Торговельна політика може стимулювати або стримувати експортно-імпортні операції

Рис. 12.1. Вплив чистого експорту на ВВП

Збільшення експорту товарів та послуг веде до підвищення попиту на національну валюту, в той час як збільшення імпорту підви­щує попит на іноземну валюту та збільшує пропозицію вітчизняної.

Експорт товарів та послуг формує попит на національ­ну валюту і в той же час створює пропозицію іноземної валюти в країні. У свою чергу, імпорт іноземних товарів створює попит на іноземну валюту в країні та формує пропозицію національної валюти для іноземців.

При системі гнучких валютних курсів, а такого режи­му валютного курсу дотримуються, наприклад, США, Ка­нада, Японія, Австралія, обмінний курс визначається як рівноважна ціна валюти на валютному ринку. При системі фіксованого курсу (Венесуела, Ірак, Камерун, Конго, Естонія) курс національної валюти встановлюється цент­ральним банком та, як правило, прив'язується до однієї національної валюти (наприклад, до долара США, євро). При цій системі центральний банк бере на себе зобов'язання ку­пувати та продавати іноземну валюту за встановленим курсом.

Реальний обмінний курс — це відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах. Залежність між номінальним та реальним обмінними курсами має вигляд:

E_r=E_n*P_d/P_f (12.3)

де E_r - реальний обмінний курс, E_n — номінальний об­мінний курс; P_d — рівень внутрішніх цін, виражений у на­ціональній валюті; P_f — рівень зовнішніх цін, виражений в іноземній валюті.

Валютний курс може встановлюватися у двох формах. Перша — у формі прямої котировки, коли масштабна одиниця іноземної валюти (1, 10, 100 і т. д.) виражається через певну кількість національної валюти. Наприклад, 1 дол. США = 5,2 грн., або 100 яп. єн = 0,8 дол США. Друга — у формі оберненої котировки, згідно з якою масштабна одиниця національної валюти виражається через певну кількість іноземної валюти. Наприклад, 1 грн. == 0,25 дол. США, або 1 дол. США = 125 яп. єн. Між курсами національної та іноземної валют існує обернено пропорційна залежність, тобто якщо курс іноземної валю­ти падає, то в такій же пропорції зростає курс національної валюти. При котируванні валют визначається курс прода­жу — вищий і курс покупки —нижчий. Різниця між ними формує доход продавців валюти.

Як правило, реальний курс відбиває паритет купівель­ної спроможності національних валют.

Паритет купівельної спроможності – це рівень обмінного курсу валют, шляхом якого здійснюється вирівнювання купівельної спроможності кожної з них. Суть концепції ПКС складається у тому, що при вільній торгівлі в довгостроковому періоді ціна одного й того самого блага (корзини благ) за мінусом трансакційних витрат буде тотожною в всіх країнах.

При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги прий­мається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг, які знаходяться в міжнародному товарообороті.

Згідно концепції ПКС, міжнародна конкуренція призводить до вирівнювання внутрішніх та закордонних цін на товари та послуги, які приймають участь в міжнародній торгівлі. Основна ідея ПКС – це закон єдиної ціни, т.т будь-який товар на загальному ринку має єдину ціну. Із цього закону випливає: дві ціни повинні бути рівними, щоб існувала можливість привести зовнішні ціни до внутрішніх і навпаки.

Але паритет купівельної спроможності визначає ва­лютний курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. В короткостроковому періоді він відхиляється від цього паритету. Особливо значні відхилення відбуваються в умовах застосування валютного курсу, який коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Як будь-яка ціна, так і ціна валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій — від пропозиції на валютному ринку.

При гнучкому валютному курсі його значення визна­чається умовою рівноваги попиту та пропозиції валюти. Крива попиту відбиває зростання попиту на валюту при зменшенні його відносної ціни (ва­лютного курсу). Така залежність проявляється тому, що при зниженні валютного курсу певної країни її товари ста­ють відносно дешевшими, що веде до зростання попиту на її валюту. Пропозиція національної валюти фіксуєть­ся центральним банком. Збільшення пропозиції національної валюти призводить до зниження її рівноважного об­мінного курсу (е).

При системі гнучких валютних курсів будь-які фактори, що діють на попит або пропозицію валюти, будуть вплива­ти й на валютний курс. Такими факторами можуть бути:

— динаміка експорту та імпорту. Збільшення експорту товарів і послуг веде до підвищення попиту на національну валюту й підвищення її курсу, і, напроти, збільшення імпорту підвищує попит на іноземну валюту, що знижує відносну ціну національної та зменшує її курс;

— динаміка ВВП у країні і за рубежем. Так, збільшен­ня вітчизняного ВВП збільшує споживчі витрати та попит на товари і послуги, в тому числі й імпортовані, в той час як експорт залежить від динаміки ВВП за кордоном. Та­ким чином, зростання вітчизняного ВВП відбивається у зростанні імпорту та зниженні курсу національної валю­ти, а зростання ВВП за рубежем буде відбиватися у підвищенні курсу національної валюти. Вірне і зворотне: зниження вітчизняного ВВП веде до зниження попиту на імпортовані товари та підвищення курсу національної ва­люти, в той час як зменшення ВВП за кордоном призведе до зниження обмінного курсу національної валюти;

— зміни обсягів грошової маси. Зростання грошової маси у країні збільшує пропозицію національної валюти та зменшує її обмінний курс. Зростання ж грошової маси в іноземній державі приведе до підвищення курсу своєї валюти. Правильним є й зворотне; зміни рівня очікуваної інфляції. Наприклад, підвищення рівня цін в країні приведе до зменшення її експорту, падіння попиту на національну валюту та зниження її курсу. Підвищення рівня цін за кордоном, напроти, вплине на підвищення курсу національної валюти;

— динаміка відсоткових ставок у країні та за кордоном. Збільшення відсоткових ставок у країні підвищить попит на національну валюту та її курс. В той час як збільшення відсоткових ставок на світових ринках буде відбиватися у падінні курсу національної валюти;

— стан платіжного балансу країни. Так, дефіцит платіжного балансу країни веде до зниження обмінного курсу її валюти, профіцит відбивається у його підвищенні. Коливання валютного курсу в умовах режиму гнучкого обмінного курсу має стабілізуючий вплив на стан платіжного балансу. Наприклад, зниження обмінного курсу в умовах дефіциту платіжного балансу стимулює зростання експорту та вирівнювання платіжного балансу. Підвищення обмінного курсу в умовах профіциту платіжного балансу буде відбиватися на скороченні експорту.

Заходи протекціоністської політики призведуть до зростання чистого експорту та будуть відбиватися у зрушенні кривої Хn вгору, новий рівноважний курс встановиться на вищому рівні.

3. Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП

Посеред усіх видів зовнішньоекономічної діяльності країни безпосередній вплив на ВВП справляє лише зовнішня торгівля, кінцевий ефект від якої визначається чистим експортом. У попередніх главах ми абстрагувалися від зовнішньої торгівлі і тому припускали існування економіки закритого типу. Тепер відкинемо це припущення і візьмемо до уваги існування експорту та імпорту, які є факторами відкритої економіки.

Спочатку розглянемо експорт. Вплив експорту на ВВП нічим не відрізняється від впливу на нього з боку споживання, валових інвестицій і державних закупок. Незважаючи на те, що певна частка товарів і послуг, які виробляються в країні, продаються за кордон, витрати на їхнє виробництво — це витрати іноземців на вітчизняний ВВП. Чим більший експорт, тим більше витрат несуть іноземці на виробництво національного ВВП. Тому збільшення експорту збільшує сукупні витрати і ВВП нашої країни.

Імпорт, навпаки, означає, що певна частка наших витрат на споживчі та інвестиційні товари є витратами на виробництво іноземного ВВП. Отже, щоб визначити вартість продукту, виробленого всередині країни, потрібно із загальної суми наших витрат відняти ту їх частку, яка спрямовується на імпортні товари і послуги.

Якщо у підсумку врахувати одночасно експорт та імпорт, то чистим результатом, від якого залежить ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом (витратами іноземців на наш ВВП) і імпортом (нашими витратами на іноземний ВВП). За цих умов сукупні витрати в умовах відкритої економіки приймають таку структуру:

Е = С+Ig+G+Xn (12.4)

На рисунку 12.1 представлена графічна залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі «виграти— випуск». На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (С+Ig+G). Перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці Т, визначає рівноважний ВВП, який дорівнює О₁.

Тепер підключимо зовнішню торгівлю і припустимо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють внутрішні сукупні витрати на виробництво нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукупні витрати збільшилися і стали дорівнювати С + Іg + G + Xn. Перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці Т₂ означає, що рівноважний ВВП збільшився до O₂. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукупні витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

Спираючись на попередню логіку, можна визначити вплив від'ємного чистого експорту на ВВП. У цьому випадку імпорт перевищує експорт, внаслідок чого частина витрат, які понесли вітчизняні покупці в обсязі чистого експорту, вилучається із виробництва національного ВВП, тобто сукупні виграти стали дорівнювати С + Іg + G – Xn. Перетин лінії цих витрат із бісектрисою в точці Т₃ означає, що рівноважний ВВП зменшився до О₃. Отже, від'ємний чистий експорт зменшує сукупні витрати порівняно з їхньою величиною в закритій економіці і таким чином викликає зменшення ВВП.

Ступінь впливу чистого експорту на ВВП залежить в першу чергу від величини, на яку змінюється чистий експорт. У цьому контексті слід зазначити, що на чистий експорт впливають три фактори: динаміка доходу (ВВП) у наших торгових партнерів; зовнішньоторговельна політика, коливання курсу національної валюти.

Так, при зростанні доходу у наших торгових партнерів їхній попит на наш експорт збільшується, що збільшує чистий експорт. І навпаки. Тому кожна країна об'єктивно зацікавлена в економічному зростанні своїх торгових партнерів. Імпорт, навпаки, залежить від динаміки національного ВВП. При його збільшенні створюються умови для зростання нашого імпорту, тобто зменшення чистого експорту.

Обсяг експорту та імпорту залежить також від курсу національної валюти, оскільки він впливає на їхню ціну. Так, девальвація гривні стосовно інших валют означає, що ціна українських товарів за кордоном буде відповідно падати, внаслідок чого збільшується попит на наш експорт. І навпаки, українським покупцям потрібно буде витрачати більше гривень, щоб купувати іноземні товари, Що викликає скорочення імпорту і збільшення чистого експорту.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на ВВП мультиплікативно. Це означає, що вплив чистого експорту на ВВП залежить не лише від величини його зміни, а й від рівня мультиплікатора витрат. У зв'язку з цим ми повинні врахувати ту обставину, що в умовах відкритої економіки з'являється ще один канал вилучень з потоку «доходи—витрати». Цим додатковим каналом є імпорт, який впливає на мультиплікатор витрат.

Імпорт, як і інші вилучення, теж є функцією безподаткового доходу. Зі збільшенням безподаткового доходу зростає та частка загального споживання, яка стосується витрат на імпортні товари. Певна частка зростаючого доходу піде на витрати на імпортні товари.

Щоб врахувати як імпорт впливає на мультиплікатор витрат, введемо новий термін —гранична схильність до імпорту (q).

Граничну схильність до імпорту можна обчислити за такою формулою:

q=ΔIM/Y. (12.4)

Гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до споживання і завдяки цьому зменшує мультиплікативний вплив витрат на виробництво національного ВВП. Отже, гранична схильність до споживання національних товарів є гранична схильність до споживання всіх товарів мінус гранична схильність до імпорту, тобто c^/_n = c^/- q. Звідси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

m_e = (12.4)

Отже, вилучення у формі імпорту суттєво зменшує.мультиплікатор витрат. Завдяки цьому однаковий початковий приріст витрат в умовах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порівняно із закритою економікою.

Дата добавления: 2013-12-13