Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методична карта теоретичного заняття . 1.Травматичне ушкодження головного мозку — поширена патологія, що становить майже 20 % від кількості механічних травм мирного часу




План лекції .

1.Травматичне ушкодження головного мозку — поширена патологія, що становить майже 20 % від кількості механічних травм мирного часу. За даними психіатричних служб травми головного мозку під час локальних військових конфліктів становили 10 % від кількості осіб, які перебували на диспансерному обліку.

2.Психічні порушення, що виникають унаслідок черепномозкової травми, різноманітні, мають широкий діапазон — від легких астенічних розладів до недоумства.Етіологія, патогенез, поширення психічних порушень при ЧМТ. Психічні порушення в початковий та гострий періоди. Психічні порушення під час реконвалесценції та у віддаленому періоді.

3.Травматичні психози (гострі та періодичні). Травматична церебростенія. Травматична енцефалопатія. Травматичне недоумство. Психоорганічний синдром. Епілептиформні напади. Травматичне недоумство. Вплив травматичного ушкодження головного мозку на структуру особистості. Прогноз. Експертиза.

4.Екологічна психіатрія як новий розділ психіатрії. Вивчення психічних розладів і охорона психічного здоров’я в умовах впливу природних чинників та антропогенного забруднення біосфери.

5.Нейропсихіатричні прояви гострої та хронічної променевої хвороби. Психічні розлади, пов’язані з наслідками аварії на ЧАЕС.

6.Нейропсихічні прояви наслідків впливу струмів високої та надвисокої частоти, електромагнітних полів, ультрафіолетового та інфрачервоного променів, інтенсивного звуку, ультра-, інфразвуку та впливу клімато-, метеорологічних умов.

7.Принципи та методи психіатричної допомоги при екологічних катастрофах, терористичних актах.

 

 

 

Тема : „Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку. Екологічна психіатрія

Спеціальність :5.12010102 „Сестринська справа „

кількість годин 2.

Місце проведення - аудиторія .

 

1.Актуальність теми : Соціальна економічна нестабільність призводить до кількісних і якісних змін структури нервово-психічної захворюваності населення. Ця нестабільність призводить до негативного впливу на кількість деструктивно-дестабілізуючих та соціально зумовлених стресогенних чинників, а також зростання й розширення масштабів техногенних аварій і природних катастроф, що мають серйозні віддаленні медико-соціальні наслідки.



2.Навчальні цілі заняття :

а)ознайомитися з : Психічні порушення, що виникають унаслідок черепномозкової травми, різноманітні, мають широкий діапазон — від легких астенічних розладів до недоумства.

б) знати :Етіологія, патогенез, поширення психічних порушень при ЧМТ. Психічні порушення в початковий та гострий періоди. Психічні порушення під час реконвалесценції та у віддаленому періоді.Травматичні психози (гострі та періодичні). Травматична церебростенія. Травматична енцефалопатія. Травматичне недоумство. Психоорганічний синдром. Епілептиформні напади. Травматичне недоумство. Вплив травматичного ушкодження головного мозку на структуру особистості. Прогноз.

в) вміти :- вести спостереження за пацієнтом та оцінювати його результати;

володіти технікою медсестринських маніпуляцій;

надавати долікарську допомогу;

володіти навичками міжособового спілкування;

проводити психотерапевтичні заходи;

вирішувати деонтологічні завдання, пов’язані з професійною діяльністю.

 

3. Виховна ціль : Медичні сестри психіатричних закладів мають значний потенціал для суттєвого поліпшення якості догляду та спостереження за пацієнтами, професійного і компетентного виконання багатьох медичних завдань при наданні спеціалізованої допомоги пацієнтам з психічними розладами.

 

4.Міждисциплінарні зв’язки :

Дисципліни Знати Вміти
1.Попередні дисципліни. Анатомія і фізіологія людини М/с в неврології . Анатомію , фізіологію нервової системи Невропатологію застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його потреби; здійснювати медсестринський процес у психіатрії та наркології; документувати всі етапи медсестринського процесу; володіти навичками спілкування з пацієнтами;  
2.Наступні дисципліни . Терапія . Хірургія . Гінекологія . Педіатрія . 1.Поняття про психіатрію як медичну науку. Основні етапи розвитку психіатрії. Заслуги вітчизняних вчених. ВНД — це вчення про процеси гальмування, збудження та аналізаторно-рефлекторні функції кори головного мозку. 2.Поняття про аналізатори, їх види та будова. Загальні відомості щодо етіології, патогенезу та класифікації психічних хвороб. 3.Характеристика психозів, граничних психічних хвороб, затримка (дезонтогенез) психічного розвитку. 4.Поняття про непсихотичні та психотичні порушення психічної діяльності. Первинна і вторинна профілактика психічних захворювань. 5.Роль нервової системи в життєдіяльності організму. Основи медичної психології, етики та деонтології.   володіти навичками спілкування з пацієнтами; здійснювати медсестринський процес у психіатрії та наркології;  
3.Внутрішньопридметна інтеграція . З усіма наступними темами . Роль нервової системи в життєдіяльності організму. Основи медичної психології, етики та деонтології.   застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його потреби;  

 

5. План та організаційна структура заняття :

 

Основні етапи заняття Методи контролю Рівні засвоєння Матеріали методичного засвоєння Розподіл часу
  Підготовчий етап        
Організаційна частина Перевірка присутніх, форми .       2 хв.
    Визначення навчальної цілі . а)ознайомитися з : Психічні порушення, що виникають унаслідок черепномозкової травми, різноманітні, мають широкий діапазон — від легких астенічних розладів до недоумства. б) знати :Етіологія, патогенез, поширення психічних порушень при ЧМТ. Психічні порушення в початковий та гострий періоди. Психічні порушення під час реконвалесценції та у віддаленому періоді.Травматичні психози (гострі та періодичні). Травматична церебростенія. Травматична енцефалопатія. Травматичне недоумство. Психоорганічний синдром. Епілептиформні напади. Травматичне недоумство. Вплив травматичного ушкодження головного мозку на структуру особистості. Прогноз. в) вміти :- вести спостереження за пацієнтом та оцінювати його результати; володіти технікою медсестринських маніпуляцій; надавати долікарську допомогу; володіти навичками міжособового спілкування; проводити психотерапевтичні заходи; вирішувати деонтологічні завдання, пов’язані з професійною діяльністю.           5 хв.    
  Основний етап       73 хв.
  1.Травматичне ушкодження головного мозку — поширена патологія, що становить майже 20 % від кількості механічних травм мирного часу. За даними психіатричних служб травми головного мозку під час локальних військових конфліктів становили 10 % від кількості осіб, які перебували на диспансерному обліку. 2.Психічні порушення, що виникають унаслідок черепномозкової травми, різноманітні, мають широкий діапазон — від легких астенічних розладів до недоумства.Етіологія, патогенез, поширення психічних порушень при ЧМТ. Психічні порушення в початковий та гострий періоди. Психічні порушення під час реконвалесценції та у віддаленому періоді. 3.Травматичні психози (гострі та періодичні). Травматична церебростенія. Травматична енцефалопатія. Травматичне недоумство. Психоорганічний синдром. Епілептиформні напади. Травматичне недоумство. Вплив травматичного ушкодження головного мозку на структуру особистості. Прогноз. Експертиза. 4.Екологічна психіатрія як новий розділ психіатрії. Вивчення психічних розладів і охорона психічного здоров’я в умовах впливу природних чинників та антропогенного забруднення біосфери. 5.Нейропсихіатричні прояви гострої та хронічної променевої хвороби. Психічні розлади, пов’язані з наслідками аварії на ЧАЕС. 6.Нейропсихічні прояви наслідків впливу струмів високої та надвисокої частоти, електромагнітних полів, ультрафіолетового та інфрачервоного променів, інтенсивного звуку, ультра-, інфразвуку та впливу клімато-, метеорологічних умов. 7.Принципи та методи психіатричної допомоги при екологічних катастрофах, терористичних актах.           (a-II)     (a-II)   (a-II)     (a-II)   (a-II)   (a-II)     (a-II)     Таблиці .   Планшети .   Рентгенологічні знімки   Анатомічні атласи .   Алгоритми обстеження Карта пацієнта   Діагностичні карти постурального дисбалансу   Мультимедійні атласи та фільми .      
  Заключний етап        
    1.Резюме лекції         5 хв.
    2.Підведення підсумків заняття та відповіді на питання           5 хв.
  3.Завдання для самопідготовки     Перелік літератури і завдання (окремо додається) .          
  4.Матеріали для самостійного вивчення Окремо додається .        

 

Викладач ______________В.Ф.Гайдамака

Будь-яка травма голови несе в собі небезпеку майбутніх ускладнень. В даний час черепно-мозкова займає одне з провідних місць у пошкодженні головного мозку і найбільш широко поширена в молодому працездатному віці, а важкі форми нерідко призводять до летального результату або інвалідності.
У зв'язку з прискоренням темпу життя проблема черепно-мозкових травм взагалі і психічних розладів при них стає все більш актуальною. Найбільш часта причина цієї групи розладів - морфологічні структурні пошкодження головного мозку в результаті черепно-мозкової травми.
Внаслідок пошкодження головного мозку змінюються фізико-хімічні властивості головного мозку і процеси метаболізму, в цілому виникають розлади нормальної життєдіяльності всього організму. Серед всіх екзогенно - органічних захворювань черепно-мозкова травма посідає перше місце, при цьому зариті черепно-мозкові травми становлять близько 90%. Психічні розлади, зумовлені травмою, визначаються характером травми, умовами її отримання, преморбідним фоном. Черепно-мозкові травми поділяються на закриті та відкриті. При закритих травмах черепа не порушена цілісність м'яких покровів і збережена замкнутість черепної корбки .Травми черепа діляться на проникаючі і не проникаючі.При проникаючих виникає порушення цілісності не тільки м'яких покровів , а також кісток черепа, і що супроводжуються пошкодженням твердої мозкової оболонки і речовини мозку. Закриті черепно-мозкові травми як правило залишаються асептичними, відкриті черепно-мозкові травми можуть ускладнитися інфекцією.
Класифікація закритих черепно-мозкових травм виділяє:
1. Коммоция - струс головного мозку ;
2. Контузія - забиття головного мозку і травми вибуховою хвилею.
Психічні розлади, безпосередньо зумовлені черепно-мозковою травмою, формуються поетапно, характеризуються поліморфізмом психічних синдромів і, як правило, регресивним їх розвитком.
Виявляють чотири етапи розвитку психічних розладів після черепно-мозкової травми: початковий, гострий, реконвалесценції і віддалених наслідків.

 

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Патологічні прояви при черепно-мозковій травмі залежать від характеру пошкодження, супутньої патології, віку та преморбідного фону. Виділяють три ступені важкості черепно-мозкової травми - легка, середня, важка, і чотири періоди розвитку травматичного процесу.
1. Початковий період, період гострих проявів. Гострий період настає безпосередньо за травмою, тривалість 7 - 10 днів. У більшості випадків супроводжується втратою свідомості, різної глибини і тривалості. Тривалість несвідомого стану свідчить про тяжкість стану. Проте втрата свідомості не обов'язковий симптом. Відзначаються різного ступеня фіксаційні амнезії охоплюють незначний період до травми і сам факт травми, відзначається погіршення зорової пам'яті. Вираженість і характер мнестичних розладів - показник тяжкості травми. Постійний симптом гострого періоду - астенія, з вираженим адінамічним компонентом. Знижений настрій, образливість, вередливість, легкодухість і соматичні скарги - свідчать про меншу вираженість астенії. Явище гиперстезии. Порушено засинання, сон поверхневий. Постійні вестибулярні розлади, різко підсилюються при зміні положення тіла - запаморочення. Може супроводжуватися нудотою і блюванням. При пробах на конвергенцію і ністагм у хворого крутитися голова і він падає - окулостатичний феномен. Може спостерігатися скороминуща анізокоррія, легка пірамідна недостатність у вигляді асиметрії глибоких рефлексів. Постійні вазомоторно - вегетативні розлади: лабільність пульсу з переважанням брадикардії, коливання артеріального тиску, пітливість і акроціаноз, розлади терморегуляції з підвищеною мерзлякуватістю , дермографізм - стійкий і розлитий, почервоніння обличчя, що посилюються при незначних фізичних навантаженнях. Підвищене слиновиділення, або навпаки сухість у роті. Можливі локальні неврологічні симптоми, рухові порушення у вигляді парезів та паралічів, зустрічаються окремі порушення чутливості. При переломах кісток основи черепа виявляються ознаки ураження черепних нервів - параліч половини м'язів обличчя, порушення рухів очей - диплопія, косоокість. Можуть виявлятися менінгіальні симптоми - ригідність потиличних м'язів, симптом Керніга. Відновлення свідомості відбувається поступово. У період відновлення свідомості спостерігається сонливість, різка загальна загальмованість, невиразна мова, відсутність орієнтування в місці, часі, ослаблення пам'яті, амнезія - пояснюється динамікою позамежного гальмування, після травми зазнає повільний зворотний розвиток, найдовше йде відновлення другої сигнальної системи.
2. Гострий, вторинний період від декількох днів до 1 місяця. Починається в міру відновлення свідомості. Тяжке осмислення того, що відбувається, відзначаються мнестичні порушення на тлі церебростенічних проявів, нестійкість настрою, гіперстезіі і гіперпатии (посилення схильності психогенним впливам). Поряд із психічними розладами виявляються неврологічні, вегетосудинні, вестибулярні розлади, можлива поява епілептиформних припадків і розвиток гострих психозів. Дратівливість, емоційна нестійкість, швидка стомлюваність - стійкі симптоми, що супроводжують травму головного мозку. У процесі зворотного розвитку психопатологічних порушень травматичного генезу виникає період, коли кора ще не повністю звільнилася від охоронного гальмування, у зв'язку з чим, підкіркові функції починають переважати над кірковими. Перша сигнальна система, переважає над другою сигнальною системою, що створює характернеий для істерії

стан ( істеріодоподобні посттравматичні стани). Існує зв'язок розвитку травматичної астенії з преморбідним особливостями особистості, конституціональними особливостями вищої нервової діяльності потерпілого. Неврастенічний синдром легше виникає у неврівноважених осіб - дратівлива слабкість, лабільність, швидке виснаження. Охоронне гальмування сприяє регенеративним метаболічним процесам головного мозку, відновлюючи його працездатність. Поява посттравматичної депресії засновано на явищі виснаження і розлитого охоронного гальмування на кору і підкіркові структури. Виникнення іпохондрії при астенії, пояснюється утворенням вогнищ застійного порушення в ослабленій корі головного мозку - страх хвороби, може бути пов'язаний з переважанням підкіркових впливів та впливів з боку першої сигнальної системи (побоювання, страхи, неприємні відчуття - чуттєва прокладка). Клінічною основою неврастенії є - слабкість, виснаженість коркових клітин, дефіцит внутрішнього гальмування - результатом є нестерпність слабких подразників, порушення сну, превалювання нижчих структур над вищими, ослаблення другої сигнальної системи. Клінічний перебіг і тривалість гострого і підгострого періоду дозволяють припускати можливі наслідки черепно-мозкової травми: чим важче травма, тим важчі наслідки і тим довше буде період обмеженої працездатності.
3. Період реконвалесценціі, тривалість до 1 року. Відбувається поступове повне або часткове відновлення порушених функцій. Найбільш м'якими наслідками будуть помірно виражені відволікання, нестійкість довільної уваги, астенізація, образливість, плаксивість, вегето-судинна недостатність. Переважання в клінічній картині загальномозкових, сомато-вегетативних і вестибулярних розладів, шлунково-кишкових дискенезій, коливання артеріального тиску, метеочутливість, підвищена пітливість. У структурі церебро-астенічних проявів окремі інтелектуально-мнестичні розлади.
4. Віддалені наслідки черепно-мозкової травми виникають після 1 року, проявляються у вигляді психоорганічного синдрому, характеризуються підвищеною виснаженістю і малою продуктивністю всіх психічних процесів, явищами недоосмислюванія, зниження пам'яті та інтелекту, нетримання афектів. Можливе формування патологічних властивостей особистості по астенічному, іппохондріческому, паранойяльності-кверулянтного, істеричного, епілептоідного типу. До стійким проявів варто віднести церебральні прояви: головний біль, запаморочення, шум і тяжкість в голові, припливи жару або відчуття холоду в голові. В основі цієї симптоматики лежать розлади кровообігу і залишаються тривалий період. Посттравматична астенія виражається в нестерпних головних болях, нестерпності до шуму, розладів оптичного сприйняття і вестибулярних функцій. Травма може призвести до стійкого травматичного слабоумства, у цьому випадку стабільно дефектний стан настає відразу ж після зникнення гострих явищ, у поєднанні з порушенням афективної сфери. Серйозні черепно-мозкові травми накладають відбиток на весь вигляд хворого, його діяльність, роблячи його нездатним до роботи і до компенсації свого дефекту. Афективно-вольова сфера надзвичайно лабільна, переважає іпохондричний настрій. Найбільш важкий і не піддається методам активної терапії прояв апатико - акинетико - абулічний синдром. Супроводжується різким розладом емоційної сфери, явищами астенізація і порушення вітальних функцій. Характерні затяжні реактивні стани з явищами сурдомутизма.

Синдроми потьмарення свідомості при черепно-мозкової травми.

Порушення свідомості залежить від площини пошкодження мозкових судин. При будь-якому типі порушення свідомості є патологія коркової діяльності з порушенням корково - підкіркових відносин, що в першу чергу відбивається на процесах другої сигнальної системи. Іррадіація позамежного гальмування і його розподіл на підкоркові, стовбурові основи лежить в основі вітально - небезпечних форм несвідомих станів. Свідомість є функцією мозку і знаходиться в прямій залежності від припливу крові до мозку. Раптове припинення припливу крові веде до зникнення свідомості. Порушення свідомості симптом кисневого та енергетичного голодування мозку. Втрата активуючого впливу ретикулярної формації стовбура головного мозку на кору головного мозку так само призводить до втрати свідомості. Відомо висхідну дію ретикулярної формації на кору головного мозку, що активує клітинні системи забезпечення і певний рівень діяльнісного стану. На основі вчення Ясперса та Пенфілда про центр енцефалічної системі, що забезпечує різні рівні свідомості. Параліч мозку, обумовлений ураженням міжпівкульних шляхів, виявляється у втраті свідомості, на електроенцефалографії проявляється ефектом мовчання кори. В умовах широкого безумовного гальмування в корі головного мозку, порушується взаємодія специфічної і неспецифічної систем афферентації - тобто функції ретикулярної формації.
1. Коматозний стан супроводжується повним відключенням свідомості, зникненням реакцій на будь-які подразники, відсутнє рефлекторне ковтання.
2. Сопорозний стан - свідомість відсутня, реагує на біль, може ковтати, не реагує на слова.
3. Сутінковий стан - порушення замикальних функції кори, слабкість, слабка орієнтовна реакція, гіпнотичні фази. Різке підвищення порогу для всіх зовнішніх подразників, утруднене і повільне формування асоціацій, порушення сприйняття, недостатня орієнтування в навколишньому. Можливі персеверации, повільність рухів, бідність міміки, мовчазність, байдужість, легко наступає дрімота і сон. Відсутність орієнтування в місці і часі, загальмованість, апатія, сонливість.
4. Аментивний стан. Аменция - порушення осмислювання навколишнього, рухове збудження, галюцинації. Аменция - гостро починається психоз, розлад свідомості може у результаті призвести до вторинної недоумкуватості. Аментивний стан виникає в результаті зниження працездатності нервових клітин - слабкість, виснаженість, проявляється в незв'язності мислення й мови хворих. У першу чергу пригнічуються менш міцні зв'язки, пізніше придбані, порушується взаємовідношення сигнальних систем, з'являється безумовно-рефлекторна діяльність. Патофізіологічний механізм аментивного стану зниження рівня працездатності нервових клітин, проявляється на всіх рівнях діяльності головного мозку. Основні симптоми це глибоке порушення орієнтування в навколишньому, в часі, місці і у власній особистості, характерна неуважність - міміка висловлює тривогу, здивування. Поведінка безладна, втрачаються навички. Можлива агресивна оборонна поведінка неадекватна обстановці.
5. Делірій. Діяльність першої сигнальної системи переважає над діяльністю другої сигнальної системи. Кіркова діяльність загальмована, але пригнічена не різко. Переважання оборонного рефлексу. Фізіологічною основою делириозного стану - вивільнення за рахунок гальмування більш пізно сформованої автоматизованої діяльності - як уві сні. «Оскільки уві сні і в гарячечному бреду може проводитися, звичайно ж в потворній формі все психічне життя людини» (Сєченов). Делірій нерідко виникає в гострому періоді черепно-мозкової травми з втратою свідомості: свідомість частково прояснюється, але хворий приходить у стан рухового занепокоєння і мовного збудження. Дезорієнтація - всі навколишні вороги. Переважно зорові галюцинації, мало сплять, в ночі відбувається посилення занепокоєння. Тривалість від кількох днів - до тижнів, з проміжками прояснення свідомості. Психоз закінчується одужанням, травматичний делірій є виразом ступеня загальномозкових порушень.
6. Онейроїдні стани : виникають після гострого періоду травми поряд з церебро-астенічним синдромом. У подальшим у хворих що пережили онейроид спостерігаються психопатоподібні риси - брутальність, вульгарність, брехливість, схильність до конфліктів. Спостерігаються вегето-судинні порушення. Загальна картина несподіваного виникнення онейроидного стану визначає афективний фон-переважання тривоги, страху. Затьмаренна самосвідомість не відповідає ситуації і зовнішній поведінці. Характерна відсутність амнезії . Спостерігаються чуттєво образні уявлення, як сновидіння, фантастичного змісту. Хворий може бути учасником або глядачем подій. У період ясної свідомості проявляються афективні розлади, що супроводжуються тривогою, дратівливістю, слізливістю. Після виходу із психозу відзначаються головні болі, загальна слабкість, швидка стомлюваність, зниження пам'яті. Неврологічна симптоматика більш виражена, спостерігається травматична зміна особистості, виражені вегетативні та вестибулярні розлади. Онейроідное стан може змінювати делириозний. Онейроідний стан менш триваліший, ніж делириозний. Виникненню психотичного стану завжди передує астенічний стан.

7. Сутінкові розлади свідомості: зустрічаються різні клінічні варіанти. Амбулаторний автоматизм, сомнамбулізм, просоночна свідомість, транс. За етіологічним ознакою поділяються на епілептогенне, органічне, психогенне. Характерне звуження свідомості, відірваність від реального, дезорієнтація в місці, часі, втрата здатності до абстрактного мислення. Присмерковий стан свідомості органічного походження характеризується - оглушенням свідомості, застойністью психіки, утруднення асоціацій, втрата орієнтування в часі, місці, втрата цілеспрямованості поведінки, подальша амнезія, розлад вищих психічних функцій, може бути марення. Патофизиологічений механізм полягає в гальмуванні сигнальних інстанцій головного мозку, переважання діяльності нижчих, розлад структури поведінки. Присмерковий стан настає раптово, характеризується глибокою дезориентацією в ​​навколишньому, злостивістю, агресивністю, неприємними галюцинаторними переживаннями, психомоторним збудженням. Спогади про переживання відсутні. Характерна блідість обличчя. Різноманітні порушення свідомості при черепно-мозковій травмі показують необхідність динамічного спостереження психіатром та іншими фахівцями. Наявність в анамнезі черепно-мозкової травми порушення свідомості ставить завдання психопатологічного обстеження, з метою визначення працездатності. Різні форми порушення свідомості в гострому періоді оборотні, залишається лише прояв астенії. Глибина і тривалість астенії впливають на процес трудової реабілітації.
Травматичні психози в період віддалених наслідків черепно-мозкової травми нерідко є продовженням гострих травматичних психозів.
Афективні психози проявляються у вигляді періодично виникаючих депресій і маній (тривалістю 1-3 місяці). Маніакальні напади бувають частіше депресивних і зустрічаються переважно у жінок. Депресії супроводжуються слізливістю або похмуро-злобним настроєм, вегетативно-судинними пароксизмами і іпохондричною фіксацією на своєму здоров'ї. Депресія з тривогою і страхом часто поєднується з затьмареним свідомістю (легким оглушенням, деліріозними явищами). Якщо депресії часто передує психічна травма, то маніакальний стан провокується прийомом алкоголю. Піднесений настрій то приймає вид ейфорії і благодушності, то збудження з гневливостью, то придуркуватих з удаваною недоумством і дитячою поведінкою. При важкому перебігу психозу виникає затьмарення свідомості типу сутінкового або аментивного, що прогностично менш сприятливо. Напади психозів зазвичай схожі один на інший по своїй клінічній картині, як і інші пароксизмальні розлади схильні до повторюваності.
Галлюцинаторно-маревний психоз частіше зустрічається у чоловіків після 40 років, через багато років після травми. Початок його зазвичай провокується оперативним втручанням, прийомом великих доз спиртного. Розвивається гостро, починається з потьмарення свідомості, а потім провідними стають обмани слуху ("голоси") і маревні ідеї. Гострий психоз зазвичай переходить у хронічний.
Паранойяльний психоз формується, на відміну від попереднього, поступово, протягом багатьох років і виражається в неправильному трактуванні обставин Одержання травми і наступних подій. Можуть розвиватися ідеї отруєння, переслідування. У ряду осіб, особливо тих що зловживають алкоголем, формується марення ревнощів. Перебіг хронічний (безперервне, або з частими загостреннями).
Травматичне слабоумство виникає приблизно у 5% осіб, які перенесли черепно-мозкову травму. Найчастіше спостерігається як наслідок тяжких відкритих черепно-мозкових травм з ураженням лобних і скроневих часток. Травми в дитячому і пізньому віці викликають більш виражені дефекти інтелекту. Сприяють розвитку слабоумства повторні травми, часті психози, що приєднуються судинні ураження головного мозку, зловживання спиртними напоями. Основними ознаками слабоумства є порушення пам'яті, зниження інтересів і активності, розгальмування потягів, відсутність критичної оцінки власного стану, настирливість і нерозуміння ситуації, переоцінка власних можливостей

Розлад пам'яті при черепно-мозковій травмі

У гострому періоді черепно-мозкової травми у хворих виникають грубі розлади пам'яті. Функції пам'яті можуть бути порушені і в відокремлений період, тому дослідження пам'яті необхідно проводити протягом всього періоду травматичної хвороби. Пам'ять - складний процес, що включає всі види психічної діяльності. Травматичний Корсаковський синдром включає ретро і антероградну амнезію, призводить до порушення сприйняття. Ураження лівої півкулі менш сприятливий мнестичних прогноз, ніж при ураженні правої півкулі. Походження корсаківського синдрому пов'язано з ураженням підкіркових структур, гіпокампу, порушення функціональних динамічних взаємодій кори з підкірковими відділами. При ураженні підкіркових утворень можуть порушуватися психічні функції, але це не говорить про їх локалізації в цій області. Поряд з порушенням пам'яті, проявляються особливості мислення та афективної сфери. Порушення пам'яті може проявлятися як наслідок порушення мислення та інших сторін психічної діяльності. Порушення довільності відтворення ознака регресу психічної діяльності, пам'яті.
Виділяють три ступені порушення пам'яті у хворих з черепно-мозковою травмою:

1) Легкий ступінь мнестичних розладів - частково зберігається можливість довільного відтворення. Розгальмування нижчих механізмів репродукції - стихійне виникнення, переважно ввечері або вночі яскравих чуттєво насичених переживань, образів давно забутих переживань, створюється враження гіпермнезіі, загострення пам'яті.
2) Середній ступінь мнестичних розладів - різке порушення довільного відтворення і залежність репродукції від чуттєвої ситуації. У хворих втрачається пам'ять на словесні знаки, абстрактні поняття при збереженні чуттєво-предметного рівня пам'яті. Страждають відділи пам'яті що відносяться до другої сигнальної системи.
3) Глибокі, стійкі мнестичні розлади, поєднуються з глибокими корково-підкірковими ушкодженнями, з паркінсонізмом, каталепсією і супроводжуються підсвідомими страхами що не мають фізіологічного обгрунтування.
При струсі головного мозку спостерігаються виражені порушення пам'яті на події, що передували травмі. Амнезія може охоплювати події, що передували травмі, нечіткість спогадів подій на передодні травми, з порушенням орієнтуванні в часі і місці, порушення послідовності подій. Корсаковський синдром пов'язаний з пошкодженням області мамілярних тіл і гіпокампу. Клінічно описано три типи порушень пам'яті при органічних ураженнях головного мозку: амнестичний синдром, часткова амнезія, доброякісний тип старечого забування. Ці типи порушень пам'яті пов'язані з порушенням трьох фаз процесу запам'ятовування. Амнестичний синдром - виражає погіршення процесів кодування інформації мозком. Часткова амнезія відображає втрату вже закодованого матеріалу. Доброякісна стареча забудькуватість відображає погіршення відтворення матеріалу, обумовлено уповільненням асоціативного процесу. Але пам'ять не тільки процес кодування інформації. Дослідження здатності до відтворення відомостей отриманих до травми і здатності до накопичення нової інформації, встановило залежність порушення пам'яті від ступеня тяжкості травми, культурного рівня, соціальної та професійної приналежності хворих. Порушення пам'яті може приводити до вторинних компенсаторних конфабуляцій, депресії, відчуття страху, що породжує агресивність іпохондричні дії. Грубість порушень пам'яті не завжди поєднується з пошкодженням інтелекту. Однак стан мнестичних процесів невід'ємний компонент і фізіологічна передумова свідомості. Бесіда з хворим і повсякденне спостереження дає можливість орієнтовно скласти уявлення про його інтелектуальний і мнестичний рівні, враховується стан хворого, наявність розладів психіки, стомлюваність, емоційний стан, інтерес до дослідження.
Дослідження пам'яті включає:
-дослідження опосередкованого запам'ятовування;
-дослідження просторового гнозису;
-дослідження оптичного гнозису;
-дослідження мовної сфери і фонематичного слуху;
-дослідження письма і читання.
У мовній сфері порушення пам'яті є розладами взаємодії другої сигнальної системи з першої сигнальною системою, в основі лежить гальмування корковою діяльності, порушення синтетичної роботи мозкових систем. Поступово подібні розлади пам'яті зменшуються і майже зникають повністю протягом 2-3 місяців з моменту черепно-мозкової травми. Зберігаються лише астенічний стан різного ступеня тяжкості. Тяжкість і тривалість психічних порушень у гострому періоді травми впливає на подальшу реабілітацію хворих. Травматична астенія при травмі головного мозку, характеризується зниженням пам'яті, звуженням кола інтересів, підвищеною збудливістю і схильністю до афектних спалахів. Дратівливість, нестійкість і відволікання в роботі, особливо при тривалій, монотонній напрузі. Коливання настрою часто залежить від ликворо-гемодинаміки. При церебральній астенії травматичного генезу порушується мобілізація запасів пам'яті, що вимагає активності - це явище можна зупинити.

Травматична епілепсія і психічні порушення при ній .

Найбільш важке ускладнення при черепно-мозковій травмі - епілепсія. Хворі страждають частими судорожними припадками з втратою свідомості стають непрацездатними, так само у них виявляється ряд психічних порушень що перешкоджає відновленню працездатності. При травмі в мозковій тканині утворюються рубці, епілептогенні зони. Патогенез епілепсії також є наслідок підвищення лікворного тиску та порушення мозкового кровообігу.
Травма, послаблюючи мозок і порушуючи в ньому нормальне співвідношення процесів гальмування і збудження. Кожна наступна травма головного мозку підвищує його судомну готовність-тобто діє епілептогенного. У патогенезі травматичної епілепсії виражене ураження вищих вегетативних центрів. Епілепсія це патологія інтегративної діяльності мозку, патогенетичним фактором визнається порушення порогу збудливості, порушення гематоенцефалічного бар'єру. Будь-який вид травми головного мозку може призвести до виникнення травматичної епілепсії, але не в кожного вона виникає.
При епілепсії може бути прогресування психічних змін особистості, прогресування іпохондрії, порушення гематоенцефалічного бар'єру, атрофія кори, розростання глії, серозний менінгіт-внаслідок нейродинамических зрушень між гальмуванням і збудженням, безпосередній механізм судомного розряду. Причиною судомного нападу в результаті травми є зміна окислювальних процесів, обміну деяких амінокислот, електролітів, гіпокальцимії, порушення функцій печінки і нирок - інтоксикація. Тобто при патогенезі травматичної епілепсії наочно проступає єдність нервового, гуморального, церебрального, соматичного компонентів. У хворих відзначається психопатологічні порушення, зміни особистості, інтелектуальні порушення, головні болі, напади, неуважність, запальність, дратівливість, зниження пам'яті, поганий сон, загальна слабкість, утруднення осмислення, загальмованість.
Класифікація проявів епілепсії:
До епілептиформних синдроми відносяться всі пароксизмальні стани що протікають на тлі зміненої свідомості, після закінчення припадків відзначається амнезія. Періодичність розладів настрою - дисфорії протікають на тлі ясної свідомості. Клінічні варіанти - минущі судомні напади, часті судомні напади та сутінкові стани свідомості, епілептичні статуси, сенсорні , вісцеральні і психічні еквіваленти, короткочасні психотичні епізоди. Стани що супроводжують травматичну епілепсію депресивно-галюцинацинаторний, стан туги і вітального страху смерті, ступорозний стан. Фізичні навантаження й емоційне напруження може провокувати напади. У клініці спостерігаються еквіваленти епіпріпадків. Малі психічні припадки: діпсоманічні порушення, пароксизмальні іпохондрії, похондрічні стани, зорові обмани почуттів, сутінкові стани, розлади свідомості афекту і настрою.
Спостерігається зміна афективної сфери при травматичній епілепсії. У формі гострих переживань страху, підвищеної дратівливості, розлади настрою, властива непереносимість алкоголю - виражена вазомоторна лабільність, схильність до грубих афектів, емоційна збудливість.
Розрізняють дві форми дистимичних нападів: забарвлених в негативні або в позитивні афективні тону. Існує особлива форма травматичної епілепсії, для якої характерно поступове наростаюче погіршення психічного стану хворого, що приводить до стійкого психічного дефекту. Злоякісна форма епілепсії викликає розумову деградацію. Нерідко перший напад відбувається значно пізніше виявлених психічних порушень. Фіксується швидке прогресування змін особистості. Основні психічні порушення зводяться до утруднення концентрації уваги, погіршення пам'яті, нездатність засвоювати нові знання. Усі психічні порушення - продукт взаємодії органічного процесу і впливів навколишнього середовища. Розпад особистості має закономірності, головну роль відіграють органічні ураження головного мозку. При зміні настрою: настирливість, упертість, гіперсексуальність, напади люті, істеричні реакції, сповільненість мислення, недостатність критичності до свого захворювання.
Тобто травматична епілепсія прояв порушення діяльності всього мозку в цілому і має оборотний функціональний характер. Зменшення змін, можливість нормалізації психічних процесів, але збереження підвищеної судомної готовності.

Особливості закритої черепно-мозкової травми у дітей .

Найбільш часто струс головного мозку спостерігається у дітей шкільного віку. У силу анатомо-фізіологічних особливостей травма в дитячому віці протікає легше, ніж у дорослих. Проте ускладнення, які виникають у дітей серйозніші - водянка головного мозку, епілепсія. У дітей важко судити про наявність і тривалість втрати свідомості. Вони можуть заперечити факт втрати свідомості у зв'язку з ретроградною амнезією. Розвивається млявість, сонливість, потім виникає рухове занепокоєння, поява рухів нагадують гіперкінез. Рухове занепокоєння спостерігається в період поліпшення загального стану, регресу больових відчуттів. Хлопчики своє занепокоєння виявляють у негативізмі, недисциплінованості, порушенні постільного режиму, в балакучості, ейфорічності, дратівливості та швидкій зміни настрою. Вегетативні порушення зустрічаються часто, і проявляються блідістю, гіперемією або ціанозом шкірних покривів, особливо обличчя, розлитим, червоним дермографізм, гіпергідрозом, полі або олігоурією, зміною пульсу, артеріального тиску (тахікардія і зниження артеріального тиску), температура тіла субфебрильна (чим менше вік тим вища температура ).
Неврологічні симптоми відзначаються як загальномозкові - головний біль, блювота, загальмованість, сопорозний стан в поєднанні з вогнищевими симптомами, сухожильной асиметрією, мовними порушеннями, можливі епілептичні припадки. Виявляються менінгіальні симптоми різного ступеня вираженості. Регрес симптомів спостерігається протягом 10 -20 днів. Слід звернути увагу на атиповість гострого періоду важкої травми у дітей, діти знаходяться в коматозному стані, якщо не гинуть, то дуже швидко виходять з цього стану і просяться сидіти, ходити. Якщо у дорослих глибина і тривалість втрати свідомості служать критерієм тяжкості і прогнозу черепно-мозкової травми, то у дітей особливо молодшого віку це положення не відповідає дійсності.

СУДОВО - ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Судово-психіатрична експертиза травматичного ураження з психопатологічними проявами головного мозку неоднозначна і залежить від ступеня вираженості психопатологічної симптоматики.
Переважна більшість осіб, у яких виявлені наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, можуть усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) та керувати ними, що і є визначальним у вирішенні питання про їх осудність у відношенні скоєних протиправних дій.
При наявності психотичних проявів (затьмарення свідомості, марення, афективних психозів, галлюцінарно-маячних психозів), а також вираженого слабоумства хворі, як правило, при проведенні судово-психіатричної експертизи визнаються неосудними. У силу глибокої дезорганізації психічної діяльності вони не можуть усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку скоєних ними протиправних вчинків. Такі хворі за рішенням суду спрямовуються в психіатричні лікарні для проведення примусового лікування.
При констатуванні в структурі декомпенсації нерідко виражених психопатоподібних і афективних розладів у поєднанні з достатньою критикою в оцінці своєї особистості в своїх дій можливе вирішення про осудність.
Якщо декомпенсація набуває характеру психотичного стану з брутальною експлозівністю, тоскно - злобним дисфоричним афектом, супроводжується уривчастими маячними ідеями і розладом свідомості, то особи, які вчинили протиправні дії в такий період, визнаються неосудними і підлягають направленню в психіатричні лікарні для примусового лікування.
Подібні стани декомпенсації можуть розвиватися і після арешту в умовах судово-слідчої ситуації. У цих випадках відповідно до ст. 18 КПКУ особи, у яких після скоєння злочину виник психічний розлад, звільняються від покарання і прямують на примусове лікування в психіатричну лікарню до виходу із хворобливого стану, після чого вони можуть підлягати кримінальній відповідальності і покаранню.
Аналогічні рішення можуть бути прийняти і щодо засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудовій колонії. Відповідно до рішення лікарської комісії направляються на лікування в психіатричні лікарні місць позбавлення волі до одужання і виходу з хворобливого стану, після чого можуть продовжити відбування покарання.
Згідно зі ст. 443 КПК України хворий звільняється судом від кримінальної відповідальності і направляється на лікування в психіатричну лікарню. Якщо ж важка і стійка декомпенсація розвинулася у засудженого, то він відповідно до п. 1 ст. 81 КПКУ підлягає достроковому звільненню від подальшого відбування покарання і, виходячи з особливостей психічного стану, може бути направлений на примусове лікування в психіатричну лікарню, або переданий на піклування органів охорони здоров'я.
Дієздатність хворих з психічними порушеннями, зумовленими черепно-мозковими травмами, вирішується виходячи з загальних клінічних критеріїв з урахуванням динаміки розвитку захворювання і його прогнозу. При наявності недоумства, затяжного травматичної психозу ці особи визнаються недієздатними. Цивільні акти, що здійснюються ними, визнаються недієздатними.

 

ВИСНОВОК

Струс головного мозку, що найчастіше зустрічається травм головного мозку. Поліморфізм клінічної картини призводить до різноманітних наслідків, до стійких дефектів особистості. Нервова , імунна і ендокринна система взаємодіючи між собою формують функціональний буфер, корегують і пристосовують організм до змін навколишнього середовища. У результаті травми проявляються вторинні іммунодефіцітні стани - невротизація, алергізація, порушення ендокринної рівноваги.
Травма головного мозку може призвести до хронічних системним захворюваннь - до ожиріння, алергічної бронхіальної астми, недостатності залоз шлунково-кишкового тракту. Травма головного мозку спотворює всі рівні адаптивного функціонування організму і є провідним чинником дісонтогенеза. Досить часто зустрічається ускладненням після травми головного мозку, є слабкість центральної вегетативної нервової системи, що виявляється в судинних дистоніях, судинних кризах при несприятливих умовах. Неповноцінне кровопостачання головного мозку полегшує настання стану психофізичного стомлення при нетривалих фізичних навантаженнях, при емоційному перенапруженні. Тобто ішемія головного мозку знижує рівень психічної активності індивідуума. Порушення енергетичного забезпечення змінює нормальну діяльність індивіда, знижуючи можливість навчання дітей і придбання навичок та трудової діяльності. Крім органічних змін, є зміни психологічного образу індивідуума - зниження тонусу впливає на протікання психічної діяльності та розвитку особистісної реакції на факт травми.
Основне завдання медико-психолого-соціального реабілітірованія, це поступове повернення в звичні трудові умови, через введення етапу щадного режиму або ж створення нових умов, професійна переорієнтація.

 

Список використаної літератури:

1) Олександрівський Ю.А. Прикордонні психічні розлади. Москва медицина 2000р.
2) Асауллаев М.М, Трошин В.М, Чирков В.Д. Основи електроенцефалографії. Ташкент 1994р.
3) Військова психіатрія. ред. Литвинців С.В, Шамрила В.К. Санкт-Петербург 2001р.
4) Лихтерман Л.Б. , Корнієнко В.М., Потапов А.А. Черепно-мозкова травма: прогноз, перебіг та наслідки. М. Книга ЛТД 1993р.
5) Жаріков Н.М, Морозов Г.В., Хрітінін Д.Ф. Судова психіатрія. Москва 2004р.
6) Никифоров Б.М. Клінічні лекції з неврології та нейрохірургії. Пітер1999г.
7) Довідник з психіатрії. Снєжнєвський А.В. Москва-медицина 1985р.
8) Хрестоматія з анатомії центральної нервової системи. Хлудова Л.К. Москва 1998р.
9) Основи дитячої психопатології. Ясман Л.В., Данюк В.М. Москва 1999р.

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес. — К.: Здоров’я, 2001.

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський догляд за пацієнтом. — К.: Здоров’я, 2000.

Вітенко І.С., Дутка Л.М., Зіменковська Л.Я. Основи загальної і медичної психології. — К.: Вища шк., 1991.

Дупленко П.Ю. Молодіжна наркоманія в Україні: стан, проблеми вивчення та профілактика. — К., 1966.

Остапенко. Этика и деонтология среднего медицинского работника. — Л.: Медицина, 1985.

Руководство по психиатрии / Под ред. А.В. Снежневского. — М.: Медицина, 1983.

Фрумкин Я.П., Воронков Г.Л., Шевчук И.Д. Психиатрия. Таблицы и схемы. — К.: Вища шк., 1977.

Ясперс К. Общая психопатология. — М.: Практика, 1997.

 

 

Міністерство охорони здоров’я України

Комунальний заклад

« Бериславське медичне училище »

Херсонської обласної ради

 

 

 

Медсестринство в психіатрії та наркології”

 

Лекція № 7

 

 

Тема : „ Проблеми пацієнтів з шизофренією, МДП „

 

 

 

 

м. Берислав

2011 р.

 

 





Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 509; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.024 сек.