Методи теорії держави і права

Метод теорії держави і права – це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Методологія – система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки.

– теоретичні принципи – історизм, єдність логічного та історичного.

– логічні прийоми – дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення.

– конкретні засоби дослідження – інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет.

Методи науки теорії держави і права поділяються на:

- загальні;

- окремі (конкретні);

- спеціальні.

Загальним методом ТДП є метод філософської діалектики. Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості.

Загальний метод філософської діалектики розкривається через:

1) логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного;

2) метод єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті — із усіма випадковостями,, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом;

3) системно-структурний метод, припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем.

Окремими методами ТДП є:

1) формально-догматичний (юридико-технічний) припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки. Прикладами можуть бути поняття «суб'єкт права», «нормативний акт», «гіпотеза», «санкція», «дієздатність», «правоздатність» тощо;

2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів;

3) статистичний метод, використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень, про відсоток економічних злочинів тощо;

4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.;

5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

Спеціальні методи – методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук:

- математичний;

- кібернетичний;

- психологічний та ін.

Дата добавления: 2013-12-13