Типова локалізація адренорецепторів і зміни функцій органів, які спостерігаються при їх стимуляції

Органи	Тип	Зміна функцій при стимуляції
	рецептора	рецептора
		-> 3
Гладка мускулатура судин:
- шкіри	С-і	Звуження судин
- слизових оболонок	а,
- брижі	а,
- органів черевної
порожнини	а,
- скелетних м'язів	Рг	Розширення судин
- коронарних	а,	Звуження судин
	Р2	Розширення судин
- легеневих	а,	Звуження судин
	Р2	Розширення судин
- ниркових	а.	Звуження судин
	Д,	Розширення судин
- вен	а,	Звуження судин
М'яз, що розширює зіницю	а.	Мідріаз (розширення зіниці)
Циліарний м'яз	Рг	Розслаблення (дальнє бачення)
Серце	Р.	Збільшення сили і частоти скорочень,
		провідності, автоматизму
Бронхіальні м'язи	Рг	Розслаблення бронхів
Бронхіальні залози	а„р2	Зниження секреції, підвищення секреції
Гладка мускулатура шлунково-
кишкового тракту:
- стінки	«2, Рг	Зниження тонусу, перистальтики
- сфінктерів	а.	Підвищення тонусу
Гладка мускулатура сечового
міхура:
- стінки	Рг	Розслаблення
- сфінктера	а,	Скорочення
Печінка	Р=	Розкладання глікогену
Матка	а.	Скорочення
	Р2	Розслаблення
		(невагітна>вагітна)

Продовження табл.

Слинні залози	ос, Р	Збільшення секреції К^+ і Н2О Збільшення секреції амілази
Потові залози	а.	Збільшення секреції
Жирові клітини	Рз	Ліполіз
Секреція реніну	Р. а2	Збільшення Пригнічення
Секреція інсуліну	а2 Р	Зниження Підвищення
Пресинаптичні утвори адренергічних нейронів	а2 Р.	Зменшення вивільнення норадреналіну в синаптичну щілину Стимуляція вивільнення норадреналіну в синаптичну щілину
Пресинаптичні утвори холінергічних нейронів	Р2	Стимуляція вивільнення ацетилхоліну в синаптичну щілину

Дофамінові рецептори розміщені у мозковій тканині, гладких м'язах су­дин нирок, інших внутрішніх органів, у серцево-судинній системі. Стимуля­ція цих структур у гладких м'язах призводить до розширення ниркових, він­цевих та церебральних судин із покращанням кровопостачання відповідних органів.

Речовини, які збуджують адренорецептори, називаються адреноміметиками. Вони поділяються на:

а) адреноміметики прямої дії - ті, які, подібно до норадреналіну, активу­
ють адренорецептори шляхом безпосередньої взаємодії з ними;

б) адреноміметики непрямої дії, або симпатоміметики, - ті, які сприяють
вивільненню норадреналіну з пресинаптичних закінчень.

Речовини, які блокують адренорецептори, називаються адреноблокаторами, або адренолітиками.

Речовини, які зменшують ефекти адренергічної іннервації шляхом змен­шення кількості медіатора в синаптичній щілині, називаються симпатолітиками.

Залежно від впливу на певні адренорецептори і спрямованості ефектів, що виникають, адренергічні засоби поділяються на такі групи:

І. Адреноміметики:

1. а- і (З-Адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гід-
ротартрат).

2. Дофаміно-, а-, (3-адреноміметики (дофамін).

3. а-Адреноміметики (мезатон, нафтизин, галазолін).

Продовження табл.

Слинні залози	ос, Р	Збільшення секреції К^+ і Н2О Збільшення секреції амілази
Потові залози	а.	Збільшення секреції
Жирові клітини	Рз	Ліполіз
Секреція реніну	Р. а2	Збільшення Пригнічення
Секреція інсуліну	а2 Р	Зниження Підвищення
Пресинаптичні утвори адренергічних нейронів	а2 Р.	Зменшення вивільнення норадреналіну в синаптичну щілину Стимуляція вивільнення норадреналіну в синаптичну щілину
Пресинаптичні утвори холінергічних нейронів	Р2	Стимуляція вивільнення ацетилхоліну в синаптичну щілину

Дофамінові рецептори розміщені у мозковій тканині, гладких м'язах су­дин нирок, інших внутрішніх органів, у серцево-судинній системі. Стимуля­ція цих структур у гладких м'язах призводить до розширення ниркових, він­цевих та церебральних судин із покращанням кровопостачання відповідних органів.

Речовини, які збуджують адренорецептори, називаються адреноміметиками. Вони поділяються на:

а) адреноміметики прямої дії - ті, які, подібно до норадреналіну, активу­
ють адренорецептори шляхом безпосередньої взаємодії з ними;

б) адреноміметики непрямої дії, або симпатоміметики, - ті, які сприяють
вивільненню норадреналіну з пресинаптичних закінчень.

Речовини, які блокують адренорецептори, називаються адреноблокаторами, або адренолітиками.

Речовини, які зменшують ефекти адренергічної іннервації шляхом змен­шення кількості медіатора в синаптичній щілині, називаються симпатолітиками.

Залежно від впливу на певні адренорецептори і спрямованості ефектів, що виникають, адренергічні засоби поділяються на такі групи:

І. Адреноміметики:

4. а- і (З-Адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гід-
ротартрат).

5. Дофаміно-, а-, (3-адреноміметики (дофамін).

6. а-Адреноміметики (мезатон, нафтизин, галазолін).

норецептори). Одночасно стимулюються Р₂-рецептори судин скелетних м'я­зів із їх розширенням. Але цей компонент дії адреналіну непомітний, тому що нівелюється ефектами збудження а-адренорецепторів судин відповідних ділянок. Через 5 хвилин артеріальний тиск знижується, оскільки препарат швидко руйнується КОМТ і МАО, що призводить до значного зменшення його концентрації в організмі. У невеликій концентрації, як уже зазначалося, адреналін збуджує лише Р-адренорецептори. При цьому залишаються розши­реними судини скелетних м'я­зів і стимулюються р-адрено­рецептори серця. Але діяль­ність серця сповільнюється, тому що в результаті підвищен­ня ударного об'єму, яке спо­стерігалось у першій фазі дії адреналіну, рефлекторно (че­рез блукаючий нерв) розвива­ється брадикардія. Сумарним результатом цих впливів на ар­теріальний тиск може бути деяке його зменшення, навіть нижче вихідного рівня. Для пролонгування гіпертензивної дії адреналіну гідрохлорид необхідно вводити

внутрішньовенно краплинно, розчинивши 1-2 мл в 500-1000 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Ця процедура застосовується при шокових і колаптоїдних станах. Разом з тим, введення адреналіну гідро-хлориду при геморагічному та кардіогенному шоках може підсилити ішемію внутрішніх органів, зокрема, нирок.

Крім того, при введенні адреналіну серце опиняється між двома вплива­ми: прямим стимулюючим на р,-адренорецептори і гальмівним рефлектор­ним. На фоні зростання автоматизму і провідності це може спричинити не­безпечні серцеві аритмії. їх виникненню також сприяє підвищення потреби міокарда в кисні. Даний факт обмежує застосування адреналіну як пресорно-го агента.

Адреналін ефективно знімає спазм бронхів будь-якого походження шля­хом стимуляції р,-адренорецепторів бронхіальних м'язів. Для цього препарат достатньо вводити підшкірно - 0,2-0,5 мл 0,1 % розчину, оскільки, як зазна­чалось вище, він стимулює р-адренорецептори вже в невеликих дозах. У наш час адреналін втратив своє значення як засіб для зняття нападу бронхіальної астми. Це пов'язано з тим, що він проявляє значну побічну дію на серцево-судинну систему, та з появою бронхолітиків вибіркової дії. Повторне введен­ня адреналіну для зняття бронхоспазму іноді призводить до парадоксального

посилення бронхообструкції. Подібний ефект пов'язаний із десенситизацією (втратою чутливості) Р-адренорецепторів бронхіальних м'язів до препарату та одночасним збереженням його впливу на а-адренорецептори гладких м'я­зів передальвеолярної локалізації. Крім того, введення адреналіну невдовзі після інгаляції ізадрину може призвести до розвитку небезпечних шлуночко-вих серцевих аритмій і смерті хворого. Якщо бронхіальна астма у хворого поєднується з ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою, захворю­ваннями міокарда, введення адреналіну протипоказане.

Адреналін є засобом вибору при анафілактичному шоці. Висока лікуюча активність адреналіну гідрохлориду при цьому невідкладному стані зумовлена одночасним впливом на декілька ланок його патогенезу. Препарат усуває бро-нхоспазм, стимулює діяльність серця і підвищує артеріальний тиск. Крім того, він має здатність гальмувати вивільнення біологічно активних речовин з опа­систих клітин шляхом стабілізації оболонки останніх. При анафілактичному шоці адреналін вводять внутрішньом'язово по 0,5-1 мл 0,1 % розчину, при необхідності ін'єкцію повторюють через 15-20 хв. Адреналін є також життєво необхідним засобом при ангіоневротичному набряку гортані.

Здатність адреналіну гідрохлориду збільшувати рівень глюкози в крові шляхом стимуляції глікогенолізу в печінці (3₂-адренорецептори) використо­вується при гіпоглікемічній комі. У цій ситуації корисною є і стимуляція адреналіном а₂-адренорецепторів підшлункової залози, що супроводжується гальмуванням секреції інсуліну.

Адреналін сприяє збільшенню рівня лактату в крові за рахунок активую­чого впливу на Р-адренорецептори скелетних м'язів і стимуляції розкладання глікогену до молочної кислоти.

Адреналін та інші засоби, що стимулюють Р₂-адренорецептори, здатні спричинити гіпокаліємією за рахунок збільшення надходження іонів калію в клітини тканин. Це може мати практичне значення при введенні Р₂-адреномі-метичних препаратів у хворих на інфаркт міокарда, при лікуванні деякими сечогінними засобами, серцевими глікозидами.

Адреналін та інші катехоламіни сприяють збільшенню скорочення скелет­них м'язів. Це відбувається шляхом збудження пресинаптичних р₂-адреноре-цепторів у холінергічних синапсах, що супроводжується активацією виділення ацетилхоліну і покращанням нервово-м'язової провідності. Іноді це проявля­ється тремором, який може розвиватися при застосуванні цих препаратів.

При закапуванні в око 1-2 % розчину адреналіну гідрохлориду за раху­нок стимуляції оц-адренорецепторів т. сШаіаіог риріііае райдужної оболонки виникає розширення зіниці і знижується внутрішньоочний тиск. Останній ефект пов'язаний зі зменшенням під впливом препарату продукції внутріш-ньоочної рідини за рахунок його судинозвужуючої дії і застосовується при лікуванні відкритокутової глаукоми. Вплив адреналіну на Р₂-адренорецепто-ри циліарного м'яза може спричинити його розслаблення і викликати незна­чне зниження акомодації.

Адреналін та інші катехоламіни погано проникають через гематоенцефа-лічний бар'єр. Але при введенні його у великих дозах можуть спостерігатися неспокій, збудження, ступор, блювання. Іноді адреналін додають до розчинів місцевих анестетиків (стор. 102) з метою гальмування їх всмоктування, про­лонгування дії та попередження токсичних ефектів.

Норадреналіну гідротартрат (норепінефрин) є адреноміметиком пря­мої дії, який стимулює а,-, а₂- і р,-адренорецептори. Активуючий вплив на Р-адренорецептори в нього виражений значно менше, ніж в адреналіну гідро-хлориду. Вводиться виключно внутрішньовенно краплинно. При струминно­му введенні тривалість його дії не перевищує декількох хвилин. Впливаючи на а-адренорецептори судин, викликає значне підвищення артеріального тиску, рівень якого регулюється швидкістю краплинної інфузії препарату. 1-2 мл 0,2 % розчину норадреналіну перед введенням розчиняють в 1000 мл 5 % розчину глюкози. Для стабілізації у цей розчин додають 500-1000 мг кислоти аскорбінової. Застосовують норадреналіну гідротартрат у випадках гострого зниження артеріального тиску - при шокових, колаптоїдних станах, при хі­рургічних втручаннях, травмах. При кардіогенному і геморагічному шоках з вираженою гіпотензією норадреналін може погіршити кровопостачання вну­трішніх органів. За рахунок стимуляції р^адренорецепторів під впливом пре­парату зростає ударний об'єм серця. При цьому рефлекторно виникає бради­кардія і хвилинний об'єм не змінюється, навіть дещо зменшується. Препарат абсолютно протипоказаний для підшкірного і внутрішньом'язового введення. Якщо розчин норадреналіну потрапляє у тканини навколо судин, розвиваєть­ся локальний судинний спазм, некроз, відшарування клітковини і гангрена. У разі випадкового потрапляння препарату під шкіру необхідно в це місце негайно ввести розчин а-адреноблокатора фентоламіну для попередження спазму судин.

Дофамін є попередником норадреналіну при його синтезі в адренергіч­них синапсах та мозковій речовині надниркових залоз. Препарат отримують синтетичним шляхом. Проявляє дозозалежний вплив на дофамінові, р- і а-адренорецептори. Як і всі катехоламіни, дофамін швидко руйнується в орга­нізмі КОМТ і МАО, тому його не призначають усередину. Погано проникає через ГЕБ. При одноразовому введенні у вену ефект препарату розвивається відразу і триває 5-10 хв. Призначають винятково внутрішньовенно краплин­но. У малих дозах 0,5-2 мкг-кг¹ -хв¹ стимулює дофамінові рецептори судин нирок, мозку, брижі, серця, що спричиняє їх розширення і покращання крово­постачання відповідних ділянок. При збільшенні швидкості інфузії пре­парату до 2-5 миг-кг^хв¹ він, крім того, стимулює Р,-адренорецептори серця і призводить до зростання ударного і хвилинного об'ємів. При цьому загальний периферичний судинний ';ір практично не змінюється, ар­теріальний тиск може дещо зростати. Пре. ь-: -іє.нні дофаміну зі швидкістю 7-10 мкг • кг' • хв ' і більше проявляється його сі!'\-.-лююча Дія на р- і а-адрено­рецептори. Це призводить до зростання периферичного опору судин, в тому

числі до звуження ниркових судин, збільшення артеріального тиску, ударно­го та хвилинного об'ємів серця, можуть виникати серцеві аритмії.

Враховуючи, що при лікуванні шокових та колаптоїдних станів основ­ною метою є забезпечення адекватного кровопостачання життєво важливих органів, вказані властивості дофаміну роблять його засобом вибору при ліку­ванні шоку і колапсу різної етіології, в тому числі кардіогенного та геморагі­чного. Найбільш вигідним для оптимізації параметрів гемодинаміки є засто­сування середніх доз препарату.

Тривалість краплинної інфузії дофаміну визначається клінічною необхід­ністю, але не повинна перевищувати 3-4 доби внаслідок розвитку толерант­ності і зникнення ефекту. Раптове припинення введення препарату може ускладнюватись гіпотензією.

При потраплянні дофаміну під шкіру або в м'яз можливий розвиток іше­мічного некрозу. Для його попередження місцево вводять фентоламін.

Мезатон (фенілефрин) є синтетичним о^-адреноміметичним засобом пря­мої дії. Для підвищення артеріального тиску мезатон можна вводити внутрі­шньовенно струминно або краплинно, внутрішньом'язово і під шкіру. Трива­лість гіпертензивного ефекту коливається, залежно від шляху введення, від 20 до 40-60 хв. У зв'язку з цим мезатон можна використовувати не лише у випадках гострих гіпотензивних станів, але й для профілактики зниження артеріального тиску при інфекційних захворюваннях, отруєннях тощо. Пре­парат може призвести до погіршання мікроциркуляції при кардіогенному і геморагічному шоках. На відміну від катехоламінів, мезатон може бути вико­ристаний при зниженні артеріального тиску під час наркозу фторотаном та ізофлураном. Адреналін, норадреналін і дофамін у такій ситуації викликають небезпечні серцеві аритмії, тому що вказані наркозні засоби, меншою мірою ізофлуран, підвищують чутливість міокарда до катехоламінів. Іноді мезатон використовують у 0,25-2 % розчинах для закапування в ніс при ринітах.

Нафтизин є а,-адреноміметиком прямої дії. При нанесенні на слизові оболонки викликає тривале звуження судин, що супроводжується зменшен­ням набряку і протизапальним ефектом. Використовується при ринітах для закапування в ніс по 1-2 краплі 2-3 рази на день. Якщо його застосовувати частіше, швидко розвивається тахіфілаксія і судинозвужуюча дія зникає. У зв'язку з цим нафтизин не рекомендують використовувати при хронічному нежиті. Для пролонгування дії місцевих анестетиків можна додати 2-4 краплі 0,1 % розчину препарату до 1 мл розчину місцевоанестезуючого засобу.

Галазолін (ксилометазолін) є оуадреноміметиком, який за фармакоди-намікою близький до нафтизину. Використовується для зменшення набряку слизових оболонок при ринітах, синуситах, ларингітах запального та алергі­чного походження. Має незначну подразнюючу дію. Не показаний при хроні­чному нежиті.

Ізадрин (ізопреналін, новодрин, еуспіран) - синтетичний катехоламін, який є сильним стимулятором Р₍- і Р₂-адренорецепторів.

Під впливом ізадрину, за рахунок стимулюючої дії на р,-адренорецепто-ри, посилюється і частішає серцева діяльність, прискорюється проведення імпульсів по провідній системі серця. Тому ізадрин використовують при атріо-вентрикулярних блокадах - /4-1 таблетку тримають під язиком до повного розсмоктування 3-4 рази на день. За рахунок стимулюючого впливу на (3₂-адренорецептори проявляє сильну бронхолітичну дію, в зв'язку з чим вико­ристовується інгаляційно при бронхоспазмах (стор. 261).

При внутрішньовенному введенні ізадрину відбувається зменшення опо­ру судин нирок, брижі, скелетних м'язів, що супроводжується зниженням діастолічного і системного артеріального тиску, покращанням кровопоста­чання внутрішніх органів. Ця властивість іноді використовується у комплек­сній терапії деяких видів кардіогенного шоку (за відсутності в хворого тахікардії та гіповолемії).

Вплив ізадрину на вуглеводний обмін і вивільнення жирних кислот ана­логічний дії адреналіну, хоча його здатність викликати гіперглікемію є мен­шою.

Препарат може спровокувати виникнення нудоти, тремору рук, сухості в роті, у хворих на ішемічну хворобу серця - напад стенокардії.

Ізадрин збільшує активність ектопічних вогнищ у серці і може викликати тяжкі серцеві тахіаритмії, аж до фібриляції шлуночків. Стимулюючий вплив ізадрину на (3₉-адренорецептори матки призводить до гальмування її скоро­чень, що може бути важливим під час пологів.

Сальбутамол (вентолін) є селективним |3₂-адреноміметиком прямої дії.

Стимуляція препаратом Р₂-адренорецепторів бронхів призводить до усу­нення бронхоспазму. На Р,-адренорецептори серця препарат не впливає, тому не змінює його діяльність. Широко використовується для інгаляцій при напа­дах бронхіальної астми і бронхоспазмах іншої етіології, особливо у тих випа­дках, коли хворі мають супровідні захворювання (ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, тиреотоксикоз). Тривалість дії препарату - 4 і більше годин.

За рахунок стимуляції Р₂-адренорецепторів матки сальбутамол знижує її тонус і скоротливу діяльність. Ця властивість препарату (токолітична дія) за­стосовується при передчасних пологах, при бурхливій пологовій діяльності.

Вибірковість дії сальбутамолу на руадренорецептори проявляється при його застосуванні у середньотерапевтичних дозах. При збільшенні дози може викликати ті ж побічні ефекти, що й ізадрин.

Такий Р_:-, р,-адреноміметик, як орципреналіну сульфат (алупент, аст-мопент), характеризується більш вибірковою дією на Руадренорецептори бронхів, тому використовується для попередження і зняття їх спазму (інга­ляційно, всередину, внутрішньовенно), зрідка - для лікування атріовентри-кулярної блокади. Після інгаляції препарату бронхолітична дія розвивається через 10-15 хв, триває 4-5 год. Орципреналіну сульфат переноситься хвори­ми краще, ніж ізадрин.

Тербуталін (бриканіл) та фенотерол (беротек, партусистен) є стиму­ляторами переважно Р₂~адренорецепторів. Проявляють бронхолітичну та то-колітичну дію.

Добутамін - синтетичний р^-адреноміметик. Його кардіотонічний ефект в 5 разів перевищує дію дофаміну і супроводжується зниженням кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку. Менше, ніж дофамін, впливає на системний артеріальний тиск, автоматизм шлуночків серця, майже не спри­чиняє тахікардії. Застосовується при деяких формах гострої та хронічної сер­цевої недостатності (стор. 281) шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії зі швидкістю 2,5-10 мкг'кг'-хв¹. При безперервному введенні до кінця 3-4 доби розвивається толерантність. При перевищенні дози може провокува­ти серцеві аритмії.

Дата добавления: 2013-12-13