Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація та типологія злочинців




З метою попередження злочинності важливо знати не лише її причини й наслідки, а й вивчати особистість злочинця. Цією проблемою займається наука кримінологія. Для соціологів це повинно бути цікаво тому, що об’єктом дослідження у ряді випадків є особи та їх дії, що перебувають або перебували у місцях позбавлення волі, тобто скоїли злочини. Соціологу важливо сконцентрувати свою увагу на особистості злочинця, тому що він є носієм злочину. Необхідно також зважити на той факт, що злочинець є частиною людської спільноти. Соціальний характер особистості злочинця дозволяє розглядати його як члена суспільства, соціальних груп або нових спільностей, як носія соціально типових рис. Тому до нього треба «підходити як до носія різноманітних форм суспільної психології, придбаних моральних, правових, етнічних і інших поглядів і цінностей, індивідуально-психологічних особливостей. Включення злочинця в активне і корисне групове спілкування – важлива умова його виправлення. Особистість злочинця являє собою сукупність соціально значимих негативних властивостей, що утворилися в неї у процесі різноманітних і систематичних взаємодій з іншими людьми. Соціальні-психологічні особливості злочинця являють собою джерело злочинного поводження, його суб'єктивну причину, визначає необхідність вивчення всієї сукупності соціологічних, психологічних, правових, медичних і інших аспектів особистості злочинця. Вивчення особистості злочинця здійснюється для виявлення й оцінки тих її властивостей і рис, що породжують злочинне поводження, і з метою його профілактики. У цьому виявляється найтісніша єдність трьох вузлів кримінологічних проблем: особистості злочинця, причин і механізму злочинного поводження, профілактики злочинів.

Дослідження В.Н. Кудрявцева і В.Е. Ємінова свідчать, що до основних рис особистості злочинця відносяться насамперед соціально-демографічні. Так, відомо, що серед злочинців значно переважають чоловіки (85%), а менше жінки (15%). Серед злочинів пов’язаних з насильством, зґвалтуванням, розбійними нападами, викраданням людей, торгівлею людьми більшість представників сильної статі, а серед злочинів, пов’язаних з розкраданням у сфері торгівлі, громадського харчування, а останнім часом шахрайством – першість належить представникам слабкої статі. Більше половини злочинів вчиняють особи віком від 16 до 29 років. Основну масу таких злочинів як убивства, нанесення тяжкої шкоди здоров’ю, крадіжки, розбої, хуліганство, зґвалтування, чинять особи у віці до 30 років [10, с. 133].



У той же час найбільш криміногенною групою є особи від 30 до 49 років (47%). Саме вони чинять особливо тяжкі (36%) та тяжкі злочини (35%). Найменше серед злочинців людей літнього віку. У той же час значно зросла частка неповнолітніх злочинців – до 15%. Треба звернути увагу на те, що серед неодружених злочини зустрічаються у два рази частіше ніж серед одружених. А також відомо, що злочинність серед не працевлаштованих значно вище ніж серед тих, хто систематично працював. Люди, які часто змінюють місце роботи мають більш високий відсоток злочинності. У залежності від рівня освіти злочинців злочини мають певну диференціацію: насильницькі дії, хуліганства, зґвалтування скоюють люди з низьким рівнем освіти, а економічні злочини, розтрати, присвоєння притаманні людям з середнім та високим рівнем освіти.

Для осіб схильних до злочинної діяльності та тих хто вчинив злочин, характерними рисами є: яскраво виражена індивідуальність, лідерські якості поєднані з великою сміливістю, волею, ініціативністю, негативними ціннісними орієнтаціями, поглядами. Особистість лідера визначає загальну спрямованість злочинної активності групи і вчинення нею конкретних злочинних дій. Знання про це повинно активно використовуватися при проведенні виховної, профілактичної та попереджувальної роботи з особами схильними до девіацій.

Всі особи, що скоїли злочини мають схожі та відмінні риси. З цією метою існує спеціальна класифікація. Серед злочинців виокремлюються дві великі групи:

- соціологічні, у тому числі соціально-демографічні (стать, вік, рівень освіти, рівень матеріального достатку, соціальний стан, наявність сім'ї, рід занять, наявність фаху, місце проживання);

- правові (характер, ступінь ваги скоєних злочинів, учинення злочинів вперше або повторно, у групі або поодинці, тривалість злочинної діяльності, об'єкт злочинного зазіхання, форма провини).

За класифікацією також виокремлюються окремі типи злочинців:

- неповнолітні злочинці;

- жінки-злочинці;

- насильницькі злочинці;

- злочинці-міські жителі;

- злочинці-сільські жителі тощо.

Для типології головною ознакою виступає мотив – внутрішнє спонукування до поводження, те, заради чого воно здійснюється. Серед основної маси злочинців умовно виділяють «корисливий», «престижний», «ігровий» «насильницький» і «сексуальний» типи. Типологічні групи будуються також по характеру злочинної спрямованості: корисливий, насильницький, корисливо-насильницький і «універсальний» типи». «Універсальний» тип включає:

- економічні і сексуальні;

- присвоєння майна;

- катування.

За ступенем суспільної небезпеки – відношення злочинця до головної цінності – людського життя виділяють такі типи:

- абсолютно небезпечні (серійні вбивства, сексуальні насильства);

- особливо небезпечні (убивства у конфліктній ситуації, корисливі злочини, керівник злочинної організації);

- небезпечні (злочини проти особистої власності, що порушують суспільний порядок, але не зазіхають на життя);.

- представляє незначну небезпеку (інші злочинці, у першу чергу ті, що учинили злочин не за умислом або в силу несприятливого збігу особистих обставин, але не проти життя людини).

3.6. Висновки. Злочинність небезпечне соціальне явище, яке має місце у всіх без винятку суспільствах. До сьогодні не вироблені ефективні засоби боротьби з цим соціальним злом, яке має поширення і в Україні. Вивчення причин скоєння злочину, формування кримінальних структур, соціальних чинників, які сприяють розповсюдженню злочинності є нагальним і невідкладним. Небезпечним є той факт, що злочини скоюють особи, які по суті своїй, є загрозливими для соціуму – наркомани, токсикомани, повії, крадії. Високим залишається відсоток рецидивних злочинів. Причина тому – нестабільність у суспільстві, складна економічна ситуація, безробіття, фінансова нестабільність, інфляція. На цьому фоні поширюється кримінальна субкультура та кримінальна романтика серед молоді, що є вкрай небезпечним і повинно всіх нас насторожити.

 





Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 654; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.031 сек.