Microsoft Excel

Цикли

Множинне розгалуження. Оператор вибору

Схема розгалуження

Схема розгалуження відповідає умовному оператору. Ця схема складається з логічного елемента з перевіркою умови P і блоків S₁ і S₂ (мал. 85.1,6). Якщо один із блоків відсутній, то отримуємо неповний умовний оператор(мал.К5.1,в).

а 6 в

Мал. 85.1. Базові структури: а - проходження; б, в - розгалуження

Запис цього алгоритму обмежують блоки початку і кінця. За блоком початку алгоритму йде блок введення значень x, а за ним - умовний блок. В умовному блоці виконується перевірка умови X> 0 і в результаті перевірки здійснюється перехід no одній із гілок Так або Ні. На кожній із гілок розташований операторний блок надання значень змінній Y. Після операції надання гілки алгоритму сходяться, і наступна інструкція алгоритму міститься в блоці виведення отриманого значення Y.

Прикладом використання неповного умовного оператора може бути обчислення алгебраїчного виразу:

що відповідно читається як «якщо X > 0, то покласти рівним X, інакше - Х/2». Блок-схема алгоритму показана на мал. 83.1.

Якщо в алгоритмі потрібно зробити вибір між трьома і більше варіантами виконуваних послідовностей (а не двома, як у простому розгалуженні), то прийдемо до множинного розгалуження. Множинне розгалуження - це узагальнення умовного Мал. 83.1. Блок-схема з оператора, розглянутого вище.

Розв'язуючи практичні задачі, нерідко доводиться неодноразово повторювати одні й ті самі обчислення. Повторювані групи операторів (команд) називаються циклами. Цикли забезпечують компактний і наочний запис за допомогою інших операторів, наприклад операторів переходу.

Цикл із передумовою

Якщо перед виконанням тіла циклу перевіряється умова P, то такий цикл називається циклом з передумовою, а сама умова P - умовою продовження циклу.

а б

Мал. 34.1. Блок-схеми операторів циклу: а - цикл з передумовою; б - цикл із постумовою

Якщо виконання алгоритму починається з операторів тіла циклу, після чого перевіряється умова P, то цикл називається циклом з пост умовою.

Розглянемо приклад. Нехай потрібно обчислити залишок від ділення двох цілих чисел А і В (A>=0, B>0). Знайти цю величину можна відніманням числа В від числа А, доки А залишається більшим від В. Наприклад, залишок від ділення 56 на 5 можна знайти, віднімаючи від 56 числа 5 і порівнюючи отриману різницю з 5. Оскільки 51>5, треба знову від різниці відняти 5 і результат порівняти з 5. Обчислення триватимуть, доки не буде отримано різницю 1, яка є залишком відділення 56 на 5.

Комбінування базових структур

Розробка алгоритмів розв'язання задач на комп'ютері вимагає певних навичок. Під час створення алгоритму потрібно прагнути до того, щоб запис алгоритму був зрозумілим і наочним. Крім того, при внесенні змін до алгоритму бажано не перебудовувати його цілком.

Ці вимоги можна задовольнити, якщо дотримуватися структурного niдхoду в основі якого лежить твердження, що алгоритм будь-якого ступеня складності можна відобразити за допомогою трьох базових структур: проходження, розгалуження і циклу. Базові структури можна комбінувати одну з одною, організовуючи проходження структур, розгалуження, вкладення однієї структури в іншу.

Створювати складнішу структуру за допомогою базових структур можна двома способами:

- приєднувати одну структуру до іншої, утворюючи послідовність структур;

- замінювати функціональні блоки S₁ i S, кожної з базових структур вкладеними в них структурами.

Ці правила дозволяють будувати алгоритми будь-якої складності, розвиваючи їх не тільки «у ширину», а й «усередину». Одержувані алгоритми мають чітку та ясну структуру. Приклади комбінованих алгоритмів подані на мал. 85.2, а, б, в. г.

  Мал. 85.2. Комбіновані схеми алгоритмів: а - «умова в умові»; б - «цикл в умові»; в - «цикл у циклі»; г - триразове вкладення операторів

Метод покрокової деталізації

Вище ми назвали різні переваги структурного підходу в програмуванні. Однак найважливішою є можливість спадного програмування, завдяки якій програміст може рухатися від великих задач до дрібніших. Велика задача буде розчленовуватися на менші блоки, ті, у свою чергу, на ще менші блоки і т.д. Кожен блок алгоритму має бути максимально самостійним і логічно завершеним. Розбиття на блоки повинно визначатися внутрішньою логікою задачі. Програміст може спочатку визначити глобальні задачі, а потім розробляти їх детально.

Розглянемо метод покрокової деталізації на прикладі розв'язання квадратного рівняння

Ах² + bx + c = 0.

На першому етапі розв'язуються такі задачі:

1. Уведення даних.

2. Розрахунок детермінанта.

3. Аналіз існування коренів рівняння і їхнє обчислення.

4. Виведення результату розрахунку.

5. Завершення задачі.

На другому етапі здійснюється деталізація кожного з названих пунктів. | Розглянемо для прикладу пункт 1: 1.1. Увести коефіцієнт а.

1.2.Якщоа =0, повідомити, що рівняння є лінійним, і перейти до пункту 5. 1.3.Увести коефіцієнт b.

1.4. Увести коефіцієнт c.

1.5. Отримати підтвердження користувача, що значення коефіцієнтів правильні, якщо ні, то повернутися до пункту 5.

Наступному етапу деталізації відповідатиме запис програмного коду.

Тема уроку: Електронні таблиці. Табличний процесор. Запуск табличного процесора, відкриття й збереження документа. Огляд інтерфейсу табличного процесора. Поняття про книги, аркуші, рядки, стовпці, клітинки. Навігація аркушем і книгою; виділення елементів книги й аркушу. Введення даних до клітинок і редагування їх вмісту. Копіювання, переміщення й видалення даних. Автозаповнення. Форматування даних, клітинок і діапазонів клітинок. Використання найпростіших формул. Абсолютні, відносні та мішані посилання на клітинки і діапазони клітинок. Посилання на клітинки інших аркушів та інших книг. Копіювання формул та модифікація посилань під час копіювання. Створення простих діаграм.

Лекція№ 8. Електронні таблиці

ТАБЛИЦІ прийшли на ПК навряд чи не раніш, ніж текст. Нічого дивного — адже «комп'ютер» створювався насамперед як «обчислювач», а не як заступник друкарської машинки. І саме редактори електронних таблиць (такі як незабутня система 1-2-3) ходили в лідерах програмного ринку на зорі комп'ютерної ери.

Користувач електронних таблиць, на відміну від працюючих у Word «текстовика», живе вже не в одному, а в двох вимірах, і розставляти цифри по клітинках таблиці, зв'язуючи і преутворити них за допомогою хитрих формул, для нього не менш захоплююче, чим гра в шахи.

НАЗВАТИ Excel просто «електронною таблицею» — усе рівно, що ужити у відношенні Word термін «текстовий редактор». Начебто б усе сказано, а насправді нічого. Тому що по кількості можливостей, схованим і відкритим функціям і колу розв'язуваних задач Excel, імовірно, може обскакати той же Word, не говорячи вже про інші програми. І це не дивно. Любою текстовий редактор, і Word у тому числі, програма одномірна, лінійна. Користувач же Excel живе і працює вже в двох вимірах, оперуючи сотнями, а те і тисячами окремих, автономних елементів інформації.

Опанувати Excel «знаскоку» виходить лише в деяких, розбиратися зі структурою і можливостями цієї програми треба не поспішаючи, обложившись товстими довідниками... Або, принаймні, частіше натискаючи на заповітну клавішу F1.

Набагато легше буде тим, хто вже опанував премудростями Word — хоча б тим нечисленним арсеналом, що описаний на сторінках даної книги. Багато кнопок і пункти меню Excel виявляться вашими старими знайомими, та й з незнайомими ви, при бажанні, розберетеся без усякої праці

8.2 Кнопкова панель Excel

БІЛЬШІСТЬ кнопок у меню Excel добре знайомі вам ще по роботі з Word. Однак цілком логічно, що на панелях з'являються нові інструменти, призначені для роботи з числовими даними:

Кнопка швидкого підсумовування. При її натисканні у виділену вами осередок буде введена сума чисел у всьому стовпці або у виділеному вами діапазоні.

Кнопка для швидкого створення діаграми на основі вашої таблиці.

Кнопка для об'єднання виділеного вами діапазону осередків в одну.

Кнопка установки грошового формату осередків.

Установка процентного формату осередків.

Перетворення цілого числа у формат «з роздільником». Наприклад: 2 - 2,00

Кнопки збільшення або зменшення розрядності в поточних осередках. Наприклад: 0,1-0,100-0,1000

8.3 Робоче поле Excel

У ВИПАДКУ з Word ми мали справу з одним, єдиним простором «робочого листа». Excel же, розрахований на роботу не тільки з цифрами, але і з іншими типами даних, улаштований зовсім інакше.

Робоче поле Excel поділене вертикальними і горизонтальними лініями на прямокутні осередки. Об'єднані по вертикалі лінійки складають стовпці, a по горизонталі — рядка. Утворена ними таблиця складає робочий лист.

На кожнім листі Excel мається 256 стовпців і 65536 рядків. Рядки пронумеровані цілими числами від 1 до 65536, a стовпці позначені буквами латинського алфавіту A, B...Z, AA, AB і так далі.

Снову аналогія із шахівницею!

Свою власну адресу має і кожен окремий осередок: він складається з номера стовпця і рядка, до яких вона і належить; Імена осередків утворяться так: спочатку буква стовпця, а потім номер рядка.

Адреса кожного осередку можна довідатися, подивившись на лівий верхній кут вікна програми: там, ліворуч від рядка формул, знаходиться поле імені.

Навігація по робочому листу

Щоб перейти в інший осередок, досить просто клацнути на ній. Тоді цей осередок стане виділеної. Вона завжди оточена темною лінією, називаної індикатором активного осередку. Виділений осередок активний і готова для введення будь-якого тексту або чисел.

Для перегляду різних областей листа потрібно скористатися смугами прокручування. [Якщо активна (виділена) осередок невидимий у поточному перегляді листа, натисніть комбінацію клавіш <Ctrl+Backspace>]. Тоді екран переміститься до активного осередку.

Для переміщення по листу можна користуватися клавіатурою. Перейти в наступний осередок можна клавішами <Enter> або <Tab>.

8.4 Осередки

Дата добавления: 2013-12-13