Адреноблокатори

Для адреноблокуючих, або антиадренергічних, засобів є характерним блокування адренорецепторів з порушенням взаємодії їх з норадреналіном. Синтез медіатора при цьому не змінюється. До речовин цієї групи належать а- і р-адреноблокатори.

До а-адреноблокаторів належать алкалоїди маткових ріжків (ергота­мін), їх дигідровані похідні (дигідроерготамін), а також синтетичні препарати (фентоламін, тропафен, празозин).

Основна властивість а-адреноблокаторів, яка використовується у клініці, -це здатність розширювати периферичні судини при їх спазмі, спричиненому підвищеним тонусом симпатичної нервової системи або катехоламінами, що цир­кулюють у крові. У результаті розширення периферичних судин знижується артеріальний тиск, особливо діастолічний. Разом з тим, ця властивість фентола-міну і тропафену, які одночасно блокують а,- і а₂-адренорецептори, ніколи не використовується для лікування хворих на гіпертонічну хворобу, що пояснюєть­ся декількома причинами. З одного боку, при повторному призначенні препара­тів до них досить швидко розвивається толерантність, їм властива також мінли­вість всмоктування з травного каналу. З іншого - неселективні а-адреноблока-тори спричиняють тахікардію за рахунок блокади пресинаптичних а.₂-адренорецепторів, які мають гальмівний вплив на виділення норадреналіну у синаптичну щілину, можуть спричинити розвиток ортостатичного колапсу.

У фізіологічних умовах у відповідь на фізичне навантаження або при переміні положення тіла з горизонтального на вертикальне, що супроводжується зниженням артеріального тиску, підвищується вивільнення норадреналіну у синаптичну щілину адренергічних нейронів, у яких на постсинаптичній мембрані розташовані а,- і (3,-адренорецептори. У результаті відбувається корекція артеріального тиску і виникає тахікардія. Процес виділення норадреналіну гальмується за принципом зворотного зв'язку при подразненні медіатором пресинаптичних а.,-адренорецепторів. На тлі дії неселективних а-адреноблокаторів вивільнення норадреналіну у синаптичну щілину не гальмується (блокада оуадренорецепторів). При цьому він не впливає на заблоко­вані постсинаптичні оуадренорецептори (гіпотензія не коригується), але діє на (3,-адренорецептори серця (виникає тахікардія).

Фентоламін є синтетичним а,-, а„-адреноблокатором. Блокує а-адрено-рецептори гладенької мускулатури судин, що супроводжується їх розширен­ням і зниженням артеріального тиску. Препарат використовується для діаг­ностики і симптоматичного лікування феохромоцитоми (гормонально актив­ної пухлини надниркових залоз). При цьому захворюванні утворюється величезна кількість норадреналіну, шо зумовлює інтенсивне зростання арте­ріального тиску. Препарат також показаний при порушеннях периферичного кровообігу при ендартеріїті, хворобі Рейно, трофічних виразках, пролежнях. Фентоламіну метансульфонат вводять внутрішньовенно, попередньо розчи­нивши 10 мг у 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, при комплексно­му лікуванні гіпертензивних криз, гострої серцевої недостатності. Але у цих випадках його застосування обмежується здатністю викликати тахікардію.

Іноді препарат використовують у комплексній терапії гіповолемічного та кардіогенного шоку, які супроводжуються спазмом судин життєво важливих органів, зокрема нирок. Місцеве введення препарату здійснюється у випадку помилкового потрапляння під шкіру розчинів норадреналіну або дофаміну (стор. 147) Вказана процедура попереджує різкий спазм судин і розвиток некротичних змін.

Тропафене неселективнима-адреноблокатором. Вводять препарат під шкіру, внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Тропафен використовують за тими ж показаннями, що й фентоламіну гідрохлорид. При його введенні може розвива­тися тахікардія та ортостатичний колапс. Для профілактики останнього протя­гом 2 год після ін'єкції хворий повинен лежати. Якщо ж таке ускладнення ви­никло, для підвищення артеріального тиску недоцільно використовувати ад­реналіну гідрохлорид та інші речовини а-адреноміметичної дії. В умовах блокади а-адренорецепторів ці препарати не викличуть підвищення артеріа­льного тиску. Навпаки, у цьому випадку може спостерігатися "спотворення" пресорної дії адреналіну: замість підвищення, він викличе зниження артеріа­льного тиску. Ефект пов'язаний зі зникненням стимулюючого впливу адрена­ліну на заблоковані а-адреноблокаторами а-адренорецептори. Водночас його дія на р-рецептори, зокрема судин скелетних м'язів, залишається, судини розширюються, що призводить до зниження артеріального тиску.

Празозин - селективний а,-адреноблокатор. Під впливом препарату розвивається периферична вазодилатація. Вона пов'язана не лише з а-адре-ноблокуючою дією празозину, але й із його міотропними спа-політичними властивостями. На відміну від попередніх препаратів, празозин не викликає тахікардії. Використовується для лікування різних форм гіпертонічної хворо­би, при застійній серцевій недостатності. Його прийом починають з невели­кої дози (0,5-1 мг), яку призначають перед сном. Це необхідно для профілак­тики так званого "феномену першої дози": різкого зниження артеріального тиску і навіть розвитку ортостатичного колапсу.

Доксазозин блокує постсинаптичні а,-адренорецептори, що призводить до зменшення загального периферичного судинного опору та зниження арте-

ріального тиску. Порівняно з празозином, має тривалішу гіпотензивну дію. Максимальний ефект при прийомі препарату всередину розвивається через 2 год, продовжується до 24 год. Це дозволяє застосовувати доксазозин у хворих на гіпертонічну хворобу один раз на добу. Показаний також пацієн­там з аденомою передміхурової залози. За рахунок блокади а-адренорецепто-рів, розміщених у тканині простати та шийці сечового міхура, препарат по­кращує виділення сечі.

Побічні ефекти в основному такі ж, як у празозину: ортостатичні явища, особливо на початку лікування, запаморочення, головний біль, стомлюва­ність, набряки, нудота, риніт тощо.

До антиадренергічних засобів належить також піроксан, який блокує а-адренорецептори центральних і периферичних адренореактивних систем. Препарат застосовується для лікування і профілактики захворювань, які су­проводжуються патологічним зростанням симпатичного тонусу: при діенце-фальних та гіпертензивних кризах тощо. У хворих з алергічними дерматоза­ми піроксан зменшує свербіння. Використовується для профілактики морсь­кої та повітряної хвороб, для полегшення перебігу хвороби Меньєра. Знайшов також застосування у хворих з абстинентними явищами при морфінній нар­команії та алкоголізмі. При цьому піроксан усуває психічне напруження, тривогу, безсоння, зменшує інтенсивність потягу до психоактивної сполуки.

Р-адреноблокатори — це група лікарських засобів, які блокують Р-ад-ренорецептори, попереджуючи вплив на них норадреналіну. До цих препара­тів належать анаприлін (пропранолол, обзидан), окспренолол (тразикор), талінолол (корданум), атенолол (тенормін), метопролол (беталок), ацебуто-лол, тималол.

Перший р-адреноблокатор пропранолол було синтезовано у 1964 р. анг­лійським фармакологом Дж. Блеком. Через 24 роки автор цього винаходу, який зробив справжній переворот у лікуванні серцево-судинних захворю­вань, отримав Нобелівську премію. На сьогоднішній день у клініці внутріш­ніх хвороб використовуються понад 50 препаратів цієї групи. Вони відрізня­ються один від одного наявністю або відсутністю кардіоселективної дії (впли­ву лише на р,-адренорецептори серця), внутрішньої симпатоміметичної активності, за ступенем розчинності у ліпідах, швидкістю метаболізму в ор­ганізмі, тривалістю дії тощо.

Ліпофільні (жиророзчинні) р-адреноблокатори (пропранолол) добре всмо­ктуються у шлунково-кишковому тракті, проникають через гематоенцефаліч-ний бар'єр, метаболізуються у печінці, мають короткий період напіввиведення (1-5 год) і повинні призначатися хворим 2-3 (іноді 4-6) разів на добу. Гідрофі­льні (водорозчинні) сполуки (атенолол) неповно і нерівномірно всмоктуються у травному каналі, незначно метаболізуються у печінці, виділяються з організ­му переважно із сечею у незміненому вигляді або у вигляді метаболітів, не проникають через гематоенцефалічний бар'єр, мають тривалий період напівви­ведення (до 24 год), у зв'язку з чим можуть призначатись 1-2 рази на добу.

Анаприлін є неселективним р,-, р.,-адреноблокатором. Він майже не впливає на серце людини, яка знаходиться у стані спокою. Але при підви­щенні симпатичного тонусу анаприлін зменшує частоту, силу серцевих ско­рочень, пригнічує автоматизм, атріовентрикулярну провідність, знижує по­требу міокарда в кисні. Всі ці ефекти пов'язані з блокадою Р_:-адренорецепто-рів серця. Анаприлін знижує артеріальний тиск у хворих з будь-якою формою гіпертонічної хвороби. Цей ефект зумовлений зменшенням роботи серця, продукції реніну, ангіотензину II і альдостерону. З іншого боку, під впливом препарату підвищується утворення судинорозширюючих агентів - простаци-клінів - у судинній стінці.

У наш час анаприлін широко використовується для лікування хворих на шемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, серцеві аритмії. У першому шпадку препарат покращує перебіг захворювання, зменшуючи кількість на-іадів стенокардії і підвищуючи толерантність хворих до фізичного наванта­ження. При гострому інфаркті міокарда він здатен зменшити зону ураження, сприяє розвитку колатерального кровообігу в серці, попереджує й усуває аритмії. Як протиаритмічний засіб анаприлін також застосовують при сину-совій і пароксизмальній тахікардії, екстрасистолії, мигтінні та тріпотінні пе­редсердь, при шлуночковій екстрасистолії. Препарат знижує частоту серце­вих скорочень і покращує стан хворих на тиреотоксичннй зоб. Дослідження останніх десятиліть доводять високу лікувальну активність анаприліну при різних формах гіпертонічної хвороби, при будь-якій тяжкості перебігу. Засіб широко використовується як для тривалого призначення при цьому захворю­ванні, так і в комплексній терапії гіпертензивних криз.

При призначенні анаприліну необхідно враховувати, що його біодоступ-ність залежить від ступеня інактивації при першому проходженні через печін­ку. Швидкість біотрансформації препарату у різних пацієнтів може відрізняти­ся в 7-20 разів. Тому дози анаприліну повинні підбиратися індивідуально.

При тривалому застосуванні препарату перед його відміною треба посту­пово знижувати дозу. Раптове припинення прийому може призвести до роз­витку синдрому відміни: гіпертензивної кризи, гострого інфаркту міокарда тощо.

Анаприлін також застосовують в очних краплях для лікування відкрито-кутової глаукоми. Зниження внутрішньоочного тиску пов'язане із зменшен­ням продукції внутрішньоочної рідини циліарним тілом.

Побічна дія анаприліну різноманітна. Можуть розвиватися брадикардія і серцева слабкість, атріовентрикулярна блокада, бронхоспазм, погіршання перебігу цукрового діабету (розвиток стійкої гіпоглікемії за рахунок блокади механізмів, що регулюють рівень цукру в крові), хвороби Рейно, диспепсичні явища, депресія, м'язова слабкість.

Препарат протипоказаний при схильності до бронхоспазму, синусовій брадикардії, атріовентрикулярній блокаді, серцевій недостатності, цукровому діабеті, вагітності, порушеннях периферичного кровообігу.

Незважаючи на здатність викликати серцеву слабкість, р-адреноблокато-ри з успіхом використовують для лікування хворих із застійною серцевою недостатністю (стор. 284).

Кардіоселективні (3-адреноблокатори - це група засобів, які у середньо-терапевтичних дозах вибірково блокують лише Р,-адренорецептори серця і не впливають на (3₂-адренорецептори, зокрема бронхів, судин скелетних м'я­зів, матки, печінки, підшлункової залози. Тому ці препарати можуть бути використані при наявності у хворих на ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, серцеві аритмії такої супровідної патології, як хронічний обструкти­вний бронхіт, цукровий діабет, захворювання периферичних судин. Вказана селективність дії може зникати при застосуванні цих засобів у великих до­зах. При бронхіальній астмі, особливо у період загострення, ці препарати протипоказані.

Р-адреноблокатори із внутрішньою симпатоміметичною активністю, зв'я­зуючись з Р-адренорецепторами, не тільки їх блокують (роблять нечутливи­ми до катехоламінів), але й одночасно дещо активують. При низькій активно­сті симпатичної нервової системи ефект внутрішньої симпатоміметичної ак­тивності цих засобів може переважати їх Р-адреноблокуючі властивості. І навпаки, при високому симпатичному тонусі переважає р-адреноблокуюча дія. Порівняно з анаприліном, препарати цієї групи не викликають значної кардіодепресії (брадикардії, зниження скоротливої функції міокарда), рідше провокують бронхоспазм, порушення ліпідного та вуглеводного обмінів. При їх застосуванні майже не розвивається синдром відміни.

Талінолол (корданум) є кардіоселективним р-адреноблокатором. Має по­мірно виражену негативну іно- та хронотропну дію на серце, гіпотензивну дію, протиаритмічну активність при суправентрикулярних та шлуночкових по­рушеннях серцевого ритму (екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, тріпо­тінні та мигтінні передсердь), ефективно усуває синусову тахікардію, зокрема при тиреотоксикозі. Вибірковий вплив на Р-адренорецептори серця проявля­ється при його застосуванні у малих дозах. Призначають при стенокардії, ар­теріальній гіпертензії, порушеннях серцевого ритму. Селективність дії таліно-лолу зникає при підвищенні його дози. Тому можливі побічні ефекти. Проти­показання до застосування препарату такі ж, що й для інших р-адреноблокаторів.

Атенолол (тенормін) - кардіоселективний Р-адреноблокатор тривалої дії. Період напіввиведення препарату становить 6-9 год. Застосовують всере­дину 1-2 рази на добу. Показання застосування атенололу такі ж, як і інших Р-адреноблокаторів. Йому віддають перевагу, якщо лікування Р-адреноблока-торами необхідне хворим на цукровий діабет або з патологією периферичних судин. Рідше, ніж неселективні препарати, викликає бронхоспазм та інші негативні побічні ефекти. Разом з тим. для нього характерна значна брадика­рдія. При підвищенні дози кардіоселективність зникає.

Метопролол - кардіоселективний р-адреноблокатор. Після одноразо­вого прийому дія препарату продовжується 12 год. Застосовують при стено-

кардії напруження, гострому інфаркті міокарда, при серцевій недостатності, серцевих тахіаритміях, артеріальній гіпертензії. Побічні ефекти такі ж, як в інших бета-адреноблокаторів.

Ацебутолол (сектраль) - Р-адреноблокатор із внутрішньою симпатомі-метичною активністю. При застосуванні всередину всмоктується на 70 %. Інтенсивно метаболізується у печінці. При цьому утворюється активний ме­таболіт діацетолол, який має антиаритмічну активність. Призначають двічі на добу. Показаний хворим із порушеннями серцевого ритму, при гіпертензії та ішемічній хворобі серця.

Тимолол - Р-адреноблокатор неселективної дії. Фармакодинаміка і за­стосування препарату такі ж, як в анаприліну. Найбільш широко використо­вується у вигляді крапель (0,25 % і 0,5 % розчини тимололу малеату) для лікування глаукоми. Після закапування в око ефект розвивається через 20-30 хв, триває 8-24 год. При відкритокутовій глаукомі його ефективність не поступається дії адреналіну та пілокарпіну. При тривалому застосуванні мо­жливий розвиток тахіфілаксії. З обережністю талінолол слід використовува­ти у хворих на бронхіальну астму і серцеву недостатність (всмоктується з слизової оболонки ока і проявляє резорбтивну дію).

Лабетолол - а-, Р-адреноблокатор. Препарат блокує а,-, а₂-, р,- та Р₂-адренорецептори. Має, крім того, внутрішню симпатоміметичну активність відносно Р₂-адренорецепторів. Проявляє сильну вазодилатуючу дію. Викори­стовується для лікування хворих на гіпертонічну хворобу, при гіпертензив-них кризах. В останньому випадку призначається внутрішньовенно струмин­но повільно або краплинно. Максимальний ефект розвивається через 5 хв, тривалість дії - 5-8 год. Лікування проводять у лежачому положенні хворого у зв'язку з небезпечністю розвитку ортостатичної гіпотензії. Лабетолол, як правило, не викликає бронхоспазму. Разом з тим, у хворих на бронхіальну астму його необхідно застосовувати з обережністю. Протипоказаний при ат-ріовентрикулярній блокаді, серцевій недостатності.

Дата добавления: 2013-12-13