Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості

Модель «витрати—випуск» є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій мо­делі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представ­лена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП, і навпаки.

Тема 9. СУКУПНІ ВДАТКИ І ВВП

1.Модель “витрати - випуск”.

2. Модель “вилучення ін’єкції”.

3. Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості

Приступаючи до розгляду питань даної глави, необхідно спочатку зробити певні припущення:

1. В даній темі об'єктом макроекономічного аналізу буде лише приватний сектор економіки. За цих умов ВВП = С + Іg.

2. Ціни є незмінними.

3. Відсоткова ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.

1. Модель «витрати— випуск»

Для розуміння рівноваги або нерівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага — це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в мо­делі «витрати—випуск» під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють С + Іg, то для моделі «витрати—випуск» базовим є таке рівняння:

Е = С + Іg = ВВП (9.1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП — вироблений продукт, а С + Іg — сукупні витрати. Співвідношення між ними може мати три варіанти:

1) вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупку, тобто С + Іg = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит;

2) не вся сума доходу отриманого від реалізації виробленого ВВП спрямовується на його закупку, тобто С + Іg < ВВП;

3) на закупку ВВП спрямовується більша сума доходу порівняно з його величиною, отриманою від реалізації ВВП, вироб­леного в поточному періоді, тобто С + Іg > ВВП.

Останні два варіанти відповідають кейнсіанській теорії, згідно з якою доходи, отримані від реалізації поточного ВВП, не обов'язково перетворюються в адекватну вели­чину сукупних витрат.

Співвідношення між сукупними витратами і ВВП — це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах.

Так, коли Е < ВВП, виникає перевиробництво, яке супро­воджується незапланованим збільшенням товарних запа­сів.

І навпаки, коли Е > ВВП, виникає недовиробнинтво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємства. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані й незаплановані інвестиції. До за­планованих інвестицій відносяться витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємств стосовно очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги. Але уявлення підприємств про сукупний попит (сукупні витрати) не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникають незаплановані інвестиції. До них відносяться витрати, які підприємства змушені здійснювати в товарні запаси. Отже, фактичні інвестиції складаються із заплано­ваних і незапланованих інвестицій в товарні запаси.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збіль­шення інвестицій в товарні запаси; якщо сукупні виграти перевищують ВВП, то відбувається незаплановане змен­шення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу:

Е ± І^/ = ВВП (9.2)

де ± І^/ — незаплановані інвестиції в товарні запаси; (+)- збільшення, (-) — зменшення інвестицій в товарні запаси. Е ± І^/ — фактичні сукупні витрати (Еф).

Із формули випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо між сукупними витратами і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Отже рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді. Іншими словами, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестицій­них). Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної норми. Це означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікав­лені збільшувати виробництво до рівня сукупних витрат;

якщо навпаки, сукупні витрати менші від ВВП і відбува­ється незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня су­купних витрат.

Аналіз рівноважного ВВП можна здійснити і за допо­могою графічної моделі «витрати—випуск», яка досить часто іменується як «кейнсіанський хрест»:

Рис. 9.1. Рівноважний ВВП в моделі «витрати—випуск»

На горизонтальній осі графіка представлено ВВП, а на вертикальній — фактичні сукупні витрати, тобто Еф = Е ± І^/. Бісектриса відображає ситуацію, коли

Фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються. Пере­тин ліній фактичних і запланованих сукупних витрат у точці Т₁ свідчить про тотожність між цими витратами (Е₁=Е) і про те, що рівноважний ВВП дорівнює О_1.

Але в дійсності фактичні сукупні витрати, як правило, не збігаються із запланованими сукупними витратами. Так, Е₂ < Е. Це означає, що підприємства виробили продукції більше, ніж зможуть її реалізувати (О₂ > О₁). У цьому випадку відбувається незапланований приріст інвестицій в товарні запаси, що викликає тенденцію до скорочення ВВП від О₂ до О₁. В протилежному випадку Е₃ > Е. Це означає, що підприємства виробили про­дукції менше, ніж це відповідає планам покупців (О₃<О₁). За цих умов відбувається незаплановане змен­шення інвестицій в товарні запаси, що породжує тенден­цію до збільшення ВВП від О₃ до О₁.

2. Модель «вилучення— ін'єкції»

В основі цієї моделі лежить та обставина що в потоці «доходи—витрати» постійно виникають як вилучення, так і ін'єкції. Як відомо, будь-який обсяг виробництва породжує певну величину індивідуального доходу. Одну частку цього доходу домогосподарства і підприємства можуть заощаджувати, тобто не використо­вувати на споживання. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку «доходи—виграти». Оскільки заощад­ження — це потенційні витрати, то внаслідок того, що частка доходу вилучається на заощадження, споживчі витрати будуть недостатніми, щоб викупити весь обсяг вироблених споживчих товарів. Це може викликати змен­шення ВВП.

Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбутися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощад­женням, можна розглядати як ін'єкції витрат у потік «доходи—витрати», тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін'єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати декілька варіантів.

Перший — якщо вилучення із доходу в формі заощад­жень перевищує інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (Е) будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки сукупні виграти визначають рівноважний ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.

Другий — якщо вилучення із доходу в формі заощад­жень менші, ніж інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (Е) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.

Третій — якщо вилучення та ін’єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень ком­пенсуються їх збільшенням у формі інвестицій. Тому су­купні витрати (Е) дорівнюють фактичному ВВП, який одночасно є рівноважним.

Оскільки об'єктом нашого аналізу є приватна еконо­міка закритого типу, то ми абстрагуємося від інших видів вилучень та ін'єкцій. В дійсності, крім заощаджень та інвестицій, вилученнями із потоку «доходи—витрати» є також податки та імпорт, а ін'єкціями є ще державні закупки та експорт.

Отже, рівноважний ВВП — це такий ВВП, який забез­печується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств сто­совно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівновага на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = I. Але крім запланованих мо­жуть виникати і незаплановані інвестиції, тобто інвестиції в товарні запаси. Якщо товарні запаси збільшуються, то виникає незаплановане збільшення інвестицій і навпаки. За цих умов між заощадженнями і запланованими інве­стиціями виникає розбіжність. Але фактичні інвестиції (І ± І^/) завжди балансуються із заощадженнями за рахунок незапланованих інвестицій. Тобто, незаплановані інвестиції є вирівнюючим елементом, який постійно приводить у відповідність фактичні інвестиції та заощад­ження. Такий висновок кореспондується із методом “витрати—випуск”, згідно з яким фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП, що досягається за раху­нок незапланованих інвестицій в товарні запаси:

Е ± І^/ = ВВП (9.3)

Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі «вилучення—ін'єкції» можна відтворити графічно (див.рис. 9.2).

Рис. 9.2. Рівноважний ВВП в моделі «вилучення—ін'єкції»

На рисунку 5.2 лінія запланованих інвестицій I має горизонтальний вигляд, тобто припускається, що інвести­ційні плани підприємств не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (S) має вигляд позитивно похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу.

Згідно з моделлю «вилучення—ін'єкції», рівноважний ВВП дорівнює О₁, оскільки лише в цьому випадку заощад­ження дорівнюють запланованим інвестиціям, про що свідчить перетин їхніх ліній в точці S₁. За цих умов підприємства інвестують стільки ж, скільки заощаджує приватний сектор економіки, тобто S = I. Тому С + І = ВВП.

За більш високих рівнів ВВП заощадження, які є функ­цією ВВП, будуть перевищувати заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат (E₁). Так, коли ВВП дорівнює O₂ заощадження більші від запланованих інвестицій (S₂> І), але врівнова­жуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (S₂ = І + І^/). За більш низьких рівнів ВВП заощаджен­ня, як функція ВВП, будуть меншими, ніж заплановані інвестиції. Так, коли ВВП дорівнює О₃, заощадження менші від запланованих інвестицій (S₃ < І), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси (Sз=І – І^/).

Графічно величина незапланованих інвестицій в то­варні запаси дорівнює відстані по вертикалі між лініями заощаджень та запланованих інвестицій. При ВВП на рівні О₂ лінія заощаджень знаходиться вище від лінії запланованих інвестицій, внаслідок чого незаплановані інвестиції дорівнюють «+» І^/. При ВВП на рівні О₃ лінія заощаджень знаходиться нижче від лінії запланованих інвестицій внаслідок чого незаплановані інвестиції дорівнюють «-» І^/. При ВВП на рівні О₁ ці лінії перетинаються і тому незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Якщо заощадження — це функція фактичного ВВП, то заплановані інвестиції є елементом за­планованих сукупних витрат (Е = С + І) і одночасно фактором, який визначає рівень рівноважного ВВП. Це означає, що розбіжність між заощадженнями і заплано­ваними інвестиціями визначає розбіжність між фактич­ним і рівноважним ВВП. Так, при фактичному ВВП на рівні О₂ заощадження перевищують заплановані інвестиції (S₂ > І). Тому фактичний ВВП перевищує рівноважний ВВП (О₂> О₁), що породжує тенденцію до скорочення виробництва. При фактичному ВВП на рівні Оз заощад­ження відстають від запланованих інвестицій (S₃ < І). Тому фактичний ВВП менший від рівноважного ВВП (Оз < О₁), що породжує тенденцію до збільшення виробництва.

Рівновага в економіці може забезпечу­ватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови зале­жать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП). Рівновага в економіці не гарантує такого рівня сукупних витрат, за яких економіка може перебувати в стані повної зайнятості й без інфляції. Але саме в цьому стані економіка працює найефективніше. Тому потрібно розглянути ВВП в умовах різного співвідношення між фактичними сукупними витратами і тими, які відповідають потенційному ВВП.

Розглянемо спочатку варіант, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП. Звернемося до рис. 9.3.

Дата добавления: 2013-12-13