цьому є, і все ж не можна сказати, що такі факти мають скіль­ки-небудь загальний характер. Йдеться про так званий комплекс Медеї, назва якого пішла від п'єси стародавнього грецького драма­турга Еврипіда "Медея" (431 р. до н. е.). Дочка Колхідського царя Медея, закохалась у ватажка грецького загону Ясона, який прибув за золотим руном. Заради Ясона вона зраджує батька, через смерть свого брата здобуває руно і тікає з коханим. Але Ясон через деякий час кидає її, щоб одружитися з дочкою царя Коринфу. Медея помстилася — вбила царя і його доньку, а згодом — і своїх двох синів від Ясона. Останній залишився жебраком до кінця своїх днів.

Деякі акцентуйовані жінки з істеричними реакціями іноді вважа­ють своїх чоловіків (чи коханців) своєю власністю. Зрада тягне їх до помсти злочинними способами. І все ж більшість таких жінок вихо­ваність та страх відповідальності відвертають від злочину. Водночас, навіть одиничні "медеївські" прояви дістають широкого розголосу, чого не можна сказати про аналогічні злочини, вчинені чоловіками.

В індивідуальній профілактичній роботі слід пам'ятати, що пси­хіка чоловіків більш раціональна і значно швидше може переключа­тися на інших осіб і події. Жінки ж частіше зосереджуються на хво­робливих станах, пов'язаних з особистими стосунками. Ось чому не можна від них відмахуватись, особливо коли жінка сама звертаєть­ся за допомогою.

Серед інших синдромів, які можуть мати вихід у злочин, можна назвати комплекс Леді Макбет (героїня одноіменної шекспірівської трагедії). Це "фатальна жінка", яка вміє підкоряти собі чоловіків і для досягнення своєї мети (влади, заможності тощо) підбурює їх на тяжкі злочини., Щодо "синдрому Мюнхгаузена", який нерідко зустрічається і серед чоловіків, то це випадки, коли людина здатна на все задля того, аби на неї звернули увагу, щоб вона опинилась у епі­центрі подій, які вона сама може провокувати, переходячи межі за­кону.

Специфічним для жінок є й такий злочин як завідомо неправди­ва заява про її зґвалтування. Причиною цьому найчастіше бувають:

— звинувачення колишнього чоловіка (або коханця) з метою йо­го засудження, як акт помсти, ревнощі;

— отримання грошей за рахунок шантажу ("заплатиш — заберу заяву");

— примусити взяти шлюб;

— виправдання вагітності чи покривання "гріха".

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Кримінологічна характеристика жіночої злочинності | Кримінологічні проблеми проституції

Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 419; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.024 сек.