Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Історичні аспекти наркотизму

Про існування наркотиків відомо з глибокої давнини. Первісні люди вдихали дим, насичений запахами різних трав, серед яких були трави з наркотичними властивостями – дика конопля, мак тощо. Майже 5 тис. років тому жителям Персії вже був відомий опій. За 1500 років до н. е., було зібрано майже 700 рецептів, багато з яких ґрунтувалися на опіумі [4, с. 31]. У стародавньому Римі було дозволено до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Катон (234-149 р. до н. е.) та римський вчений енциклопедист Марк Торрецій Варрон (116-27 р. до н. е.) у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійно-шафранової настоянки Сабура [6, с. 15].

Одурманюючі речовини викликали стан наркотичного сп’яніння та ейфорії, полегшували страждання, зменшували біль. Галюциногенні, стимулюючі речовини, транквілізатори використовувалися у культових та релігійних цілях. Ними користувалися шамани для того, щоб увійти в контакт із потойбічним світом, передбачити майбутню долю людини, побачити пророчі видіння. Отже, наркотичні речовини були відомі людям тисячі років тому назад.

Широке використання наркотики, у даному випадку морфій, як знеболюючий препарат, отримали значне поширення у роки Кримської, Франко-Пруської, Першої світової і громадянської воєн, тобто наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Наркотичні препарати в медицині, як правило використовувалися у вигляді пігулок, порошків, та вдихалися під час паління.

Перший синтетичний наркотик героїн був відкритий у 1898 році і з часом був випущений у продаж компанією «Байєр». Фармацевти сподівалися, що цей препарат знизить приступи кашлю, але він викликав у пацієнтів наркотичну залежність.

Перша міжнародна Конференція по наркотикам, яка фінансувалася США і підписана в Гаазі відбулася у 1912 році і торкалася проблем опіуму, морфіну і кокаїну. Країни, які підписали конвенцію, зобов’язувалися прийняти закони які обмежували виробництво, продаж і використання наркотиків у медичних і дослідницький цілях. У 1914 році у США вступає в силу Акт Харрісона про наркотики – закон, який визнавав споживання героїну і морфіну «зловживанням наркотиками». Віднині наркозалежні були вимушені ховати факт свого споживання наркотиків, йшли підпілля. У 1919 році права лікарів на свій розсуд прописувати опіати обмежувалися рішенням Верховного суду країни. Але всі прийняті обмеження сприяли зростанню чорного ринку. У 1924 році Америка, Англія і Німеччина одночасно забороняють забезпечення опіумом наркозалежних, які знаходяться у клініках. Ці заборонні заходи призвели до ще більшого розростання чорного ринку наркотиків.



У роки Другої Світової війни 1939-1945 років наркотики широко застосовувалися солдатами воюючих армій. Після війни на у країнах Заходу різко зросла кількість наркозалежних і у 1960-х роках особливо. Це був своєрідний протест молоді проти існуючого ладу, експансії США. Серед молоді були «популярні» паління марихуани і експериментальне споживання психоделіків, яке дуже часто пов’язувалося з творчим і філософським пошуком, пацифізмом і рухом хіпі. Але у 1970-х роках природа і структура середовища споживання наркотиків у більшості країн Заходу змінилася. Студентство розподілилося на учасників «конопляного бунту» та серйозних політичних активістів, які відмовлялися від наркотиків. У 1970-х роках стали широко поширюватися важкі наркотики, у тому числі опіати. Став доступний героїн, і цілі молодіжні групи, у тому числі молодіжні банди, у яких він став символом «крутизни», перейшли на ін’єкційне споживання наркотиків. Різке збільшення кількості смертей, пов’язаних з наркотиками, призвело до зростання проблем з приводу наркотизації молоді у США і Європі.

У Радянському Союзі ситуація з наркотиками складалася дещо інакше. В СРСР самим популярним наркотиком у 20-30 роки минулого століття був кокаїн, або «марафет». Більша частина кокаїністів була у віці менше 20 років. Кокаїн розповсюджували безпритульні, продавці сірників, цигарок, газет, дрібні злодюжки. Нюхати кокаїн починали з 10-12 річного віку. Дорослі приходили до кокаїну через пияцтво та алкоголь. Спекулянти привозили німецький, польський, японський кокаїн. Основна причина його поширення полягала у масовій безпритульності, злиднях, невихованості.

У 1950-1960-х роках почали спостерігатися випадки ін’єкцйної наркоманії. Споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН) у той час – представники багатих аристократичних сімей, поети, артисти, музиканти. Наркотики вважались капризом еліти і «хворобою дисидентів». У цей час у кримінальному середовищі з’являється поняття «ширка» – те, що можна ввести у вену за допомогою голки з метою отримання кайфу. Ширкою називали всі «кайфвміщуючі» препарати і суміші – від промедолу, морфіну гідро хлориду і закінчуючи барбітуратами. У 70-х роках минулого століття «ширкою» починають називати самотужки приготовану витяжку алкалоїдів опію. До середини 1980-х років «ширка» стає популярною не лише у кримінальних колах, а і серед молоді СРСР. У цей період часу з’являються специфічні «професії»: «варщик» (той, хто готує «ширку»), «барига» (продавець); вживання «ширки» ритуалізується і набуває риси субкультури. До середини 1980-х років наркотизація суспільства розпочалася значними темпами, що призвело до появи чорного ринку наркотиків і формування наркобізнесу.

Отже, наркотичні речовини відомі людству зі стародавніх часів. Їх застосування та вживання було частиною ритуалу, традицій, релігійних вірувань. З часом винайдення сильнодіючих штучних наркотиків зпровокувало значне їх поширення, особливо у молодіжному середовищі і стало елементом молодіжної субкультури. Серед СІН з’являється своєрідна «наркотична» термінологія. Значні темпи розповсюдження наркотичних речовин спостерігаються у світі, а згодом і СРСР,і у другій половині ХХ ст. Особливо небезпечними стали ін’єкційні наркотики.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності | Актуальність проблеми наркоманії

Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 689; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.02 сек.