Комп’ютерні мережі

Розвиток засобів обчислювальної техніки, а особливо поява персональних комп’ютерів сприяли створенню нового типу інформаційно-обчислювальних систем під назвою локальні обчислювальні мережі (ЛОМ).

Локальна мережа (LAN – Local Area Network) – це об’єднан­ня комп’ютерів, розташованих на порівняно невеликій території (одного підприємства, офісу, однієї кімнати). Існуючі стандарти для ЛОМ забезпечують зв’язок між комп’ютерами на відстані від 2,5 км до 6 км (Ethernet і ARCNET відповідно). По суті LAN – це набір апаратних засобів і алгоритмів, які забезпечують з’єднання комп’ютерів, інших периферійних пристроїв (принтерів, дискових контролерів і т. ін.) і дозволяють їм спільно використати загальну дискову пам’ять, периферійні пристрої, обмінюватися даними.

Зараз інформаційно-обчислювальні системи прийнято ділити на три основні типи:

– LAN (Loсal Area Network) – локальна мережа в межах підприємства, установи, однієї організації;

– MAN (Metropolitan Area Network) – міська або регіональна мережа, тобто мережа в межах міста, області тощо;

– WAN (Wide Area Network) – глобальна мережа, що з’єднує абонентів країни, континенту, всього світу.

Інформаційні системи, в яких засоби передачі даних належать одному підприємству і використовуються тільки для потреб цього підприємства, прийнято називати Мережа Масштабу Підприємства або Корпоративна Мережа (Enterprise Network). Для автоматизації роботи виробничих підприємств часто використовуються системи на базі протоколів MAP/TOP:

1) MAP (Manufacturing Automation Protocol) – мережа для виробничих підприємств, заводів (виконується автоматизація роботи конструкторських відділів і виробничих та технологічних цехів). MAP дозволяє створити єдиний технологічний ланцюжок від конструктора, що розробив деталь, до обладнання, на якому виготовляють цю деталь.

2) TOP (Technical and Office Protocol) – протокол автоматизації технічної і адміністративної установи.

3) MAP/TOP – системи, що повністю автоматизують роботу виробничого підприємства.

LAN повинна мати надійну і швидку систему передачі даних, вартість якої має бути меншою порівняно з вартістю робочих станцій, що підключаються. Іншими словами, вартість одиниці інформації, що передається, повинна бути значно нижчою за вартість опрацювання інформації в робочих станціях.

Залежно від способу організації опрацювання даних і взаємодії користувачів, який підтримується конкретною мережною операційною системою, виділяють два типи інформаційних систем:

– ієрархічні мережі;

– мережі «клієнт–сервер».

В ієрархічних мережах усі задачі, пов’язані із зберіганням, опрацюванням даних, їх поданням користувачеві, виконує центральний комп’ютер. Користувач взаємодіє з центральним ком­п’ютером за допомогою термінала. Операціями введення / виве­дення інформації на екран управляє центральний комп’ютер.

Переваги ієрархічних систем:

· відпрацьована технологія забезпечення надійності та збереження даних;

· надійна система захисту інформації і забезпечення секретності.

Недоліки:

· висока вартість апаратного і програмного забезпечення, високі експлуатаційні витрати;

· залежність швидкодії і надійності мережі від центрального комп’ютера.

У системах «клієнт–сервер» опрацювання даних поділене між двома об’єктами: клієнтом і сервером. Клієнт – це задача, робоча станція, користувач. Він може сформувати запит для сервера: відкрити файл, здійснити пошук запису тощо. Сервер – це пристрій або комп’ютер, що виконує опрацювання запиту. Він відповідає за зберігання даних, організацію доступу до цих даних і передачу даних клієнтові. У системах «клієнт–сервер» навантаження з опрацювання даних розподілене між клієнтом і сервером, тому вимоги до продуктивності комп’ютерів, що використовуються як клієнт і сервер, значно нижчі, ніж в ієрархічних системах.

За організацією взаємодії прийнято виділяти два типи систем, що використовують метод «клієнт–сервер»:

– рівноправна мережа;

– мережа з виділеним сервером.

Рівноправна мережа – це мережа, в якій немає єдиного центру управління взаємодією робочих станцій, немає єдиного пристрою зберігання даних. Операційна система такої мережі розподілена по всіх робочих станціях, тому кожна робоча станція одночасно може виконувати функції як сервера, так і клієнта.

Переваги: низька вартість (використовуються всі комп’ютери, підключені до мережі) і помірні ціни на програмне забезпечення для роботи мережі; висока надійність (за виходу з ладу однієї робочої станції доступ припиняється лише до деякої частини інформації).

Недоліки: робота мережі є ефективною тільки тоді, коли одночасно працюють не дуже багато станцій; труднощі організації ефективного управління взаємодією робочих станцій і забезпечення секретності інформації; труднощі оновлення і зміни програмного забезпечення робочих станцій.

Мережа з виділеним сервером – один із комп’ютерів виконує функції зберігання даних загального користування, організації взаємодії між робочими станціями, виконання сервісних послуг – сервер мережі. Робочі станції взаємодіють через сервер, тому логічну організацію такої мережі можна подати топологією «зірка», де центральний пристрій – сервер.

Переваги: вища швидкість опрацювання даних (визначається швидкодією центрального комп’ютера, і на сервер встановлюється спеціальна мережна операційна система, розрахована на опрацювання і виконання запитів, що надійшли одночасно від декількох користувачів); володіє надійною системою захисту інфор­мації і забезпечення секретності; простіша в управлінні порівняно з рівноправними.

Недоліки: така мережа дорожча через окремий комп’ютер під сервер; менш гнучка порівняно з рівноправною.

Дата добавления: 2013-12-13