Лекція 4. Психологія особистості злочинця

1. Поняття особистості злочинця та основні детермінанти її формування.

2. Структура особистості злочинця.

3. Злочинна поведінка та механізми її формування.

Основні поняття: індивід, особистість, людина, індивідуальність,структура особистості.

Завдання для самостійної підготовки:

Оформіть конспект що вміщуватиме інформацію про:

· Особистість неповнолітнього злочинця. (2 год.)

· Біологізаторські концепції особистості злочинця. (2 год.)

· Соціологізаторські концепції особистості злочинця. (2 год.)

Теорія диференційного зв'язку Б. Сатерленда - в центрі її уваги знаходяться частота, інтенсивність і значення соціальних відносин, а не особливості особистості або характеристики оточення,

В міських районах рівень деліквентності вищий, оскільки їх мешканці частіше зустрічаються зі злочинними моделями поведінки (теорія "поганої компанії").

Запропонована Е. Сатерлендом теорія базується на наступних положеннях: злочинній поведінці навчаються, взаємодіючи в процесі спілкування з іншими особами; навчання злочинній поведінці відбувається переважно в групах, де відносини мають безпосередній, особистий характер;

специфічна спрямованість мотивів І прагнень формується на основі оцінок правових норм як прийнятних чи неприйнятних;

особа стає деліквентом внаслідок переважання в неї оцінок, сприятливих для порушення закону, над оцінками, що цьому не сприяють;

Концепція нейтралізації С. Сайкса та X Матзи полягає у висвітленні механізмів виправдання делінквентної поведінки. Автори вважають, що деліквенти мають достатнє уявлення про соціальні норми, але виправдовують власну протиправну поведінку за допомогою наступних різновидів нейтралізації:

1) заперечення відповідальності (людина вважає себе скоріше об'єктом дії, ніж її суб'єктом, вона - жертва обставин):

2) заперечення шкоди (людина вважає, що насправді ніхто не страждає від її дій);

3) заперечення наявності жертви (спричинення шкоди не розглядається як протиправне);

4) засудження засуджуючих (людина вважає всіх, хто її засуджує, лицемірами, замаскованими девіантами, якими керують негативні почуття);

5) посилання на вищі обставини (порушення вимог суспільства нейтралізується тим, що людина робить це в ім'я відданості малим групам).

Принципова позиція сучасної юридичної психології полягає у визнанні соціального І біологічного в людській природі, що не протистоять, тим більше не виключають один одного в поясненні поведінки людини, а перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності. Але при встановленні причин конкретної соціально значимої дії, у тому числі правопорушення, визначальним е соціальне. Воно активно впливає на індивідуальні особливості людини, детермінуючи зміст, сутність її поведінки.

Біологічне - лише динамічний, функціональний аспект поведінки, тобто біологічні чинники є умовою дії соціальних причин.

У психологічних теоріях особистості біологічному надається сенс "платформи", першооснови. У процесі життєдіяльності, навчання та виховання людина набуває соціальних властивостей, що притаманні тільки їй, і стає індивідуально неповторною. Тобто біологічне - це умова розвитку людини як особистості. Не менш важливим є правильне розуміння співвідношення соціального і біологічного стосовно межових станів психіки, зокрема, психопатії в межах осудності. Відомо, що психопатія - аномалія характеру, у певних випадках зумовлена вродженими аномаліями мозку. У несприятливих умовах оточення притаманна психопатам вибуховість, підвищена емоційна збудливість може призвести до вчинення злочинів. Але це не означає, що причиною злочину тут є саме хворобливий стан мозку.

Дата добавления: 2013-12-13